Рішення

від 09.08.2022 по справі 916/1014/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1014/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача Любченко В.М.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства Губівка Прометей до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя про зобов`язання повернути товар, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Губівка Прометей звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя про зобов`язання останнього повернути позивачу соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 22,46 тонн з наступними якісними показниками: волога - 8,4; сміття - 2,4; олійність - 52,7 та соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 21,740 тонн з наступними якісними показниками: волога - 8.1; сміття - 2,8; олійність - 52,5, посилаючись на наступне.

01.10.2021 р. між Фермерським господарством Губівка Прометей (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 78, згідно умов якого поклажодавець зобов`язується передати, а зберігач прийняти товар який визначається сторонами у актах приймання-передачі на відповідальне зберігання протягом строку дії зазначеного договору, а саме до 01.03.2022 р.

В договорі № 78 від 01.10.2021 р. сторони визначили, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору. Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість та якість визначаються сторонами у актах приймання-передачі (п. 1.1., 1.5. договору)

Так, на виконання умов договору сторони 04.10.2019 року склали та підписали акт приймання-передачі, згідно якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання соняшник ДСГУ 7011:2009 в кількості 22,46 тонн, з наступними якісними показниками: - волога 8,4; - сміття 2,4; - олійність 52,7 та соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 21,740 тонн, з наступними якісними показниками: - волога 8,1; - сміття 2,8; - олійність 52,5.

При цьому позивач вказує, що відповідно до пункту 8.4. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 01 березня 2022 року, і в частині взятих на себе сторонами зобов`язань до повного його виконання сторонами.

В п. 2.1.6. договору встановлено, що зберігач повертає товар поклажодавцю повністю або частково за вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

Як вказує позивач, 17.02.2022 р. ФГ Губівка «Прометей» направило вимогу № 2, а 21.02.2022 р. дана вимога була отримана відповідачем. Однак, як наголошує позивач, в установлений договором строк зобов`язання щодо повернення майна не було виконано.

При цьому позивач вказує, що 29.03.2022 р. та 27.04.2022 р. було відправлено повторні вимоги щодо повернення відповідного майна, але вони також залишилася невиконаними. Представники ТОВ СП Укрсоя, за ствердженнями позивача, ігнорують запити та повідомлення позивача щодо виконання даного зобов`язання, тим самим порушуючи п. 7.1. договору, в якому зазначається те, що спори, які виникають в ході дії цього договору, сторони вирішують шляхам переговорів. Оскільки, на думку позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з частині повернення отриманого від позивача на зберігання майна, у ФГ Губівка Прометей виникла необхідність звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2022 р. позовну заяву Фермерського господарства Губівка Прометей прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1014/22, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 01 липня 2022 р. об 11 год. 45 хв.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2022 р. у справі № 916/1014/22 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10 серпня 2022 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2022 р. (а.с. 38), про відкладення розгляду справи від 01.07.2022 р. (а.с. 43), а також ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 21.07.2022 р. (а.с. 47).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.10.2021 р. між Фермерським господарством Губівка Прометей та Товариством з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя укладено договір зберігання № 78, відповідно до п. 1.1. якого позивач як поклажодавець передає відповідачу як зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання насіння соняшника врожаю 2021 року (далі товар) в кількості, визначеній в актах прийому передачі, та зобов`язується повернути товар поклажодавцю за його вимогою у тій же кількості та якості. Зберігання товару здійснюється у строк (термін) до 01 березня 2022 року з дня прийму передачі товару на зберігання.

Згідно п.п. 1.4., 1.5. договору товар передається на складі зберігача, що розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, смт. Воскресенське, вул. Миру 17а. Якість товару, що передається на зберігання зазначається в акті прийому передачі.

В п. 2.1.1. договору встановлено, що зберігач приймає товар на зберігання в місті зазначеному в n. 1.4. договору за актом прийому передачі.

Згідно п. 2.1.2 договору зберігач забезпечує протягом строку, визначеного цим договором збереження товару, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю товар того самого роду і якості у кількості, що було надано на зберігання.

За умовами п. 2.1.6. договору зберігач повертає товар поклажодавцю повністю або частково за вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу чи суду, та інші можливі випадки).

В п. 2.1.7. договору сторони домовились, що зберігач повертає товар повністю після припинення договору, крім випадків передбачених кримінальним-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу суду, та інші можливі випадки).

Відповідно до п. 2.1.8. договору зберігач має право вимагати оплати за фактичний строк зберігання, якщо товар витребуваний достроково та/або переданий третім особам у випадках передбачених кримінально-процесуальним кодексом України, та/або не забрано по закінченню строку, встановленого п. 1.1 договору.

За умовами п. 2.2.1. договору поклажодавець передає товар зберігачу в місці зазначеному п.1.4. договору відповідно до акту прийом передачі.

Згідно п. 2.2.2. договору поклажодавець одержує товар після припинення договору в місці його передачі на зберігання, якщо інше встановлено сторонами додатково, крім випадків передбачених кримінально-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу чи суду, та інші можливі випадки).

Відповідно до п. 2.2.3. договору поклажодавець одержує товар достроково, попередивши про це зберігача не менше ніж за 5 днів з оплатою фактичного часу зберігання, крім випадків передбачених кримінально-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу чи суду та інші можливі випадки).

У п. 2.2.4. договору сторони передбачили, що поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими у п. 3.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору у випадку порушення умов п. 1.1 договору, зберігач має право на компенсацію останнім витрат на зберігання товару. Вимога про компенсацію витрат на зберігання може виставлятись зберігачем за будь який період часу з моменту закінчення строку для вивозу товару, визначеного в п 1.1. договору, по дату завантаження товару транспорт номінований поклажодавцем. Вартість зберігання (сума компенсації витрат зберігача за зберігання товару для поклажодавця розраховується зі ставки у таких розмірах:

-за умови продажу товару зберігачу 30,00 грн. за зберігання однієї тони товару на місяць, в тому числі ПДВ;

-за умови вивезення товару зі складу зберігача 40,00 грн. за зберігання однієї тони товару на місяць, в тому числі ПДВ, при цьому додатково сплачується вартість завантаження товару на автотранспорт поклажодавця в розмірі 50,00 грн. / одна тонна завантаження, в тому числі ПДВ.

Вартість зберігання після закінчення терміну зберігання товару (у випадку залишення товару на складі зберігача без продажу цього товару зберігачу) складає 100,00 грн. за зберігання однієї тони товару на місяць. Оплата витрат здійснюється особисто поклажодавцем на підставі отриманого рахунку.

В п.п. 4.1.-4.3. договору передбачено, що передання товару на зберігання та його повернення поклажодавцю оформлюється актами прийому передачі, підписується представниками сторін, та є невід`ємною частиною договору. Видача товару здійснюється на умовах зазначених у цьому договорі за вимогою поклажодавця або по закінченню терміну зберігання визначеного п. 1.1. договору, при умові оплати послуг за зберігання товару, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу чи суду, та інші можливі випадки). Видача товару здійснюється насипом на автотранспорт вказаний (наданий) поклажодавцем.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. договору сторона, яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків. Зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у розмірі ринкової вартості товару у випадку його втрати, знищення або неможливості видачі поклажодавцю товару тієї ж якості на момент пред`явлення вимоги про видачі, крім випадків передбачених кримінально-процесуальним кодексом України коли товар був арештований та/і вилучений у зберігача на підставі рішення правоохоронного органу чи суду чи іншого законного рішення про вилучення цього товару у зберігача.

Відповідно до п. 8.4. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 березня 2022 року, а в частині взятих на себе сторонами зобов`язань - до повного його виконання сторонами.

Згідно зі ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір зберігання є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно положень ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач на виконання умов вказаного договору зберігання від 01.10.2021 р. передав за актом прийому-передачі насіння соняшника на зберігання від 04.10.2021 р., а зберігач прийняв на зберігання наступний товар:

1) соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 22,46 тонн, з наступними якісними показниками: - волога 8,4; -сміття 2,4; -олійність 52,7., отриманий 02.10.2021 р.;

2) соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 21.740 тонн, з наступними якісними показниками: - волога 8,1; - сміття 2,8; - олійність 52,2., отриманий 03.10.2021 р.

Товар передавався поклажодавцем на складі зберігача, що розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, смт. Воскресенське, вул. Миру, 17а. Також у даному акті зазначено, що цей акт підтверджує прийняття товару зберігачем з дати передачі.

Як встановлено судом, додатковим підтвердженням передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя на виконання умов договору зберігання № 78 від 01.10.2021 р. є дві товарно-транспортні накладні від 01.10.2021 р., із відміткою відповідача про отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство Губівка Прометей, з огляду на необхідність реалізації належного позивачеві товару, звернулось до відповідача з вимогою від 17.02.2022 р. вих. № 2 про повернення товару, що перебуває на зберіганні в останнього на підставі договору № 78 від 01.10.2021 р. та акту від 04.10.2021 р. У вказаній вимозі позивач просив відповідача повернути переданий на відповідальне зберігання товар, належний ФГ Губівка Прометей, в період з 01.02.2022 р. до 10.02.2022 р. Наразі слід зазначити, що вказана вимога позивача була отримана відповідачем 21.02.2022 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому слід зазначити, що згідно п. 8.4 договору строк його дії сплинув 01 березня 2022 року.

З матеріалів справи також вбачається, що Фермерське господарство Губівка Прометей повторно звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя із вимогами про повернення товару, зокрема вимогою № 4 від 29.03.2022 р. та вимогою № 5 від 27.04.2022 р.

Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не здійснив повернення належного позивачу майна, вказаного у вимозі, як це передбачено умовами п. 2.1.6. договору, а саме зберігач мав повернути товар поклажодавцю повністю або частково за вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України (арешт майна, вилучення майна на підставі рішення правоохоронного органу чи суду, та інші можливі випадки). Доказів неможливості повернути вказаний товар відповідач до суду не надав.

Так, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, як вже було зазначено, відповідач не є власником товару, що був йому переданий позивачем, то відповідно до умов договору і положень ст. 942 ЦК України відповідач був зобов`язаний зберігати переданий позивачем товар та повернути його позивачу відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача як зберігача існує зобов`язання з повернення позивачу як поклажодавця товару, що був переданий останнім і прийнятий відповідачем на зберігання.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Фермерського господарства Губівка Прометей обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12271,54 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фермерського господарства Губівка Прометей до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя про зобов`язання повернути товар задовольнити.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5; код ЄДРПОУ 37278720) повернути Фермерському господарству Губівка Прометей (28413, Кіровоградська область, Компаніївський район, село Губівка, вул. Садова, буд. 17; код ЄДРПОУ 34336632):

-соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 22,46 тонн з наступними якісними показниками: волога - 8,4; сміття - 2,4; олійність - 52,7;

-соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 21,740 тонн з наступними якісними показниками: волога - 8,1; сміття - 2,8; олійність - 52,5.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5; код ЄДРПОУ 37278720) на користь Фермерського господарства Губівка Прометей (28413, Кіровоградська область, Компаніївський район, село Губівка, вул. Садова, буд. 17; код ЄДРПОУ 34336632) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12271/дванадцять тисяч двісті сімдесят одна/грн. 54 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 19 серпня 2022 р.

Суддя В.С. Петров