Рішення

від 08.08.2022 по справі 916/241/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/241/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» (03022, м. Київ, вул. Лютеранська, буд.27-29, оф.1, код ЄДРПОУ - 43430046, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ПРО» (65012, м. Одеса, вул. Куликове поле, буд.1, каб.5, код ЄДРПОУ - 43939818, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2)

про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню; розірвання контракту; стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Борисова Н.В.

Представники сторін:

Від позивача: Тернова В.О. - на підставі ордера серії АН №1044376 від 10.12.2021р.;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АТІС ФАРМА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «НАВІГАТОР ПРО» про визнання арбітражної угоди, викладеної в п.10.2. Контракту №19032021 від 19.03.2021р., укладеного між ТОВ «АТІС ФАРМА» та ТОВ «НАВІГАТОР ПРО», такою, що не підлягає виконанню; розірвання Контракту №19032021 від 19.03.2021р. та стягнення передплати за Контрактом №19032021 від 19.03.2021р. у розмірі 422 127 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.02.2022р.

24 лютого 2022р. Президентом України підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24.02. 2022р. №2102-IX.

Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України №2119-IX від 15.03.2022р.

Ухвалою суду від 25.03.2022р. призначено підготовче засідання на 19.05.2022р.

Указом Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указ затверджено Законом України №2212-IX від 21.04.2022р.

Указом Президента України від 18.05.2022р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указ затверджено Законом України №2263-IX від 22.05.2022р.

Ухвалою суду від 19.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 05.07.2022р. Ухвалою суду від 05.07.2022р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 26.07.2022р. Ухвалою суду від 26.07.2022р. розгляд справи по суті відкладено на 09.08.2022р.

Представник позивача позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило. Участь в судових засіданнях свого представника відповідач не забезпечив.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що 19.03.2021р. між ТОВ «АТІС ФАРМА» та ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» був укладений Контракт №19032021 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» взяло на себе зобов`язання надавати ТОВ «АТІС ФАРМА» за його дорученням і за його рахунок послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а ТОВ «АТІС ФАРМА» взяло на себе зобов`язання оплатити послуги ТОВ «НАВІГАТОР ПРО».

У той же день, 19.03.2021р. сторони уклали Специфікацію до Контракту, у якій встановлено строки, вартість перевезення, умови перевезення, сума та порядок оплати за перевезення, а саме визначено, що ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» здійснює перевезення вантажу - Тестів марки «Hangzhou Testsea Biotechnology CO.,LTD» з аеропорту Гонконг до аеропорту Бориспіль в обсязі 120 кубів 1482 скриньки 12000 кг, в терміни з 31.03.2021-10.04.2021р.р. (кінцева дата прибуття до аеропорту Бориспіль); порядок відправлення - 3 партії по 494 ящика 4000 кг; загальна вартість Контракту (вартість перевезення) 24780 дол.США; умови оплати - 50% від загальної вартості тарифу +100% за доставку вантажу до пункту відправлення і оформлення вантажу в порту; передплата, яка здійснюється замовником на користь виконавця - 15130 дол.США; сума попередньої оплати перераховується в гривню за курсом 27,9 грн/1 дол.США.

Позивач зазначає, що відповідно до п.6.6 Контракту оплата послуг Експедитора проводиться Клієнтом в гривні, після закінчення 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від Експедитора, якщо інші умови не вказані в додатку «Тарифи». Рахунок виставляється Експедитором в момент оформлення коносамента на дату навантаження контейнера на борту судна.

22 березня 2021р. ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» виставило рахунок- проформу інвойса №17 від 22.03.2021р. на оплату 50% передплати за перевезення вантажу в сумі 324 756 грн, доставка 55 521 грн, реєстрація в порту 41 850 грн, а всього на суму 422 127 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №63270804 від 22.03.2021р. на суму 422 127 грн.

Але, як зазначає позивач, станом на 10.04.2021р. ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» своїх зобов`язань щодо надання послуг за Контрактом №19032021 не виконало, вантаж визначений у Специфікації період до аеропорту Бориспіль доставлений не був.

З метою досудового врегулювання спору щодо виконання зобов`язань за Контрактом 22.04.2021р. позивач направив на адресу ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» лист щодо повернення авансового платежу у розмірі 422 127 грн, але відповіді не отримав, кошти повернуті не були.

11 травня 2021р. ТОВ «АТІС ФАРМА» направило на адресу ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» претензію щодо повернення грошових коштів у розмірі 422 127 грн, сплачених у якості попередньої оплати за Контрактом №19032021 від 19.03.2021р., але відповіді та задоволення отримано не було.

Позивач також зазначає, що відповідно до п.8.1 Контракту він набуває чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2021р., а в частині розрахунків сторін - до їх повного закінчення.

Згідно п.8.2 Контракту він автоматично продовжується на кожні наступні 12 місяців, якщо будь-яка із сторін не надасть письмового повідомлення про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору.

03 червня 2021р. ТОВ «АТІС ФАРМА» направило на адресу ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» цінним листом з описом вкладення лист-вимогу від 01.06.2021р. про розірвання Контракту та стягнення збитків у сумі 422 127 грн, оскільки договір не був виконаний відповідачем. Відповіді від відповідача отримано не було.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки предметом Контракту є організація перевезення вантажу, позивач вважає, що припинення перевезень є істотним порушенням, за наявності якого договір може бути змінено або розірвано а рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Також позивач зазначив, що згідно п.14.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., якщо перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передплата має бути повернена замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання Контракту №19032021 від 19.03.2021р. та стягнення з ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» 422 127 грн, сплачених як передплата за цим Контрактом.

Крім того, позивач зауважив, що відповідно до п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р. у разі, якщо сторони не дійдуть згоди, то будь-який спір або розбіжність, що виникає з цього договору або у зв`язку із ним, включаючи будь-яке питання щодо його існування, дійсності або розірвання, розглядається і остаточно вирішується за допомогою арбітражу в міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України відповідно до Регламенту МКАС і матеріальним правом України.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України; а також спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.

Відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України, у МКАС за згодою сторін можуть передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Враховуючи те, що ані ТОВ «АТІС ФАРМА», ані ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» не є підприємствами з іноземними інвестиціями, їх учасниками є громадяни України - резиденти України, обидва Товариства є резидентами України як на цей час, так і на дату укладання Контракту, здійснюють комерційну діяльність на території України, а місцем укладання Контракту та місцем його виконання є м. Київ, позивач вважає, що виконання арбітражної угоди, викладеної у п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р., є неможливим і ця арбітражна угода має бути визнана судом такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на положення п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, якою господарському суду надано право вирішити, чи можливе виконання арбітражної угоди, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду у зв`язку із укладанням сторонами арбітражної угоди.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представника позивача по справі, судом встановлено, що 19.03.2021р. між ТОВ «АТІС ФАРМА» (Замовник, Клієнт) та ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» (Виконавець, Експедитор) був укладений Контракт №19032021, відповідно до п.1.1 якого Експедитор зобов`язався надавати Клієнту за його дорученням і за його рахунок послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а Клієнт зобов`язався оплатити послуги Експедитора.

Згідно п.1.2 Контракту Договір є генеральним і полягає у систематичному наданні послуг Експедитором.

Відповідно до п.2.1 Контракту Експедитор надає Клієнту послуги : організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; організації вантажно-розвантажувальних робіт вантажами Клієнта; організації перевезень вантажів повітряним транспортом; митному оформленні вантажів. Перелік послуг, визначений п.2.1 не є вичерпним. За згодою сторін Експедитор може надавати Клієнту інші послуги (п.2.2).

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні

Згідно ч.ч.1, 2, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно положень ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У той же день, 19.03.2021р. сторони уклали Специфікацію до Контракту №19032021, у якій встановлено строки, вартість перевезення, умови перевезення, сума та порядок оплати за перевезення, а саме визначено, що ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» здійснює перевезення вантажу - Тестів марки «Hangzhou Testsea Biotechnology CO.,LTD» з аеропорту Гонконг до аеропорту Бориспіль в обсязі 120 кубів 1482 скриньки 12000 кг, в терміни з 31.03.2021-10.04.2021р.р. (кінцева дата прибуття до аеропорту Бориспіль); порядок відправлення - 3 партії по 494 ящика 4000 кг; загальна вартість Контракту (вартість перевезення) 24780 дол.США; умови оплати -50% від загальної вартості тарифу +100% за доставку вантажу до пункту відправлення і оформлення вантажу в порту; передплата, яка здійснюється замовником на користь виконавця - 15130 дол.США; сума попередньої оплати перераховується в гривню за курсом 27,9 грн/1 дол.США.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, підписавши Контракт сторони поклали на себе взаємні обов`язки. Зокрема, Експедитор надає Клієнту послуги : організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; організації вантажно-розвантажувальних робіт вантажами Клієнта; організації перевезень вантажів повітряним транспортом; митному оформленні вантажів. Клієнт оплачує надані послуги в порядку, визначеному умовами Контракту та Специфікацією.

Відповідно до п.6.6 Контракту оплата послуг Експедитора проводиться Клієнтом в гривні, після закінчення 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від Експедитора, якщо інші умови не вказані в додатку «Тарифи». Рахунок виставляється Експедитором в момент оформлення коносамента на дату навантаження контейнера на борту судна.

За матеріалами справи, 22 березня 2021р. ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» виставило рахунок- проформу інвойса №17 від 22.03.2021р. на оплату 50% передплати за перевезення вантажу в сумі 324 756 грн, доставка 55 521 грн, реєстрація в порту 41 850 грн, а всього на суму 422 127 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №63270804 від 22.03.2021р. на суму 422 127 грн.

Але, станом на 10.04.2021р. та станом на дату розгляду справи ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» своїх зобов`язань щодо надання послуг за Контрактом №19032021 не виконало, вантаж у визначений у Специфікації період до аеропорту Бориспіль доставлений не був.

Відповідач у справі доказів належного виконання умов Контракту щодо перевезення вантажу - Тестів марки «Hangzhou Testsea Biotechnology CO.,LTD» з аеропорту Гонконг до аеропорту Бориспіль в обсязі 120 кубів 1482 скриньки 12000 кг, в терміни з 31.03.2021-10.04.2021р.р. (кінцева дата прибуття до аеропорту Бориспіль) до матеріалів справи не надав.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з предмету Контракту №19032021, не виконання зобов`язання щодо перевезення вантажу - Тестів марки «Hangzhou Testsea Biotechnology CO.,LTD» з аеропорту Гонконг до аеропорту Бориспіль в обсязі 120 кубів 1482 скриньки 12000 кг, в терміни з 31.03.2021-10.04.2021р.р. (кінцева дата прибуття до аеропорту Бориспіль), є істотним порушенням умов Контракту, адже саме отримання вантажу у визначений у Контракті строк та у визначеному місці мало істотне значення для Замовника, та порушення Контракту позбавило позивача того, на що він розраховував при його укладенні.

Таким чином, наявні підстави для розірвання Контракту №19032021 від 19.03.2021р., укладеного між ТОВ «АТІС ФАРМА» та ТОВ «НАВІГАТОР ПРО».

Відповідно до ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Виходячи з викладеного, враховуючи положення ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Як вже зазначалося вище, на виконання своїх зобов`язань за Контрактом ТОВ «АТІС ФАРМА» було сплачено як 50% передплати за перевезення вантажу 422 127 грн, що підтверджується платіжним дорученням №63270804 від 22.03.2021р.

Отже, позивачем у справі понесено реальні витрати у розмірі 422 127 грн, що є доведеним позивачем та підтвердженим матеріалами справи.

При цьому, дані витрати набути статусу збитків у результаті за результатом саме поведінки ТОВ «НАВІГАТОР ПРО», що свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини особи, яка заподіяла шкоду - ТОВ «НАВІГАТОР ПРО».

Таким чином, наявні підстави для стягнення з ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» грошових коштів у розмірі 422 127 грн, сплачених позивачем у якості передплати за Контрактом №19032021 від 19.03.2021р.

Щодо вимоги позивача про визнання такою, що не підлягає виконанню арбітражної угоди, викладеної у п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р., суд зазначає наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1,2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій ст.213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021р. по справі №456/2076/19 (провадження №61-6357св21) вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Тлумачення ст.629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за приписами ч.1 ст.627 цього Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р. у разі, якщо сторони не дійдуть згоди, то будь-який спір або розбіжність, що виникає з цього договору або у зв`язку із ним, включаючи будь-яке питання щодо його існування, дійсності або розірвання, розглядається і остаточно вирішується за допомогою арбітражу в міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України відповідно до Регламенту МКАС і матеріальним правом України.

За приписами ч.2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України; а також спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.

Відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України, у МКАС за згодою сторін можуть передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

За матеріалами справи, ані ТОВ «АТІС ФАРМА», ані ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» не є підприємствами з іноземними інвестиціями, їх учасниками є громадяни України -резиденти України, обидва Товариства є резидентами України як на цей час, так і на дату укладання Контракту, здійснюють комерційну діяльність на території України, а місцем укладання Контракту та місцем його виконання є м. Київ,

З наданої позивачем за запит адвоката відповіді Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповіді від 28.12.2021р. за №3258/14-7 вбачається, що спір між ТОВ «АТІС ФАРМА» та ТОВ «НАВІГАТОР ПРО» не підпадає під суб`єктну юрисдикцію (ratione personae) МКАС при ТПП і, відповідно, у МКАС при ТПП немає правових підстав для прийняття такої справи до провадження.

Таким чином, виконання арбітражної угоди, викладеної у п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р., є неможливим і ця арбітражна угода має бути визнана судом такою, що не підлягає виконанню.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Судові витрати покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ПРО» про визнання арбітражної угоди, викладеної в п.10.2. Контракту №19032021 від 19.03.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ПРО», такою, що не підлягає виконанню; розірвання Контракту №19032021 від 19.03.2021р. та стягнення 422 127 грн., сплачених як передплата за Контрактом №19032021 від 19.03.2021р. - задовольнити повністю.

2. Визнати такою, що не підлягає виконанню арбітражну угоду, викладену у п.10.2 Контракту №19032021 від 19.03.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ОВ «АТІС ФАРМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «НАВІГАТОР ПРО».

3. Розірвати Контракт №19032021 від 19.03.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ПРО».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ПРО» (65012, м. Одеса, вул. Куликове поле, буд.1, каб.5, код ЄДРПОУ - 43939818, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» (03022, м. Київ, вул. Лютеранська, буд.27-29, оф.1, код ЄДРПОУ - 43430046, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) 422 127 грн, сплачених як передплата за Контрактом №19032021 від 19.03.2021р., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 293 грн 90 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 серпня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога