Рішення

від 21.08.2022 по справі 911/547/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/547/22

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Комунального підприємства «Житлово-Комунальний центр» (07101, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, буд. 14, код 32631821)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс» (07101, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, буд. 14, код 42749329)

про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з несплатою експлуатаційних і комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 116 від 18.02.2022 комунального підприємства «Житлово-Комунальний центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс» про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з несплатою експлуатаційних і комунальних послуг на загальну суму 8365,50 грн.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2022 суд відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачу заперечень на відповідь на відзив. Вказану ухвалу направлено сторонам на юридичні адреси. Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертом № 0103281379554 (направлявся на адресу ТОВ «БМК-Комплекс» 07101, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, буд. 14) з ухвалою про відкриття провадження у справі, що повернувся до Господарського суду Київської області з відміткою поштового оператора про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адреси відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідачі вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (далі КП «ЖКЦ», позивач, орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс» (далі - ТОВ «БМК-Комплекс», відповідач, орендар) 02.09.2019 укладено договір № 147-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі Договір оренди).

За умовами цього Договору орендодавець зобов`язався передати за плату у строкове користування, а орендар прийняти у строкове платне користування майно, а саме нежитлове приміщення № 27, розташоване на першому поверсі БПО «Чернігівський» та місця загального користування, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною і знаходяться на балансі орендодавця.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Договору № 147-А адреса (місце розміщення об`єкту оренди) АДРЕСА_1 . Орендована площа складає всього 15,93 кв.м., в т. ч. корисна 10,80 кв.м., міст загального користування - 5,13 кв.м. Відповідно до пункту 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання - передавання майна. При передачі майна складається акт прийому - передачі та акт технічного стану, який підписується членами двосторонньої комісії (пункт 2.4.3).

В матеріалах справи наявний акт прийняття передачі майна від 02.09.2019 до Договору оренди № 147-А, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв 02.09.2019 нежитлове приміщення № 27 на першому поверсі БПО "Чернiгiвський", загальною орендованої площею - 15,93 кв.м., в тому числі корисна площа - 10,80 кв.м., загального користування - 5,13 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі КП "ЖКЦ".

Також, 02.09.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4-Е щодо участі у витратах з утримання будинку та прибудинкової території та сплати (відшкодуванню) експлуатаційних і комунальних послуг (холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення) та електропостачання (надалі Договір відшкодування комунальних послуг).

Предметом Договору відшкодування комунальних послуг є участь орендаря в сплаті (відшкодуванню), комунальних послуг (холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення) та електропостачання за орендовані приміщення загальною площею -15,93 кв.м. згідно Договору оренди № 147-А від 02.09.2019, про що йдеться в пункті 1.2. Пунктом 2.1.5 передбачено, що балансоутримувач (позивач) має здійснювати щомісячне нарахування плати за експлуатаційні, комунальні послуги, електропостачання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору відшкодування комунальних послуг балансоутримувач щомісячно надає орендарю відповідні рахунки - 5 шт. для оплати (відшкодування) спожитих послуг (з утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, холодного водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, компенсацію земельного податку, електропостачання):

1-й рахунок на сплату (відшкодування) за централізоване опалення;

2-й за холодне водопостачання та водовідведення;

3-й за послуги з утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території;

4-й на компенсацію (відшкодування) земельного податку пропорційно займаній площі;

5-й на сплату (відшкодування) за електропостачання.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язувався протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків, сплачувати (відшкодовувати) плату за експлуатаційні та комунальні (холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення) послуги та електропостачання про що вказано у пункті 2.2.4 Договору відшкодування комунальних послуг. Пунктом 3.3 Договору також закріплено орендар протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків, сплачує (відшкодовує) нараховані суми на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , який вказаний у рахунках.

Позивач зазначає враховуючи, що Договір оренди №147-A з 01.02.2021 року був розірваний сторонами, то дію Договору №4-Е щодо участі у витратах з утримання будинку та прибудинкової території до сплати (відшкодування) експлуатаційних і комунальних послуг (холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення) та електропостачання, сторони, також, погодили терміном до 01.02.2021.

У позові Комунальне підприємство «Житлово-Комунальний центр» пише, що підприємство вчасно надавало відповідачу рахунки на оплату (відшкодування) комунальних послуг, проте відповідач не оплачував рахунки з моменту укладення договору №4-Е, в результаті чого у орендаря виникла заборгованість перед орендодавцем за період дії Договору №4-Е, яка станом на момент звернення з позовом час не погашена.

Через порушення відповідачем умов Договору №4-E від 02.09.2019 позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості на загальну суму 8365,50 гривень, підтверджуючи цю суму відповідними рахунками-фактурами, що додані до позову.

Позивачем нараховано відповідачу заборгованість по відшкодуванню за централізоване опалення на суму 2333,47 гривень за період з 02.09.2019 по 04.03.2021 (з моменту укладення договору по дату виникнення боргу за останнім рахунком від 17.02.2021). До позовної заяви надано відповідний розрахунок.

Таким же чином, за цей самий період позивач нараховує відповідачу заборгованість:

- за холодне водопостачання та водовідведення на суму 861,49 грн;

- за послуги з утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території 174,92 грн;

- на відшкодування земельного податку пропорційно займаній площі 239,63 грн;

- на сплату (відшкодування) за електропостачання 4755,99 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними положеннями цивільного та господарського законодавства.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З позовних матеріалів вбачається, що за період дії договорів оренди та відшкодування комунальних послуг, з моменту їх укладення до моменту розірвання відповідачем не було здійснено оплат за комунальні послуги щодо користування орендованим нерухомим майном, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачем за час перебування справи у провадженні суду не подано доказів сплати коштів за рахунками щодо комунальних послуг ні до подання позову, ні погашення суми заборгованості після подання позивачем позову.

В кожному з рахунків-фактур, які позивач додає до позовної заяви, вказано хто є постачальником послуг, одержувачем послуг, платником, за яким договором здійснюється оплата. Рахунки підписувалися директором та головним бухгалтером.

Договором встановлено яким чином має виконуватися зобов`язання в частині оплати в силу статті 526 Цивільного кодексу України. Суд не вбачає факту відмови від виконання зобов`язань, а також не ставить під сумнів належність форми оформлення рахунків-фактур. Відповідач, не проводячи оплат за комунальні послуги, користувався орендованим майном.

З огляду на порушення відповідачем умов Договору відшкодування комунальних послуг в частині відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою комунальних послуг на загальну суму 8365,50 грн суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву щодо відшкодування всіх комунальних та експлуатаційних послуг.

Перевіривши додані до позову докази, здійснивши розрахунок суд з`ясував, що сума позову визначена і обрахована позивачем є арифметично вірною в частині заборгованості за централізоване опалення, водопостачання, утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, щодо земельного податку, а також за електропостачання.

Відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір сплачений позивачем є мінімальний для даної категорії справ суд вважає за можливе стягнути з відповідача всю суму судового збору.

Суд зауважує, що розгляд справ здійснюється відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, викладення власних позицій.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс» (07101, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, буд. 14, код 42749329) на користь Комунального підприємства «Житлово-Комунальний центр» (07101, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, буд. 14, код 32631821) 8365,50 гривень заборгованості щодо відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та 2481,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз