Рішення

від 17.08.2022 по справі 443/361/22

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/361/22

Провадження №2/443/434/22

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особатериторіальна громадасела Кологорив особіБібрської міськоїради Львівськоїобласті,про встановленняфакту постійногопроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,0073 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493603 від 27.12.2012 року; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 0,2994 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493604 від 27.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради, площею 2,0073 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493603 від 27.12.2012 року та площею 0,2994 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493604 від 27.12.2012 року. Згідно довідки виконавчого комітету Бібрської міської ради № 221 від 01.12.2021 року, ОСОБА_5 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Соколівської сільської ради посвідчувався заповіт від 14.11.2002 року та зареєстрований у реєстрі під № 14 в користь сина ОСОБА_6 та внука ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Згідно довідки виконавчого комітету Бібрської міської ради № 221 від 05.04.2022 року, ОСОБА_2 дійсно проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_5 до дня її смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_7 помер швидше за ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому спадкувати за заповітом не міг. Його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , однак вони спадщину не прийняли. ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_5 також не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Зазначає, що оскільки вона постійно проживала із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила.

08.04.2022 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Соколівської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном. Крім того позивачка не може документально підтвердити факт її постійного проживання із матір`ю на час відкриття спадщини.

За таких обставин позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.04.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги визнав, повідомив, що спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняв, та на її оформлення не претендує, не заперечує проти оформлення спадкових прав ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав заяву згідно якої повідомляє, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та цією заявою повідомляє, що спадщину після смерті своєї бабусі він не прийняв та на її оформлення не претендує, не заперечує проти оформлення спадкових справ ОСОБА_2 . Також просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст..206 ЦПК України йому зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, подав заяву згідно якої повідомляє, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та цією заявою повідомляє, що спадщину після смерті своєї бабусі він не прийняв та на її оформлення не претендує, не заперечує проти оформлення спадкових справ ОСОБА_2 . Також просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст..206 ЦПК України йому зрозумілі.

Представник третьої особи Бібрської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі їхнього представника за наявними в матеріалах справи документами..

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с.10).

Як видно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб 9щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00034992347 від 11.02.2022 року, 21.09.1974 року у Соколівській сільські раді Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.12).

Згідно свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 , 20.07.2004 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №282. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище їй « ОСОБА_12 » (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серіія НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачки ОСОБА_9 (а.с.13).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 05 серпня 2014 року (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради, площею 2,0073 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493603 від 27.12.2012 року та площею 0,2994 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493604 від 27.12.2012 року (а.с.19).

Згідно довідки виконавчого комітету Бібрської міської ради № 221 від 01.12.2021 року, ОСОБА_5 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Соколівської сільської ради посвідчувався заповіт від 14.11.2002 року та зареєстрований у реєстрі під № 14 в користь сина ОСОБА_6 та внука ОСОБА_1 в рівних частинах кожному (а.с.16).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 спадщину за заповітом не прийняв, оскільки помер швидше за матір, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції від 06.04.2012 (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Однак, діти ОСОБА_7 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину не прийняли у жодний спосіб передбачений законом, що також підтверджується поданими ними заявами (а.с.50,54).

ОСОБА_1 спадщину після смерті бабусі, у жодний спосіб передбачений законом, також не прийняв та не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №68387672 від 03.02.2022 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

Згідно довідки виконавчого комітету Бібрської міської ради №77 від 05.04.2022 року, ОСОБА_2 дійсно проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_5 до дня її смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління і володіння спадковим майном, однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №23/02-31 від 08.04.2022 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке вона має намір успадкувати (а.с.22).

Окрім того позивачка не може документально підтвердити факт її постійного проживання із матір`ю на час відкриття спадщини.

Допитаний, як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні, дала покази про те, що ОСОБА_5 являлася його бабусею. ОСОБА_2 здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_5 у с.Кологори, займалася її похоронами.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала покази про те, що являється старостою села Кологори. ОСОБА_5 проживала у селі Кологори, вона мала двох доньок. ОСОБА_2 проживала разом з матір`ю до її смерті. За життя ОСОБА_5 працювала в колгоспі та мала земельний пай.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,23Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахспадкування» №7від 30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогамист. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ізст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом із ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , на момент смерті останньої, що наступила 04.08.2014 року, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачка стверджує, що Державні акти на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_5 втрачено, що відповідачами не заперечується.

Доказом того, що покійна ОСОБА_5 володіла земельними ділянками, які розташована на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка від 10.02.2022 року №97-13-0.85-1669/0/293-22, видана Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до якої, згідно книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 19.12.2012 р.№785 на громадянку ОСОБА_5 зареєстровані Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки: серії ЯН №493604 від 27.12.2012 р. Реєстраційний номер 462150001006504. Площа земельної ділянки 0,2994 га. Цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; серії ЯН №4936034 від 27.12.2012 р. Реєстраційний номер 462150001006503. Площа земельної ділянки 2,0073 га. Цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Станом на теперішній час відомості про реєстрацію вищезгаданих земельних ділянок зареєстровані в Державному земельному кадастрі:

Кадстровий номер 4621588500:03:000:1091. Площа земельної ділянки 0,2994 га.;

Кадстровий номер 4621588500:03:000:0937. Площа земельної ділянки 2,0073 га. (а.с.19).

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК Україниправо власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже,відсутність фактуофіційного визнанняперешкоджає належномуволодінню користуваннюта розпорядженнюуспадкованим майном,створює умовиправової невизначеностіречових правпозивача.При цьому,в даномувипадку,нотаріусом буловідмовлено позивачуу видачісвідоцтва проправо наспадщину,у зв`язкуіз тим,що унеї відсутніправовстановлюючі документина земельніділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області..

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачі позов визнали, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,0073 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493603 від 27.12.2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 0,2994 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯН №493604 від 27.12.2012 року.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднівз дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2022 року.

Головуючий суддя С.І Сливка