Рішення

від 17.07.2022 по справі 953/22916/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/22916/21

н/п 2/953/1833/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шаренко С.Л.,

При секретарі Вареник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В :

02.12.20212 позивач звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного «Обласний центр онкології» в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від «04» червня 2020 року по справі № 640/18614/17 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період 04 червня 2020 року по 02 грудня 2021 року у розмірі 200893,04грн.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що Київським районним судом м. Харкова від «04» червня 2020 року по справі № 640/18614/17 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Обласний центр онкології» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також поновлення на роботі, ухвалено рішення, яким: визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» № 1542-ОС про припинення трудового договору (контракту) від 20.11.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням з внесенням вказаних відомостей до трудової книжки ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді заступника генерального директора з економічних питань Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр онкології» нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2017 року по 04.06.2020 року, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі, а також грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2018, 2019 роки. Рішення Київського районного суду м. Харкова від «04» червня 2020 року по справі № 640/18614/17 залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від «02» вересня 2021 року. Рішення набрало законної сили. Проте, на даний час рішення суду в повному обсязі не виконане. Позивач зазначає, що його права порушені внаслідок затримки відповідачем виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від «04» червня 2020 року по справі № 640/18614/17 в частині поновлення його на посаді, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

12.01.2022 представник відповідача В.о. генерального директора, заступник генерального директора з хірургічної роботи Бухтєєв С.В. надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Так, представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що позовною вимогою позивача є затримка виконання рішення суду у справі № 640/18614/17. КНП «ООЦ», як відповідач по справі № 640/18614/17, не погодившись з рішенням суду, як першої, так і апеляційної інстанції звернулось до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду. 19 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поновив КНП «Обласний центр онкології» строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року. Відкрив касаційне провадження у справі N 640/18614/17 та витребував із Київського районного суду м. Харкова цивільну справу № 640/18614/17 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Обласний центр онкології» про визнання незаконним, та скасування наказу про звільнення, та поновлення на роботі. Таким чином, представник відповідача зазначає, що з огляду на те, що в провадженні КЦС ВС знаходиться справа № 640/18614/17 на затримку виконання рішення якого позивається ОСОБА_1 - наразі неможливо розглянути справу до прийняття остаточного рішення КЦС ВС у справі № 640/18614/17. Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що з огляду на статтю 236 КЗпП, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у разі якщо за період з 04 червня 2020 року по 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, а заробіток останнього за цей же період перевищує суму в розмірі 200893,04 гривень у відповідності до вимог статті 236 КЗпП. У разі якщо, сума заробітку буде меншою за 200893,04 грн, стягненню підлягатиме різниця між заробітками отриманими у спірний період від середнього заробітку, який ОСОБА_1 міг отримати у разі поновлення на посаді по вищевказаному рішенню суду. Додатково представник відповідача зазначив, що у КНП «ОЦО» посада заступника генерального директора з економічних питань була вилучена із штатного розпису з 05.08.2019 р. Оскільки в штатному розписі вищенаведена посада відсутня, а жодним рішенням суду відповідача не зобов`язано вносити зміни до штатного розпису, - відповідач не може, з об`єктивних причин, поновити Позивача на роботі, а отже умисні дії із затримки виконання судового рішення відсутні. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

07.02.2022 позивач надав до суду письмові заперечення на відзив на позовну заяву відповідно до яких зазначив, що відкриття касаційного провадження у справі №640/18614/17 жодним чином не перешкоджає розгляду цивільної справи №953/22916/21. Відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи, яка розглядається касаційним цивільним судом. Справа розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій і рішення суду, так і не виконане відповідачем, що набрало законної сили. Крім того вказав, що твердження відповідача про виплату різниці в заробітку базується на невірному тлумаченні ст.236 КЗпП. Відповідно до ст.236 кодексу законів про працю, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Це також виходить із розуміння ст.235 Кодексу законів про працю, відповідно до якої, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, виплата різниці в заробітку за час затримки проводиться у разі незаконного переведення на іншу роботу працівника і жодним чином не стосується випадків незаконно звільненого працівника. Також позивач в своїх запереченнях зазначив, що невірним є посилання відповідача на наявність додаткових обставин, які заважали відповідачу виконати рішення суду своєчасно, а саме, у зв`язку із скороченням штатного розкладу. Оскільки будь-яка затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача КНП «Обласний центр онкології» надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив розглянути справу без участі представника відповідача, з урахуванням раніше поданого відзиву на позовну заяву, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що сторони обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в матеріалах справи містяться відзиви на позовну заяву, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КНП «Обласний центр Онкології» від 20 листопада 2017 року № 1542-СО про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України з внесенням вказаних відомостей до трудової книжки ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з економічних питань КНП «Обласний центр Онкології». Зобов`язано КНП «Обласний центр Онкології» нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2017 року по 04 червня 2020 року з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2018, 2019 роки. Стягнуто з КНП «Обласний центр Онкології» на користь держави судовий збір в розмірі 2 560,00 грн. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , на на посаді заступника генерального директора з економічних питань КНП «Обласний центр Онкології» станом на день розгляду справи не виконано.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц провадження № 61-24060св18 вказано, що «Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано у зв`язку з оскарженням рішення до Верховного Суду, оскільки у відповідності до ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Додатково суд зазначає, що суд скориставшись повним доступом до Єдиного реєстру судових рішень встановив, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2022 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2020 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі залишено без змін, при цьому Верховний суд в свої постанові зазначив, що суди зробили обґрунтований висновок, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а тому наявні підстави для поновлення його на роботі.

Таким чином, виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Суд також критично ставиться то тверджень представника КНП «Обласний центр онкології» про те, що рішення суду неможливо виконати, оскільки згідно штатного розпису в КНП «ОЦО» посада «заступника заступника генерального директора з економічних питань» вилучена з 05.08.2019, так як стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо штатним розписом посада на яку поновлено працівника відсутня.

Вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга ст.233 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно до статті 236 КЗпП України, є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. п.2, 5 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно Довідки за формою ОК-5 Пенсійного фонду України від 17.11.2021р., заробітна плата ОСОБА_1 за два календарні місяці роботи, що передують листопаду 2017 року, в якому відбувається подія звільнення (вересень 2017 року та жовтень 2017 року), складає:

за вересень 2017р.- 11 220,03 грн. та за жовтень 2017 р. 11220,03 грн.

Таким чином, виходячи із даних довідки ОК-5, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , за період з 04.06.2020 року по 02.12.2021 року, складає:

Робочих днів у вересні 2017р. - 21, у жовтні 2017р. - 21

Таким чином, середньоденна заробітна плата склала (11220,03 * 2) / (21 * 2)= 534,29 грн.

Робочих днів за період з 04.06.2020 року по 02.12.2021 року - 376, таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду склала 534,29 * 376 робочих дні = 200 893,04 грн. (двісті тисяч вісімсот дев`яносто три гривні чотири копійки).

Враховуючи наведене, загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить 200 893,04 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.260,353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року у справі № 640/1614/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з економічних питань комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» в розмірі 200 893 гривня (двісті тисяч вісімсот дев`яносто три) 04 коп. з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , Email: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр онкології», адреса: 61070, м. Харків, вул. Лісопарківська, 4 Код ЄДРПОУ: 40929168 тел./факс: (057)315-11-73 e-mail: officeonkocenter@gmail.com

Суддя: С.Л. Шаренко.