Рішення

від 21.08.2022 по справі 910/2270/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2022Справа № 910/2270/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Держаного підприємства «Управління справами Фонду державного майна

України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість»

про стягнення 494.013,16 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

14.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» про стягнення 494.013,16 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем укладено договір оренди № 6718 від 26.12.2013, на підставі якого відповідачу передано у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові будівлі. 19.06.2018 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди № 6718 від 26.12.2013, якою зазначено, що передане відповідачу майно перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (позивача) та встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця. Так, позивачем було направлено на адресу відповідача акт надання послуг № 48 від 30.06.2021 та рахунок № 49 від 30.06.2021 на загальну суму 1.304.713,52 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягає сплата 543.630,63 грн з ПДВ. Проте, всупереч умовам договору, відповідачем було переховано позивачу лише 100.000,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 494.013,16 грн, з яких 443.630,63 грн основного боргу, 32.460,22 грн пені, 12.074,88 грн інфляційних втрат, 5.847,43 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2270/22 від 21.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.06.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

У поданій позивачем до суду заяві про усунення недоліків міститься клопотання, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідної заяви. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що у зв`язку з введенням військового стану Указами Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, № 133/2022 віл 15.03.2022, № 259/2022 від 25.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, працівники позивача виїхали у безпечні регіони України на тимчасове проживання та працюють дистанційно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 поновлено позивачу пропущений строк для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви; відкрито провадження у справі № 910/2270/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.06.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492361255 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.06.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.07.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492361255, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 20.07.2022.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 27.06.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 між Регіональним відлунням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ «Нерухомість» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6718 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові будівлі (п`ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. «Б» площею 3231,7 кв. м та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1840,5 кв. м, що знаходяться у дворі (всередині кварталу) літ. «В»), загальною площею 5072,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 26, що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехсервіс» (далі - балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення:

- підвал та перший поверх (будівля літера «Б» загальною площею 1047,3 кв. м та будівля літера «В» загальною площею 588,9 кв. м) - розміщення видавництва друкованого засобу масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою;

- другий поверх (будівля літера «Б» загальною площею 542,2 кв. м та будівля літера «В» загальною площею 424,8 кв. м) - розміщення торгівельного об`єкту з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою;

- третій поверх (будівля літера «Б» загальною площею 543,8 кв. м та будівля літера «В» загальною площею 414,9 кв. м) - розміщення торгівельного об`єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів, ліцензованої відео та аудіо продукції, що призначається для навчальних закладів;

- четвертий та п`ятий поверх (будівля літера «Б» загальною площею 1098,4 кв. м та будівля літера «В» загальною площею 411,9 кв. м) - розміщення офісних приміщень.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 443.630,63 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані 32.460,22 грн пені, 12.074,88 грн інфляційних втрат, 5.847,43 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Згідно з п. 7.1 договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

За актом приймання-передавання орендованого майна від 26.12.2013 орендодавець згідно договору передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові будівлі на земельній ділянці площею 1880 кв. м. код 8000000000:76:023:0026 загальною площею 5072,2 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 26.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років, що діє з 26.12.2013 до 26.12.2028 включно.

19.06.2018 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору згідно з яким внесено ряд змін до договору, зокрема п. 1.1 доповнено пунктом 1.1.1 в якому вказано, що зазначене нерухоме майно перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (далі - балансоутримувач).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2013 року - 198.359,82 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

19.02.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору згідно з яким внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2018 року - 900.203.84 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).

Згідно договору від 01.09.2016 пункт 3.3 договору викладено в новій редакції згідно якої Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно договору від 19.06.2018 пункт 3.6 договору викладено в новій редакції, згідно якої орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 49 від 30.06.2021 за оренду майна, згідно якого орендна плата 30% становить 326.178,38 грн, орендна плата 70% становить 761.082,89 грн та ПДВ становить 217.462,25 грн.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 110 від 16.07.2021, № 113 від 27.07.2021, № 119 від 30.07.2021 вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату за оренду майна за червень 2021 року в загальному розмірі 100.000,00 грн.

Згідно з п. 5.4 договору орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого за червень 2021 року виникла заборгованість в розмірі 443.630,63 грн (до складу якої входить 30% орендної плати + ПДВ на цю частку + ПДВ нарахований на частку 70% - 100.000,00 грн оплати), яка не оспорена відповідачем.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З числа об`єктів оподаткування відповідно до підпункту 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України виключені операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

У разі недотримання хоча б однієї з перелічених умов операція зі сплати орендної плати за надане в оренду державне чи комунальне майно підлягає обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20% (лист ДФСУ від 03.02.2016 № 2216/6/99-99-19-03-02-15).

Водночас, платежі за оренду державного чи комунального майна підлягають розподілу між бюджетом та балансоутримувачем такого майна.

Проте, послуги з надання орендодавцем державного та комунального майна в оренду є об`єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати між бюджетом та балансоутримувачем, чи перераховує її в бюджет або на рахунок балансоутримувача в повному обсязі. Тому, ПДВ нараховується на повну суму, незалежно від того, як саме врегульовано питання розподілу орендної плати у договорі. Податкову накладну на повну суму завжди виписуватиме балансоутримувач.

Перерахування орендних платежів здійснюється наступним чином:

- орендар перераховує балансоутримувачу частку орендного платежу + ПДВ на цю частку;

- до бюджету орендар перераховує частку орендного платежу без урахування ПДВ;

- ПДВ, що припадає на такий «бюджетний» платіж, орендар окремим платежем перераховує балансоутримувачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача боргу по сплаті орендної плати в розмірі 443.630,63 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.7 договору в редакції договору від 19.06.2018 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, оскільки розрахунок проведено з урахуванням днів, в які відбулася часткова оплата.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 32.427,35 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 32.427,35 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 12.074,88 грн інфляційних втрат та 5.847,43 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду розмір 3% річних становить 5.841,26 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), які підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснено з урахуванням днів, в які відбулася часткова оплата товару.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.074,88 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 38780609) на користь Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01601, м. Київ, вул. Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 39950170) 443.630 (чотириста сорок три тисячі шістсот тридцять) грн 63 коп. основного боргу, 32.427 (тридцять двi тисячi чотириста двадцять сім) грн 35 коп. пені, 12.074 (дванадцять тисяч сімдесят чотири) грн 88 коп. інфляційних втрат, 5.841 (п`ять тисяч вісімсот сорок одна) грн 26 коп. 3% річних, 7.409 (сім тисяч чотириста дев`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова