Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/18222/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/18222/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/18222/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент"

до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр"

про стягнення 717720,46 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Паніотов О.К.;

від відповідача: Васильчук С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (далі - відповідач) про стягнення 717720,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам договору на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 від 09.06.2020, не виконав своїх зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг у розмірі 609743,05 грн, пеню у розмірі 38767,77 грн, 3% річних у розмірі 17434,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 51774,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 відкрито провадження у справі №910/18222/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.01.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та вказує про відсутність у нього обов`язку з оплати робіт, оскільки позивачем в порушення пункту 3.5 договору не надано повного пакету документів, а саме: рахунку, податкової накладної, акту приймання-передачі робіт, акту усунення недоліків, а тому у відповідача виникло право затримати платіж. Окрім того, зауважує на тому, що позивачем не доведено виконання ним в повному обсязі робіт за договором, оскільки між сторонами не підписано фінальний акт приймання-передачі виконаних робіт та наголошує на наявності недоліків у здійснених роботах на об`єкті, так як в межах справи №910/19892/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (замовник) до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (підрядник) вирішується спір про стягнення штрафних санкцій за невідповідність виконаних робіт якості та вимогам будівельних норм, які, в свою чергу, були виконанні частково субпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент".

При цьому, разом з відзивом на позовну заяву подано заяву про зупинення провадження у справі №910/18222/21 до вирішення справи №910/19892/20.

У судовому засіданні 11.01.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви до 25.01.2022.

24.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на подану заяву про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 25.01.2022 відповідач подав заяву про поновлення строку на подання відзиву, яка обґрунтована тим, що фактично ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 16.12.2021, про що свідчить відповідь Акціонерного товариства "Укрпошта" №01.12.011-46-22 від 11.01.2022 на запит Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" про отримання публічної інформації, в якій зазначено, що рекомендований лист, адресований ПП "Магнат Дизайн Центр", надійшов до відділення 03.12.2021 та 09.12.2021 був вручений адміністратору за адресою, зазначеною на конверті, так як кореспонденція була доставлена у другій половині дня і уповноважена особа була відсутня. При цьому, з долученої до відповіді накладної №62 слідує, що рекомендоване повідомлення було вручено саме уповноваженій особі відповідача 16.12.2021 через адміністратора.

У судовому засіданні 25.01.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про продовження строку для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання у справі на 11.02.2022.

Так, за результатом розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/19892/20 судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду вказаної справи.

Тоді як, відповідно до вимог ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» від 27.06.2000 та у справі «Копитець і Штопко проти України» від 17.10.2019 наголошено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

При цьому, необґрунтоване, в разі відсутності дійсної об`єктивної неможливості розгляду справи, зупинення провадження у справі, призведе до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справи.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр» про поновлення строку на подання відзиву суд дійшов такого висновку.

За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.

Тому, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання.

Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Приватному підприємству "Магнат Дизайн Центр" строку для подачі відзиву на позовну заяву до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.

03.02.2022 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зауважує на тому, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, про що між сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі робіт, які є підставою для проведення оплати, оскільки за умовами п. 3.3 договору зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у відповідача виникає поетапно по мірі приймання робіт з моменту підписання між сторонами відповідного акта приймання-передачі робіт. При цьому, наголошує на тому, що акти усунення недоліків оформлюються сторонами лише у випадку виявлення підрядником недоліків виконаних субпідрядником робіт, а фінальний акт лише фіксує виконання робіт у повному обсязі і дані документи жодним чином не впливають на порядок оплати робіт, визначений пунктом 3.3 договору. Також зауважує на тому, що жодних зауважень щодо наявності недоліків у виконаних роботах під час їх прийняття відповідачем висловлено не було, а долучені до відзиву документи не є належними та допустимими доказами, оскільки не оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, просить поновити строк для надання доказів по справі та долучити до матеріалів справи копії податкових накладних, оскільки питання їх реєстрації ставиться під сумнім відповідачем у відзиві на позовну заяву.

09.02.2022 через відділ діловодства суду надійшли заперечення, в яких відповідач наголошує, що обов`язок підрядника здійснити розрахунок з субпідрядником корелює обов`язок субпідрядника попередньо надати повний пакет документів, а оскільки такий обов`язок не був виконаний субпідрядником, то у підрядника не виникло обов`язку здійснити оплату. Окрім того, зауважує на тому, що підписання акту приймання-передачі робіт свідчить лише про прийняття робіт за договором, що кореспондується з приписами статті 853 Цивільного кодексу України і в майбутньому не позбавляє права підрядника заявити про виявлення недоліків у зданих субпідрядником роботах.

У судовому засіданні 11.02.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення строку для подання додаткових доказів; відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 22.02.2022.

Відповідно до приписів частини 1, 2, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною після подання заяв по суті спору, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що реєстрація податкових накладних ставиться під сумнів відповідачем у відзиві на позовну заяву, і на момент подання позову позивач не міг передбачити підстави заперечень проти позову, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення строку для подання відповідних доказів позивачем та прийняття їх до розгляду.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випадку суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово відкладав розгляд справи.

За таких обставин, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу та можливості для того, щоб в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України, а явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 22.02.2022 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.03.2022.

Судове засідання призначене на 15.03.2022 не відбулось, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

В той же час, стаття 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.07.2022.

Судове засідання, призначене на 19.07.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.08.2022.

02.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 03.08.2022 судом, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва на 09.08.2022.

У судовому засіданні 09.08.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.08.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 року між Приватним підприємством "Магнат Дизайн Центр" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" (далі - субпідрядник) укладено договір на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 за умовами пункту 2.1 якого субпідрядник зобов`язується у встановлений цим договором строк виконати комплекс робіт з ремонту, а саме: загально-будівельні роботи всередині будівлі, в якій знаходиться об`єкт, для подальшої експлуатації приміщень об`єкта та інші роботи визначені цим договором. Комплекс робіт здійснюється на об`єкті у повному обсязі, якісно і в строк, відповідно до технічного завдання підрядника (додаток №1, опис комплексу робіт), графіка виконання робіт (додаток 1, п.4), кошторису субпідрядника (додаток 1), які є невід`ємними частинами цього договору, а також відповідно до Державних та галузевих будівельних норм та інших відповідних стандартів України, а також інших положень цього договору.

Додатком №1, в редакції додаткової угоди №1 від 03.07.2020 до договору, сторони погодили розцінки за одиницю продукції на виконання додаткових оздоблювальних робіт приміщень 12 та 17 поверхів в бізнес-центрі "IQ Business Center" за адресою м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15, а саме: найменування робіт; одиниця виміру; погоджена вартість без ПДВ та з ПДВ. Додатково визначено, що оплата та її обсяги за виконані роботи буде здійснюватися по факту виконаних об`ємів робіт на підставі підтверджених обсягів інженером технічного нагляду згідно актів виконаних робіт; обсяг робіт до виконання - 12 та 17 поверхи у розрізі комплексу оздоблювальних робіт; терміни виконання - з 02.03.2020 по 01.12.2020 (включно), враховуючи усунення недоліків та зауважень.

Пунктом 3 договору сторони визначили, що вартість робіт за договором визначається згідно з твердим кошторисом на одиницю продукції (додаток №3). Вартість робіт є твердою, остаточною і підлягає зміні тільки на підставі додаткової угоди, обсяги виконання визначаються згідно актів виконаних робіт.

У вартість робіт включаються всі види та обсяги робіт та послуг (у тому числі й ті роботи та послуги, які безпосередньо не зазначені у кошторисі - додатку №1), необхідні для належного функціонування об`єкта в якості офісних приміщень відповідно до вимог підрядника і цього договору (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 3.3 договору підрядник сплачує субпідряднику платежі у такому порядку: вартість робіт підрядник зобов`язується оплачувати субпідряднику поетапно по мірі їх приймання підрядником, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі робіт.

Підставою для здійснення оплати є дотримання субпідрядником графіку виконання робіт (додаток №1), що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі робіт (пункт 3.4 договору).

Останній платіж здійснюється протягом 10 банківських днів після спливу строку для надання зауважень, передбаченого пунктом 11.6 договору, на підставі повного пакету документів: рахунку, податкової накладної, акту приймання-передачі робіт, акту усунення недоліків. Зазначені документи повинні бути оформлені відповідно до чинних норм законодавства України та бухгалтерського обліку. У разі надання субпідрядником неповного або неправильного оформленого пакету документів на оплату підрядник має право затримати платіж без застосування до підрядника будь-яких штрафних санкцій (пункт 3.5 договору).

Датою виконання зобов`язань підрядника з оплати рахунків субпідрядника є дата списання коштів з поточного рахунку підрядника. Всі розрахунки між сторонами за договором здійснюються в українських гривнях шляхом банківського безготівкового перерахування коштів на рахунки сторін, зазначені у пункті 19 цього договору (пункти 3.7 та 3.8 договору).

Умовами пункту 3.9 договору сторони визначили, що згідно з вимогами законодавства субпідрядник зобов`язується надати підряднику складену відповідно до порядку заповнення податкової накладної та зареєстровану в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄДРПН) податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в електронній формі з використанням ключа електронного цифрового підпису, отриманого в акредитованому центрі сертифікації ключів. Субпідрядник зобов`язується зареєструвати таку податкову накладну/розрахунок коригування в ЄДРПН не пізніше 10 робочих днів з дати його складання. Якщо субпідрядник зареєстрував у ЄДРПН податкову накладну, яка була складена (заповнена) з порушенням порядку заповнення податкової накладної, то на вимогу підрядника субпідрядник зобов`язується не пізніше 2 робочих днів з моменту отримання звернення від підрядника виправити помилки, допущені при складенні податкової накладної, скласти до неї розрахунок коригування і зареєструвати його в ЄДРПН.

Пунктами 4.1 та 4.4 договору сторони визначили, що датою початку виконання робіт за цим договором вважається дата підписання цього договору, а датою закінчення робіт за ним є дата підписання сторонами акту здачі приймання робіт, а також, у випадку зауважень підрядника, - дата підписання сторонами акту усунення недоліків.

Статтею 5 укладеного договору сторони визначили права та обов`язки субпідрядника, зокрема, субпідрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до технічного завдання підрядника (додаток 1) і в терміни визначені в статті 4 цього договору та графіка виконання робіт (додаток 1), і здати роботи підряднику в стані, що дозволяє експлуатацію об`єкта відповідно до його цільового призначення згідно з договором (пункт 5.1.1 договору).

Статтею 6 укладеного договору сторони передбачили права та обов`язки підрядника, зокрема: підрядник зобов`язується здійснювати платежі відповідно до статті 3 цього договору (пункт 6.1.1); за відсутності вмотивованих заперечень прийняти за актом приймання-передачі виконаних робіт від субпідрядника результати робіт (пункт 6.1.4).

Умовами пункту 6.2 вищевказаної статті договору встановлено права підрядника, зокрема, відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та цього договору, і не можуть бути усуненні субпідрядником (або залученою ним особою) (пункт 6.2.1); здійснювати у будь-який час технічний нагляд та забезпечити авторський нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт (пункт 6.2.2).

У пункті 7.3.1 договору сторони визначили, що акти на приховані роботи оформлюються відповідно до державних будівельних норм.

Підрядник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до частини 1 статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому договором (пункт 10.3 договору).

За умовами пункту 11.1 договору, субпідрядник за 7 робочих днів до початку приймання робіт передає підряднику два примірники виконавчої документації в складі, необхідному підряднику для експлуатації об`єкта, при цьому субпідрядник письмово підтверджує, що ці комплекти документації повністю відповідають фактично виконаним роботам.

Пунктом 11.2 договору визначено, що у строки, передбачені графіком виконання робіт, після завершення відповідного етапу робіт субпідрядник подає на розгляд підряднику підписаний з його сторони акт приймання-передачі робіт (у двох примірниках) з обов`язковим додаванням до нього: комплекту розробленої виконавчої документації; супровідних документів субпідрядника.

Підрядник протягом 5 робочих днів з дня отримання документів, передбачених пунктом 11.1 цього договору, перевіряє їх на якість, комплектність і здійснює приймання робіт (пункт 11.3 договору).

У разі якщо в процесі перевірки будуть виявлені помилки та/або недоліки наданої документації та/або результатів робіт, підрядник направляє субпідряднику мотивовану відмову від прийняття робіт, що містить перелік зауважень, які вимагають внесення субпідрядником необхідних виправлень. У разі отримання мотивованої відмови субпідрядник усуває зауваження підрядника за свій рахунок в строк не більше 5 робочих днів (пункт 11.4 договору).

Пунктом 11.5 договору визначено, що у разі позитивного розгляду отриманої документації та перевірки результатів робіт підрядник підписує акт приймання-передачі виконаних робіт і направляє один примірник субпідряднику.

Протягом 30 календарних днів з дати передачі субпідрядником виконаних робіт, підрядник має право надавати зауваження щодо виконаних робіт. Субпідрядник зобов`язується усунути зазначені підрядником недоліки протягом строку погодженого сторонами, але не пізніше 30 календарних днів. Про виправлення недоліків сторони складають акт усунення недоліків (пункт 11.6 договору).

Пункт 11.7 договору визначає, що робота за цим договором вважається виконаною у повному обсязі з моменту підписання сторонами фінального акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, а у випадку надання підрядником зауважень в порядку, передбаченому пунктом 11.6 договору - після підписання акту усунення недоліків.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, та строк дії договору закінчується не раніше дати повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 16.1 договору).

На виконання умов укладеного договору на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 від 09.06.2020 згідно визначеного терміну виконання робіт субпідрядником надані, а підрядником прийняті роботи на загальну суму 1538295,29 грн, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на об`єкті №1 від 16.09.2020 на суму 453290,16 грн, №2 від 16.09.2020 на суму 106702,08 грн, №3 від 16.09.2020 на суму 118560,00 грн, №4 від 02.11.2020 на суму 691472,28 грн та №5 від 02.11.2020 на суму 168270,77 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору на виконання субпідрядних робіт.

Тоді як, відповідач оплату за прийняті роботи (послуги) в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 928552,24 грн, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний між сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період 2020 року та не заперечується сторонами.

Відтак, враховуючи, що підрядником не повному обсязі виконані взяті на себе зобов`язання в частині оплати прийнятих робіт (послуг), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позову з підстав ненадання субпідрядником повного пакету документів, передбаченого пунктом 3.5 договору, що давало право підряднику за умовами пункту 3.3 договору затримати платіж та відсутності підписаного між сторонами фінального акту приймання-передачі виконаних робіт, який би підтверджував виконання позивачем робіт в повному обсязі. При цьому, відповідач наголошує на тому, що частина робіт, яка виконана субпідрядником, є неякісною та не була прийнята замовником.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Окремим видом договору підряду є договір будівельного підряду.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Схожа за змістом норма містися у частині 4 статті 879 Цивільного кодексу України відповідно до якої, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами пункту 3.3 договору встановлено, що вартість робіт підрядник зобов`язується оплачувати субпідряднику поетапно по мірі їх приймання підрядником, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі робіт.

Підставою для здійснення оплати, згідно пункту 3.4 договору, є дотримання субпідрядником графіку виконання робіт (додаток №1), що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі робіт.

Отже, умовами договору сторони погодили поетапну оплату вартості виконаних робіт субпідряднику по мірі їх приймання підрядником за відповідними актами приймання-передачі робіт, за умови дотримання субпідрядником графіку виконання робіт.

Як встановлено судом, позивач з дотримання визначеного графіку виконував узгоджені сторонами роботи, які приймались відповідачем без зауважень, зокрема, за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 16.09.2020 на суму 453290,16 грн, №2 від 16.09.2020 на суму 106702,08 грн, №3 від 16.09.2020 на суму 118560,00 грн, №4 від 02.11.2020 на суму 691472,28 грн та №5 від 02.11.2020 на суму 168270,77 грн.

За таких обставин, враховуючи, визначений умовами пунктів 3.3 та 3.4 договору, порядок поетапної оплати виконаних в межах визначеного графіку робіт, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№1, 2, 3 від 16.09.2020 та №№4, 5 від 02.11.2020 на момент розгляду справи настав.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на умови пункту 3.5 договору, за якими останній платіж здійснюється протягом 10 банківських днів після спливу строку для надання зауважень, передбаченого пунктом 11.6 договору, на підставі повного пакету документів: рахунку, податкової накладної, акту приймання-передачі робіт, акту усунення недоліків, оскільки, у даному випадку, предметом спору є не повна оплата відповідачем, поетапно виконуваних позивачем по графіку робіт, а не спір щодо останнього платежу за умовами п. 3.5 договору. Слід зауважити і на тому, що за приписами п. 11.6 договору підрядник має право надавати зауваження щодо виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дати передачі субпідрядником виконаних робіт, тоді як, в даному випадку, відповідачем підписано акти виконаних в 2020 році робіт без будь-яких зауважень і, відповідно, жодних актів про усунення недоліків сторонами не складалось.

Разом з цим судом враховано, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Не є відкладальною обставиною в системному тлумаченні умов договору та розумінні ст. 212 ЦК України і не надання податкових накладних.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (п.п. а); дата складання податкової накладної (п.п. б); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (п.п. в); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (п.п. г); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (п.п. д); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (п.п. е); ціна постачання без урахування податку (п.п. є); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (п.п. ж); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. з); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду (п.п. і); індивідуальний податковий номер (п.п. й).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, а саме з податкової накладної від 19.06.2020 (порядковий номер 3), податкової накладної від 31.07.2020 (порядковий номер 4), податкової накладної від 04.08.2020 (порядковий номер 2), податкової накладної від 26.08.2020 (порядковий номер 6), податкової накладної від 11.09.2020 (порядковий номер 2), податкової накладної від 16.09.2020 (порядковий номер 6), податкової накладної від 02.11.2020 (порядковий номер 1) та податкової накладної від 02.11.2020 (порядковий номер 2), які мають відмітку контролюючого органу про їх прийняття, та квитанції про реєстрацію даних податкових накладних в ЄРПН, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" зареєстровано податкове зобов`язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на замовлення відповідача загальною вартістю 1538295,29 грн.

Відтак, зважаючи на приписи чинного законодавства відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію вказаних податкових накладних з моменту їх реєстрації контролюючим органом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, виходячи з аналізу пунктів 3.3, 3.4 та 3.5 договору, обов`язок підрядника (відповідача) з оплати виник безпосередньо з факту виконання субпідрядником (позивачем) робіт в межах встановленого графіку та їх прийняття шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі робіт.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання з повної та своєчасної оплати виконаних робіт за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№1, 2, 3 від 16.09.2020 та №№4, 5 від 02.11.2020 в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим утворився борг у розмірі 609743,05 грн.

При цьому, суд зауважує, що позивач у позовній заяві вказує про часткову оплату відповідачем вартості робіт у розмірі 928552,24 грн за актами приймання-передачі, в підтвердження чого надає акт звірки взаєморозрахунків за період 2020 року.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №913/618/21 викладено правову позицію, згідно якої, у справах про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Під час розгляду відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів про сплату вартості робіт у іншому (більшому) розмірі, аніж того, про який вказує позивач.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання робіт, визначених умовами договору на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 від 09.06.2020 року, та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 609743,05 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 12.5 договору сторони погодили, що підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення платежу більше ніж на 5 днів, не пов`язаного з неналежним виконанням договору субпідрядником.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за виконані роботи, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 12.5 договору нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 38767,77 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 17434,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 51774,80 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги у цих частинах підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено виконання в повному обсязі робіт за договором, оскільки між сторонами договору не підписано фінальний акт приймання-передачі виконаних робіт, наслідком чого є відсутність обов`язку зі сплати заборгованості.

Так, згідно статті 1 укладеного договору акт приймання-передачі робіт - це документ, складений та оформлений субпідрядником згідно з діючими нормативно-правовими вимогами України і підписаний сторонами, що підтверджує виконання субпідрядником робіт за цим договором відповідно до умов цього договору та приймання таких робіт підрядником.

За умовами пункту 3.4 договору підставою для здійснення оплати є дотримання субпідрядником графіку виконання робіт (додаток №1), що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі робіт.

В свою чергу, умови пункту 11.7 визначають, що робота за цим договором вважається виконаною у повному обсязі з моменту підписання сторонами фінального акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, а у випадку надання підрядником зауважень в порядку, передбаченому пунктом 11.6 договору - після підписання акту усунення недоліків.

Аналізуючи вищевикладене, суд зауважує, що за умовами укладеного договору сторони передбачили акти двох форм. Акт приймання-передачі робіт, який підтверджує поетапне виконання субпідрядником робіт відповідно до умов договору і приймання таких робіт підрядником та є підставою для здійснення оплати останнім та фінальний акт, який за свою правовою природою фіксує виконання робіт у повному обсязі за договором, наявність або відсутність якого не змінює погоджений між сторонами порядок розрахунків, у зв`язку з чим доводи позивача в цій частині є недоречними.

Не приймаються судом до уваги і доводи відповідача про те, що частина робіт, яка виконана субпідрядником є неякісною, так як в подальшому не була прийнята замовником Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи", про що свідчить та обставина, що в межах справи №910/19892/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (замовник) до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (підрядник) вирішується спір про стягнення штрафних санкцій за невідповідність виконаних робіт якості та вимогам будівельних норм, які, в свою чергу, виконанні субпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент".

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (абз.1 ч.4 ст. 882 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, позивачем виконано роботи, а відповідачем прийняті такі роботи без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на об`єкті, а саме: №1 від 16.09.2020, №2 від 16.09.2020, №3 від 16.09.2020, №4 від 02.11.2020 та №5 від 02.11.2020.

Вказані вище акти підписані, зокрема, і зі сторони відповідача, втім на момент їх прийняття підрядником не було виявлено жодних допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, а тому з урахуванням приписів частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України ним втрачено у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Під час розгляду справи відповідачем не надано і матеріали справи не містять жодних доказів дотримання відповідачем приписів частини 3 статті 853 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення позивача про виявлення прихованих недоліків, як і не надано жодних належних і допустимих доказів наявності таких недоліків. Своїм право на проведення експертизи відповідач не скористався, а посилання відповідача на те, що замовником не були прийняті роботи від нього через наявність недоліків щодо якості виконаних робіт, що є предметом спору у справі №910/19892/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (замовник) до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (підрядник) судом до уваги не приймається, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Олекс Девелопмент» не є учасником даної справи і не є стороною договору, укладеного між замовником та Приватним підприємством "Магнат Дизайн Центр".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором в частині здійснення оплат за актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а доводи, викладені в заявах по суті, спростовуються вищевикладеними обставинами.

При цьому, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 33000,00 грн та гонорар успіху у розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №19/08-21 від 19.08.2021, укладеного між адвокатом Паніотовим Олегом Костянтиновичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" (далі - замовник), платіжних доручень №62 від 19.10.2021, №76 від 15.12.2021. №51 від 26.01.2022, №54 від 26.01.2022, №229 від 11.02.2022, №230 від 11.02.2022, №58 від 02.08.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №005598 від 23.04.2015 та оригінал довіреності від 01.11.2021 виданої на представлення інтересів позивача - адвокатом Паніотовим О.К.

Згідно пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надавати замовнику правничу допомогу в судовому процесі по господарській справі за позовом замовника до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр", що може включати в себе: аналіз документів; надання консультацій з правових питань; підготовку претензій, листів; підготовку процесуальних документів; ознайомлення з матеріалами справи, отримання/подачу документів, виконання інших дій; представництво інтересів замовника в судових засіданнях.

Виконавець зобов`язаний надавати правничу допомогу в розумні строки, тобто в строки, які є об`єктивно необхідними для належної підготовки до справи (судових засіданнях, зустрічей, тощо). В будь-якому випадку, якщо чинним законодавством України або законним рішенням компетентного державного органу, посадової особи, передбачено обов`язок або право здійснити юридично значимі дії протягом визначеного строку (певний період у часі) або в конкретний термін (певний момент у часі), виконавець при наданні правничої допомоги дотримується цих строків і термінів (наприклад, підготовка та подача необхідних документів до конкретного судового засідання) (пункти 3.1, 3.2 договору).

Ціну послуг виконавець і замовник визначили у розділі 4 договору про надання правничої допомоги, за умовами пункту 4.1 якого ціна послуг за цим договором визначається на підставі обсягу наданих послуг із розрахунку: підготовка позовної заяви - 10000,00 грн; підготовка відповіді на відзив - 5000,00 грн; участь виконавця за одне судове засідання - 3000,00 грн.

Зазначена в пункті 4.1 цього договору ціна послуг охоплює надання правничої допомоги замовнику по веденню справи в суді першої інстанції - у Господарському суді міста Києва (пункт 4.2 договору).

З аналізу пункту 4.4 договору вбачається, що замовник сплачує виконавцю додаткову винагороду в розмірі 2% від суми коштів, присуджених на користь замовника (за виключенням судових витрат: судового збору і витрат на правничу допомогу).

Замовник оплачує послуги виконавця шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок виконавця (пункт 4.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання його умов (пункт 6.1 договору).

У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" від 02.08.2022 наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Паніотовим О.К. з визначенням їх вартості, ціна яких відповідає умовам пункту 4.1 договору про надання правничої допомоги, а саме: підготовка позовної заяви - 10000,00 грн; підготовка відповіді на відзив - 5000,00 грн; участь у судових засіданнях 14.12.2021, 11.01.2022, 25.01.2022, 11.02.2022, 22.02.2022 та 03.08.2022 - 3000,00 грн за кожне.

З наданих платіжних доручень, вбачається здійснення замовником оплат на користь виконавця за надання останнім правничої допомоги в судовому процесі по господарській справі, а саме: №62 від 19.10.2021 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу "оплата згідно рах №ОД-01 від 19.08.2021 позовна заява без ПДВ"; №76 від 15.12.2021 на суму 3000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №ОД-02 від 14.12.2021 за участь у судовому засіданні без ПДВ"; №51 від 26.01.2022 на суму 3000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №од-01 від 21.01.2022 за участь у судовому засіданні без ПДВ"; №54 від 26.01.2022 на суму 3000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №од-02 від 26.01.2022 за участь у судовому засіданні без ПДВ"; №229 від 11.02.2022 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №ОД-3 від 02.02.2022 за підготовку відзиву без ПДВ"; №230 від 11.02.2022 на суму 3000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №ОД-4 від 11.02.2022 за участь у судовому засіданні без ПДВ"; №58 від 02.08.2022 на суму 6000,00 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №ОД-05 від 23.02.2022 за участь в двох судових засіданнях без ПДВ".

Судом встановлено, що Паніотов Олег Костянтинович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи обставини даної справи, слід зауважити, що відсутність акту приймання - передачі виконаних робіт не свідчить про неможливість визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором сторони погодили фіксований розмір вартості наданих послуг та крім того, подані позивачем документи дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/6807/21 та від 16.05.2019 у справі №823/2638/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

При цьому, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу за підписаними сторонами без заперечень актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 від 09.06.2020 та нарахування штрафних санкцій та компенсаційний втрат.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги №19/08-21 від 19.08.2021.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, судова практика є сталою, а справа нескладною, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Крім того, "гонорар успіху" у розмірі 14354,41 грн складає майже половину від загального обсягу вартості наданих адвокатом послуг (33000,00 грн), з яких 18000,00 грн це оплата адвокату за участь у судових засіданнях.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що такий розмір "гонорару успіху" є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тим паче, що обставина неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на виконання субпідрядних робіт №09/06/20 від 09.06.2020 позивачем доводилась на підставі підписаних зі сторони відповідача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), акту звірки взаєморозрахунків, а також податкових накладних, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху".

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" до Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" про стягнення 717720,46 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 16-Б; ідентифікаційний код 30659728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекс Девелопмент" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 22; ідентифікаційний код 41968805) борг у розмірі 609743 (шістсот дев`ять тисяч сімсот сорок три) грн 05 коп., пеню у розмірі 38767 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн 77 коп., 3% річних у розмірі 17434 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 51774 (п`ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 10765 (десять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 81 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2022.

Суддя Т.В. Васильченко