Рішення

від 18.08.2022 по справі 420/3673/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3673/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Фермерського господарства Златов Ігор Васильович (вул. Промзона, 4 Б, смт. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 32446834) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства Златов Ігор Васильович до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 року №1740/15-32-07-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, було проведено документальну планову виїзну перевірку Фермерського господарства Златов Ігор Васильович та складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 31.05.2021 №28125/15-32-07-01/32446834, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 р. № 1740/15-32-07-01.

Позивач вважає, що контролюючий орган неправильно встановив обставини справи та зробив неправильні висновки, що викладені в Акті перевірки, у зв`язку з чим виніс незаконне та необґрунтоване податкове повідомлення-рішення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з огляду на висновки Відповідача в Акті перевірки про фіктивність господарських операцій з ФГ «Зерносвіт+» з метою безпідставного формування податкового кредиту. Проте позивач зазначає, що за період з жовтня по грудень 2020 року ФГ «Златов Ігор Васильович» реально отримав від ФГ «Зерносвіт+» сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника, кукурудзу та пшеницю). В акті наведено перелік наданих контролюючим органам товарно-транспортних та видаткових накладних, рахунків на оплату та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відповідно до яких можна встановити, що сума податкових зобов`язань відображена об`єктивно, без будь-якого спотворення та заниження, а перелік первинних бухгалтерських документів повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Вказані вище документи оформлені належним чином та надані при проведенні планової перевірки.

Позивач зазначає, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності Позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар, отриманий від контрагента, мав реальний і товарний характер та був використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зміст укладених між Позивачем та контрагентами Договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Всі послуги надані в повному обсязі. Розрахунки проводились належним чином. Оплата послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами/банківськими виписками.

Стосовно посилання відповідача в Акті перевірки на те, що контрагенти позивача ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» (код ЄДПРОУ: 42912470) та його контрагенти: ТОВ «ОЛ-СЕР» (код ЄДРПОУ: 43051540) та ТОВ «ЗУГ» (код ЄДРПОУ: 43284564) не мають достатньо ресурсів для виконання договорів, позивач зазначає, що відсутність у контрагентів Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Доводи про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності чи про незрозуміле походження товару у контрагентів ФГ «Зерносвіт+» не можуть братися до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає безпідставними висновки перевірки щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать фактам, наведеним у позові та підтвердженим доданими до нього первинними документами бухгалтерської звітності.

У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.02.2022 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального провадження.

15.04.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Поставлені ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» на адресу ФГ «Златов Ігор Васильович» кукурудза власного виробництва (урожай 2020), кукурудза, насіння соняшника власного виробництва (врожай 2020), пшениця власного виробництва (врожай 2020) або не придбавались ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», або були придбані у ТОВ «ОЛ-СЕР» та ТОВ «ЗУГ», які, в свою чергу, вищезазначену сільськогосподарську продукцію не придбавали, про що свідчить аналіз ЄРПН.

При цьому відповідач зазначає, що позивачем для проведення перевірки надано оригінали запитуваних документів не в повному обсязі.

Також відповідач зазначає про дефектність товарно-транспортних накладних, за якими доставлялася вищезазначена сільськогосподарська продукція, а саме відсутність підпису вантажоодержувача.

Крім цього, в ході проведення перевірки отримана податкова інформація по контрагенту ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг.

На підставі вищезазначеного відповідач дійшов висновку, що ФГ «Златов Ігор Васильович» в порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI iз змiнами та доповненнями, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 7445390 грн., в тому числі: за жовтень 2020 року - 2027982 грн., за листопад 2020 року - 2902757 грн., за грудень 2020 року - 2514651 грн.

З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

22.04.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що відзив не містить будь-яких доводів які саме документи Позивачем не було надано.

Позивач зазначає, що придбання товару зафіксовано первинними документами в повному обсязі, а саме видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Зазначені документи були оформлені належним чином та були надані відповідачу при проведенні перевірки. Крім того відповідачу було надано рахунки від постачальника, договори, платіжні доручення, також в актах було зафіксовано, що заборгованість за отриманий товар відсутня. Відповідно до умов договорів поставок, транспортування зерна провадилось транспортом та за рахунок постачальника ФГ «Зерносвіт+». Отримане зерно повністю було оприбутковане на рахунку 281, використане в господарській діяльності реалізоване, та відображено в фінансовій та податковій звітності в періоді, що перевіряється, своєчасність та повнота операцій відображена повністю, порушень не встановлено.

Крім того, позивач зазначає, що в Акті перевірки жодної згадки про недоліки товарно-транспортних накладних не зазначається. В товарно-транспортних накладних було допущено помилку та зазначено не вірно вантажоодержувача. Вантажоодержувачем продукції був саме Позивач, у зв`язку з чим на товарно-транспортній накладній наявна печатка ФГ «Златов Ігор Васильович».

Позивач зазначає, що єдиним аргументом щодо фіктивності господарських операцій ФГ «Зерносвіт +» та Позивача є посилання на отриману податкову інформацію по контрагенту Позивача, в якій зазначається, що не підтверджується можливість поставки ФГ «Зерносвіт+» товару, виконання робіт та послуг. З приводу цього позивач зазначає, що усі податкові накладні ФГ «Зерносвіт +» були зареєстровані своєчасно, їх не було заблоковано. Решта доводів відповіді на відзив, на спростування позиції відповідача щодо фіктивності господарських операцій ФГ «Зерносвіт +» та Позивача, фактично збігається зі змістом доводів позовної заяви в цій частині.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, враховуючи заяву позивача від 20.07.2022 року, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання 20.07.2022 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство «Златов Ігор Васильович» (надалі - Позивач) зареєстроване 08.12.2009 як суб`єкт господарювання (номер запису 15471020000000565) та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області з 09.12.2009 року. Основними видами діяльності підприємства є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.21 Вирощування винограду; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 23.11.2021 року по 13.12.2021 року, було проведено документальну планову виїзну документальну перевірку ФГ «Златов Ігор Васильович» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 30.09.2021 року. За результатами перевірки був складений про результати перевірки документальної планової виїзної перевірки від 31.05.2021 №28125/15-32-07-01/32446834, відповідно до змісту якого перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ФГ «Зерносвіт +».

Від Головного управління ДПС у Львіській області отримано податкову інформацію по ФГ «Зерносвіт +», відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг.

На підставі вищезазначеного відповідач дійшов висновку, що ФГ «Златов Ігор Васильович» в порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI iз змiнами та доповненнями, завищив податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 7445390 грн., в тому числі: за жовтень 2020 року - 2027982 грн., за листопад 2020 року - 2902757 грн., за грудень 2020 року - 2514651 грн.

На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від від 27.01.2022 року №1740/15-32-07-01, яким ФГ «Златов Ігор Васильович» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 9306738 грн., з яких 7445390 грн. за податковим зобов`язанням, 1861348 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що ФГ «Златов Ігор Васильович» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ФГ «Зерносвіт+».

Дослідивши зміст договорів, на підставі яких ФГ «Златов Ігор Васильович» мало взаємовідносини з вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені чинним законодавством. Зазначені договори є чинними, ніким не скасовані.

На підставі вищезазначених договорів ФГ «Златов Ігор Васильович» отримало від ФГ «Зерносвіт+» кукурудзу власного виробництва (урожай 2020), кукурудзу, насіння соняшника власного виробництва (врожай 2020), пшеницю власного виробництва (врожай 2020)

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідач зазначає про дефектність товарно-транспортних накладних, за якими доставлялася вищезазначена сільськогосподарська продукція, а саме відсутність підпису вантажоодержувача.

Як зазначає позивач, в товарно-транспортних накладних було допущено помилку та зазначено не вірно вантажоодержувача. Вантажоодержувачем продукції був саме Позивач, у зв`язку з чим на товарно-транспортній накладній наявна печатка ФГ «Златов Ігор Васильович».

При цьому, суд зазначає, що в Акті перевірки жодної згадки про недоліки товарно-транспортних накладних не зазначається, незважаючи на той факт, що такі накладні надавались позивачем до перевірки, про що зазначено в Акті перевірки.

Також суд зазначає, що контрагентом позивача було виписано та зареєстровано на адресу ФГ «Златов Ігор Васильович» податкові накладні, що також відображено в акті перевірки.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з контрагентами, відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається в акті перевірки на отриману від Головного управління ДПС у Львіській області податкову інформацію по ФГ «Зерносвіт +», відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг, а саме: балансова вартість основних засобів 0,0 грн.; інформація про земельні ресурси відсутня; інформація про наявність транспортних засобів відсутня; аналіз можливостей виконання оформлених господарських операцій з придбання(виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням наявних основних засобів, об`єктів оподаткування, земельних ділянок інформація відсутня; на письмовий запит не надано лист відповідь без надання відповідних документів.

При цьому відповідач зазначає, що поставлені ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» на адресу ФГ «Златов Ігор Васильович» кукурудза власного виробництва (урожай 2020), кукурудза, насіння соняшника власного виробництва (врожай 2020), пшениця власного виробництва (врожай 2020) або не придбавались ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», або були придбані у ТОВ «ОЛ-СЕР» та ТОВ «ЗУГ», які, в свою чергу, вищезазначену сільськогосподарську продукцію не придбавали, про що свідчить аналіз ЄРПН. Зазначені відомості також відсутні в акті перевірки.

З приводу наведеного суд зазначає, що якщо контрагент ФГ «Златов Ігор Васильович» не виконав свого зобов`язання зі сплати відповідних податків, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах надання послуг/постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не належим доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ФГ «Златов Ігор Васильович», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ФГ «Златов Ігор Васильович» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

При цьому Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії, п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів, п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання (Федоренко проти України, Едуард Петрович Мельник проти України) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право (Бурдов проти Росії, Юрій Миколайович Іванов проти України, Агрокомплекс проти України); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу (Брезовец проти Хорватії, Рисовський проти України, Кечко проти України, Стреч проти Великобританії, Москаль проти Польщі, Сук проти України, Федоренко проти України, Україна-Тюмень проти України).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 року №1740/15-32-07-01 є протиправним та належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 24810 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 24810 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фермерського господарства Златов Ігор Васильович (вул. Промзона, 4 Б, смт. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 32446834) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 27.01.2022 року №1740/15-32-07-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Фермерського господарства Златов Ігор Васильович (вул. Промзона, 4 Б, смт. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 32446834) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук