Ухвала

від 15.08.2022 по справі 904/5917/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5917/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Грищенка М. А.,

відповідача - Лисенка С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 (судді: Коваль Л. А. - головуючий, Кузнецов В. О., Чередко А. Є.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 (суддя Ліпинський О. В.) у справі

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Україна"

про розірвання договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - прокурор) у червні 2021 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Україна" (далі - ТОВ "Енерго Буд Україна") про: 1) розірвання договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 29.01.2018 № 212/А (далі - договір від 29.01.2018), укладеного між Департаментом від імені територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та ТОВ "Енерго Буд Україна", за яким вказане товариство набуло право власності на нежитлове приміщення № 1 в нежитловій будівлі літ. "А-1" на першому поверсі, яке складається з: 1, 3, 11 - коридор, 2, 9, 13, 14, 15 - шафа, 4, 5, 7, 8, 12 - приміщення, 6 - тамбур, 10 - вбиральня, 16 - підсобне приміщення; літ. "а2" - ґанок, загальною площею 126,1 м2, розташоване за адресою: просп. Дмитра Яворницького, 27, приміщення 1, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 105517812101); 2) скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Енерго Буд Україна" на нежитлове приміщення № 1 в нежитловій будівлі літ. "А-1" на першому поверсі, яке складається з: 1, 3, 11 - коридор, 2, 9, 13, 14, 15 - шафа, 4, 5, 7, 8, 12 - приміщення, 6 - тамбур, 10 - вбиральня, 16 - підсобне приміщення; літ. "а2" - ґанок, загальною площею 126,1 м2, розташоване за адресою: просп. Дмитра Яворницького, 27, приміщення 1, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 105517812101, номер запису про право власності - 24820491) з одночасним припиненням права приватної власності.

Водночас у червні 2021 року прокурор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту до ТОВ "Енерго Буд Україна" про: 1) розірвання договору від 12.04.2018 № 225/А купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна (далі - договір від 12.04.2018), укладеного між Департаментом від імені територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та ТОВ "Енерго Буд Україна", за яким зазначене товариство набуло право власності на нежитлове приміщення № 5 в підвалі одноповерхової нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 64,9 м2, яке складається з позицій 1- 9; а - вхід до підвалу, а' - вхід до підвалу, літ. "І" мощення (площею 72,1 м2), розташоване за адресою: просп. Дмитра Яворницького, 27, приміщення 5, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 105484812101); 2) скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Енерго Буд Україна" на нежитлове приміщення № 5 в підвалі одноповерхової нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 64,9 м2, яке складається з позицій 1- 9; а - вхід до підвалу, а' - вхід до підвалу, літ. "І" мощення (площею 72,1 м2), розташоване за адресою: просп. Дмитра Яворницького, 27, приміщення 5, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 105484812101, номер запису про право власності - 25804140) з одночасним припиненням права приватної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Енерго Буд Україна" умов пунктів 5.2, 5.3 вказаних договорів стосовно утримання приміщення та прилеглої території в належному стані та укладення охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини у строк, визначений спірними договорами купівлі-продажу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзивах на позови стверджував, зокрема, про недоведення у наведеному випадку факту допущення ним істотного порушення умов спірних договорів, що могло би бути підставою для їх розірвання в судовому порядку; зауважив на тому, що до укладення спірних договорів купівлі-продажу між ним та органом охорони культурної спадщини були укладені попередні охоронні договори, які діють до моменту укладення охоронного договору; проведення будівельних робіт на об`єкті було вимушеною мірою для екстреного запобігання негативних наслідків; за порушення вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено відповідальність у виді фінансових санкцій, які були застосовані до відповідача та сплачені ним у повному обсязі. Крім того, відповідач посилався на те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

ТОВ "Енерго Буд Україна" також подало до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2021 позов прокурора про розірвання договору від 29.01.2018 та скасування державної реєстрації права власності відповідача на приміщення № 1 на просп. Дмитра Яворницького, 27 у м. Дніпрі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5917/21.

23.06.2021 Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н. М.) відкрив провадження у справі № 904/5930/21 за позовом прокурора до ТОВ "Енерго Буд Україна" про розірвання договору від 12.04.2018 та скасування державної реєстрації права власності відповідача на приміщення № 5 на просп. Дмитра Яворницького, 27 у м. Дніпрі.

За результатами розгляду клопотання прокурора про об`єднання справ № 904/5917/21 і № 904/5930/21 ухвалою від 29.07.2021 вказані справи об`єднано в одне провадження та справі присвоєно № 904/5917/21.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 904/5917/21, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності прокурором та позивачами обставин істотного порушення відповідачем умов спірних договорів у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. За висновками судів попередніх інстанцій прокурор не навів, які негативні наслідки у наведеному випадку мало несвоєчасне укладення охоронних договорів за умови дії відповідних попередніх охоронних договорів від 19.01.2018 № П-003/1-2018 та № П-003/2-2018, укладених відповідачем із органом охорони культурної спадщини; у справі відсутні докази того, що внаслідок порушення відповідачем строків укладення охоронних договорів позивачам спричинено шкоду у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, не вказано розміру такої шкоди, інших її складових; також у справі немає доказів того, що технічний стан спірних об`єктів погіршився у порівняння із тим, яким був на час укладення спірних договорів, та доказів того, що проведені відповідачем будівельні роботи призвели до пошкодження або руйнування спірного об`єкта як пам`ятки культурної спадщини та доказів на підтвердження розмірів завданої такому об`єкту шкоди.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржені судові рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статей 23, 24, 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та наголошує на невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. На обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування положень пункту 1 частини 1 статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статей 23, 24, 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо розірвання договорів купівлі-продажу об`єктів культурної спадщини, а саме через невиконання вимог пам`яткоохоронного та приватизаційного законодавства.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що оскільки ТОВ "Енерго Буд Україна" на порушення пунктів 5.2, 5.3 договорів від 29.01.2018, від 12.04.2018 зобов`язання з утримання приміщення та прилеглої території у належному стані та укладення охоронних договорів, у встановлений такими договорами строк не виконані, то вказані договори в силу положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" підлягають розірванню. На думку прокурора, незаконні ремонтно-будівельні роботи на об`єкті культурної спадщини призвели до пошкодження і загрози руйнування пам`ятки архітектури та є наслідком невиконання вимог пункту 5.2 спірних договорів купівлі-продажу, а отже, однією із підстав для їх розірвання на підставі зазначеного Закону.

Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просила розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.

ТОВ "Енерго Буд Україна" у відзиві на касаційну не погоджується з доводами касаційної скарги, просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; зазначає, зокрема про те, що несвоєчасне укладення охоронних договорів сталося саме з вини Дніпровської міської ради та її виконавчих органів, оскільки радою не було забезпечено складання акта технічного стану об`єкта культурної спадщини, який є обов`язковим додатком до охоронного договору; такі акти було складено лише 31.05.2021 та, відповідно, охоронні договори укладені 07.07.2021.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як уже зазначалося, прокурор не погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями про відмову у позові; звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у наведеному випадку, не підтвердилися, тому Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 29.01.2018 між Департаментом, який діяв від імені територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (продавець) і ТОВ "Енерго Буд Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 212/А, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 27, приміщення 1 в нежитловій будівлі літ. "А-1" на першому поверсі, яке складається з: 1, 3, 11 - коридор, 2, 9, 13, 14, 15 - шафа, 4, 5, 7, 8, 12 - приміщення, 6 - тамбур, 10 -вбиральня, 16 - підсобне приміщення; літ. "а2" - ґанок, загальною площею 126,1 м2, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на праві комунальної власності, а покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт приватизації відповідно до чинного законодавства.

За змістом пункту 2.1 договору покупець зобов`язаний внести 1 835 725,00 грн за придбаний об`єкт протягом 30 календарних днів із моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами протягом 3-х робочих днів із моменту сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації (пункт 3.1 зазначеного договору).

Згідно з умовами пунктів 5.2, 5.3 договору від 29.01.2018 на покупця покладено обов`язок утримувати приміщення та прилеглу територію в належному стані, а також не пізніше, ніж через один місяць з моменту отримання у власність об`єкта приватизації (що є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини за видом архітектура "Особняк"), укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" та відповідно до умов попереднього охоронного договору від 19.01.2018 № П-003/1-2018.

У пункті 12.2 спірного договору сторони передбачили, що у разі невиконання однією із сторін його умов, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об`єкт приватизації повернутий до власності територіальної громади міста Дніпра.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С. В. та зареєстровано в реєстрі за № 32.

18.01.2018 і 02.02.2018 відповідач сплатив повну вартість об`єкта приватизації в сумі 1 835 725,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

07.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на придбаний об`єкт приватизації (номер запису про право власності - 24820491).

Попередні судові інстанції також установили та це підтверджено матеріалами справи, що 12.04.2018 між Департаментом, який діяв від імені територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (продавець) і ТОВ "Енерго Буд Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 225/А. За умовами цього договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 27, приміщення 5 в нежитловій будівлі літ. "А-1" загальною площею 64,9 м2, яке складається з позицій 1- 9; а - вхід до підвалу, а' - вхід до підвалу, літ. "І" мощення (площею 72,1 м2), належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на праві комунальної власності, а покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт приватизації відповідно до чинного законодавства.

За змістом пункту 2.1 договору від 12.04.2018 покупець зобов`язаний внести 654 088,00 грн за придбаний об`єкт протягом 30 календарних днів із моменту нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.

Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття об`єкта покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами протягом 3-х робочих днів з моменту сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації (пункт 3.1 договору від 12.04.2018).

У пунктах 5.2, 5.3 цього договору сторони передбачили обов`язок покупця утримувати приміщення та прилеглу територію в належному стані, а також не пізніше, ніж через один місяць із моменту отримання у власність об`єкта приватизації (що є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини за видом архітектура "Особняк"), укласти охоронний договір із відповідним органом охорони культурної спадщини згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" та відповідно до умов попереднього охоронного договору від 19.01.2018 № П-003/2-2018.

Згідно з пунктом 12.2 спірного договору у разі невиконання однією із сторін його умов, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об`єкт приватизації повернутий до власності територіальної громади міста Дніпра.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С. В. та зареєстровано в реєстрі за № 200.

18.01.2018 ті 13.04.2018 відповідач сплатив повну вартість об`єкта приватизації в сумі 654 088,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

19.04.2018 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на придбаний об`єкт приватизації (номер запису про право власності - 25804140).

Під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що до укладення спірних договорів купівлі-продажу, а саме 19.01.2018 між Департаментом (орган охорони) і ТОВ "Енерго Буд Україна" (майбутній покупець) були укладені попередні охоронні договори № П-003/1-2018 і № П-003/2-2018. За умовами цих попередніх охоронних договорів ТОВ "Енерго Буд Україна" як майбутній покупець зобов`язалося укласти в місячний строк із дати набуття у власність пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 27 (приміщення 1 та приміщення 5) охоронний договір згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Термін дії зазначених попередніх охоронних договорів встановлено з 19.01.2018 до моменту укладення охоронного договору (пункт 2 договорів).

Водночас згідно з умовами зазначених попередніх охоронних договорів відповідач зобов`язався, серед іншого, використовувати пам`ятку культурної спадщини за цільовим призначенням, визначеним правовстановлюючими документами, відповідно до вимог пам`яткоохоронного законодавства; передбачити своєчасне проведення поточного та капітального ремонту пам`ятки, проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи згідно з науково-проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони тощо.

У разі невиконання користувачем (власником) вимог законодавства та умов цих договорів орган охорони накладає в установленому порядку на користувача (власника) штрафні санкції в розмірі, передбаченому чинним законодавством, а також зобов`язує користувача (власника) відшкодувати завдані ним збитки (пункт 14 названих попередніх охоронних договорів).

Суди першої та апеляційної інстанцій також установили, що у зв`язку із ухиленням власника пам`ятки від підписання охоронного договору та проведенням незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць до відповідача було застосовано фінансові санкції згідно з постановами Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 28.04.2021 № 7/6-7, № 7/6-77. 04.06.2021 відповідач сплатив штрафи в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами, наявними у справі.

Крім того, як було установлено судами, 07.07.2021 між Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та ТОВ "Енерго Буд Україна" укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 13/6-29, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався вживати заходи щодо охорони об`єкта культурної спадщини, пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення "Особняк", охор. № 71, розташованої за адресою: пр. Дмитра Яворницького, 27, м. Дніпро (нежитлові приміщення №№ 1 та 5 загальною площею 191,0 м2).

Посилаючись, зокрема, на положення статей 610, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статей 23, 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", та стверджуючи про порушення ТОВ "Енерго Буд Україна" умов спірних договорів купівлі-продажу об`єкта приватизації, що, на думку прокурора, є підставою для їх розірвання у судовому порядку та скасування державної реєстрації права власності відповідача із одночасним припиненням такого права, прокурор в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту звернувся до суду з позовом у цій справі.

У задоволенні зазначених позовних вимог місцевим господарським судом було відмовлено, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Попередні судові інстанції виходили із того, що відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Згідно з положеннями частини 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 1) несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов; 2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк; 3) подання органу приватизації неправдивих відомостей; 4) сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 5) невиконання зобов`язання покупця щодо недопущення скорочення чисельності працівників з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу; 6) продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта особам, визначеним частиною 2 статті 8 цього Закону, протягом виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції зазначили, що з урахуванням змісту положень законодавства та умов спірних договорів до розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації застосовуються загальні правила щодо порядку розірвання договору, визначені положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Під час вирішення питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Щодо стверджуваного прокурором порушення відповідачем пунктів 5.2, 5.3 спірних договорів, якими визначено обов`язок останнього утримувати приміщення та прилеглу територію у належному стані, а також укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше, ніж через один місяць з моменту отримання у власність об`єктів приватизації, то суди попередніх інстанцій встановили, що таке порушення договорів не є істотним у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а тому не може бути підставою для їх розірвання у судовому порядку з мотивів, наведених у позові.

При цьому попередні судові інстанції виходили із того, що обов`язок укладення охоронного договору унормовано у частині 1 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

За своєю правовою природою охоронний договір є адміністративним договором і по суті являє собою акт за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника (власника) пам`ятки культурної спадщини, що має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність охоронного договору як такого не обмежує повноважень органів охорони культурної спадщини в реалізації покладених на них функцій та не звільняє відповідача від обов`язків, що випливають із цього Закону, що прямо передбачено у частині 4 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Суди також установили, що у період, який передував укладенню охоронного договору, між сторонами діяли попередні охоронні договори від 19.01.2018 № П-003/1-2018 та № П-003/2-2018, які зобов`язували відповідача використовувати пам`ятку культурної спадщини за цільовим призначенням, утримувати її в належному стані та діяти відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини"; натомість прокурор не вказав, які негативні наслідки мав факт несвоєчасного укладення охоронного договору за умови дії відповідних попередніх охоронних договорів.

Отже, за встановлених обставин суди попередніх інстанцій констатували, що порушення відповідачем умов пункту 5.3 спірних договорів у наведеному випадку не може бути кваліфіковано як істотне порушення договорів в розумінні приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, адже внаслідок такого порушення інша сторона договору не була позбавлена того, на що вона розраховувала при включенні до договорів відповідної умови; у справі відсутні докази того, що внаслідок порушення відповідачем строків укладення охоронного договору позивачам спричинено шкоду у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, не вказано характеру, розміру такої шкоди та інших її складових.

Водночас, переглядаючи справу в апеляційному порядку згідно з вимогами статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції надав оцінку твердженням прокурора про те, що внаслідок недотримання відповідачем умов спірних договорів щодо необхідності утримання приміщення та прилеглої території у належному стані об`єкт став аварійним, тоді як Дніпровська міська рада під час укладення цих договорів очікувала на пріоритетність збереження об`єкта культурної спадщини, його функціонального призначення та автентичного виду.

Як установив суд апеляційної інстанції, у матеріалах справи немає доказів того, в якому стані було передано відповідачеві у власність спірне нерухоме майно та чи потребувало воно ремонту; пункти 5.2 договорів не містять посилань на необхідність проведення ремонтних чи реставраційних робіт на об`єкті та не встановлюють строків їх виконання, що унеможливлює висновок про ухилення відповідача від проведення таких робіт у строки та у порядку, визначеному спірними договорами, а також те, що позивачі були значною мірою позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні таких договорів.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку рецензіям на звіт про оцінку вартості майна, виконаним 25.10.2017, та установив, що вони не підтверджують стану об`єкта на час укладення спірних договорів та не є тими документами, які визначають технічний стан об`єкта.

Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, наявний у справі технічний звіт оцінки технічного стану будівельних конструкцій будинку № 27 на просп. Дмитра Яворницького у м. Дніпрі, виконаний у 2019 році, свідчить про те, що загальний стан об`єкта належить до категорії технічного стану "аварійний". Як свідчать матеріали справи, на спірному об`єкті проводилися будівельні роботи, проте без отримання дозволу на проведення робіт та науково-проектної документації, у зв`язку з чим, як зазначили суди, до відповідача були застосовані фінансові санкції згідно з вимогами Закону України "Про охорону культурної спадщини". Відповідно ж до акта технічного стану об`єкта культурної спадщини від 31.05.2021, складеного Управлінням з питань охорони культурної спадщини, який є додатком до охоронних договорів на пам`ятку культурної спадщини від 07.07.2021, за результатами візуального огляду пам`ятки його технічний стан в цілому визначається як "задовільний", територія двору потребує проведення робіт з благоустрою.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, доказів того, що технічний стан спірного об`єкта погіршився у порівнянні зі станом на час укладення договорів від 29.01.2018, від 12.04.2018, а також того, що проведені відповідачем роботи призвели до пошкодження або руйнування спірного об`єкта, як і доказів на підтвердження розмірів завданої пам`ятці шкоди у матеріалах справи немає.

За встановлених обставин справи, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання договорів від 29.01.2018, від 12.04.2018 та скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні об`єкти нерухомого майна.

Як уже зазначалося, прокурор, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 1 частини 1 статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статей 23, 24, 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Проте колегія суддів зазначає, що питання стосовно застосування положень пункту 1 частини 1 статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вже були предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 24.05.2022 у справі № 904/2406/21 у спорах щодо розірвання договорів купівлі-продажу об`єкта приватизації у судовому порядку у зв`язку з порушенням стороною його умов.

Так, Верховний Суд зазначив, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду (частина 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, Верховний Суд вже викладав висновок стосовно критеріїв визначення "істотного порушення договору" при застосуванні положень статті 651 Цивільного кодексу України у вирішенні питання щодо розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у судовому порядку у зв`язку з порушенням стороною його умов.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України і при цьому немає значення тип договору, який розривається, чи його різновид, оскільки норма статті 651 Цивільного кодексу України є загальною та застосовується до зобов`язань різних типів.

Вирішуючи спір у цій справі, попередні судові інстанції врахували, у тому числі, зазначені положення законодавства, дослідили, зважаючи на наявні у справі докази та доводи сторін, як обставини наявності порушення відповідачем зобов`язань за спірними договорами, які, за твердженням прокурора, є підставою для їх розірвання, так і те, чи є таке порушення істотним у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, як то вказано Верховним Судом у зазначених постановах, та, як уже зазначалося, не установили істотного порушення відповідачем умов спірних договорів згідно із частиною частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Водночас, як свідчить зміст оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій не керувалися положеннями статей 24, 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" під час розгляду справи, а тому твердження скаржника про неправильне їх застосування судами колегією суддів відхиляються, як і його посилання на необхідність формування висновку Верховним Судом щодо застосування цих норм. Крім того, колегія суддів зазначає, що положення статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (охоронний договір), статті 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (відповідальність за порушення законодавства про приватизацію), на які посилався скаржник у касаційній скарзі, є загальними до правовідносин у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, щодо збереження та використання об`єктів культурної спадщини, та приватизаційних правовідносин, зокрема у разі порушення законодавства про приватизацію, та у наведеному випадку, зважаючи на встановлені судами обставини справи, переоцінка яких заходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, також не потребують необхідності формування висновку Верховним Судом щодо їх застосування.

Зважаючи на викладене, аргументи скаржника щодо підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли підтвердження.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Таким чином, з огляду на зазначене касаційне провадження у справі № 904/5917/21 за касаційною скаргою прокурора на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі № 904/5917/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак