Ухвала

від 18.08.2022 по справі 340/220/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження

19 серпня 2022 року Справа № 340/220/22

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-Позивач) до Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (Відповідач) про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 22.12.2021 №1696, від 05.11.2021 №1544 та від 07.10.2021 №1498 в частині включення земельної ділянки, загальною площею 60 га, кадастровий номер земельної ділянки 3525884700:02:000:9135, яка розташована за межами населеного пункту на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах разом з водними об`єктами;

- зобов`язати Відповідача на найближчому черговому засіданні сесії прийняти рішення про поновлення договору оренди землі під водним дзеркалом, укладеного 01.08.2000 між Позивачем та Жовтневою сільською радою Устинівського району Кіровоградської області, зареєстрованого у Жовтневій сільській раді Устинівського району Кіровоградської області 26.09.2000, за реєстраційним номером 4, терміном на 10 років з встановленням розміру орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки на рік, відповідно до заяв від 21.07.2020, 08.10.2021, 19.11.2021.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі по тексту - КАС України).

Згідно абз.1 п.2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено те, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас, помилковим є застосування положень вищевказаних статей та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п. "б" абз.1 цієї статі).

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України передбачено те, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи встановлено, що 01.08.2000 між Жовтневою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Жовтневій сільській раді 26.09.2000 за № 4, який посвідчено 25.09.2000 державним нотаріусом Устинівської державної нотаріальної контори Колодіст Е.Г. та зареєстровано у реєстрі за №1622, на земельну ділянку під водним дзеркалом загальною площею 60 га, що розташована на території Жовтневої сільської ради, до якого було внесено зміни, шляхом укладення додаткової угоди від 06.04.2009, якою, крім іншого, пункт договору щодо строку дії викладено в новій редакції, в результаті чого загальний термін дії договору установлено 20 років.

В подальшому, право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3525884700:02:000:9135, загальною площею 60 га, яка є об`єктом оскаржуваних рішень, було зареєстровано 24.09.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021.

08.10.2021 Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 26.09.2000 за № 4.

Як зазначив Відповідач, так як питання щодо продовження терміну дії договору не розглядалось, з 25.09.2020 до 27.05.2021 такий договір продовжено не було, право оренди Позивача на земельну ділянку водного фонду закінчилось 25.09.2020.

При цьому, у зв`язку закінчення терміну дії договору більше року тому, земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3525884700:02:000:9135, загальною площею 60 га, включено до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах, та надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання від 07 жовтня 2021 року №1498.

Враховуючи вищевказане, розглянувши заяву Позивача від 08.10.2021 рішенням п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Устинівської селищної ради від 05.11.2021 №1544 йому було відмовлено в поновлені договору оренди землі під водним дзеркалом від 01.08.2000, зареєстрованого у Жовтневій сільській раді 26.09.2000 за №4.

Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою щодо поновлення договору оренди землі під водним дзеркалом шляхом укладення додаткової угоди та виключення земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3525884700:02:000:9135 загальною площею 60 га з переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах, в результаті розгляду якої рішенням дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Устинівської селищної ради від 22.12.2021 №1696 йому знову було відмовлено з підстав зазначених вище.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні відносини, які склалися між сторонами, не пов`язані із безпосереднім здійсненням Відповідачем відносно Позивача владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на них законом, а виникли із договірних відносин, а саме, щодо спонукання іншої сторони до укладення (поновлення) договору оренди землі.

При цьому, ст. 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відтак, з моменту укладення між землекористувачем та власником земельної ділянки договору про оренду землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, а в подальшому виникають саме договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у суді загальної юрисдикції або господарському суді, а не адміністративному.

Отже, розглянувши подані суду документи вбачається, що суть спірних вимог фактично полягає у захисті (відновленні) майнових прав Позивача щодо користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3525884700:02:000:9135 загальною площею 60 га, а тому спір у даній справі не є публічно-правовим та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 239 КАС України визначено те, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст.238 КАС України).

Частиною 2 ст.239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При зверненні до суду з даним позовом Позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2977,20 грн. (в сумі 992,40 гр. згідно квитанції №0.0.2408994208.1 від 10.01.2022; в сумі 1984,80 грн. згідно квитанції №0.0.2451631778.1 від 10.02.2022).

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст.238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у адміністративній справі №340/220/22.

2. Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2977,20 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 20 копійок).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України відповідно.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько