Рішення

від 14.08.2022 по справі 914/344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 Справа № 914/344/22

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів, в інтересах держави в особі

позивача Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, м. Бібрка, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства «Агро-Буд-Сервіс КВВ», с. Журатин, Буський район, Львівська область

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурор: Леонтьєва Н.Т.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бібрської міської ради Львівського району Львівської області до Приватного підприємства «Агро-Буд-Сервіс КВВ» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, постановив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.03.2022.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 13 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.

Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на введення згідно Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 на усій території України воєнного стану, що утруднює реалізацію учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, суд, керуючись приписами частин 1-2 статті 2, частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку та відкласти розгляд справи по суті (підготовче провадження) на іншу дату.

Також, у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, підготовче судове засідання 14.03.2022 не відбулося.

28.02.2022 від позивача, засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх. № 3140/22).

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 27.05.2022 суд призначив підготовче судове засідання на 06.06.2022.

Ухвалою від 06.06.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 06.06.2022, суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.07.2022.

Ухвалою від 27.07.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.08.2022.

У судовому засіданні 15.08.2022 взяв участь прокурор; позивач та відповідач явки уповноважених представників не забезпечили.

У судовому засіданні 15.08.2022 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 15.08.2022 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Доводи прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 25.10.2018 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та Приватним підприємством «Агро-Буд-Сервіс КВВ» на підставі протоколу земельних торгів від 25.10.2018 укладено договір оренди землі. 07.11.2018 на підставі цього договору зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки х кадастровим номером 46215555900:01:000:0663. Згідно з інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 25.09.2018 та акту приймання-передачі від 27.09.2018, 13.12.2018 зареєстровано право комунальної власності на згадану земельну ділянку за Новострілищанською селищною радою (яка у подальшому увійшла до складу Бібрської міської ради Львівського району Львівської області). Таким чином, Бібрська міська рада набула прав та обов`язків орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.

ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» упродовж 2020-2021 та поточного 2022 не сплачувало взагалі передбачену договором орендну плату. На запит обласної прокуратури Бібрська міська рада Львівського району Львівської області підтвердила невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів за договором.

У зв`язку з тим, що з листопада 2019 по цей час відповідачем постійно допускається заборгованість з орендної плати за землю, плата вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі, це є підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Аргументи позивача.

На адресу Господарського суду Львівської області від Бібрської міської ради Львівського району Львівської області надійшла лише заява (вх. № 3140/22 від 28.02.2022) про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Водночас, у цій ж заяві позивач зазначив, що позовні вимоги, сформовані прокурором, підтримує у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи № 914/344/22 був проінформований належним чином.

Ухвали суду від 14.02.2022, від 27.05.2022 та від 06.06.2022 надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 80543, Львівська обл., Буський р-н, село Журатин, вулиця Шевченка, будинок 68.

Ухвала від 14.02.2022 повернулася на адресу господарського суду із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Ухвали від 27.05.2022 та від 06.06.2022 повернулися на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

При цьому суд встановив, що зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну місцезнаходження відповідача не вносилися, станом на дату ухвалення рішення у справі № 914/344/22 відповідач не перебуває у стані припинення; прокурором також не було надано додаткових відомостей щодо зміни місцезнаходження ПП «Агро-Буд-Севіс КВВ».

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.10.2018 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» на підставі протоколу земельних торгів від 25.10.2018 укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (виробництво органічної продукції) з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663, яка розташована за межами населених пунктів на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (виробництво органічної продукції) загальною площею 12,2705 га, у тому числі: 12,2705 га рілля. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить: 222000,74 грн (без урахування коефіцієнту індексації) (п. 2.1. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. цього ж Договору, такий укладено строком на 7 років.

Плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом торгів від 25.10.2018 у розмірі річної орендної плати 8,12% від нормативно-грошової оцінки 222000,74 грн у грошовій формі, що становить 18026,46 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на розрахунковий рахунок 33213812013777 в ГУ ДКСУ у Львівській області (одержувач місцевий бюджет Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області) (п. 4.1. Договору).

07.11.2018 на підставі вищенаведеного Договору оренди землі зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663, номер запису пор інше речове право 28880103.

Згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 25.09.2018 № 13-4868/16-18/СГ та акту приймання-передачі від 27.09.2018, 13.12.2018 зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за Новострілищанською селищною радою (номер запису про право власності: 29543662).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» Новострілищанська селищна рада увійшла до складу Бібрської міської ради.

Згідно з рішенням Бібрської міської ради № 20 від 08.12.2020 «Про початок реорганізації Новострілищанської селищної ради шляхом приєднання до Бібрської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Новострілищанської селищної ради шляхом приєднання до Бібрської міської ради, яка є правонаступником всього майна та обов`язків Новострілищанської селищної ради.

Таким чином, у Бібрської міської ради Львівського району Львівської області виникли права та обов`язки орендодавця за оскаржуваним догоровом оренди землі.

Відповідно до п. 11.3. Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, а також внаслідок несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати, а також з інших підстав, визначених законом.

З інформації, наданої ГУ ДПС у Львівській області від 29.11.2021 № 14081/5/13-01-04-02-13, від 05.01.2022 № 49/5/13-01-04-09-18 та від 06.01.2022 № 61/5/13-01-04-02-13 ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю, зокрема, за Договором, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 12,2705 га з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663, а податковий борг становить 58826,97 грн; остання сплата орендної плати проведена 09.12.2019.

На запит обласної прокуратури від 20.12.2021 № 15/1-2051вих-21 ГУ ДПС у Львівській області листом від 05.01.2022 № 49/5/13-01-04-09-18 надано завірені копії декларацій з плати за землю, поданих відповідачем за 2020 та 2021 роки, та розрахунок податкового боргу відповідача по орендній платі.

З долучених декларацій вбачається, що відповідач самостійно задекларував податкові зобов`язання з орендної плати (річний розмір орендної плати) за земельну ділянку з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663 на 2020 рік у сумі 18026,46 грн, така ж сума задекларована і на 2021 рік.

Бібрська міська рада Львівського району Львівської області на запит обласної прокуратури повідомила листом від 04.01.2022 № 02-13/7, що орендарем не виконуються умови Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати за період з 26.10.2019 по 01.01.2022. За орендарем рахується недоїмка по сплаті в місцевий бюджет Бібрської міської територіальної громади коштів за Договором в сумі 39396,67 грн.

Згідно з інформацією про нарахування та сплати орендної плати за використання земельної ділянки, а також наявної заборгованості за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663 від 25.10.2018, підтверджується наявність заборгованості орендаря за спірним договором на 01.01.2022 в розмірі 39396,67 грн, яка утворилась за період з листопада 2019 по грудень 2020 (за період дії договору з 25.10.2018, в жовтні 2018 сплачено річний розмір орендної плати в розмірі 18026,52 грн, після чого жодні платежі з орендної плати за Договором не здійснювалися, місячний розмір орендної плати становить 1502,21 грн).

Наведе свідчить про систематичне порушення відповідачем умов Договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати та є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.

Факт систематичного порушення відповідачем строків внесення орендної плати за землю підтверджується і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 380/795/20, яким задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю у сумі 33684,00 грн (суми податкових зобов`язань пор орендній платі з юридичних осіб, що складається із основного платежу та штрафної санкції станом на 03.11.2020).

З метою стягнення новоствореного податкового боргу ГУ ДПС у Львівській області 24.12.2021 подано позов до Львівського окружного адміністративного суду.

Листами № 15/1-2052вих-21 від 20.12.2021 та № 15/1-104вих-22 від 25.01.2022 Львівська обласна прокуратура фактично повідомляла позивача в порядку статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» про наявне порушення інтересів держави та надавалась можливість відреагувати на таке згідно з наданими йому повноваженнями у розумний строк.

За результатами розгляду таких листів встановлено факт бездіяльності компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Листом від 25.01.2022 № 15/1-104вих-22 обласна прокуратура повідомила позивача про звернення до суду від його імені із відповідною позовною заявою до відповідача, чим дотримано порядок, передбачений ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Щодо позову ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» не подано своїх заперечень чи письмових пояснень, про існування інших обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, суду не повідомлено.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо правомірності звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках відрізняється.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

У цьому випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (виробництва органічної продукції) без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Земельні ділянки, надані у користування відповідачеві за оскаржуваним договором розташовані на території Бібрської об`єднаної територіальної громади, з огляду на що у відповідності до вимог чинного законодавства та п. 4.1. Договору, саме Бібрська міська рада Львівського району Львівської області є отримувачем коштів за користування відповідною ділянкою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016), дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового регулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1 цієї ж статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» інтересом для звернення прокурора до суду із цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання припинення істотного порушення орендарем договору шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету, а орендар безоплатно користується земельною ділянкою комунальної власності.

З урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно ат не в повному обсязі, порушує право Бібрської територіальної громади на володіння, ефективне користування та розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Відповідно до відомостей податкової служби та органу місцевого самоврядування з січня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю, надану йому в користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.

Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримає значні кошти, однак вищезазначене залишилося поза увагою органу місцевого самоврядування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів для забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів для захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

Бібрська міська рада Львівського району Львівської області відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки та є органом, уповноваженим розпоряджатися від імені територіальної громади спірною земельною ділянкою відповідно до закону та умов договору.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених у позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 виклав правову позицію х приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався з відповідним позовом до суду у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, постанові від 10.02.2021 у справі № 454/851/19-ц.

Зі змісту листа Бібрської міської ради № 02-13/7 від 04.01.2022, отриманого на запит обласної прокуратури згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 20.12.2021 № 15/1-2052вих-21 установлено, що заходи з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади радою не вживалися.

При здійсненні прокуратурою моніторингу судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами Бібрської міської ради Львівського району Львівської області до ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» щодо спірної земельної ділянки, що також вказує на невжиття позивачем заходів щодо відповідача, спрямованих на розірвання договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав.

Будучи обізнаною про порушення умов договору відповідачем, у тому числі поінформованою листами Стрийської місцевої прокуратури № 05-42-1453вих-21 від 05.03.2021 та Львівської обласної прокуратури № 15/1-2052вих-21 від 20.12.2021; № 15/1-104вих-22 від 25.01.2022, згідно з якими фактично надано позивачу можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, маючи самоврядні повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, позивачем не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.

Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів територіальної громади та держави, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки уповноваженим органом Бібрською міською радою Львівського району Львівської області, не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у цьому випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, незважаючи на очевидний характер порушень інтересів територіальної громади.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (листи № 15/1-2052вих-21 від 20.12.2021; № 15/1-104вих-22 від 25.01.2022).

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між Бібрською міською радою Львівського району Львівської області та ПП «Агро-Буд-Сервіс КВВ» виникли господарські зобов`язання на підставі Договору оренди землі від 25.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ч. 1, 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Нормою ст. 172 ЦК України встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади може виражатись в таких рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону; органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п.п. 1-3 п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі - ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі - новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу; після припинення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу ради, що припиняється, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Нормами ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами п. «в» ч.1 ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ч. 1 ст. 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Аналогічну норму містить ст. 31 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як зазначалось вище, у відповідності до 8.4.12. Договору Орендар зобов`язаний після закінчення строку Договору повернути земельну ділянку Орендодавцю належному стані в порядку, встановленому Договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/4994/19, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 22.06.2020 у справі № 922/2216/19, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17.

Крім того суд звертає увагу на те, що оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 484/3514/17, від 04.12.2019 у справі № 318/433/18, від 15.01.2020 у справі № 709/591/18, від 30.06.2020 у справі № 484/3514/17, від 22.09.2020 у справі № 327/163/17, від 13.05.2021 у справі № 192/149/17 та від 10.11.2021 у справі № 175/642/19, що підставою до розірвання договору є систематична несплата орендної плати (два і більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, тобто як невиконання так і неналежне виконання умов договору є підставою до його розірвання.

З врахуванням наведеного сам по собі факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є підставою до розірвання договору, незважаючи на те, чи така заборгованість була виплачена в подальшому. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 та постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 318/433/18.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов Договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане суд зазначає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663 від 25.10.2018 б/н, укладений між Бібрською міською радою Львівського району Львівської області (81220, Львівська область, Львівський район, м. Бібрка, вул. Тарнавського, 22, ідентифікаційний код 04056183) та Приватним підприємством «Агро-Буд-Сервіс КВВ» (80543, Львівська область, Буський район, с. Журатин, вул. Шевченка, 68, ідентифікаційний код 40894921).

3. Зобов`язати Приватне підприємство «Агро-Буд-Сервіс КВВ» (80543, Львівська область, Буський район, с. Журатин, вул. Шевченка, 68, ідентифікаційний код 40894921) повернути на користь держави в особі Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (81220, Львівська область, Львівський район, м. Бібрка, вул. Тарнавського, 22, ідентифікаційний код 04056183) земельну ділянку площею 12,2705 га з кадастровим номером 4621555900:01:000:0663.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Агро-Буд-Сервіс КВВ» (80543, Львівська область, Буський район, с. Журатин, вул. Шевченка, 68, ідентифікаційний код 40894921) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 4962,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.08.2022.

Суддя Гоменюк З.П.