Постанова

від 10.08.2022 по справі 761/11329/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 761/11329/20

провадження № 61-9307св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Мутафа Володимира Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивував тим, що 23 серпня 2007 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторай» (далі - ТОВ «Авторай») уклали кредитний договір № 05/08/2007/840-К/576.

На забезпечення кредитних зобов`язань, ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай» уклали договір застави товарів в обороті № 05/04/2007/840-3/236-33, із змінами відповідно до додаткової угоди від 20 травня 2008 року № 1. Предметом застави є автомобіль марки ІNFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 .

Зазначив, що ТОВ «Авторай» продало автомобіль ОСОБА_2 , яка надалі продала його позивачу.

Згодом ОСОБА_1 стало відомо, що автомобіль перебуває під обтяженням, зареєстрованим 25 липня 2012 року за № 12785826, об`єкт обтяження - автомобіль марки ІNFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 , та приватним обтяженням, зареєстрованим 26 липня 2012 року за № 12788640, об`єкт обтяження - автомобіль марки ІNFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 .

З огляду на статтю 40 Закону України «Про заставу», що у разі продажу предмета застави в обороті право застави припиняється.

На цей час ТОВ «Авторай» ліквідоване.

Отже, зобов`язання за кредитним договором є припиненим відповідно до статті 609 ЦК України, а тому і похідне зобов`язання щодо застави теж припинено.

Просив зобов`язати ПАТ «КБ «Надра» подати реєстратору державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 25 липня 2012 року за № 12785826, об`єкт обтяження - автомобіль марки ІNFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 , та приватного обтяження, зареєстрованого 26 липня 2012 року за № 12788640, об`єкт обтяження - автомобіль марки ІNFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішеннямвід 13 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Судом не установив наявності згоди кредитора на відчуження автомобіля.

Відчуження автомобіля відбулося всупереч положенням частини другої статті 586 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України «Про заставу», оскільки ОСОБА_3 відчужила майно, яке перебувало в заставі ПАТ «КБ «Надра» й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди, що виключає добросовісність набуття майна позивачем.

Обставина ліквідації юридичної особи не має правого значення.

Диспозиція статті 40 Закону України «Про заставу» не визначає, що застава припиняється.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Мутафа В. А. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що на час придбання позивачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про його обтяження, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Мутаф В. А. в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Мутаф В. А. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 40 Закону України «Про заставу» у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 761/3615/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 661/3344/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 681/909/19; статті 28 Закону України «Про заставу», статті 593 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19.

Касаційну скаргу мотивував неврахуванням судами особливості договору застави товарів в обороті, а саме того, що заставодавець має право реалізувати такі товари без згоди заставодателя; боржник ТОВ «Авторай» ліквідовано 29 травня 2013 року, відомості про правонаступників відсутні, а тому зобов`язання за кредитним договором відповідно до статті 609 ЦК України є припиненими. Оскільки припинено основне зобов`язання, припинено і договір застави; як до ліквідації боржника, так і після кредитор не ініціював судову процедуру звернення стягнення на предмет застави.

У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює виведення з ринку ПАТ «КБ «Надра», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 23 серпня 2007 року ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай» уклали кредитний договір № 05/08/2007/840-К/576.

24 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай» уклали договір застави товарів в обороті № 05/04/2008-3/236-33 з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором.

20 травня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай» уклали додаткову угоду № 1 до договору застави товарів в обороті № 05/04/2008-3/236-33, яким змінили предмет договору. Цими змінами, поміж іншого включили в предмет застави автомобіль INFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу № 5141/2016/050621 транспортного засобу від 06 вересня 2016 року, укладеного в сервісному центрі РСЦ МВС України в Одесі, автомобіль перебував у власності ОСОБА_2 та був проданий ОСОБА_1 . Автомобіль поставлено на облік 06 вересня 2016 року та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 квітня 2020 року № 65496292, 25 липня 2012 року вчинено запис про приватне обтяження, зокрема автомобіля INFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 , обтяжувач - ПАТ «КБ «Надра», боржник - TOB «Авторай».

У витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 квітня 2020 року № 65496468, зазначено, що 26 липня 2012 року вчинено запис № 12788640 про приватне обтяження, зокрема автомобіля INFINITI ЕХ 35, номер кузову НОМЕР_1 , обтяжувач - ПАТ «КБ «Надра», боржник - TOB «Авторай».

Постановою від 03 жовтня 2019 року Одеський апеляційний суд у справі № 520/7022/18 відмовив ОСОБА_1 у позові до Регіонального сервісного центру в Одеській області Міністерства внутрішніх справ України, ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І. О., за участю третіх осіб: Одеської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , про припинення приватного обтяження. Під час розгляду цієї справи установлено, що на момент відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_1 у 2016 році автомобіль перебував у заставі, зареєстрованій у встановленому законом порядку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Судом не установлено наявності згоди кредитора на відчуження автомобіля.

Відчуження автомобіля відбулося всупереч положенням частини другої статті 586 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України «Про заставу», оскільки ОСОБА_2 відчужила майно, яке перебувало в заставі ПАТ «КБ «Надра» й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди, що виключає добросовісність набуття майна позивачем.

Обставина ліквідації юридичної особи не має правого значення.

Диспозиція статті 40 Закону України «Про заставу» не визначає, що застава припиняється.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 761/3615/19, дійшов висновку, що у частині другій статті 40 Закону України «Про заставу» визначено, що при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Таким чином, особливістю договору застави товарів в обороті є те, що заставодавець має право реалізувати такі товари без згоди заставодержателя.

У постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19 Верховний Суд зазначив, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки (та, відповідно, іпотеки як різновиду поруки), якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» з 04 лютого 2019 року було введено в дію положення частини четвертої статті 593 та частини п`ятої статті 559 ЦК України.

У частині четвертій статті 593 ЦК України вказано, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову.

У частині п`ятій статті 559 ЦК України зазначено, що ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Верховний Суд відзначає, що в пункті 2 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» вказано, що цей Закон застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

У постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 661/3344/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 681/909/19, Верховний Суд, вирішуючи питання про зобов`язання ПАТ «КБ «Надра» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження у подібних правовідносинах, висловив висновок про те, що системний аналіз частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дозволяє дійти висновку про те, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи».

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язати відповідача подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, Верховний Суд зазначив, що у разі відчуження спірного автомобіля боржником (ТОВ «Авторай») за відсутності реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, зазначене обтяження не зберігає свою силу для нового власника (покупця), а реєстрацію такого обтяження після припинення застави рухомого майна у зв?язку з переходом права власності на предмет застави до іншої особи - добросовісного набувача слід вважати безпідставною.

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до даних договору купівлі-продажу № 5141/2016/050621 транспортного засобу від 06 вересня 2016 року, укладеного в сервісному центрі РСЦ МВС України в Одесі, автомобіль перебував у власності ОСОБА_2 , яка й продала його ОСОБА_1 .

Автомобіль взято на облік 06 вересня 2016 року та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06 вересня 2016 року № НОМЕР_2 (а. с. 25) датою первинної реєстрації спірного автомобіля є 26 серпня 2008 року.

Спірний автомобіль перебував у власності ОСОБА_2 та був проданий ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу», стаття 572 ЦК України).

У статті 17 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодавець може відчужити заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

У статті 28 Закону України «Про заставу» визначено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна (частина третя статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із справи убачається, що 24 серпня 2008 року кредитор ВАТ КБ «Надра» та позичальник ТОВ «Авторай» уклали договір застави товарів у обороті, на підставі якого у липні 2012 року зареєстроване обтяження на автомобіль, у подальшому придбаний позивачем.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У пункті 2.4 вищезазначеного договору застави товарів в обороті сторони дійшли згоди у тому, що до повного виконання зобов`язання заставодавець може відчужувати предмет застави тільки за наявності у нього письмової згоди заставодержателя. Дії заставодавця, що не відповідають цим зобов`язанням, правових наслідків не породжують.

Цей пункт договору у справі не оспорений, відомості про визнання його недійсним у справі відсутні.

Представник позивача посилався на те, що ТОВ «Авторай» продало спірний автомобіль ОСОБА_2 , а вона, в свою чергу, продала автомобіль позивачу, який 06 вересня 2016 року поставив його на облік і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Оспорене обтяження на автомобіль ПАТ «КБ «Надра» вніс до Державного реєстру обтяжень рухомого майна застави лише у 2012 році.

Суди зазначені доводи не перевірили та не врахували, що у разі відчуження спірного автомобіля боржником (ТОВ «Авторай») за відсутності реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 23 серпня 2007 року, до 2012 року або на час реалізації автомобіля ОСОБА_2 , або за наявності письмової згоди заставодержателя на відчуження автомобіля ОСОБА_2 , зазначене обтяження не зберігає свою силу для нового власника (покупця), а реєстрацію такого обтяження після припинення застави рухомого майна у зв?язку з переходом права власності на предмет застави до іншої особи - добросовісного набувача слід вважати безпідставною.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що підстави для відкриття касаційного провадження знайшли своє підтвердження під час перегляду справи, а суди не врахували висновків щодо застосування статті 40 Закону України «Про заставу» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 761/3615/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 661/3344/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 681/909/19; статті 28 Закону України «Про заставу», статті 593 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19, про які зазначав заявник як приклад неоднакового застосування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, кредитором у правовідносинах замість ПАТ «КБ «Надра» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі -ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») у результаті проведення електронного аукціону 22 травня 2020 року (а. с. 114-121).

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на статтю 55 ЦПК України дії суду щодо залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони не обумовлені клопотанням сторони, однак у справі відсутні дані про заміну ПАТ «КБ «Надра» правонаступником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд має розглянути справу у межах доводів позовної заяви, вирішити питання залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони, ретельно встановити обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, чи зберігає силу зазначене обтяження для нового власника (покупця) та чи є реєстрація такого обтяження після припинення застави рухомого майна у зв?язку з переходом права власності на предмет застави до іншої особи - добросовісного набувача правомірною.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Мутафа Володимира Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук