Постанова

від 18.08.2022 по справі 520/7286/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5279/22

Справа № 520/7286/19

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Калашнікової О.І. 01 листопада 2021 року у м. Одеса, -

встановила:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування були задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в розмірі 66000 грн., як страхове відшкодування, 1 966,8 грн. - пені, та на відшкодування моральної шкоди 2 500 грн. Рішення суду набрало законної сили 16.02.2021 року.

18 березня 2021 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Київського районного судум.?Одеси від?01 листопада?2021 року було задоволено заяву адвоката Костиркіна О.Г. - представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалено додаткове рішення по справі, яким стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 12 250 грн.

В апеляційній скарзі представник Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача Могилюка А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, на думку апелянта, спір у даній справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, а підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, тому, виходячи з принципу співмірності та розумності, суми винагороди за адвокатські послуги , заявлені позивачем, є завищеними та не підлягають до задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 66000 грн., як страхове відшкодування, 1 966,8 грн. - пені, та на відшкодування моральної шкоди 2 500 грн. Рішення суду набрало законної сили 16 лютого 2021 року.

18.03.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костиркін О.Г. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування на користь позивача судових витрату вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ст.58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст.15 ЦПК України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою ст.62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2019 року ОСОБА_1 і адвокат Костиркін О.Г. уклали договір №05\19 про надання професійної правової допомоги. За умовами договору, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну професійну правничу допомогу по справі зі стягнення на користь клієнта страхового відшкодував з ТДВ СК «Альфа-Гарант», а клієнт зобов`язався виплатити адвокату гонорар (винагороду) та компенсувати фактичні витрати і обсязі і на умовах, визначених договором. Розмір гонорару (винагороди) сторони визначили у Додатку №1 «Порядок розрахунку та сплати гонорару адвокату». Сторони погодили вартість конкретних послуг та порядок сплати гонорару (а.с.185-187 т.1). На а.с. 200 т.1 міститься Акт№1 надання послуг за Договором №05\19, підписаний сторонами. Як вбачається з Акту №1, рахунків на оплату (а.с. 198,201 т.1) і квитанцій (а.с199,202 т.1), ОСОБА_1 на виконання умов договору №05\19 від 11.03.2019 року сплатив адвокату Костиркіну О.Г. 12 250 грн. (4 000 грн. і 8 250 грн.).

Згідно п.8 ст.141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вірно зазначено судом, про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач попередньо заявив у позові і доданому до нього попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат (а.с.45 т. 1).

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зі змісту статей10,11,12,13 ЦПК України,в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені на суму 12 250 грн. належними та допустимими доказами, а тому підлягали відшкодуванню за рахунок відповідача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про те, що спір у даній справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, а підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, тому, виходячи з принципу співмірності та розумності, суми винагороди за адвокатські послуги , заявлені позивачем, є завищеними.

Так, колегія суддів, приймаючи до уваги положення частини третьоїстатті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, - вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягали задоволенню, оскільки заявлена стороною позивача до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 250 грн. є вважатися співмірною зі складністю справи, її значенням для сторін та часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Додаткове рішення Київського районного судум.?Одеси від?01 листопада?2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського районного судум.?Одеси від?01 листопада?2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2022 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе