Ухвала

від 21.08.2022 по справі 606/1426/22

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1426/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 серпня 2022 року м. Теребовля

Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали керівника Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №2" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2022 до суду подано даний позов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Однак, подана позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Однак, предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, регламентується ст. 1206 ЦК України, на норми якої посилається також і прокурор у позовній заяві.

Зміст та суб`єктний склад зобов`язання, що регулюються ст. 1206 ЦК України, дозволяють констатувати, що це зобов`язання не є договірним, але й не є зобов`язанням із відшкодування шкоди в розумінні статті 1177ЦК України (відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення), оскільки, зокрема, понесені закладом охорони здоров`я (кредитором) витрати на лікування не є завданою боржником (особою, яка вчинила злочин) шкодою. Зазначене має принципове значення, оскільки покладений на відповідну особу обов`язок не є видом цивільно-правової відповідальності, до цих правовідносин не підлягають застосуванню загальні положення про відшкодування шкоди, у тому числі такі, що стосуються підстав виникнення зобов`язання, змісту шкоди, солідарного обов`язку боржників тощо.

Оскільки, відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, не є за своєю суттю відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, тому позивач при пред`явленні даного позову не звільнений від сплати судового збору в силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру в розмірі 2481,00 грн. та подати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору.

Окрім цього, суддя звертає увагу на те, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

26.05.2020 Велика Палата Верховного Суду в справі № 912/2385/18 зробила висновок про застосування норм права: відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області при зверненні до суду з даним позовом вказаних вимог не виконав, а в позовній заяві зазначив та долучив до неї повідомлення, яке було надіслано у Київську міську державну адміністрацію, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №2" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про намір звернутися в суд. Таке повідомлення датовано 16.08.2022, і цього ж дня датована дана позовна заява, яка подана до суду 18.08.2022. Тобто, звернення до суду з даним позовом відбулось ще до отримання компетентним органом повідомлення про намір звернутись до суду із позовом в інтересах держави.

Крім того, відсутні докази, що Київська міська рада, маючи у своєму складі відділ юридичного супроводу, кадрової роботи та внутрішнього аудиту, зверталася до органів прокуратури із клопотанням представництва інтересів у суді для стягнення відповідних коштів із ОСОБА_1 або допустила відповідну бездіяльність. Відтак прокурором не наведено об`єктивних причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ЦПК України, її належить залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі наведеного та керуючись статтями 175,177,185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву керівника Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №2" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В.Мельник