Ухвала

від 15.08.2022 по справі 904/8687/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

16.08.2022м. ДніпроСправа № 904/8687/21

За позовом Фермерського господарства "Мадонна", с. Зелене Поле, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка, с. Зелене Поле, Криворізький район, Дніпропетровська область

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - приватний нотаріус Виноградова Владислава Юріївна

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору суборенди, повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Рисін О.О.

від відповідача: Касьян М.С.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Мадонна (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка (далі - Відповідач) за змістом якого, з урахуванням заяви про зміну підстав позову (том 1, а.с. 170-174) просило суд:

- визнати недійсним договір суборенди від 18.12.2020, укладений між Фермерським господарством Мадонна та Селянським (фермерським) господарством ім. Т.Г.Шевченка щодо земельної ділянки площею 50 га, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №39850840, кадастровий номер земельної ділянки 1221885900:04:001:0759;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Виноградової Владислави Юріївни за №55859354 від 22.12.2020 про державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди) за Селянським (фермерським) господарством ім. Т.Г.Шевченка, номер запису 39850840, з одночасним припиненням права суборенди Селянським (фермерським) господарством ім. Т.Г. Шевченка щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0759;

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарство ім. Т.Г.Шевченка (код ЄДРПОУ 30502205) повернути Фермерському господарству Мадонна (код ЄДРПОУ 34752379) земельну ділянку площею 50 га кадастровий номер 1221885900:04:001:0759.

Ухвалою суду від 07.07.2022 року, в зв`язку з поданням Позивачем заяви в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишив позов без розгляду.

14.07.2022 року Селянське (фермерське) господарство ім. Т.Г. Шевченка звернулось до суду з заявою про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Подану заяву мотивовано тим, що підставою для залишення позову без розгляду стало неналежне виконання позивачем своїх обов`язків, як учасника справи, який неодноразово змінював свої позовні вимоги, чим здійснював цілеспрямовані дії для затягування процесу розгляду справи

Ухвалою суду від 02.08.2022 року суд призначив засідання для вирішення питання про компенсацію судових витрат.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану ним заяву. Представник позивача проти компенсації витрат заперечував.

Здійснивши оцінку доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача про компенсацію судових витрат, виходячи з наступного.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак суд враховує правові позицію Верховного Суду, відповідно до яких для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.03.2021 по справі №922/2157/20, від 18.01.2022 №922/2017/17).

Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 74 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивуючи подану заяву, Відповідач стверджує, що необґрунтованість дій Позивача, полягала в неодноразовій зміні позовних вимог, що на його думку свідчити про цілеспрямоване затягування розгляду справи, що в свою чергу призвело до збільшення кількості судових засідань.

Оцінюючи зазначені доводи суд зазначає, що право особи на подання позову до суду передбачено статтею 4 Господарського процесуального кодексу України й повністю узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення до суду з обраним способом захисту, який відтворює предмет позову, зміна предмета або підстав позову та визначення відповідача, повністю покладається на позивача та є його процесуальними правами, якими він розпоряджається вільно на свій розсуд відповідно до принципу диспозитивності.

Отже, звернення Позивача до суду з заявою про зміну позовних вимог (зміну підстав або предмету позову), а також із завою про залишення позову без розгляду, є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, реалізація якого, сама по собі не може бути розцінена як необґрунтовані дії.

З урахуванням наведеного слід визнати, що Відповідачем не доведено, а матеріалами справи не встановлено вчинення Позивачем необґрунтованих дій, які згідно положень ч. 5 ст. 130 ГПК України можуть бути підставою для компенсації здійснених Відповідачем витрат.

В судовому засіданні 16.08.2022 року оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, згідно ст. 233 ГПК України.

Керуючись статтями 14, 123, 126, 130, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Селянському (фермерському) господарству ім. Т.Г. Шевченка в задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.08.2022

Суддя О.В. Ліпинський