Рішення

від 31.05.2022 по справі 640/313/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року м. Київ № 640/313/21

за позовомДержавної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський цукровий завод" простягнення податкового боргу, накладення арешту на коштиСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

Головне управління Державної податкової служби у Сумській області звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський цукровий завод" про:

стягнення за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що належить платнику податків податковий борг загальною сумою 31513,86 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот тринадцять грн. 86 коп.), а саме:

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код податку 18010400) в сумі 1 719,57грн. (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять грн. 57 коп.) отримувач УК Білопільський район/отг Миколаївка на р/р UA088999980314030513000018476, код отримувача 38020201, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- з земельного податку з юридичних осіб (код податку 18010500) в сумі 27 078,87 грн. (двадцять сім тисяч сімдесят вісім грн. 87 коп.) отримувач УК Білопільський район/отг Миколаївка на р/р UA138999980334149811000018476, код отримувача 38020201, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- з єдиного податку з юридичних осіб (код податку 18050300) в сумі 2 715,42 грн. (дві тисячі сімсот п`ятнадцять грн. 42 коп.) отримувач Сумська міська отг на р/р UA438999980314030698000018540, код отримувача 37970593, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

накладення арешту на кошти ТОВ "Миколаївський цукровий завод" (код за ЄДРПОУ 37283180) в загальній сумі 31513,86 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот тринадцять грн. 86 коп.), які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "Індустріалбанк"; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський цукровий завод" перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку.

Станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код податку 18010400), з земельного податку з юридичних осіб (код податку 18010500), з єдиного податку з юридичних осіб (код податку 18050300) у розмірі 31 513,86 грн.

Дана сума підтверджується детальними розрахунками податкового боргу, інтегрованими картками, корінцем податкової вимоги.

Зазначена сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9024851525 від 18.02.2019 року на суму 1 567,34 грн. Також до відповідача застосована штрафна санкція згідно cт.126 ПКУ України за затримку сплати грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.03.2020 року №0021725404 на суму 136,51 грн. винесеного відповідно до акту перевірки №829/18-28-54-04/37283180 від 13.02.2020 року. На підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня у розмірі 15,72 грн.

Всього заборгованість з даного платежу становить 1 719,57 грн.

Так, зазначена сума податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб виникла на підставі податкової декларації з плати за землю №9024852247 від 18.02.2019 року. Також до відповідача застосована штрафна санкція згідно cт.126 ПКУ України за затримку сплати грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення: від 21.12.2019 року №0105315404 та №0105325404; від 10.02.2020 року №0014395404 та №0014405404; від 04.03.2020 року №0021635404 та №0021645404.

На підставі статті 129 Податкового кодексу України Відповідачу була нарахована пеня у розмірі 124,69 грн.

Всього заборгованість з даного платежу становить 27 078,87 грн.

Так, зазначена сума податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 року №0101185404 на суму 2 715,42 грн.

Так, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу винесено податкову вимогу від 06.06.2019 року №7583-17, яку було направлено відповідачу у визначений законом спосіб та отримано ним 10.06.2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

Крім того, із наявних в матеріалах справи копій інтегрованих карток платника податків вбачається, що податковий борг відповідача станом на день звернення позивача із позовом до суду становить 31 513,86 грн.

Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Отже, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, спірні грошові зобов`язання вважаються узгодженими.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 ПК України).

Поряд з цим, за змістом норм п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, у силу норм абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В розумінні пп. 14.1.39 і пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

У силу положень пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов`язання відповідач у строки, встановлені податковим законодавством, не сплатив.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа № 804/4273/13-а).

П. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

П. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивачем наданими суду доказами підтверджено факт наявності у відповідача податкового боргу, як і факт того, що у позивача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський цукровий завод" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, код ЄДРПОУ 37283180) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника суму податкового боргу у сумі 31 513,86 грн.

3. Накласти арешт на кошти ТОВ "Миколаївський цукровий завод" (код за ЄДРПОУ 37283180) в загальній сумі 31 513,86 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот тринадцять грн. 86 коп.), які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "Індустріалбанк"; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня, що відкриті на рахунках в установах банків, в межах суми податкового боргу в розмірі 31 513,86 грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 01.06.2022 р.