Рішення

від 21.08.2022 по справі 914/1299/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2022 Справа № 914/1299/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Сахнік Володимира Володимировича, с.Карасин, Камінь-Каширського району, Волинська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТІС», м. Львів

про стягнення 151 479,45 грн

без виклику представників сторін;

Фізична особа-підприємець Сахнік Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТІС» про стягнення 151 479,45 грн

Ухвалою суду від 23.06.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у 18.05.2022 між ТОВ «НЕСТІС» та ФОП Сахнік В.В. було укладено договір поставки № 24.

На виконання договірних зобов`язань, згідно рахунку ТОВ «НЕСТІС» № 102 від 18.05.2022 на оплату, Позивач перерахував на банківський рахунок Відповідача авансовий платіж 18.05.2022 суму 150 000,00 грн.

Однак, ТОВ «НЕСТІС» договірних зобов`язань не виконав, дизельне паливо не поставив. Відтак, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача суми авансового платежу в розмірі 150 000,00 грн та 30 % річних в розмірі 1479,45 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕСТІС» (Постачальник) та фізичною особою підприємцем Сахнік Володимиром Володимировичем (Покупець) було укладено договір поставки № 24. Відповідно до якого, постачальник бере на себе зобов`язання на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору товар має бути поставлений Постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад покупця розташований за адресою: смт. Маневичі, Волинської області.

Форма оплати та порядок розрахунків визначено пунктом 4.1. Договору у розмірі : 50% від загальної вартості Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Специфікації до Договору. Решту 50% від загальної вартості Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Товару на складі Покупця.

18.05.2022 позивачем та відповідачем підписано специфікацію № 1 до Договору поставки, згідно якої ТОВ «НЕСТІС» мало поставити позивачу дизельне паливо «Euro-5» у кількості 5000 л на суму 300 000,00 грн.

Разом з тим, 18.05.2022 ТОВ «НЕСТІС» виставило ФОП Сахнік В.В. рахунок на оплату № 102 на суму 300 000,00 грн.

На виконання договірних зобов`язань, Позивач перерахував Відповідачу авансовий платіж в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1046 від 18.05.2022.

ФОП Сахнік В.В. звертався до відповідача з претензією № 5 від 31.05.2022 щодо повернення авансового платежу, однак відповіді не отримав.

Позивач зазначає, що відповідачем товар не поставлено, авансовий платіж не повернено, хоча товар було попередньо оплачено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 150 000,00 грн. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦПК України внаслідок порушення договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 30 % річних в розмірі 1479,45 грн.

Оцінка суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 24 від 18.05.2022.

Позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання із переказу авансового платежу. Здійснено передоплату на рахунок Відповідача у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1046 від 18.05.2022 долученим до матеріалів справи.

В той же час, за твердженнями позивача, які з боку відповідача документально не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕСТІС» не поставило товар з моменту отримання авансових платежів.

Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із поставки товару дизельного палива, що свідчить про неналежне виконання умов укладеного договору.

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналізуючи зазначену норму права (ст. 1212 ЦК України), можна зробити висновок, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для нього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн внесеного авансу на поставку товару, який з незалежних від позивача причин не поставлено.

У позовній заяві позивач зазначає про стягнення з відповідача 30 % річних в розмірі 1479,45 грн, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що статтею 625 ЦК України законодавець передбачив штрафну санкцію - 3% річних, а не 30% як зазначає позивач, посилаючись на норми ЦК України.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає 86,30 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 150 000,00 грн авансового платежу та 86,30 грн 3% річних. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2458,18 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТІС» (79011, Львівська область, м. Львів, вул. І.Франка, буд. 3, код ЄДРПОУ 44479763) на користь фізичної особи-підприємця Сахнік Володимира Володимировича (44612, Волинська область, Камінь-Каширський район, село Карасин, РНОКПП НОМЕР_1 ) 150086,30 грн та 2458,18 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.