Рішення

від 08.08.2022 по справі 920/177/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2022м. СумиСправа № 920/177/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/177/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Приватного підприємства «ВОСХОД» (вул. Садова, 69-А, с. Каліївка, Шосткинський район, Сумська область, 41112, ідентифікаційний код 30869202),

до відповідача: Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075),

про визнання права власності на нерухоме майно,

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Корж В.В. згідно ордеру від 06.05.2022 серії СВ № 1028718 приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції,

відповідача - Кравчук К.П. приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за собою право власності за набувальною давністю на об`єкти нерухомого майна позначені на схематичному плані: адмінбудівля «А-1», склад №-1 «В-1», склад №2 «В-1», майстерня «Г-1», КЗС «літера-1», які розташовані за адресою: вул. Садова, 69-А, с. Каліївка, Шосткинського району, Сумської області .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є добросовісним набувачем чужого майна, який відкрито, безперервно з 2000 року володіє нерухомим майном, розташованим по вул. Садова, 69-А, с. Кадіївка Шосткинського району Сумської області , а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

У позовні заяві позивач зазначає, що ним понесено витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою від 22.02.2022 у справі № 920/177/22 судом постановлено відкрити провадження у справі № 920/177/22 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 05.04.2022, 11:30.

Водночас, підготовче засідання, призначене на 05.04.2022, 11:30, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 11.05.2022 у справі № 920/177/22 судом постановлено призначити підготовче засідання на 16.06.2022, 12:30.

11.05.2022 представником позивача надіслано до суду заяву від 06.05.2022 б/н (вх. № 1676/22) про долучення документів до справи, відповідно до якої представник позивача просить суд долучити до матеріалів цієї справи довідку Шосткинського МБТІ про відсутність зареєстрованого права власності на нежитлове приміщення по вул. Садова, 69а, с. Каліївка від 21.02.2022 № 278 та копій ордеру від 06.05.2022 серії СВ № 1028718 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06.03.2020 серії ЧН № 000887.

Надіслані представником позивача документи долучено судом до матеріалів цієї справи.

03.06.2022 представником відповідача - Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075) - Кравчуком К.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до суду надіслано через систему «Електронний суд» клопотання від 03.06.2022 б/н (вх. № 975 від 03.06.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/177/22 за допомогою програми «Електронний суд».

07.06.2022 представником позивача - Приватного підприємства «ВОСХОД» (вул. Садова, 69-А, с. Каліївка, Шосткинський район, Сумська область, 41112, ідентифікаційний код 30869202) до суду надіслано клопотання від 02.06.2022 б/н (вх. № 1025 від 07.06.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/177/22 у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail:inbox@shm.su.curt.gov.ua).

Ухвалою від 09.06.2022 у справі № 920/177/22 судом постановлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 03.06.2022 б/н (вх. № 975 від 03.06.2022) у справі № 920/177/22 відмовити; клопотання представника позивача - Приватного підприємства «ВОСХОД» (вул. Садова, 69-А, с. Каліївка, Шосткинський район, Сумська область, 41112, ідентифікаційний код 30869202) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 02.06.2022 б/н (вх. № 1025 від 07.06.2022) у справі № 920/177/22 задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/177/22, призначене на 16.06.2022, 12:30 в режимі відеоконференції; доручити Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail:inbox@shm.su.curt.gov.ua) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/177/22, яке призначене на 16.06.2022, 12:30 в режимі відеоконференції в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail:inbox@shm.su.curt.gov.ua) за участі представника позивача.

10.06.2022 представником відповідача - Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075) - Кравчуком К.П. до суду надіслано через систему «Електронний суд» клопотання від 10.06.2022 б/н (вх. № 2254/22 від 10.06.2022), відповідно до якого представник відповідача під час розгляду справи покладається на розсуд суду.

Надіслане представником позивача клопотання долучено судом до матеріалів цієї справи.

15.06.2022 представником відповідача - Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075) - Кравчуком К.П. до суду надіслано через систему «Електронний суд» пояснення третьої особи щодо позову або відзиву від 15.06.2022 б/н (вх. № 2377/22 від 15.06.2022), відповідно до якого останній зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача усно зазначив, що пояснення третьої особи щодо позову або відзиву від 15.06.2022 б/н (вх. № 2377/22 від 15.06.2022), надіслані ним помилково і стосуються іншої судової справи.

У підготовчому засіданні 16.06.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої суд не приймає до розгляду пояснення третьої особи (відповідача) щодо позову або відзиву від 15.06.2022 б/н (вх. № 2377/22 від 15.06.2022), які за усним поясненням представника відповідача надіслано до суду помилково.

Також у підготовчому засіданні 16.06.2022 представник відповідача - Шосткинської міської ради (вул. Садовий бульвар, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 36080075) - Кравчук К.П. усно зазначив, що відповідач відзив подавати не планує, під час розгляду справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 16.06.2022 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/177/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.08.2021, 10:30 за участі представників сторін у режимі відеоконференції у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail:inbox@shm.su.curt.gov.ua).

Представники учасників справи приймали участь у судовому засіданні по суті 09.08.2022 у режимі відеоконференції у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail:inbox@shm.su.curt.gov.ua) у відповідності до статті 197 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача усно зазначив, що під час розгляду справи покладається на розсуд суду.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 09.08.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

У позовній заяві позивач зазначає, що на його балансі (основні засоби) перебуває нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди - КЗС, склад-1, майстерня, адміністративна будівля, склад №2.

Зазначене нерухоме майно розташоване за адресою: Сумська область, Шосткинський район, с. Каліївка, вул. Садова, 69-А.

Згідно акту інвентаризації майна КСП «Восход» від 15.12.1999 до переліку майна увійшло вищевказане майно.

На баланс ПП «Восход» вказана нерухомість передана у відповідності до протоколу зборів співвласників пайового фонду колишнього КСП «Восход» від 09.03.2000, згідно якого співвласникам пайового фонду КСП «Восход» виділено нерухоме майно, частину із якого передано ПП «Восход» в безстрокове користування.

Актом прийому передачі від 15.03.2000 виділено нерухоме майно у вигляді КЗС, склад-1, майстерня, адміністративна будівля, склад №2, передано уповноваженими представниками співвласників пайового фонду КСП «Восход» до ПП «Восход».

У позовній заяві позивач зазначає, що згідно довідки Каліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області від 02.12.2020, він починаючи з березня 2000 року постійно користується вказаними будівлями та на даний час продовжує володіти даним нерухомим майном.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.02.2022, відсутні відомості щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно за адресою: вул. Садова, 69-А, с. Каліївка, Шосткинського району, Сумської області. На облік Каліївською сільською радою Шосткинського району Сумської області як безхазяйне нерухоме майно вказані об`єкти не взяті.

Позивач зазначає, що указані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ПП «Восход» згідно укладеного 18.02.2008 договору оренди з Каліївської сільською радою Шосткинського району Сумської області, та за яку позивачем сплачується орендна плата. В подальшому між ВАТ «Сумиобленерго» та позивачем укладеного договір про постачання електричної енергії від 23.06.2003, на зазначені об`єкти нерухомого майна. На замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на якому позначені та зафіксовані як нерухомі об`єкти: адмінбудівля А-1, склад № 1-Б-1, склад № 2-В-1, майстерня Г-1, КЗС №1, по вул. Садова 69-А (колишня Жовтнева» с. Каліївка, Шосткинський район, Сумська область.

Посилаючись на вимоги статті 181 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, що розташовуються на земельній ділянці і не можуть переміщуватись без знецінення та зміни призначення, позивач зазначає, що зазначені будівлі є об`єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без її знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Закону У країни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до вимог статті 19 якого державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Позивач у позові зазначає, що зважаючи на відсутність у нього правовстановлюючого документа, передбаченого статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі якого проводиться державна реєстрація, не має можливості звернутися до органу державної реєстрації прав для реєстрації свого права власності на спірне майно.

Посилаючись на вимоги частини першої статті 344 ЦК України, у якій зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність); позивач зазначає, що указані об?єкти нерухомості іншою особою не використовуються, аніж ПП «Восход» або без його згоди, а також на дані господарські приміщення з 2000 року не претендує інший власник, ПП «Восход» є добросовісним набувачем чужого майна, який з 2000 року володіє нерухомим майном, розташованим по вул. Садова, 69-А, с. Кадіївка Шосткинського району Сумської області , а тому вважає, що наявні підстави для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Суд об`єктивно оцінивши надані позивачем у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, наведених у позові з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статей 317, 328 Цивільного кодексу України право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном, право власності набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема, з правочинів; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

За правилами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Статтею 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За приписами частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому, необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже, при вирішенні спору належить встановленню саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто, ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Відповідно до положень пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6 господарський суд у разі необхідності в мотивувальній частині рішення може зазначити про урахування ним постанов Вищого господарського суду України, однак, у зв`язку з відсутністю відповідних керівних роз`яснень пленуму Вищого господарського суду України положень статті 344 чинного Цивільного кодексу України щодо набуття права власності за набувальною давністю, виходячи з принципу єдності та впорядкованості судової практики, суд вбачає за можливе урахувати тлумачення даної норми Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, пунктом 11 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Пунктом 13 вищевказаної постанови передбачено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв?язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

З огляду на викладене, набуття права власності на підставі набувальної давності є одним з первинних способів, оскільки права набувача не базуються на попередній власності та відносинах правонаступництва, а ґрунтуються на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:

а) законність об`єкту володіння (право власності за давністю володіння, може виникнути на придатне для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту. Нерухоме майно може стати предметом набуття за давністю, оскільки вважається, що таке майно існує);

б) добросовісність володіння (добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю. Однак законом не зазначено, що саме слід розуміти під таким терміном як добросовісність володіння за набувальною давністю, який саме зміст сюди вкладався. В той же час, оскільки вітчизняний Цивільний кодекс України є фактичною рецепцією римського приватного права з урахуванням національних особливостей, то умова про добросовісність є відомою у римському приватному праві умовою про добру совість. Таким чином, повинна враховуватись добросовісність тільки на момент передачі фактичному володільцю майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Разом з тим, незаконний володілець на протязі всього володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі);

в) відкритість володіння (тобто очевидне для третіх осіб володіння. Ця обставина дуже тісно пов`язана із добросовісністю. Однак це не означає, що володілець обов`язково повинен спеціально інформувати інших осіб про своє володіння майном. Володіти майном набувач повинен без якогось приховування цього факту, оскільки виникне підозра та сумнів у добросовісності, а значить і у відкритості володіння. Саме тому вимога про відкритість володіння забезпечує баланс інтересів і дає гарантії власнику для витребування майна);

г) безперервність володіння, строк володіння (стаття 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність не вказує, що вважається перериванням володіння за давністю. Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинно бути на протязі визначених законом строків. Тривалість володіння припускає, що повинен закінчиться передбачений в законі строк, який для нерухомих речей закон визначений терміном - 10 років).

Проте суд дійшов висновку, що з підстав зазначених у позові (ст. 344 ЦК України) позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач при заволодінні оспорюваним нерухомим майном був обізнаний про відсутність у нього підстав для набуття ним прав власності на це майно.

Суд відзначає, що додані позивачем до матеріалів справи письмові докази підтверджують про фактичне володіння ним спірним майном на підставі «титулу», зазначене майно передано позивачеві в безстрокове користування до моменту реєстрації права власності власниками виділеного майна (співвласників пайового фонду КСП «Восход»). Наведені обставини підтверджуються копією протоколу загальних зборів співвласників пайового фонду КСП «Восход» від 09.03.2000 та копією акту прийому-передачі майна на виконання протоколу загальних зборів співвласників пайового фонду КСП «Восход» від 09.03.2000.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на оспорюване нерухоме майно за набувальною давністю.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22 серпня 2022 року у зв?язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 12.08.2022 до 19.08.2022.

Суддя Ю.А. Джепа