Постанова

від 09.08.2022 по справі 522/16878/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5421/22

Справа № 522/16878/20

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року, постановленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року по справі № 522/23177/15-ц постанову апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м, залишено без змін. Поновлено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року. Так, судами було встановлено, що за час шлюбу подружжям придбано, зокрема, майнові права наквартиру АДРЕСА_3 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилстрой» та ОСОБА_1 . Між сторонами виникли правовідносини щодо спільної сумісної власності подружжя. Оскільки достовірно встановлено набуття вищевказаного нерухомого у спільну сумісну власність подружжям у період шлюбу, суди дійшли висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя між сторонами.

Позивач вважає, що всі передумови для набуття права власності на спірну квартиру наявні сплата повної вартості паю в сумі 946 420 грн., визнання рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2017 року за позивачем майнові права на 1/2 частини спірної квартири то виконання таких передумов є підставою для визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірної квартири.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири задоволений.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову та закрити провадження по справ, скасувати стягнення судового збору, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд постановив незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки позивач за відсутністю предмета спору подав завідомо безпідставний позов, він навмисно зловживає своїми процесуальними правами, так як право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири ніхто не оспорював, крім того право власності на спірну квартиру не зареєстровано у встановленому законом порядку та відповідні правовстановлюючі документи ще ніхто не отримав. Також зазначила, що з цього питання є судові рішення, які набрали законної сили.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Якових Є.В., представник ОСОБА_2 зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спірна квартира введена в експлуатацію, позивач не може зареєструвати право власності на спірну квартиру, а посилання ОСОБА_1 на відсутність порушення прав позивача та відсутність спору є необґрунтованими.

ОСОБА_1 про призначене судове засідання на 10 серпня 2022 року була сповіщена належним чином (а.с. 153).

Частиною 2 статті 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність ОСОБА_1 , яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Попова М.С., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України, передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

За час шлюбу подружжям, зокрема також придбано майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 59,9 кв.м. на підставі Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТ «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилстрой».

Відповідно до Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, вартість паю складає 946 420 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року по справі №522/23177/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя шлюб між сторонами розірвано, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожному по 1/2 частині майнових прав на квартири АДРЕСА_3 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилстрой» та ОСОБА_1 .

Постановою апеляційного суду Одеської області від 12.04.2018 року рішення суду у вказаній частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року постанову апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м, залишено без змін. Поновлено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року.

Так, судами було встановлено, що за час шлюбу подружжям придбано, зокрема, майнові права наквартиру АДРЕСА_3 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилстрой» та ОСОБА_1 . Між сторонам виникли правовідносини щодо спільної сумісної власності подружжя. Оскільки достовірно встановлено набуття вищевказаного нерухомого у спільну сумісну власність подружжям у період шлюбу, суди дійшли висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя між сторонами.

Відповідно до картки рахунку та прибуткові касові ордери про сплачені кошти, підтверджено виконання умов Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року в повному обсязі, а саме пай у розмірі 946420 грн. було сплачено на рахунок СТ «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилстрой».

Згідно сертифікату серії ІУ 165161121193 від 21.04.2016 року, ДАБІ України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , замовник будівництва ТОВ «Благо-Строй», код ЄДРПОУ 34169528; генеральний підрядник КП «Будова», код ЄДРПОУ 22484783; генеральний проектувальник ТОВ «Инжиниринг-Жилстрой», код ЄДРПОУ 34253677. Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 07.04.2016 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання права власності, суд першої інстанції виходив із наявності всіх передумов для набуття права власності на спірну квартиру за позивачем, а саме: сплата повної вартості паю в сумі 946 420 грн., визнання рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2017 року за позивачем майнових прав на 1/2 частину спірної квартири, що є підставою для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Однак, вказані висновки суду не відповідають вимогам закону, з огляду на таке.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цього правила повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира введена в експлуатацію, що підтверджується копією сертифікату та акту готовності до експлуатації, проте ОСОБА_2 для визнання права власності на 1/2 частини спірної квартири до відповідних органів для реєстрації своїх прав на вказану частку квартири не звертався, що є передчасним звернення до суду з відповідним позовом.

З наведених вище мотивів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про залишення без задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року скасувати.

Прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді