ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2022Справа № 910/3982/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "КИЇВМІСЬКСВІТЛО" (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 40) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" (03115, місто Київ, вул. Феодори Пушиної, будинок 13) про стягнення 42885,40 грн

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "КИЇВМІСЬКСВІТЛО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" про стягнення 42885,40 грн та була судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 січня 2021 між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "КИЇВМІСЬКСВІТЛО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКС" було укладено договір № 2901-01 про надання послуг спеціальними транспортними засобами.

Однак відповідачем свої зобов`язання за вищевказаним договором виконані частково у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем згідно актів про виконання послуг спеціалізованим транспортом: № 2 від 24 листопада 2021 року; № 1 від 25 листопада 2021 року; № 2 від 25 листопада 2021 року; № 1 від 26 листопада 2021 року; № 2 від 26 листопада 2021 року та становить в загальному розмірі 37 945,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18693/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.08.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує стосовно позовних вимог та зазначає, що станом на дату подачі цього відзиву відповідачем у повному розмірі сплачено заборгованість перед позивачем за листопад 2021 р.

У підтвердження вищевикладеного, останнім долучено платіжні дорученням №1604 від 21.02.2022 на суму 46922,56 грн., платіжне дорученням №1621 від 15.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1623 від 23.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1632 від 11.07.2022 сплачено 17945,39 грн.

Окрім того у вищевказаному відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що прострочення оплати виникло з підстав форс-мажорних обставин, а відтак просить відмовити у задоволення позовних вимог в частині інфляційних збитків та 3 % річних.

12.08.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній підтверджує, що відповідачем сплачено суму основного боргу за наданими відповідачем платіжними дорученнями, а саме: від 21 лютого 2022, від 15 червня 2022, від 23 червня 2022, від 11 липня 2022 та зазначив, що заперечує стосовно настання у відповідача форс-мажорних обставин, обгрунтовуючи тим, що згідно актів про виконання послуг спеціалізованим транспортом, які датовані листопадом 2021 року, обов`язоку відповідача оплатити заборгованість виникла до настання форс-мажорних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

29.01.2021 року між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО», (далі позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКС» (далі відповідач, Замовник) укладено Договір №2901-01 про надання послуг спеціальними транспортними засобами (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що згідно даного Договору Виконавець за заявками Замовника, які є невід`ємною частиною цього Договору, надає протягом терміну дії даного Договору послуги спеціальними транспортними засобами (за кодом ДК 021:2015 - 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів) (далі - Послуги), а Замовник, в свою чергу, приймає надані Виконавцем Послуги та оплачує їх згідно умов цього Договору.

Факт надання Послуг за цим Договором підтверджується Актом приймання -передачі наданих Послуг, оформленим на підставі подорожнього листа та талону Замовника (п. 2.3 Договору).

Пунктами 3.1-3.4 Договору передбачено наступне.

Замовник оплачує Послуги за весь час роботи спеціального транспорту, враховуючи час перебування в дорозі до місця надання Послуг та повернення на підприємство Виконавця після надання Послуг, та ПММ. що оформлюється подорожними листами та талонами Виконавця (п. 3.1).

Вартість Послуги, що надається протягом 8 машино/годин визначається за відпускними цінами Виконавця, які узгоджені Сторонами без вартості ПММ і зазначені в Додатку- 1, який є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.2).

Загальна сума вартості Послуг по Договору складається з сум вартості Послуг по всіх заявках на Послуги, які планується надати (отримати) протягом строку дії цього Договору, і орієнтовно становить 500 000,00 (П`ятсот тисяч грн. 00 коп.) гривень, в тому числі 20% ПДВ в сумі 83 333,33 (Вісімдесят три тисячі триста тридцять три грн. 33 коп.) гривень з урахуванням вартості ПММ (п. 3.3).

Оплата Послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця по кожній окремій Заявці в порядку попередньої оплати згідно рахунку-фактури Виконавця (п. 3.4).

Пунктом 4.2.5 Договору сторони передбачили, що Замовник зобов`язаний оплатити Послуги в порядку, передбаченому п. 3.4. цього Договору.

У відповідності до п. 5.3 Договору, сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо вони обумовлені діями іншої Сторони або обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо вони зумовлені форс-мажорними обставинами (дією непереборної сили), до яких належать: війна, воєнні дії, пожежі, повені, інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, прийняття нормативних актів, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань та інші обставини, які не залежать від волі Сторін.

Пунктом 9.1 Договору, сторони передбачили, що цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та скріплення печатками, у разі їх використання, і діє по 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань по Договору.

Вищевказаний договір підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень та скріплений їх печатками.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у листопаді 2021 року відповідно до наявних у матеріалах справи копій підписаних між сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень актів про виконання послуг спеціальним транспортом: акт №1 від 25.11.2021 на суму 7 965,79 грн, акт №2 від 24.11.2021 на суму 7 915,68 грн, акт №1 від 26.11.2021 на суму 7 054,63 грн, акт №2 від 25.11.2021 на суму 7 957,44 грн, акт №2 від 26.11.2021 на суму 7 051,85 грн надав послуги спеціальним транспортом на загальну суму у розмірі 37945,39 грн.

Як вбачається з оборотно -сальдової відомості за період з 01.01.2022-25.05.2022 наданої позивачем за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 85 100,43 грн.

21.02.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію-вимогу №053/286-429-28/2022 на суму 84 867,95 грн.

Як стверджує відповідач та не заперечується позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "УКС" було сплачено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученням №1604 від 21.02.2022 на суму 46922,56 грн., платіжним дорученням №1621 від 15.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1623 від 23.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1632 від 11.07.2022 сплачено 17945,39 грн.

Оскільки за договором №2901-01 про надання послуг спеціальними транспортними засобами не було оплачено заборгованість у повному розмірі, станом на день звернення до суду з позовною заявою борг відповідача за надані позивачем послуги складав 37 945,39 грн,

останнє стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "КИЇВМІСЬКСВІТЛО" 42885,40 грн. з яких: 37 945,39 грн - основна сума заборгованості, 4382,30 грн - інфляційні втрати, 557,71 грн - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуг спеціальним транспортом, що підтверджується актів про виконання послуг: акт №1 від 25.11.2021 на суму 7 965,79 грн, акт №2 від 24.11.2021 на суму 7 915,68 грн, акт №1 від 26.11.2021 на суму 7 054,63 грн, акт №2 від 25.11.2021 на суму 7 957,44 грн, акт №2 від 26.11.2021 на суму 7 051,85 грн надав послуги спеціальним транспортом на загальну суму у розмірі 37945,39 грн.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №1621 від 15.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1623 від 23.06.2022 сплачено 10000,00 грн., платіжним дорученням №1632 від 11.07.2022 сплачено 17945,39 грн. відповідачем було здійснено оплату у розмірі 37 945,39 грн.

Тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем -сплачено на користь позивача основну заборгованість у розмірі 37 945,39 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки сума основної заборгованості у розмірі 37 945,39 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 37 945,39 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 4382,30 грн - інфляційні втрати, 557,71 грн - 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4382,30 грн - інфляційні втрати, 557,71 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір 3% річних становить 557,76 грн.

Однак, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 557,71 грн.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 5526,21 грн.

Однак, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 4382,30 грн.

Стосовно твердження відповідача про настання форс мажорних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України у зв`язку з чим відповідачем не було здійснено своєчасну оплату, суд відноситься критично з наступних підстав.

Пунктом 3.4 Договору, сторони передбачили, що оплата Послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця по кожній окремій Заявці в порядку попередньої оплати згідно рахунку-фактури Виконавця.

Відтак з врахуванням вищевикладеного відповідач, зобов`язаний був здійснювати передоплату, оскільки заборгованість у останнього виникла за листопад 2021 року, а воєнний стан був введений указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні форс-мажорні обставини, а саме у вигляді військової агресії російської федерації проти України станом на момент виникнення зобов`язання оплатити заборгованість за надані послуги, що виникли у листопаді 2021 року.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 557,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 382,30 грн. в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі №910/3982/22 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 37945,39 грн - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" (03115, місто Київ, вул. Феодори Пушиної, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 33747635) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "КИЇВМІСЬКСВІТЛО" (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи: 03360905) 3% річних у розмірі 557 (п`ятсот п`ятдесят сім) грн 71 коп, інфляційні втрати у розмірі 4 382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ

Дата ухвалення рішення 18.08.2022
Оприлюднено 23.08.2022

Судовий реєстр по справі 910/3982/22

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 18.08.2022 Господарський суд міста Києва Господарське
Ухвала від 13.06.2022 Господарський суд міста Києва Господарське
Ухвала від 05.06.2022 Господарський суд міста Києва Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 910/3982/22

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону