Рішення

від 21.08.2022 по справі 560/1974/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1974/22

РІШЕННЯ

іменем України

22 серпня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Ковальчук О.К., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною, скасування вимоги та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13, винесену Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 , по нарахованій станом на 31.08.2021 заборгованості зі сплати єдиного внеску (недоїмки та штрафних санкцій) в розмірі 10148,13грн, в тому числі недоїмки в сумі 10149,48грн (за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн; за 1 квартал 2020 року 2078,12грн; за 2 квартал 2020 року 1039,06грн; за 3 квартал 2020 року 3178,12грн; за 4 квартал 2020 року 1100,00грн) та пені в сумі 198,83грн (за період з 22.01.2019 по 17.04.2019 із суми єдиного внеску за 4 квартал 2018 року), стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача кошти в сумі 22841,44грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями та рішенням відповідача, в тому числі майнової шкоди в розмірі 10841,44 грн та моральної шкоди в розмірі 12000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.12.2020 отримав винесену Головним управління ДПС у Хмельницькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-11279-13, із якою не погодився та подав скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийняла рішення від 22.01.2021 про часткове задоволення зазначеної скарги, зобов`язала ГУ ДПС у Хмельницькій області привести у відповідність інтегровану картку платника, сформувати та направити нову вимогу. Вказує, що після цього 29.03.2021 отримав винесену Головним управління ДПС у Хмельницькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 №Ф-11279-13, із якою не погодився та подав скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийняла рішення від 23.04.2021 про часткове задоволення зазначеної скарги, зобов`язала ГУ ДПС у Хмельницькій області сформувати та направити нову вимогу. Зазначає, що надалі 08.10.2021 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13, якою ГУ ДПС у Хмельницькій області на підставі даних інформаційної системи податкових органів визначило йому станом на 31.08.2021 заборгованість (недоїмку, штраф, пеню) зі сплати єдиного внеску в розмірі 10148,13грн. Вказує, що не погодившись із зазначеною вимогою, подав скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 05.11.2021, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а подану скаргу без задоволення, на чому фактично завершилась процедура адміністративного оскарження. Зазначає, що згідно з даними, наявними в ІТС "ЕК", йому було нараховано суми ЄСВ за період з жовтня 2019 по жовтень 2020 року, які увійшли до спірної вимоги про сплату боргу. Вказує, що загальна сума заборгованості (недоїмки) станом на день винесення спірної вимоги про сплату боргу складає 10148,13грн. Зазначає розрахунок суми боргу за спірною вимогою: (2754,18грн+2078,12грн+1039,06грн+3178,12грн+1100,00грн)-1,18грн-199,00грн+198,83грн=10148,13грн. Зазначає, що згідно з рішенням від 06.07.2021 №0071602407, відповідачем нарахована пеня за період з 22.01.2019 по 17.04.2019 в сумі 198,83грн нарахована повторно. Вказує, що в обох випадках нарахування пені є неправомірним, оскільки єдиний внесок за 4 квартал 2018 року в сумі 2500,00грн сплачено своєчасно. Зазначає, що спірні податкові зобов`язання нараховані йому по незалежній професійній діяльності, а не як фізичній особі-підприємцю. Вказує, що 12.09.2019 подав ліквідаційну звітність у зв`язку з державною реєстрацією припинення фізичної особи-підприємця, з огляду на що йому за жодних обставин не могли нарахувати єдиний внесок за 4 квартал 2019 року 4 квартал 2020 року як фізичній особі-підприємцю; при цьому з будь-якими заявами про взяття його на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, ніколи не звертався, жодного звіту зі сплати податків або єдиного внеску в такому статусі не подавав. Зазначає, що з 13.09.2019 по 15.10.2020 працював у ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" на посаді юрисконсульта, і роботодавцем здійснювалося перерахування єдиного внеску, тобто у цей період був застрахованою особою. Вважає спірну вимогу про сплату боргу незаконною з тих підстав, що протягом усього періоду, за який нарахована недоїмка з єдиного внеску, був застрахованою особою, діяльність як самозайнята особа не здійснював і доходів від такої діяльності не отримував. Зазначає, що Верховний Суд в аналогічній до його ситуації виклав правовий висновок, відповідно до якого особа, яка здійснює адвокатську діяльність, зобов`язана сплачувати єдиний внесок тільки за умови, що така особа не є найманим працівником, а наявність у особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю саме по собі не є доказом здійснення цієї діяльності та отримання від неї доходу. Вказує, що взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачене. Зазначає, що необхідним є також виключення відповідачем нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2021 в розмірі 10148,13грн. Вказує, що відповідач завдав йому значну майнову шкоду загалом у розмірі 10841,44грн, яка полягає у відриві від звичайних занять, витратах на проїзд із використанням власного автомобіля, витратах на копіювання та друк документів, витратах на пересилання поштових відправлень, витратах на оплату вартості сервісного збору, витратах на оплату лікування (медичних послуг і ліків). Зазначає, що відповідач завдав йому істотну моральну шкоду в розмірі 12000,00грн, яку зазнав внаслідок систематичних незаконних дій відповідача, надсилання вимог про сплату боргу по єдиному внеску перед святами, погіршення стану його здоров`я через постійне перебування у стресовому стані, зміни звичного образу його життя, вимушеність відкладати участь у співбесідах і пошук роботи.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Хмельницькій області вказує, що в період з 05.11.2003 по 12.09.2019 позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець: в період з 05.11.2003 по 05.03.2019 на обліку у Володимирецькій ДПІ ГУ ДПС у Рівненській області; з 05.03.2019 по 12.09.2019 в Деражнянській ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області. Вказує, що з 21.01.2017 позивач є особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 03.09.2018. Зазначає, що платниками єдиного внеску є як фізичні особи-підприємці, так і особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Вказує, що за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивачу нараховано єдиного внеску в сумі 2754,18грн за 1 квартал 2019 року, 2754,18грн за другий квартал 2019 року, 2754,18грн за 3 квартал 2019 року, 2754,18грн за 4 квартал 2019 року; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 нараховано єдиного внеску в сумі 2078,12грн за 1 квартал 2020 року, 1039,06грн за 2 квартал 2020 року, 3178,12грн за 3 квартал 2020 року, 3300,00грн за 4 квартал 2020 року. Зазначає, що 22.01.2021 за результатами розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-11279-13 скасувало нарахування ЄСВ за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18грн. Вказує, що з 05.02.2019 позивач зупинив право на заняття адвокатською діяльністю, з 24.09.2019 право на заняття адвокатською діяльністю поновлено, а з 21.10.2020 знову зупинено, тому нарахування ЄСВ за листопад-грудень 2020 року в розмірі 2200,00грн скасовано 01.02.2021; 09.09.2019 скасувало подвійні нарахування ЄСВ за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18грн. Вважає, що нарахування єдиного внеску позивачу здійснено правомірно. Вказує, що 06.07.2021 прийняло рішення №0071602407 про застосування до позивача штрафних санкцій (пені) на загальну суму 198,83грн, і що позивач цю суму не сплатив і саме зазначене рішення не оскаржив. Вказує, що за обліковими даними інтегрованої картки платника податків сума заборгованості позивачазі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2021 становила 10148,13грн, у зв`язку з чим сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11279-13 від 13.09.2021 про сплату позивачем недоїмки в сумі 10148,13грн, і ця заборгованість станом на даний час залишається непогашеною. Вказує, що вимоги позивача про стягнення майнової та моральної шкоди є необґрунтованими та не підтверджені документально, і що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про стягнення моральної та майнової шкоди. Просить відмовити у позові ОСОБА_1 повністю.

Ухвалою від 06.07.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за період з 01.01.2019 по 01.09.2021; витребував у ОСОБА_1 докази сплати пені в сумі 198,83 грн, визначеної рішенням від 06.07.2021 №0071602407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску; витребував у ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" докази сплати за ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 13.09.2019 по 15.10.2020.

Ухвалою від 18.08.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд замінив відповідача у справі №560/1974/22 на його правонаступника Головне управлінням ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070171; м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17).

Ухвалами від 18.08.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 18.08.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , 05.11.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, код НОМЕР_1 (основний вид діяльності: 69.10 "Діяльність у сфері права").

21.07.2017 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1214. Право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено з 05.02.2019, поновлено з 24.09.2019, зупинено з 21.10.2020. Зазначені обставини підтверджуються відомостями Єдиного реєстру адвокатів України.

12.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №26560060009002978 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення позивача.

З 13.09.2019 по 15.10.2020 позивач перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО", що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 , і останнє сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок в сумі, яка не є меншою мінімального розміру, що підтверджується витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

11.11.2020 Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувало станом на 31.10.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11279-13 зі сплати недоїмки в сумі 11802,48грн зі сплати єдиного соціального внеску фізичною особою-підприємцем та як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність як адвокат.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 30.12.2020 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 №Ф-11279-13.

Рішенням від 22.01.2021 №1703/6/99-00-06-02-01-06 Державна податкова служба України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 №Ф-11279-13 Головного управління ДПС у Хмельницькій області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, скаргу фізичної особи-підприємця, адвоката Капітули Ігоря Сергійовича від 30.12.2020 задовольнити частково, зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області привести у відповідність інтегровану картку платника, сформувати та направити нову вимогу.

15.02.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувало станом на 31.01.2021 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11279-13 зі сплати недоїмки в сумі 12348,30грн зі сплати єдиного соціального внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність як адвокат.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 04.04.2021 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 №Ф-11279-13.

Рішенням від 23.04.2021 №9215/6/99-00-06-02-01-06 Державна податкова служба України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 №Ф-11279-13 Головного управління ДПС у Хмельницькій області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, скаргу адвоката Капітули Ігоря Сергійовича від 04.04.2021 задовольнити частково, зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувати та направити нову вимогу.

Рішенням від 06.07.2021 №0071602407 Головне управління ДПС у Хмельницькій області нарахувало позивачу пеню в розмірі 198,83грн за період з 22.01.2019 по 17.04.2019 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за IV квартал 2018 року.

13.09.2021 Головне управління ДПС України у Хмельницькій області на підставі даних інформаційної системи податкового органу сформувало станом на 31.08.2021 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11279-13 на загальну суму 10148,13грн, із яких сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність як адвокат, складає 9949,30грн і 198,83грн - пеня.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 18.10.2021 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13.

Рішенням від 05.11.2021 №25023/6/99-00-06-02-01-06 Державна податкова служба України вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13 Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишила без змін, а скаргу адвоката Капітули Ігоря Сергійовича від 18.10.2021 - без задоволення.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 3 цієї ж частини статті статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Зазначене свідчить про те, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, вважається самозайнятою та зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку, тобто якщо особа є найманим працівником, вона є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, відтак мета єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.

Отже, громадяни, які не припинили дію спеціального статусу, однак фактично ніякої діяльності з метою його реалізації не здійснюють, оскільки перебувають у трудових відносинах як наймані працівники з певним роботодавцем, не зобов`язані двічі сплачувати суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

На підставі аналізу наявних у матеріалах справи даних з інформаційної системи податкового органу, спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) й інших наявних у матеріалах справи документів у їх взаємному зв`язку та сукупності суд встановив, що сума єдиного внеску, включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13 (9949,30грн), нарахована за IV квартал 2019 року, І-ІІІ квартали 2020 року та за жовтень 2020 року - з урахуванням двох переплат в сумах 1,18грн і 199,00грн.

Суд встановив, що позивач протягом IV кварталу 2019 року, І-ІІІ кварталів 2020 року та в межах періоду часу з 01.10.2020 по 15.10.2020 мав право на заняття адвокатською діяльністю та був найманим працівником, за якого роботодавцем сплачувався єдиний внесок у розмірі, встановленому законом. При цьому, доказів несплати товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" за позивача єдиного внеску з одержаних ним доходів відповідач не надав.

Тому, відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску за IV квартал 2019 року, І-ІІІ квартали 2020 року та за жовтень 2020 року в сумі 9949,30грн (з урахуванням двох переплат в сумах 1,18грн і 199,00грн).

Також до зазначеної вимоги включена пеня в сумі 198,83грн, нарахована позивачу на підставі рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.07.2021 №0071602407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за IV квартал 2018 року.

Позивач сплатив пеню, нараховану згідно з указаним рішенням Головного управління ДПС у Хмельницькій області, що підтверджується квитанцією від 10.08.2021 №46.

Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 №Ф-11279-13 Головного управління ДПС у Хмельницькій області є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 22841,44грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями відповідача, в тому числі майнової шкоди в розмірі 10841,44грн та моральної шкоди в розмірі 12000,00грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підпунктом 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб) у встановленому законом порядку.

Шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи (пункт 21.3 статті 21 ПК України).

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під матеріальною шкодою у цій справі позивач розуміє суму коштів, що була витрачена на придбання палива для поїздок із використанням власного автомобіля, на копіювання та друк документів, на пересилання поштових відправлень, на оплату вартості сервісного збору при оплаті судового збору через систему GovPay24, на оплату лікування, а також зазначає про шкоду, , яку оцінив у 5415,36грн, завдану внаслідок відриву позивача від звичайних занять (через витрати часу на оскарження рішень контролюючого органу).

З наведених норм права слідує, що в даному випадку необхідною умовою відшкодування за рахунок коштів державного бюджету зазначених витрат позивача є причинно-наслідковий зв`язок між формуванням відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та цими витратами позивача.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач саме внаслідок формуванням відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зазнав витрат на придбання палива, пересилання поштових відправлень, копіювання та друк документів і оплату лікування.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Частинами 2, 3 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, компенсація за відрив від звичайних занять відноситься до судових витрат, які підлягають розподілу в порядку статті 139 КАС України. Витрати часу, яких платник податків зазнає у зв`язку з оскарженням рішень контролюючого органу, в розумінні Податкового кодексу України не є шкодою, заподіяною незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно яких за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Однак, судові засідання у справі №560/1974/22 не призначалися, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому підстави для стягнення з відповідача суми коштів за відрив від звичайних занять відсутні.

Сервісний збір банку за сплату судового збору також відноситься до судових витрат, які підлягають розподілу в порядку статті 139 КАС України, а не до шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 12000,00грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 24.03.2020 у справі №818/607/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити: чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Разом із цим, позивач не надав суду обґрунтованих доказів тієї обставини, що завданні йому внаслідок прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) негативні емоції досягли рівня страждання або приниження.

Також позивач не обґрунтовує заявлену суму моральної шкоди у розмірі 12000,00грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 22841,44грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями відповідача, в тому числі майнової шкоди в розмірі 10841,44грн та моральної шкоди в розмірі 12000,00грн задоволенню не підлягають.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

У зв`язку з задоволення позовний вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.09.2021 № Ф-11279-13 на суму 10148,13грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 992,40грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне Управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук