Рішення

від 21.08.2022 по справі 420/13935/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13935/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020; адреса: вул. Соборна, 34, с. Старокозаче, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у якому позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивачки від 25.03.2021 року;

зобов`язати відповідача задовольнити клопотання позивачки від 25.03.2021 року;

стягнути з відповідача на користь позивачки 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №420/13935/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року, звільнено позивачку від сплати судового збору, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.03.2021 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку вона направила клопотання до відповідача щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництва площею 0,12 га з масиву із кадастровим номером 5120885400:01:001:0716. Дозволу або вмотивованої відмови не отримала. Відповідно до п.7 ст.118 ЗК України, результатом розгляду клопотання може бути тільки наказ про надання дозволу або вмотивований наказ про відмову у наданні дозволу; відповідний орган виконавчої влади розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів. Ділянка із кадастровим №5120885400:01:001:0716, про яку йдеться у клопотанні, станом на дату подання клопотання та на дату подання позову має цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а отже законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у розпорядника не існує. Не надавши відповідь на клопотання у передбачений законом термін, відповідач порушив ст.ст. 118, 123 ЗК України, що завдало позивачці моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування ї особистості на конституційних засадах.

22.09.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 25.03.2021 року до Старокозацької сільської ради не надходило клопотання позивача, а долучені до позову докази (знімки з поштової скриньки у форматі jpg) не підтверджують факт отримання відповідачем клопотання ОСОБА_1 . Відповідно до ст.11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Отже позивач не надав суду належних доказів, які б підтвердили факт отримання відповідачем клопотання, яке б стало підставою для сільської ради, як органу місцевого самоврядування, розглянути його відповідно до вимог ст.118 ЗК України та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Витребувано у Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області належним чином засвідчену копію витягу з журналу вхідної кореспонденції за період з 22.03.2021 року по 29.03.2021 року включно.

Підготовче засідання призначено на 28.10.2021 року.

У зв`язку із неявкою представників сторін підготовче засідання відкладено на 17.11.2021 року.

Ухвалою суду від 17.11.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче засідання на 09.12.2021 року.

29.11.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зважаючи на відмову відповідача визнати факт отримання клопотання, просить провести експертизу поштової скриньки відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на предмет видаленого листа з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд не розглядає відповідь на відзив як клопотання про призначення експертизи, оскільки це клопотання не оформлене у відповідності до норм КАС України (ст.ст.102) та оцінює це як заяву по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 09.12.2021 року, було перенесено на 13.01.2022 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, а потім перенесено на 02.02.2022 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді.

У підготовче засідання 02.02.2022 року сторони не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання сповіщались належним чином та завчасно. 14.12.2021 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд провести розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.02.2022р. Судове засідання, призначене на 28.02.2022 року не відбулось.

15.07.2022 року у справі було призначене судове засідання на 11.08.2022 року.

У судове засідання, призначене на 11.08.2022 року сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце проведення засідання шляхом направлення судових повісток засобами електронного зв`язку і зв`язку із відсутністю коштів на здійснення пощтових відправлень.

Керуючись п.9 ст. 205 КАС України судом було прийнято рішення продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25.03.2021 року позивач з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслала на електронну адресу Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області starw7771@gmail.com клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництво площею 0,12га, за рахунок земель запасу комунальної власності з масиву із кадастровим номером 5120885400:01:001:0716. У клопотанні зазначено, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано. Позивачем надано відповідачу згоду на обробку своїх персональних даних. В додатки до клопотання надано копію паспорту громадянки України, копію РНОКПП та графічний матеріал із місцем розташування земельної ділянки (а.с.3-6,8-9).

Вказаний лист доставлений 25.03.2021 року о 17.10год. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним скріншотом даних автоматизованого звіту листа з поштової скриньки позивача (а.с.7).

Дозволу або вмотивованої відмови позивачка не отримала.

Вважаючи бездіяльність при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною, а своє право на безоплатну приватизацію землі - порушеним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.25 ЗУ «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003 року, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно із ч.1 ст.50 ЗУ «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно пункту "в" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З урахуванням вказаних положень позивачка 25.03.2021 року звернулась до сільської ради із відповідною заявою, яку направила на електронну адресу starw7771@gmail.com. Суд звертає увагу, що аналогічна електронна адреса визначена на офіційному сайті відповідача, а також на бланку процесуальних документів (відзив на позовну заяву), що надійшли до суду.

Представник відповідача вказує, що з урахуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" за умови відсутності підтвердження сільської ради про отримання електронного листа заяву позивачки не можна вважати поданою.

Згідно ст.11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, електронна комунікаційна, інформаційно-комунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

Згідно даних автоматизованого звіту електронний лист отримано відповідачем 25.03.2021 року о 17 год. 10 хв. (а.с.7). Таким чином, враховуючи зміст звіту суд вважає заяву позивачки отриманою сільською радою та відхиляє аргументи відповідача.

Відповідач наполягає на тому, що він не отримував від позивача 25.03.2021 року засобами електронного зв`язку відповідного клопотання та в додатки до відзиву надав копію титульної сторінки журналу реєстрації вхідних документів Старокозацької сільської ради, на якій зазначено, що ведення журналу розпочато 16.06.2021 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що титульна сторінка журналу реєстрації вхідних документів Старокозацької сільської ради з 16.06.2021 року не є доказом неотримання відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 25.03.2021 року.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року витребувано у Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області належним чином засвідчену копію витягу з журналу вхідної кореспонденції за період з 22.03.2021 року по 29.03.2021 року включно.

Копія ухвали від 11.10.2021 року отримана відповідачем 28.10.2021 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.37), проте витребувані докази суду надані не були.

Суд відхиляє посилання відповідача на норми ст.11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документоббіг», оскільки позивачем надані докази на підтвердження отримання відповідачем її клопотання 25.03.2021 року - скріншот відповідного листа повідомлення про доставку електронного листа, надісланого на її електронну адресу, хоча і не відповідачем, проте cервером postmaster (сервіс статистики розсилок, що надається поштовим провайдером, який відстежує статистику доставки електронних листів).

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що відповідачем не надано доказів на спростування отримання ним клопотання ОСОБА_1 25.03.2022 року (копії витягу з журналу вхідної кореспонденції за період з 22.03.2021 року по 29.03.2021 року включно, скріншотів з вхідної кореспонденції поштової скриньки відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за цей період, тощо), чим порушено норми ч.2 ст.77 КАС України.

Таким чином, Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачкою клопотання від 25.03.2021 року.

У зв`язку з викладеним, наявні підстави для визнання противоправною бездіяльності Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для садівництва.

Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництва площею 0,12га за рахунок земель запасу комунальної власності з масиву із кадастровим номером 5120885400:01:001:0716.

Суд відмовляє у позові в частині вимог про зобов`язання відповідача задовольнити клопотання від 25.03.2021 року як таких, що заявлені передчасно, адже встановлено, що це клопотання взагалі не розглядалося відповідачем.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту "d" Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: "Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин".

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IVдо офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа "Бушемі проти Італії", рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

З урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст.23,1167, 1173 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд акцентує увагу, що заявлена сума моральної шкоди до стягнення позивачкою не обґрунтована - не вказано ані обґрунтування, ані опису об`єктивних обставин, які свідчать про реальне заподіяння моральної шкоди бездіяльністю відповідача, чим порушено вимоги ч.1 ст.77 КАС України.

Таким чином, в частині стягнення моральної шкоди суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 10.08.2021 року, судові витрати для розподілу відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020; адреса: вул. Соборна, 34, с.Старокозаче, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництва площею 0,12га за рахунок земель запасу комунальної власності з масиву із кадастровим номером 5120885400:01:001:0716.

Зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020) розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництва площею 0,12га за рахунок земель запасу комунальної власності з масиву із кадастровим номером 5120885400:01:001:0716 з прийняттям рішення відповідно до норм чинного ЗК України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М.Аракелян