Рішення

від 09.08.2022 по справі 911/2714/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2714/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація"

про розірвання договору, стягнення пені та штрафу,

за участю представників:

позивача: Арзуманян В.В. (довіреність №5/178 від 16.12.2020 року);

відповідача: Супруна В. В. - адвоката (посвідчення №ЗП001744 від 27.07.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація" (далі - відповідач) про розірвання договору, стягнення пені та штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 року, згідно з якими відповідач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а позивач зобов`язувався роботи прийняти та оплатити.

Оскільки відповідач виконав роботи із порушенням строків, передбачених умовами договору, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 962 412,97 грн. пені, 231 650,77 грн. штрафу та розірвати договір №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 року.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13 жовтня 2021 року.

28 вересня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12 жовтня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

13 жовтня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 13.10.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 08 грудня 2021 року.

08 грудня 2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08 грудня 2021 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Крім цього, заявив усне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року підготовче засідання відкладено на 22 грудня 2021 року.

20 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

22 грудня 2021 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 січня 2022 року.

31 грудня 2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

12 січня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення.

19 січня 2022 року в засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача в засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із долученими представником відповідача документами до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання представника позивача не заперечував.

У засіданні оголошено перерву до 23 лютого 2022 року.

22 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення. Крім цього, на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім в засіданні, яке задоволенню судом не підлягало.

23 лютого 2022 року представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року підготовче засідання відкладено на 23 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 13 липня 2022 року.

13 липня 2022 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 серпня 2022 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 10 серпня 2022 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

09 жовтня 2017 року між приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація" (далі - відповідач) був укладений договір №РВ-17Б/2017 (далі договір), відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов`язувався забезпечити виконання робіт, відповідно до проектної документації та умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов`язується своїми силами та з використанням власних матеріально - технічних засобів виконувати роботи та поставити обладнання, що обумовлені в договорі, додатках до договору та відповідають проектній документації, що затверджена належним чином. Відповідач має право, за письмовою згодою позивача, у відповідності з вимогами розділу 13 цього договору, залучати до виконання договору третіх осіб - субпідрядників.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що місцезнаходження та назва об`єкту, на якому проводитимуться роботи: Україна, Черкаська обл., м. Канів, вул. Золотоніська, 1, філія «Канівська ГЕС» ПрАТ «Укргідроенерго».

Згідно з п. 1.4 договору, склад, обсяги, об`єм, види, строки та ціна робіт і обладнання визначаються: договірна ціна (динамічна) з розрахунками згідно ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 - (додаток №1); локальний кошторис №2-1-1/3-10-1-А/1445-30-С1339 - (додаток №2); локальний кошторис №2-1-2/3-4-1/1445-30-1338 - (додаток №3); локальний кошторис №2-1-5/3-4-394-А/1445-30-С1325 - (додаток №4); локальний кошторис №2-2-1/Р-14-1-А/1445-30-С1327 - (додаток №5); локальний кошторис №2-1-2/изм.4-А/1445-30-С1334 - (додаток №6); локальний кошторис №2-1-6/3-4-427-А/1445-30-С1326 - (додаток №7); локальний кошторис на придбання устаткування, меблів та інвентарю №2-1-3/3-4-2/1445-30-1338 (специфікація №1) - (додаток №8); календарний графік - (додаток №9).

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору визначається договірною ціною на роботи з додатками згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається на підставі сумарного підрахування цін, вказаних у пунктах 2.2.1. - 2.2.2. цього договору, та становить: 7 358 006,59 грн. (сім мільйонів триста п`ятдесят вісім тисяч шість грн. 59 коп.), крім того ПДВ - 20%: 1 471 601,32 грн. (один мільйон чотириста сімдесят одна тисяча шістсот одна грн. 32 коп.). Загальна ціна договору разом з ПДВ становить: 8 829 607,91 грн. (вісім мільйонів вісімсот двадцять дев`ять тисяч шістсот сім грн. 91 коп.).

Ціна обладнання становить 16 734,41 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 41 коп.), крім того ПДВ - 20%: 3 346,88 грн. (три тисячі триста сорок шість грн. 88 коп.). Ціна разом з ПДВ становить: 20 081,29 грн. (двадцять тисяч вісімдесят одна грн. 29 коп.) (п.п. 2.2.1 договору).

Ціна Робіт, що є предметом цього договору, становить: 7 341 272,18 грн. (сім мільйонів триста сорок одна тисяча двісті сімдесят дві грн. 18 коп.), крім того ПДВ -20%: 1 468 254,44 грн. (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят чотири грн., 44 коп.). Ціна разом з ПДВ становить: 8 809 526,62 грн. (вісім мільйонів вісімсот дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість грн., 62 коп.) (п.п. 2.2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, строки виконання робіт та поставки обладнання, передбачених п. 1.1. договору, становлять 210 (двісті десять) календарних днів з дати початку робіт. Строки виконання робіт, поставки обладнання за окремими етапами визначаються на підставі Календарного графіку (додаток №9), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору, строки виконання робіт та поставки обладнання можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей договір у разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проектної документації; дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від відповідача обставинами; інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що відповідач приступає до виконання зобов`язань за договором за умови отримання від позивача повідомлення про готовність до виконання договору та проектної документації.

Згідно з п. 3.4 договору, строк виконання робіт та поставки обладнання не може перевищувати 210 (двісті десять) календарних днів з дати початку виконання зобов`язань за цим Договором. Датою закінчення виконання робіт та поставки обладнання відповідачем вважається дата їх прийняття позивачем в порядку передбаченому розділом 4 цього договору. Виконання зобов`язань може бути закінчено відповідачем достроково за умови письмової згоди позивача.

Відповідно до п. 3.5 договору, позивач може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача виконаних робіт відповідачем і прийняття їх позивачем оформлюється актом приймання виконаних робіт та актом передачі змонтованого обладнання, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 9.2.8 договору, позивач має право ініціювати внесення змін у договір, вимагати його розірвання та відшкодування збитків за наявності порушень відповідачем умов договору.

Відповідно до п. 16.2 договору, цей договір діє до « 31» грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 16.3 договору встановлено, що продовження строку дії договору та виконання зобов`язань відповідача щодо поставки обладнання, виконання робіт оформляється додатковою угодою до цього договору та можливе у разі: документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат позивача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Згідно з п. 16.5 договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

28 грудня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору на виконання будівельних робіт №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 р. (далі додаткова угода №1), згідно з умовами якої, до пункту 16.2 договору внесені зміни та викладено його в наступній редакції: "16.2. Цей договір діє до « 31» грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань".

27 грудня 2019 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору на виконання будівельних робіт №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 р. (далі додаткова угода №3), відповідно до умов якої внесені зміни до пункту 16.2 договору та викладено його в наступній редакції: "16.2. Цей договір діє до « 30» червня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань".

30 червня 2020 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору на виконання будівельних робіт №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 р. (далі додаткова угода №4), згідно з умовами якої внесені зміни до пункту 16.2 договору та викладено його в наступній редакції: "16.2. Цей договір діє до « 01» жовтня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань".

Додатком №9 до договору на виконання будівельних робіт №РВ-17Б/2017 є "Календарний рафік виконання робіт", відповідно до якого сторонами погоджені строки виконання робіт.

За твердженнями представника позивача, відповідач підрядні роботи виконав частково та із порушенням строків, передбачених умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, 21 липня 2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію №6-2/2883, в якій просив відповідача оплатити 1 962 412,97 грн. пені та 231 650,77 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, пеню та штраф не оплатив.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 1 962 412,97 грн. пені та 231 650,77 грн. штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 09 жовтня 2017 року був укладений договір, згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а позивач зобов`язувався роботи прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов`язується своїми силами та з використанням власних матеріально - технічних засобів виконувати роботи та поставити обладнання, що обумовлені в договорі, додатках до договору та відповідають проектній документації, що затверджена належним чином. Відповідач має право, за письмовою згодою позивача, у відповідності з вимогами розділу 13 цього договору, залучати до виконання договору третіх осіб - субпідрядників.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що склад, обсяги, об`єм, види, строки та ціна робіт і обладнання визначаються, зокрема, календарним графіком виконання робіт - (додаток №9).

Згідно з п. 3.1 договору, строки виконання робіт та поставки обладнання, передбачених п. 1.1. договору, становлять 210 (двісті десять) календарних днів з дати початку робіт. Строки виконання робіт, поставки обладнання за окремими етапами визначаються на підставі Календарного графіку (додаток №9), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору, строки виконання робіт та поставки обладнання можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей договір у разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проектної документації; дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від відповідача обставинами; інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що відповідач приступає до виконання зобов`язань за договором за умови отримання від позивача повідомлення про готовність до виконання договору та проектної документації.

Судом встановлено, що повідомлення від 17.10.2017 року про готовність приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до виконання договору №РВ-176/2017 від 09.10.2017 р. отримано відповідачем наручно 18.10.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою на вищевказаному повідомленні.

Згідно з п. 3.4 договору, строк виконання робіт та поставки обладнання не може перевищувати 210 (двісті десять) календарних днів з дати початку виконання зобов`язань за цим Договором. Датою закінчення виконання робіт та поставки обладнання відповідачем вважається дата їх прийняття позивачем в порядку передбаченому розділом 4 цього договору. Виконання зобов`язань може бути закінчено відповідачем достроково за умови письмової згоди позивача.

Так, відповідач повинен був розпочати виконання робіт не пізніше 19 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 9.1.6 договору, якщо в процесі виконання робіт та/або поставки обладнання з`ясується неминучість негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт та/або поставки обладнання, відповідач зобов`язаний зупинити хід робіт та/або поставку обладнання, і негайно повідомити про це позивача. У цьому випадку, сторони у п`ятиденний строк зобов`язуються розглянути питання про припинення продовження проведення робіт та/або поставки обладнання, а також погодити порядок взаємних розрахунків, що оформляється додатковою угодою сторін до цього договору, викладеною у письмовій формі, підписаною уповноваженими представниками.

За твердженнями представників сторін, у зв`язку із настанням несприятливих погодних умов та неможливістю продовжувати виконання робіт, сторонами 06 листопада 2017 року був підписаний акт призупинення робіт з 06 листопада 2017 року.

Після підписання сторонами акту про поновлення від 12.03.2018 року відповідачем виконання робіт було поновлено.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.1 договору, строки виконання робіт та поставки обладнання, передбачених п 1.1. договору, становлять 210 (двісті десять) календарних днів з дати початку робіт. Строки виконання робіт, поставки обладнання за окремими етапами визначаються на підставі Календарного графіку (додаток №9), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Так, роботи повинні були бути виконані відповідачем не пізніше 19 вересня 2018 року.

04 травня 2020 року сторонами підписано акт про зупинення робіт.

З метою досудового врегулювання спору, 21 липня 2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію №6-2/2883, в якій просив відповідача оплатити пеню та штраф за порушення відповідачем зобов`язань, встановлених умовами договору.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, пеню та штраф не оплатив.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 1 962 412,97 грн. пені та 231 650,77 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

28 вересня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, вважав, що строк виконання робіт не закінчився, у зв`язку із продовженням сторонами строку дії договору, тому стягнення з відповідача пені та штрафу є безпідставним.

Крім цього, послався на те, що відповідач претензію, на яку послався позивач не отримував, а на підтвердження дотримання відповідачем умов договору надав копію сертифіката №3200-21-0960 про форс мажорні обставини (обставини непереробної сили), виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що відповідно до п. 16.2 договору, цей договір діє до « 31» грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Продовження строку дії договору та виконання зобов`язань відповідача щодо поставки обладнання, виконання робіт оформляється додатковою угодою до цього договору та можливе у разі: документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат позивача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п. 16.3 договору).

30 червня 2020 року сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору на виконання будівельних робіт №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 р., відповідно до якої до п. 16.2 договору були внесені зміни та викладено його в наступній редакції: "16.2. Цей договір діє до « 01» жовтня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань" (п. 1 додаткової угоди №4). "Всі інші умови укладеного договору залишаються без змін, сторони підтверджують по них свої зобов`язання" (п. 2 додаткової угоди №4).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Так, сторонами дію договору №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 року було продовжено до 01 жовтня 2020 року, про що підписано додаткову угоду №4.

Разом з цим, до п. 3.1 договору зміни внесені не були, як і не були внесені зміни до календарного графіку виконання робіт у встановленому договором порядку. Тому відповідач повинен був виконати роботи та поставити обладнання протягом 210 календарних днів з дати початку виконання робіт, тобто до 20 вересня 2018 року.

Також судом встановлено, що 21 липня 2021 року позивачем на адресу відповідача, зазначену в розділі 19 договору, була направлена претензія №6-2/2883 від 21.07.2021 року. Вищевказану претензію відповідач не отримував, що, на думку представника відповідача, позбавило відповідача права на мирне врегулювання спору.

Разом з цим, спосіб захисту порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушення Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий самий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №922/603/17 від 15.02.2018 року.

Так, захист порушеного права шляхом досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, права якої порушені.

У судових засіданнях, а також у відзиві на позов, представник відповідача послався на те, що вчасне виконання робіт відповідачем було неможливим через обставини непереробної сили, на підтвердження чого представником відповідача була надана копія сертифікату №3200-21-0960 про форс мажорні обставини (обставини непереробної сили), виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою.

Згідно з п. 15.1 договору, сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Відповідно до п. 15.2 договору, під обставинами непереборної сили у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Згідно з п. 15.4 договору, сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за договором.

Пунктом 15.7 договору встановлено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

Як вбачається з вищевказаного сертифікату, періодом дії форс мажорних обставин (обставин непереробної сили) є: 14 квітня 2020 року 29 червня 2020 року.

Так, вищевказаний сертифікат підтверджує обставини непереробної сили, які мали місце після закінчення строку виконання робіт, передбачених умовами договору.

Судом встановлено, що додаткових угод щодо зміни строків виконання робіт сторонами укладено не було.

Так, відсутні підстави вважати, що строк виконання робіт змінювався сторонами у встановленому договором порядку.

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач послався на те, що відповідач прострочив виконання робіт з 20.09.2018 року до 04.05.2020 року, тому стягненню підлягає пеня в сумі 1 962 412,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 11.1 договору, зокрема, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, в тому числі порушення строків виконання підрядних робіт/ поставки обладнання, встановлених календарним графіком (додаток №9), відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних робіт/поставленого обладнання за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, сторони погодили, що за порушення строків виконання підрядних робіт встановлених календарним графіком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язувався виконати роботи на суму 8 829 607,91 грн. до 19 вересня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 19.09.2018 року, відповідачем виконано роботи на суму 5 520 311,16 грн.

Судом встановлено, що, починаючи з 20 вересня 2018 року, відповідачем були порушені строки виконання робіт, встановлені умовами договору та не виконано роботи на суму 3 309 296,75 грн.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з: 20.09.2018 року до 04.05.2020 року, від суми невиконаних робіт у розмірі 3 309 296,75 грн., за ставкою, що становила 0,1%, складає 1 962 412,97 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 231 650,77 грн. штрафу.

Відповідно до п. 11.1 договору, зокрема, якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни невиконаних зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як встановлено судом вище, відповідачем були порушені строки виконання робіт більше, ніж на тридцять календарних днів.

Загальна сума невиконана відповідачем робіт складала 3 309 296,75 грн., тому штраф у розмірі 7,0 % від цієї суми становить 231 650,77 грн., які підлягають стягненню.

Також позивач просив суд розірвати договір №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 року, укладений між приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація".

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу пропозиції про розірвання договору не надсилались. У претензії №6-2/2883 від 21.07.2021 року пропозиції щодо розірвання договору також відсутні, тому вимога позивача про розірвання договору №РВ-17Б/2017 від 09.10.2017 року є передчасною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у своїй позиції.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким, зокрема, внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши до господарського процесу стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року в справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року в справі №902/761/18, від 04.12.2019 року в справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 2, 3, 4 ст. 188, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ст. 610, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. ч. 1, 2 ст. 651, ч. ч. 2, 3 ст. 653, ст. 654, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 79, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація" про розірвання договору, стягнення пені та штрафу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокатмеханізація" (07300, Київська область, місто Вишгород, вулиця Київська, будинок 10, офіс 7, ідентифікаційний код 32707963) на користь приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська область, місто Вишгород, ідентифікаційний код 20588716) 1 962 412,97 грн. (один мільйон дев`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста дванадцять грн. 97 коп.) пені; 231 650,77 грн. (двісті тридцять одну тисячу шістсот п`ятдесят грн. 77 коп.) штрафу; 32 910,96 грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот десять грн. 96 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 22.08.2022 року.

Суддя С. Грабець