Рішення

від 29.05.2022 по справі 640/33331/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року м. Київ № 640/33331/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» з позовом до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платника податків Державної податкової служби та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.07.2021 №443/31-00-07-01-02, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби;

- судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби без урахування того, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» спрямована саме на отримання та реалізацію готової продукції у вигляді олії соняшникової, шроту соняшникового, концентрату фосфатидного соняшникового та отримання послуг, пов`язаних з виготовленням даної продукції. При цьому, процес виробництва складається із системи технологічних заходів: зберігання, перероблення, завантаження/розвантаження товару. Чітке розмежування дій та процесів під час такого виробництва регламентується спеціальним законодавством. Представник позивача наголошував, що списання втрат товарів як природного убутку не є операцією з постачання товарів у контексті правового регулювання статті 185 Податкового кодексу України, оскільки не відбувається ані постачання товару, ані використання товарів у негосподарській діяльності, адже втрачений товар неможливо використати за будь-яким первісним призначенням. На думку представника позивача, у останнього відсутній обов`язок здійснювати нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в зв`язку із втратою сировини при виробництві, так як ці втрати пов`язані з виробничим процесом, тобто виникають в процесі здійснення господарської діяльності та є такими, що відповідають встановленим спеціальним законодавством технологічним нормам та регламентам, що свідчить про протиправність висновків акта перевірки щодо завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Також представник позивача зазначає, що господарські операції із його контрагентами були реальними, а висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 18.06.2021 №532/31-00-07-01-02/25602906 не відповідають фактичним обставинам справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, контролюючий орган стверджує, що використання лушпиння в процесі надання послуг з переробки ТОВ «Сватівська олія» насіння соняшникового для ТОВ «Агрекс» не звільняє платника податків від обов`язку нарахування відповідних податкових зобов`язань та складати податкову накладну, що передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Також відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача із ПП «СВФ «Астро-Лугань» та ТОВ «Мостгрей».

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення, у тому числі заявленого бюджетного відшкодування, за наслідком якої складено акт перевірки від 18.06.2021 №532/31-00-07-01-02/25602906 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 27-53).

У висновках акту перевірки (т. 1, а.с. 52-53) зафіксовано наступне:

Наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання є, відповідно до підпункту 19-1.1.46 пункту 19-1.1 статті 19-1, пункту 74.3 статті 74 і підпункту 83.2.1 пункту 83.2 статті 83 Податкового кодексу України, підставою для зазначених нижче висновків.

Перевіркою дотримання податкового законодавства встановлено порушення платником податків:

1) пунктів 198.1, 198.3, «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим:

- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 4 193 478 грн., в тому числі по періодам: за березень 2021 на суму 4 193 478 грн.

- завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 670 905 грн., за березень 2021 на суму 670 905 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ «Агрекс» подано заперечення від 09.07.2021 №1-361 (т. 1, а.с. 65-82), за наслідком розгляду яких листом від 26.07.2021 №443/31 контролюючий орган повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки від 18.06.2021 №532/31-00-07-01-02/25602906 без змін.

В подальшому, Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 18.06.2021 №532/31-00-07-01-02/25602906 та з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02, яким за порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Агрекс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2021 у сумі 4 193 478,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2 096 739,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1) (т. , а.с. 108-110);

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02, яким за порушення пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України зменшено позивачу суму від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2021 року у сумі 670 905 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2) (т. 1, а.с. 111-113).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями позивачем подано скаргу від 17.08.2021 №1-407 (т. 1, а.с. 83-102), за наслідком розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 12.10.2021 №23211/99-00-06-01-02-06 скаргу ТОВ «Агрекс» залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін (т. 1, а.с. 103-107).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 5 пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК України не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому, не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.12.2019 у справі №0940/2484/18.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02 слід вказати про наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач фактично формує висновок про те, що використання лушпиння в процесі надання послуг з переробки ТОВ «Сватівська олія» насіння соняшникового для ТОВ «Агрекс» не звільняє платника податків від обов`язку нарахування відповідних податкових зобов`язань та складання податкової накладної, що передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України та необхідності застосування до вказаних господарських операцій підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

У той же час, як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сватівська олія» (переробник) укладено договір №28дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21.08.2020, у відповідності до якого замовник поставляє для переробки насіння соняшнику (далі - Олійна сировина) в кількості, передбаченій підпунктом 1.6 цього договору, а переробник зобов`язується надати послуги з переробки олійної сировини, які включають приймання, підробку, зберігання, переробку олійної сировини та зберігання готової продукції, та передати замовнику вироблену з цієї олійної сировини готову продукцію, а також отримані відходи (сміття, пушиння та фуз) (далі - договір №28дв/20).

Згідно із підпунктом 1.2 вказаного договору готовою продукцією, яка отримується в результаті переробки олійної сировини за цим договором є: олія соняшникова; шрот соняшниковий; концентрат фосфатний соняшниковий харчовий.

Відповідно до підпунктів 1.6, 2.1 договору №28дв/20 загальна вартість олійної сировини, що постачається замовником для переробки за цим договором, становить 171 000,00 тон (+/- 10% фізичної ваги). Якість олійної сировини, що поставляється замовником для переробки, повинна відповідати вимогам ДСТУ 4694:2006 (відповідно до норм заготівельної олійної сировини).

Згідно із підпунктом 2.3 договору №28дв/20 в разі поставки замовником олійної сировини з показниками вологості більше 8%, переробник здійснює її сушку. Факт виконання робіт з сушки оформлюється актом виконаних робіт з сушки, в якому зазначається обсяг висушеної олійної сировини, а також показники вологи олійної сировини до та після сушки.

Підпунктом 2.4 договору №28дв/20 визначено, що якість виготовленої готової продукції повинна відповідати нормам державних стандартів, а саме: олія соняшникова - ДСТУ 4492-2017; шпрот соняшниковий - ДСТУ 4638:2006, вміст протеїну в перерахунку на абсолютно суху речовину - не менше 39%; концентрат фосфатний соняшниковий харчовий - відповідно до СОУ 15.4-37-212:2004.

Відповідно до підпунктів 3.4, 3.5, 3.7 договору №28дв/20 олійна сировина приймається переробником за фізичною вагою. Передача олійної сировини від замовника в переробку щотижня оформлюється актом приймання-передачі олійної сировини в переробку з зазначенням кількості сировини та показників сміття і вологи. Факт переробки олійної сировини та виробництво готової продукції за календарний місяць підтверджується актом результатів переробки давальницької сировини, в якому зазначається кількість переробленої олійної сировини, найменування та кількість вироблення готової продукції, відходів, вартості послуг з переробки та який передається замовнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем переробки.

Згідно із підпунктом 4.1 договору №28дв/20 вартість послуг з переробки однієї тони олійної сировини в фізичній вазі становить 800,00 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції визначає Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року №656 (далі - Порядок №656).

Відповідно до пункту 1.3 розділу I Порядку №656 первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи, створені в електронному вигляді, та порядок електронного документообігу визначаються та застосовуються у бухгалтерському обліку підприємствами всіх форм власності за умови дотримання вимог чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Зі змісту договору №28дв/20 слідує, що ТОВ «Агрекс» передає олійну сировину переробнику за фізичною вагою.

Вимогами пунктів 5.1 та 5.2 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» визначено, що до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1,0%. Обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17 %, за сміттєвою домішкою до 10 %.

Відтак, при перевищенні базисного показника вологості олійної сировини технологією виробництва передбачено доведення її до базисних показників шляхом сушіння, а при перевищенні базисного показника сміттєвої домішки олійної сировини технологією виробництва передбачено очищення, що спричиняє зниження ваги олійної сировини та, як стверджує позивач, є технологічним убутком.

Пунктом 2.11 Порядку №656 визначено, що у процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості. Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами. Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу.

Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:

1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;

2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою

Х=(В - В) х 100 пр виб/ 100 - В виб

де: X - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

В - середньозважений відсоток вологості з початку заготівель

пр за надходженням;

В - середньозважений відсоток вологості за витратою за виб звітний період;

3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою

У = (П х Х)/ 100

де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості, кг;

П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;

Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою

Х = (С пр - С вит) х (100 - Х) / 100 - С вит

де: Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;

С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з пр початку заготівель за надходженням;

С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за вит витратами за звітний період;

Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою

У = (П х Х )/ 1 100

де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни 1 сміттєвих домішок, кг;

П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;

Х - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;

6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):

А = У + У, 1

7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою

Х = 100(б - а) / з 100 - б

де: Х - відсоток збільшення ваги, що визначається;

з

а - показник якості за надходженням, %;

б - показник якості за витратами, %.

Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а.

Як вже було вказано судом вище, ТОВ «Сватівська олія» приймає від позивача олійну сировину на переробку у фізичній вазі.

Згідно із актом результатів переробки давальницької сировини №б/н від 31.03.2021 (т. 1, а.с. 119) у виробництво у березні 2021 року надійшло 5 813 974 кг олійної сировини; кількість переробленої сировини за березень 2021 року становило 5 884 069 грн.; вартість переробки олійної сировини становить 4 707 255,20 грн., в тому числі ПДВ 20% 784 542,53 грн.; витрати олійної сировини за рахунок зниження вологи склали 18 391 кг.; витрати сировини, за рахунок зниження смітної домішки склали 100 479 грн.

Звідси слідує, що загальні витрати олійної сировини внаслідок зниження вологи та сміттєвої домішки становить 118,87 т.

Також сторонами складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 31.03.2021, у відповідності до якого ТОВ «Сватівська олія» надано ТОВ «Агрекс» послуги по переробці макухи соєвої у кількості 5 884,069 т. на загальну суму 4 707 255,20 грн., у тому числі ПДВ 784 542,53 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору №28дв/20 переробник зобов`язаний надати послуги з переробки олійної сировини замовника та забезпечити вихід готової продукції виходячи з фактичної олійності переробленої олійної сировини та загальних витрат олії в виробництві не більше 1,20% та на підтвердження результатів переробки надавати замовнику «Виробничо-технічний звіт» (форма 23) (пп. 5.2.2 договору №28дв/20).

Згідно з обставинами, що встановлені судом, позивач реалізовуючи олійну сировину, приводив її у відповідність до норм ДСТУ щодо показників вологості та сміттєвої домішки, що спричиняє зміну маси олійного насіння, тобто має місце його убуток.

Необхідно зазначити, що убуток сировини у її сушінні та очистки є наслідком природних обставин, які не залежать від суб`єкта господарювання і є невід`ємною частиною звичайного технологічного процесу.

При цьому втрати в межах норм слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №320/6241/18.

Суд враховує, що відповідно до вимог підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.

Водночас, всі операції з сировиною між позивачем та ТОВ «Сватівська олія» підтверджені належними первинними документами, які були надані у ході проведення перевірки контролюючому органу.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що убуток сировини при її переробці шляхом приведення вологості та рівня сміттєвої добавки до вимог ДСТУ 4694:2006, свідчить про те, що вони використані не в межах господарської діяльності, є такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами.

У той же час, суд вважає за доцільне вказати про те, що в акті перевірки (т. 1, а.с. 32) зазначено, що первинний документ акт №б/н від 31.03.2021 м. Сватове «результати переробки давальницької сировини відповідного до договору №28дв/20 від 21.08.2020 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах) не відповідає даним бухгалтерського обліку, а саме: рахунку 23 та рахунку 26. Разом з цим, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного контролюючим органом до суду не надано. Більше того, в акті перевірки не вказано в чому полягає така невідповідність.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними.

З огляду на те, що під час судового розгляду не підтвердились обставини використання позивачем товарів та послуг, при придбанні або виготовленні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку визначати податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, а отже і складати та реєструвати відповідні податкові накладні, відтак податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02 прийняте відповідачем необґрунтовано та є таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02 слід вказати про наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №1 було те, що під час перевірки, зокрема, встановлено взаємовідносини позивача із ТОВ «Мостгрей», які, на думку відповідача, були спрямовані на отримання податкової вигоди, в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів на загальну суму 17 162 880,20 грн., у тому числі ПДВ 3 432 576,05 грн.

В акті перевірки (т. 1, а.с. 36-37) контролюючий орган вказує про те, що копії носіїв інформації за формою первинних документів з назвою накладна та з зазначенням найменування товару (Макуха соєва) зі сторони ТОВ «Агрекс» містить лише підпис, ПІБ та посади осіб, які відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства відсутні, що є порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку.

Також в акті перевірки зафіксовано, що транспортні засоби, які відображенні в товарно-транспортних накладних в ТОВ «Мостгрей» не обліковуються та згідно ЄРПН не орендувалися. В 30% ТТН в графі «Пункт розвантаження» зазначено «м. Сватове, Луганська область», що відповідно не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження товару.

Окрім цього, в акті контролюючим органом досліджено господарські операції ТОВ «Мостгрей» із ФГ «ГалагоагроБізнес» (контрагент який поставляв ТОВ «Мостгрей» сою) та зроблено висновок про відсутність у останнього земельних ресурсів, сільськогосподарської техніки та трудових ресурсів, що свідчить про неможливість здійснення такої діяльності. Разом з цим, в частині ФГ «ГалагоагроБізнес» в акті перевірки міститься посилання на ухвалу Київського апеляційного суду від 28.01.2021 по справі №761/38823/20 щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420200000000000934 від 27.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 201-2, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вказані обставини, а саме наявність інформації в Єдиному реєстрі судових рішень, а також у зв`язку з відсутністю матеріальних, трудових та інших ресурсів, основних засобів для здійснення господарською діяльності, дефектністю первинних документів, відсутністю ланцюга придбання товару, встановлено нереальність придбання товарів ТОВ «Агрекс» у ТОВ «Мостгрей» та неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Мостгрей».

Досліджуючи матеріали справи, зокрема взаємовідносини позивача із ТОВ «Мостгрей» судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Агрекс», як покупцем, та ТОВ «Мостгрей», як продавцем, укладено договір поставки №2311 від 29.12.2020 (т. 1, а.с. 130-134), у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити макуху соєву кормову, вироблену з сої врожаю 2020 року, іменовану надалі товар, на умовах цього договору (далі - договір №2311).

Згідно із пунктами 2.1, 3.1, 3.3 договору №2311 кількість, ціна і загальна вартість, порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 товар поставляється покупцеві на умовах «ІНКОНТЕРМС-2010», зазначених у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 5.3 договору №2311 передбачено, що визначення показників якості товару здійснюється лабораторією ТОВ «Сватівська олія». При визначенні якості товару на ТОВ «Сватівська олія» має право бути присутнім уповноважений представник постачальника. Момент визначення показників якості товару лабораторією ТОВ «Сватівська олія» є моментом приймання товару покупцем за якістю (чи не прийняття, у разі якщо якість товару не відповідає вимогам договору та покупець використовує право відмовитися від приймання).

До договору №2311 сторонами складено та підписано специфікації №7 від 12.02.2021, №8 від 19.02.2021, №9 від 24.02.2021 (т. 1, а.с. 135-140).

Згідно вказаних специфікацій, зокрема пункту 3, умовами поставки є поставки DAP склади ТОВ «Сватівська олія» (провулок Заводський, б. 13, м. Сватове, Сватівський район, Луганська область; провулок Челюскінців, б. 15, м. Сватове, Сватівський район, Луганська область) відповідно до «ІНКОНТЕРМС-2010».

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки зафіксовано обставини надання ТОВ «Агрекс» до перевірки первинних документів, а саме видаткових накладних, серед іншого за березень 2021 року: №№ 2, 3, 4, 5 від 01.03.2021, №6 від 02.03.2021, №№8, 9 від 03.03.2021, №10 від 04.03.2021, №11 від 05.03.2021 (т. 1, а.с. 142-149).

Також представником позивача до суду надано товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 152-160).

Окрім цього, факт оплати товару позивачем ТОВ «Мостгрей» здійснена в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі висновками акту перевірки (ар. 11) (т. 1 (а.с. 37).

У той же час, як слідує зі змісту ТТН послуги з перевезення здійснювались безпосередньо ТОВ «Мостгрей» наступними транспортними засобами: ДАФ НОМЕР_1 , ДАФ НОМЕР_2 , ДАФ НОМЕР_3 , ДАФ НОМЕР_4 , ДАФ НОМЕР_5 , ДАФ НОМЕР_6 , ДАФ НОМЕР_7 , ДАФ НОМЕР_8 , ДАФ НОМЕР_9 .

Разом з цим, як вже було вказано судом вище, в акті перевірки зазначено про те, що в 30% ТТН не зазначено пункт розвантаження в повному обсязі, що фактично не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження (т. 1, а.с. 38).

Суд критично ставиться до наведених доводів контролюючого органу мотивуючи це наступним.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Агрекс», як замовником, з однієї сторони та ТОВ «Сватівска олія», як переробником, з іншої сторони укладено договір №30 дв/20 про переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 20.12.2020, у відповідності до якого замовник поставляє для переробки макуху соєву кормову (далі - олійна сировина) в кількості, передбаченій в п. 1.5 договору, а переробник зобов`язується надати послуги з переробки олійної сировини, які включають приймання, переробку олійної сировини та зберігання готової продукції, та передати замовнику вироблену з олійної сировини готову продукцію, а також отримані відходи (фуз) (т. 1, а.с. 122-126) (далі - договір №30 дв/20).

Згідно із пунктами 3.1, 3.6 договору №30 дв/20 поставка олійної сировини здійснюється замовником за товарно-транспортною накладною. Замовник доручає, а переробник зобов`язується від імені замовника здійснювати приймання олійної сировини за адресою: Луганська область, м. Сватово, провулок Заводський, 13. Послуги приймання олійної сировини входять до вартості послуг з переробки, яка зазначена в п. 4.1 цього договору та додатково замовником не сплачується.

Відповідно до підпунктів 5.2.3, 5.2.4 пункту 5.2 договору №30 д/в/20 переробник зобов`язаний здійснювати передачу готової продукції замовнику на умовах FCA склад переробника за адресою: м. Сватове, провулок Заводський, 13 («Інконтермс-2000») та здійснювати передачу готової продукції третім особам на підставі документів, зазначених в п. 5.1.5 цього договору, можливе використання факсованих або електронних копій документів з обов`язковою заміною їх на оригінали.

На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано акт результатів переробки давальницької сировини відповідно до договору №30 дв/20 на переробку макухи соєвої кормової на давальницьких умовах від 31.03.2021, акт приймання-передачі готової продукції за договором №30 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 31.03.2021, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №34 від 31.03.2021(т. 1, а.с. 127-129).

Аналіз умов вказаного договору дає суду підстави стверджувати, що ТОВ «Сватівська олія» є не тільки переробником олійної сировини, а й зобов`язане приймати на переробку олійну сировину та має право передавати останню третім особам.

Як слідує зі змісту ТТН щодо поставки макухи соєвої вантажоодержувачем є ТОВ «Сватівська олія», м. Сватово, провулок Заводський, 13.

Суд вказує, що дійсно, окремі ТТН не містять в собі деталізованого заповнення графи ТТН «Пункт розвантаження» із зазначенням виключно - м. Сватово, Луганська область, однак наведене не свідчить про неможливість ідентифікувати такий пункт розвантаження із наступних мотивів:

по-перше, кожна ТТН містить в собі відмітку про прийняття олійної сировини ТОВ «Сватівська олія», на якій зазначено, у тому числі, адреса: 92603, Луганська область, місто Сватове, провулок Заводський, б. 13.

По-друге, ТТН містить в собі посилання на договір про переробку давальницької сировини.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що вказані відомості в повній мірі дають можливість ідентифікувати пункт розвантаження товару та не суперечать умовам договору №30 дв/20.

Водночас, з приводу оформлення ТТН у взаємовідносинах позивача із ТОВ «Мостгрей» суд вважає за доцільне також додати наступне.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 0.04.2001 документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Більше того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ № 94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Більше того, суд звертає увагу, що в акті перевірки підтверджено факт подання ТОВ «Мостгрей» податкового розрахунку сум нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку (форма - 1 ДФ) за IV квартал, згідно якого значиться 9 осіб, I квартал 2021 значиться 15 осіб (101 ознака), 9 з яких відповідно до наданих документів за формою ТТН здійснювали перевезення товару (т. 1, а.с. 38).

Тобто, актом перевірки підтверджено наявність у ТОВ «Мостгрей» працівників, які здійснювали перевезення товару позивачу та відомості щодо яких відображено в ТТН.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу в частині дефектності ТТН, зокрема неможливості із деяких з них встановити пункт розвантаження поставленого товару ТОВ «Мостгрей», спростовується матеріалами справи та самі по собі не можуть вказувати на нереальність господарських операцій, з урахуванням наведених положень чинного законодавства та судової практики вирішення спорів в цій частині.

Що ж стосується тверджень відповідача про відсутність на обліку в ТОВ «Мостгрей» транспортних засобів, якими здійснювались відповідні поставки, відсутність орендованих приміщень, відсутність орендованого та власного нерухомого майна, відсутність реєстрації в ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу суд зазначає, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. При цьому, суд вказує, що такі договори можуть бути укладені не з платниками ПДВ.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №826/7270/18.

У той же час, суд відмічає, що в акті перевірки зафіксовано обставини придбання ТОВ «Мостгрей» протягом 2020-2021 у ФГ «Галагоагро Бізнес» сої в кількості 4 700 тонн.

Контролюючий орган в акті перевірки (т. 1, а.с. 38-39) досліджує фактичну можливість поставки сої ФГ «Галагоагро Бізнес» ТОВ «Мостгрей», яка в подальшому реалізована позивачу та формує висновок про те, що у ФГ «Галагоагро Бізнес» відсутні фінансові, трудові, матеріальні можливості поставки товару контрагенту позивача, що вказує на нереальність господарських операцій за ланцюгом постачання.

Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки відсутність придбання товарів по ланцюгу постачання самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. Суд наголошує, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №520/399/19.

Разом з цим, суд вказує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14.

Також суд вказує, що аргументи відповідача, серед іншого також ґрунтуються на інформації з АІС «Податковий блок», однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Отже, суд вказує, що доводи відповідача в цій частині також не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «Агрекс» з ТОВ «Мостгрей».

При цьому, наявність ухвали в межах кримінального провадження №761/38823/20 також не вказує на нереальність господарських операцій, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, ані щодо позивача, ані щодо його контрагента надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Що ж стосується тверджень Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби в частині дефектності оформлення видаткових накладних в частині відсутності у них ПІБ, які відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства, окрім підпису від імені ТОВ «Агрекс» суд зазначає, що дійсно у видаткових накладних від імені ТОВ «Агрекс» міститься лише підпис представника товариства.

Суд наголошує, що помилки (недоліки) у оформленні документів у видаткових накладних, які вказані вище, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи слідує, що придбана позивачем сировина у ТОВ «Мостгрей» заведена та перероблена ТОВ «Сватівська олія» згідно умов договору №30 дв/20 та в подальшому реалізована ТОВ «Агрекс» іншим суб`єктам господарської діяльності, а саме: ТОВ «Ада» (договір поставки №2603 від 26.03.2021 (т. 1, а.с. 216-223)), ТОВ «Новакорм» (договір поставки №0104-СШ від 01.04.2021 (т. 2, а.с. 35-35)), ТОВ «Торговий дім корма» (т. 2, а.с. 38-43)), ПП «МКПП ГОРГАЧІ» (довір поставки №2304-СШ від 23.04.2021 (т. 2, а.с. 56-60)), ФОП ОСОБА_1 (договір поставки №2804-СШ від 28.04.2021 (т. 2, а.с. 71-75)), ПП «Фенкіс Агро (договір поставки №К01/04/21 від 01.04.2021 (т. 2, а.с. 80-83)), ТОВ «Санолта Корм» (договір поставки №1507-СШ від 15.07.2021 (т. 2, а.с. 86-93)), ТОВ «Агротранс-Ф» (т. 2, а.с. 106-117), ТОВ «Агрокультура 39 Плюс (т. 2, а.с. 118-119). Окрім цього, частина виготовленого позивачем товару реалізована на експорт ФХ СИНИЧИНО, що підтверджується матеріалами справи (т. 2, а.с. 120-131).

Також в матеріалах справи наявний товарно-сировинний баланс ТОВ «Агрекс» руху отриманої сировини (макуха соєва, її переробки та подальшої реалізації виготовленої продукції за грудень 2020 - серпень 2021 року) (т. 2, а.с. 132-134) та лист ТОВ «Сватівська олія» від 16.11.2021 вих. №611, яким підтверджується факт отримання сировини від ТОВ "Мостгрей" (т. 2, а.с. 135).

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що матеріалами справи (первинними документами) належним чином підтверджено факт поставки позивачу сировини ТОВ "Мостгрей", її подальшої переробки ТОВ «Сватівська олія» та реалізації ТОВ «Агрекс» вже переробленої олійної сировини (готової продукції) іншим суб`єктам господарювання, тобто використання результатів господарських операцій із ТОВ "Мостгрей" у власній господарській діяльності.

Отже, за підсумком наведеного висновки контролюючого органу про порушення позивачем при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Мостгрей" положень пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3 432 576,05 грн., що призвело до завищення: суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 Декларації) на суму ПДВ 3 332 576 грн.; суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду (рядок 21 Декларації) на суму ПДВ 100 000 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та в повній мірі спростовуються матеріалами справи.

Також судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення №1 були також обставини вчинення ТОВ «Агрекс» господарських операцій із ПП «СВФ «Астро-Лугань».

В акті перевірки зафіксовані наступні обставини, зокрема із наданих позивачем ТТН встановлено, що послуги з перевезення здійснювались безпосередньо ПП «СВФ «Агро-Лугань» та ТОВ «Агро-лекс» наступними транспортними засобами: КАМАЗ 52988ЕВ, КАМАЗ НОМЕР_10 , КАМАЗ НОМЕР_11 , проте перевіркою встановлено, що за ПП «СВФ «Агро-Лугань» не обліковуються зазначені транспортні засоби та згідно ЄРПН не орендувалися, взаємовідносин ПП «СВФ «Агро-Лугань» з автомобільним перевізником ТОВ «Агро-лекс» не встановлено, згідно поданої ПП «СВФ «Агро-Лугань» форми 1-ДФ водії, які вказані в ТТН не мали трудових відносин з ПП «СВФ «Агро-Лугань», в 70% ТТН в графі «Пункт розвантаження» зазначено «м. Сватове», що не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження товару.

Також в акті сформулюваний висновок, що у зв`язку з відсутністю матеріальних, трудових та інших ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності, дефектністю первинних документів, встановлено нереальність господарських операцій ПП «СВФ «Агро-Лугань».

Надаючи оцінку вказаним твердженням у взаємозв`язку із наявними документами в матеріалах справи судом встановлено наступне.

Між позивачем та ПП «СВФ «Агро-Лугань» укладено договір поставки №2267 від 17.11.2020, у відповідності до якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року (далі - товар) (договір №2267).

Згідно із пунктом 4.1 договору №2267 товар постачається покупцеві на умовах «Інконтермс-2010» зазначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов Специфікацій №5 від 25.01.2021, №6 від 01.02.2021, №7 від 04.02.2021 до договору №2267 умови поставки DAP склади ТОВ «Сватівська олія»: провулок Заводський, 13 м. Сватове, Сватівський район Луганської області; вул. Челюскінців, б. 15, м. Сватове, Сватівський район Луганської області згідно з «ІНКОНТЕРМС-2010».

Факт поставки ПП «СВФ «Агро-Лугань» насіння соняшника врожаю 2020 року ТОВ «Сватівська олія» підверджується реєстром сировини, яка надійшла на адресу переробника та листом до нього від 16.11.2021 вих. №611 (т. 2, а.с. 135).

Окрім цього, судом встановлено, що товар ПП «СВФ «Агро-Лугань» поставлявся на склади ТОВ «Сватівська олія» на підставі умов договору №28дв/20, який детально досліджено судом при дослідженні обставин правомірності прийнятого контролюючим органом спірного рішення №2.

Також суд вказує, що по взаємовідносинах ТОВ «Агрекс» та ПП «СВФ «Агро-Лугань» матеріали справи містять видаткові накладні, ТТН, виписки по рахунку (т. 1, а.с. 183-215).

Між тим, із наданих ТТН, за висновком суду чітко прослідковується місце пункту розвантаження товару, адже останні містять відмітку ТОВ «Сватівська олія» із зазначенням адреси, що не суперечить вимогам договору №28дв/20 та відповідає даним Специфікацій до договору №2267 в частині місця поставки товару.

Варто наголосити, що доводи контролюючого органу в частині нереальності господарських операцій позивача із ПП «СВФ «Агро-Лугань» базуються виключно на відсутності, на думку останнього, у ПП «СВФ «Агро-Лугань» матеріальних, трудових, транспортних та інших ресурсів та, зокрема дефектності ТТН.

Аналізуючи матеріали справи, за висновком суду такі твердження відповідача не підтверджені належними та достатніми доказами. Натомість матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій позивача із ПП «СВФ «Агро-Лугань».

Водночас, як вже було вказано судом вище, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. При цьому, суд вказує, що такі договори можуть бути укладені не з платниками ПДВ.

Аналогійний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №826/7270/18.

Суд вкотре наголошує, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ № 94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16).

Суд вказує, що в матеріалах справи наявні належні та достатні докази, що підтверджують наявність у ПП «СВФ «Агро-Лугань» орендованої земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 2, а.с. 136-250, т. 3, а.с. 1-19). Також матеріали справи містять повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (т. 3, а. с. 21-86), звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2020 року (т. 3, а.с. 87-119).

Отже, враховуючи вищевикладене суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність реальності проведення господарських операцій ТОВ «Агрекс» із ПП «СВФ «Агро-Лугань» за період з 01.03.2020 по 31.03.2021 та спростованими матеріалами справи.

Окрім цього, суд залишає поза увагою посилання контролюючого органу в акті перевірки на визнання податкового правопорушення та встановлення вини в діях платника податків, оскільки по-перше, наявність зафіксованих порушень в акті перевірки спростовано матеріалами справи, а по-друге, твердження відповідача про не виконання ТОВ «Агрекс» податкового обов`язку, що свідчить про небажання останнього надати повну та всебічну інформацію та пояснення, які затверджують відсутність його вини у вчиненні податкового правопорушення є нелогічними, оскільки наявність порушень фіксується в акті перевірки, ТОВ «Агрекс» було надано заперечення на акт перевірки, оскаржено в адміністративному порядку і податкові повідомлення-рішення.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достатніми доказами обставини порушення ТОВ «Агрекс» пунктів 198.1, 198.3, «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь останнього із відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 242, ч. 3 ст. 243, 244-245, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, б. 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11 Г, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.07.2021 №442/31-00-07-01-02, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.07.2021 №443/31-00-07-01-02, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11 Г, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, б. 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) сплачений ним судовий збір у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 30.05.2022.