Рішення

від 15.08.2022 по справі 161/5611/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5611/22

Провадження № 2/161/2631/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 серпня 2022 року року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

з участю секретаря судових засідань Гички М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

10.05.2022 до суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій Луцька міська рада просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 13.07.2018 є власником приміщень складу, фірмового магазину, кафе та офісів, приміщення електросилової підстанції, які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,4921 га з к.н.0710100000:11:001:0002, яка перебуває у власності Луцької міської ради. Дана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ВАТ «Волиньхарчопром» до 03.08.2020. На підставі рішення Луцької міської ради від 14.07.2020 №87/8 «Про припинення ВАТ «Волиньхарчопром» права постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » 03.08.2020 зареєстровано припинення права постійного користування. 23.06.2021 на підставі рішення Луцької міської ради від 29.12.2020 №3/86 між Луцькою міською радою та відповідачем на 10 років укладено договір оренди вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаних вище об`єктів нерухомого майна. 23.07.2021 зареєстровано право оренди.

Відповідач використовував земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди) та без державної реєстрації цих прав в період з 04.08.2020 по 22.06.2021 та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування. Сума безпідставно збережених коштів орендної плати, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки становить 364668,81 грн. Саме така сума коштів, є безпідставно збереженою відповідачем та підлягає стягненню з нього на користь Луцької міської ради.

Ухвалою від 13.05.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада» від 05.07.2022 року та 27.07.2022 року в судові засідання призначені на 27.07.2022 року, 16.08.2022 року по невідомим суду причинам не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав.

Як визначено у частині першійстатті 280 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.01.2022 №297132170 ОСОБА_1 з 13.07.2018 є власником: приміщення електросилової підстанції /Г-1/ загальною площею 22,7 кв.м (номер запису про право власності/довірчої власності:27037212); приміщення складу /літер В-1/ загальною площею 301,6 кв.м (номер запису про право власності/довірчої власності:27037337); приміщення складу /літер Б-1/ загальною площею 917,3 кв.м (номер запису про право власності/довірчої власності:27037435); фірмового магазину, кафе та офісів /літер А-4/ загальною площею 2513,1 кв.м (номер запису про право власності/довірчої власності:27037498). Згідно з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 зареєстроване Відкрите акціонерне товариство «Волиньхарчопром» (а.с.10-12).

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2022 №295300189 власником земельної ділянки к.н.0710100000:11:001:0002, загальною площею 0,4921 га є Луцька міська рада (а.с.13-14).

Вищевказані об`єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці площею 0,4921 га, кадастровий номер 0710100000:11:001:0002, яка зареєстрована 18.10.2019 в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03.06.2019, розробленого ПП «Луцькземресурс», що підтверджено витягом з даного кадастру №НВ-0007952372021, форма власності земельної ділянки комунальна, чим підтверджено, що земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав (а.с. 15-18).

Як вбачається із рішення Луцької міської ради №87/8 від 14.07.2020 ВАТ «Волиньхарчопром» зареєстровано припинення право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,4921 га, к.н.0710100000:11:001:0002 для будівництва і обслуговування господарських будівель, у зв`язку з продажем нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці (а.с.19-21).

Відповідно до рішення Луцької міської ради №3/86 від 29.12.2020 ОСОБА_1 було укладено договір оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,4921 га, к.н.0710100000:11:001:0002, для будівництва і обслуговування господарських будівель (а.с.22-25).

Між Луцькою міською радою та позивачем було укладено договір оренди землі від 23.06.2021, згідно якого орендар ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури з к.н.0710100000:11:001:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 строком на 10 років (а.с.26-29).

Звертаючись до суду з даним позовом, посилаючись на положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти за користування земельною ділянкою без достатньою правової підстави, за період з 04.08.2020 по 22.06.2021 (включно), які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за зазначений період та зобов`язаний повернути Луцькій міській раді.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст.124ЗемельногокодексуУкраїни передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1ст.21ЗаконуУкраїни«Проорендуземлі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України, передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 04.08.2020 по 22.06.2021 року, відповідач, як власник нерухомого майна, користувався земельною ділянкою к.н.0710100000:11:001:0002.

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно у зазначений період.

Згідно з ч. 1 ст. ст.509ЦКУкраїни зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цьогоКодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст.11ЦКУкраїни цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206ЗемельногокодексуУкраїни передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14ПодатковогокодексуУкраїни визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач був власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки к.н.0710100000:11:001:0002 з 04.08.2020 по 22.06.2021 не надано, відповідач не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, була орендна плата.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, з моменту набуття права власності на будівлі, проте відповідач вказаних дій протягом тривалого часу не вчиняв та фактично користуючись цією земельною ділянкою, плату за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.1212ЦКУкраїни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83ЦКУкраїни є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст.1212ЦКУкраїни особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст.1212ЦКУкраїни встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст.1212ЦКУкраїни слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст.1212 ЦК України.

Суд наголошує, що для кондиційних зобов`язань, на противагу деліктним, вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо неможливості застосування вимог ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Згідно ч.ч.1-4,9 Згідно з частинами 1-4, ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, що узгоджується з правовою позицією, викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1ПодатковогокодексуУкраїни для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати, а заперечення відповідача з даного приводу спростовуються вищезазначеною судовою практикою.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться об`єкти нерухомості, що у період з 04.08.2020 по 22.06.2021 належала позивачу, є сформованою, має к.н.0710100000:11:001:0002, має чітко визначені межі та площу 0.4921 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку №НВ-0007952372021, форма власності земельної ділянки комунальна (а.с. 15).

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки ніким не оскаржувалась, та у відповідності до вимог ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Згідно витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:001:0002 площею 0,4921 га від 22.01.2021 нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 13713788,65 грн. (а.с. 32).

Додатком до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 № 42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами, згідно рішення № 7/9 від 23.03.2011, № 16/7 від 30.11.2011, № 20/90 від 26.01.2012, № 38/60 від 28.02.2013, № 69/39 від 28.01.2015, № 20/27 від 21.03.2017 визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у 3 відсотках від нормативно-грошової оцінки, для функціонального використання земельної ділянки щодо інших видів діяльності, які не увійшли до переліку, а як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно розрахунку боргу за період з 04.08.2020 по 22.06.2021, вбачається, що місячна плата за користування земельною ділянкою становить 34284,47 грн., виходячи з такого розрахунку: 13713788,65 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) * 3 відсотки = 411413.66 грн. на рік, 411413,66 грн. / 12 місяців = 34284.47 грн. (а.с. 33).

Відтак, сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, і які мав сплатити позивачу за користування нею за період з 04.08.2020 по 22.06.2021 становить 364668.81 грн.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки, відповідачем не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120ЗКУкраїни користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,4921 га.

В свою чергу стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів, які були б достатніми на підтвердження факту того, що він не користувався даною земельною ділянкою, а також на спростування використання земельної ділянки саме такою площею, як про те зазначено позивачем.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає доведеними та такими, що підтверджуються належними доказами обставини користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,4921 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем, будь якого належного спростування вищевказаного розрахунку відповідачем суду не надано.

У зв`язку із вищезазначеним, суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 364668.81 грн.

В порядку, визначеному п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача стягується на користь Луцької міської ради 5470.03 грн сплаченого останньою судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11-14, 15, 16, 177, 181, 182, 509, 1212-1215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1, 120, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про державний земельний кадастр», суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) безпідставно збережені кошти в сумі 364668 (триста шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 5470 (п`ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 03 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 19.08.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк