Рішення

від 25.05.2022 по справі 640/21829/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року м. Київ № 640/21829/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (вклику) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ДП МЕРИДІАН») до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПС України, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області від 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, подані ТОВ «ДП МЕРИДІАН» датою їх фактичного подання;

- стягнути судові витрати та правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним у встановлений строк подано пояснення та вичерпний перелік документів необхідний для розблокування та реєстрації податкових накладних, отже оскаржувані рішення є протиправними.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі скористалися своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відзивах.

Обставини встановлені судом:

ТОВ «ДП МЕРИДІАН» складено та подано для реєстрації в ЄРПН податкові накладні № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, проте, вказані накладні було заблоковано податковим органом.

Відповідно до квитанцій контролюючого органу, за результатом обробки податкових накладних позивача № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

ТОВ «ДП МЕРИДІАН» до податкового органу подано повідомлення та копії документів, які підтверджують законність та фактичність виконання зобов`язань в межах господарських правовідносин з ТОВ «МЕРИДІАН.» (контрагент позивача).

Між тим, Комісією ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751, якими відмовлено позивачу в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року (далі по тексту - оскаржувані рішення).

Оскаржувані рішення вмотивовано неподанням позивачем копій документів, зокрема:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів /послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правовими положеннями п. 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз.5 п. 201.10 ПК України).

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями Порядку № 1165 визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 10-11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Суд дослідивши обставини справи в межах спірних правовідносин та надані, в якості доказів, первинні документи позивача, які містяться в матеріалах справи, зазначає наступне.

Податкові накладні № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, складені ТОВ «ДП МЕРИДІАН» на виконання зобов`язань в межах господарських правовідносин з ТОВ «МЕРИДІАН.» (контрагент позивача).

За правилами першої події, які визначні податковими нормами п.187.1 ст. 187, ТОВ «ДП МЕРИДІАН», склало та подало на реєстрацію податкові накладні № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року.

Між тим, квитанціями контролюючим органом, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкових накладних позивача було зупинено.

Як вбачається з пояснень ТОВ «ДП МЕРИДІАН», які містяться в матеріалах справи та досліджені судом в повному обсязі, останнім подано контролюючому органу ряд копій документів підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року.

Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових накладних № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, якими відмовлено позивачу в реєстрації в ЄРПН вищезазначених податкових накладних, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентом, і винести законні та обґрунтовані рішення. Проте, зазначене контролюючим органом здійснено не було.

У свою чергу, суд зазначає, що у надісланій позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.

Відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі №560/435/19 (ЄДРСР 86504198) зазначено, що конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

У свою чергу, відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У разі спору щодо правомірності рішення суб`єкт владних повноважень може посилатися тільки на ті обставини, що зазначені у рішенні як підстава його прийняття. Не зазначення в рішенні цих обставин тлумачиться на користь висновку про його неправомірність. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації ПН не відповідає критерію обґрунтованості.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №826/9457/18 (ЄДРСР 85803891) зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятим податковим органом рішенням, суди також повинні з`ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справах №620/3556/18 (ЄДРСР 81857391), №815/2791/18 (ЄДРСР 81858145), від 14.05.2019 у справі №817/1356/18 (ЄДРСР 81727808), від 22.04.2019 у справі №2040/5445/18 (ЄДРСР 81366622).

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі №0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі №816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Отже, в даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу від 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751 року про відмову в реєстрації податкових накладних позивача № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію податкових накладних позивача і протиправно винесено оскаржувані рішення про відмову у реєстрації вказаної податкових накладних в ЄРПН, адже контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні податкові накладні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року в справі № 300/148/19.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд дотримується позиції, яка викладена в рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що в даному випадку, визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДПС у Київській області від 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751 року, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні ТОВ «ДП МЕРИДІАН» № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі по тексту - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Протиправність рішень ГУ ДПС у Київській області 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751 свідчить про наявність законних підстав для зобов`язання податкового органу зареєструвати податкові накладні ТОВ «ДП МЕРИДІАН» № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року в ЄРПН.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у відповідному розмірі, який встановлено чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

27.10.2021 року на адресу суду надійшов розрахунок понесених позивачем судових витрат до якого додано копії: договору про надання юридичних послуг №2/2021 від 22.07.2021 року, додаток № 1 до договору № 2/2021, додаток № 2 до договору № 2/2021, розрахунок на оплату № 1 від 01.10.2021 року, акт надання послуг № 1 від 01.10.2021 року, платіжне доручення № 275 від 19.10.2021 року (призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно рахунку № 1) загальний розмір 22 861,50 грн. (додатково оплачено рахунок № 2 та 3).

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта в ладних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України).

Дослідивши надані докази та обставини справи, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Так, п. 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом №198-IX від 17.10.2019).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами може бути зменшено судом виключно за клопотанням іншої сторони.

Суд наголошує, що відповідачами спростувань на вказані докази не надано.

У свою чергу, відсутність з боку відповідачів клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України, та недоведеність неспівмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надання будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката (почасові ставки визначені договором) є явно завищеними на ринку юридичних послуг, дає суду підстави для задоволення заявлених вимог.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 04.02.2020 року в справі №1.380.2019.001036.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заперечення відповідача - ГУ ДПС у Київській області, які надійшли на адресу суду 15.11.2021 року, не заслуговують на увагу суду, оскільки не містять обґрунтованого клопотання про зменшення розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню, та доведення неспівмірності витрат по своїй вартості.

Таким чином, суд доходить висновку, що судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді на користь позивача підлягають стягненню в розмірі 9 108, 34 грн., з урахуванням поштових витрат в розмірі 95,00 грн., оскільки підтверджені належними доказами та є співмірними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 24.05.2021 року №2680108/42767751, №2680102/42767751, №2680099/42767751, №2680096/42767751, №2680089/42767751, №2680093/42767751, №2680091/42767751, №2680085/42767751, №2680082/42767751, №2680080/42767751, №2680078/42767751 та №2680071/42767751 про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» № 1 від 01.04.2021 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 02.04.2021 року, № 4 від 02.04.2021 року, № 6 від 02.04.2021 року, № 7 від 03.04.2021 року, № 8 від 03.04.2021 року, № 9 від 03.04.2021 року, №10 від 03.04.2021 року, № 11 від 04.04.2021 року, № 12 від 04.04.2021 року та № 13 від 05.04.2021 року, датою їх фактичного отримання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» (09342, Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. О. Грицюка, буд.13, код ЄДРПОУ 42767751) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд.5А, код ЄДР ВП 44096797) судовий збір в сумі 13 620,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот двадцять грн.) та втрати на правничу допомогу 4554,17 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 17 грн.).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕРИДІАН» (09342, Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. О. Грицюка, буд.13, код ЄДРПОУ 42767751) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР 43005393) судовий збір в сумі 13 620,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот двадцять грн.) та втрати на правничу допомогу 4554,17 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 17 грн.).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда