Рішення

від 22.05.2022 по справі 640/14779/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2022 року м. Київ № 640/14779/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасовування рішень, зобов`язання вчинити дії,В С Т АН О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сираївське» (04211, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, б. 4, кор. 6, кв. 45) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №29160/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Сираївське» 13.02.2019;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, як прийняту, датою її подання - 13.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №44275/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 про відмову у підтвердженні товариству з обмеженою відповідальністю «Сираївське» статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити в Єдиному державному реєстрі платників єдиного податку відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське», як платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, з наданням відповідного витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що лист Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №29160/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 про відмову в прийнятті податкової звітності, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не зазначив який саме код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ є вірним. Твердження Головного управління ДПС у м. Києві, що в податковій декларації платника єдиного податку за 2019 рік не вірно зазначений код місцевого самоврядування за КОАТУУ не дає змоги ідентифікувати правильність заповнення податкової декларації платника єдиного податку за 2019 рік та додатків до неї.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 (суддя Патратій О.В.) відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 адміністративну справу №640/14779/19 прийнято до свого провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує на те, що позивачем зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ (при поданні загальної, нової загальної або уточнюючої загальної декларації заповнюється код органу місцевого самоврядування за місцем знаходження платника (основне місце обліку)», оскільки в декларації вказано невірний код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ. За таких обставин, вважає, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

13.02.2019 ТОВ «Сираївське» засобами електронного зв`язку подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік (№ 9020061307).

Листом від 18.02.2019 №29160/10/26-15-12-049-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що податкова декларація ТОВ «Сираївське» від 13.02.2019 №9020061307, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ (при поданні загальної, нової загальної або уточненої загальної декларації заповнюється код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням платника (основне місце обліку)».

Листом від 11.03.2019 №44275/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що за результатом опрацювання податкової декларації ТОВ «Сираївське» від 05.03.2019 №9037593412, останньому відмовлено в переході на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники.

ТОВ «Сираївське» звернулось до відповідача з листом від 26.03.2019 №15, в якому просило надати роз`яснення щодо ситуації зазначеної у вище вказаних листах та надати інформацію на якій системі оподаткування знаходиться ТОВ «Сираївське».

Листом від 08.04.2019 №65460/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що ТОВ «Сираївське» не є платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники в 2019 році.

ТОВ «Сираївське» звернулось до відповідача з листом від 10.04.2019 №22 з проханням надати документ, який підтверджує статус платника єдиного податку 4 групи.

Листом від 15.04.2019 №69978/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повторно повідомило позивача про те, що ТОВ «Сираївське» не є платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники в 2019 році.

Листом від 19.04.2019 №74217/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повторно повідомило позивача про те, що ТОВ «Сираївське» не є платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники в 2019 році.

Позивач не погоджуючись з відмовою у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік та у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року, звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Що стосується правомірності рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №29160/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Сираївське» 13.02.2019, то суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу в строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 статті 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. У свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Контролюючий орган не наділений повноваженнями не приймати вже отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу (вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №810/1570/16).

Відповідно до підпункту 295.9.1. пункту 295.9. статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (далі - Декларація) затверджено наказом Міністерства фінансів України № 578 від 19 червня 2015 року «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 року за №799/27244 (далі - Наказ №578).

Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 294 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група; 2) друга група; 3) третя група; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

У відповідності до положень пункту 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 299.1, 299.2 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи).

Згідно з положеннями статті 296 ПК України податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (пункт 296.4), форми податкових декларацій платника єдиного податку, визначених пунктами 296.2 і 296.3 цієї статті, затверджуються в порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (пункт 296.9).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у відповідності до пункту 49.3 статті 49 ПК України та з дотриманням вимог чинного законодавства України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 (далі по тексту - Порядок), подано загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІ Порядку у разі, якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК; перевірку обов`язковості та послідовності накладення та електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженого формату (стандарту); перевірку наявності обов`язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору (пункт 10 Порядку).

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

З матеріалів справи вбачається, що подана податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік зареєстрована контролюючим органом за №9020061307. У свою чергу, підставою для визнання відповідачем декларації неподаною було недостовірне значення обов`язкового реквізиту «Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ (при поданні загальної, нової загальної або уточнюючої загальної декларації заповнюється код органу місцевого самоврядування місцезнаходження платника (основне місце обліку))».

13 лютого 2019 року позивачем отримано квитанцію № 2 з наступним змістом: «Документ: J0103803 Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи. Прийнято пакет. Державна фіскальна служба України».

З урахуванням викладених норм діючого законодавства та враховуючи відомості квитанції № 2, суд дійшов висновку, що податкова декларація №9020061307 від 13 лютого 2019 року є прийнятою контролюючим органом, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача підстав та повноважень для невизнання неподаною такої податкової декларації.

Згідно з підпункту 295.9.2 пункту 295.9.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у встановлених Податковим кодексом України розмірах.

Разом з тим, суми податку перераховуються на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Таким чином, код КОАТУУ може мати значення для адміністрування єдиного податку лише при заповненні звітності, що подається платником єдиного податку четвертої групи до контролюючого органу за місцем розташування земельної ділянки.

Також, 13 лютого 2019 року позивачем подано загальну податкову декларацію з єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, до якої додавались відомості про наявність земельних ділянок (Додаток № 1 до декларації) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, яку доставлено до ДФС України, збережено та прийнято, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття № 9020061562 від 13 лютого 2019 року.

Як вбачається з податкових декларацій, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем подано до контролюючого органу за місцем розташування земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «Сираївське» та являються об`єктом оподаткування, 3 податкових декларацій, які в графі 9 містять вірні відомості щодо коду органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок за КОАТУУ.

Крім того суд звертає увагу, що про прийняття таких податкових декларацій свідчать квитанції: № 9020061562, № 9020061493, № 9020061363 від 20 лютого 2019 року та відповідні нарахування податкових зобов`язань в картці платника податків.

Суд також звертає увагу, що вказані податкові декларації відповідають наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів.

При цьому, відповідачем не надано жодних рішень та/або письмових повідомлень контролюючого органу про відмову у прийнятті звітних декларацій № 9020061307, № 9020061562, № 9020061493, № 9020061363 від 20 лютого 2019 року у відповідності до пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України протягом п`яти робочих днів з моменту її отримання на адресу позивача.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що невірне зазначення ТОВ «Сираївське» у загальній податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи, яка має відношення до адміністрування єдиного податку, КОАТУУ не може слугувати підставою для невизнання вказаної декларації контролюючим органом, оскільки нарахування та сплата єдиного податку здійснюється у відповідності до звітних податкових декларацій, жодних зауважень до яких щодо повноти та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів контролюючим органом не визначено.

Положеннями статті 21 ПК України визначені обов`язки органів фіскальної служби, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного Рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві вважати поданою податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за № 9026637537 ТОВ «Сираївське» датою її фактичного отримання контролюючим органом - 20 лютого 2019 року, а рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №29160/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Сираївське» 13.02.2019 - підлягає скасуванню.

Що стосується відмови відповідача у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що підставою для відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року слугувало не прийняття податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, яке було визнане протиправним, то відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №44275/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 про відмову у підтвердженні товариству з обмеженою відповідальністю «Сираївське» статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року та зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві поновити в Єдиному державному реєстрі платників єдиного податку відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське», як платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, з наданням відповідного витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру платників єдиного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське» (04211, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, б. 4, кор. 6, кв. 45) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №29160/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Сираївське» 13.02.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 13.02.2019, як прийняту, датою її фактичного отримання контролюючим органом - 20 лютого 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві у формі листа №44275/10/26-15-12-09-18 від 11.03.2019 про відмову у підтвердженні товариству з обмеженою відповідальністю «Сираївське» статусу платника єдиного податку четвертої групи 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити в Єдиному державному реєстрі платників єдиного податку відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське», як платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, з наданням відповідного витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру платників єдиного податку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сираївське» (04211, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, б. 4, кор. 6, кв. 45) понесені ним витрати по сплаті судові збору у розмірі 2881,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа