Рішення

від 29.05.2022 по справі 640/13553/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року м. Київ № 640/13553/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» до Головного управління ДПС у м. Києві, начальника ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач 1), начальника ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати підписаний ОСОБА_1 на бланку Головного управління ДПС у м. Києві лист (рішення) від 16.10.2019 вих.№26011/10/26-15-58-05-05;

визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві з 23.10.2019, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2019 року з додатками та доповненням до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея»;

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2019 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея»;

визнати незаконними дії начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни, які полягають у підписанні нею листа на бланку Головного управління ДПС у м. Києві від 16.10.2019 вих.№26011/10/26-15-58-05-05.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, оскільки Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов`язували платника податку подавати податкову звітність з ПДВ виключно в електронній формі. Позивач наголошує, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової звітності виключно у випадку порушення платником податків вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, якими встановлено вичерпний перелік обов`язкових реквізитів податкової декларації, а відмова з підстав подання декларації у паперовій формі зазначеним Кодексом не передбачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення податковий орган діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Нікея» 11.10.2019 засобами поштового зв`язку цінним листом 0815400446486 подав до Головного управління ДПС у м. Києві (Солом`янський район) податкову декларацію з ПДВ за звітний період вересень 2019 року з додатком 5 та доповненням до неї.

Листом Головного управління ДПС у місті Києві від 16.10.2019 №26011/10/26-15-58-05-05 повідомлено позивача про відмову у прийнятті звітності у зв`язку з порушенням вимог, пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, оскільки декларація подається контролюючому органу в електронній формі.

Вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним, бездіяльність уповноваженої особи щодо неприйняття поданої у письмовій формі звітності товариства протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до норм підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно приписів пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно норм пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період: вересень 2019 року з додатками подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.

Разом з тим, у зв`язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 1 січня 2015 року, стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджувало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.

Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Єдине виключення з цього правила закріплене в абзаці 3 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Інших виключень з правила, встановленого пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, законодавець не передбачив.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 02 березня 2016 року №2 (реєстраційний номер 9027622271), відповідно до якого визнаються податковими документами (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи), що подані платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінал.

Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано.

Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 липня 2020 року у справі № 826/17716/18.

Слід врахувати, що відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, керуючись вищевикладеним в сукупності, суд приходить до висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації в електронній формі, що у свою чергу виключає будь-яку можливість зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати звітність у формі, не встановленій положеннями Податкового кодексу України. Оскільки останнім порушено порядок направлення податкової звітності, а саме у письмовій формі, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, у зв`язку з чим рішення, викладене листом від 16.10.2019 №26011/10/26-15-58-05-05 є правомірним та прийнятим на підставі та в межах повноважень, що передбачені податковим законодавством.

Відповідно, вимога про визнання бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий період) календарний місяць вересень 2019 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Нікея» незаконною з 23.10.2019також не підлягає задоволенню, оскільки відмова у прийнятті податкової звітності у паперовій формі є правомірною, відтак ознаки допущення бездіяльності з боку відповідача відсутні.

Також встановленні судом обставини виключають можливість зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2019 року з додатками та доповненням до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея».

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни, які полягають у підписанні нею листа від 16.10.2019 №26011/10/26-15-58-05-05, оскільки відповідач є посадовою особою контролюючого органу, а тому підписуючи будь-які рішення цього органу чи вихідну документацію остання діє у відповідності із своїми дискреційними повноваженнями та обов`язками, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів недопущення протиправної бездіяльності та правомірність вчинення ним дій та прийняття рішення, з приводу яких подано позов.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; код ЄДРПОУ 30405094) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко