Ухвала

від 28.07.2022 по справі 757/18889/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18889/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні 12015000000000564 від 05 жовтня 2015 року ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2022 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України капітан поліції ОСОБА_7 , за погодженням прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015000000000564 від 05.05.2015 ОСОБА_3 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000564 від 05.10.2015 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191, ч. 1, 3 ст. 265, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обгрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 14.02.2012 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на особисте збагачення, за рахунок незаконного заволодіння державними коштами під час проведення робіт на території Зони відчуження та обов`язкового (безумовного) відселення Чорнобильської АЕС.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на особисте збагачення, шляхом вчинення незаконних дій з радіоактивними матеріалами, 14.02.2012 між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» в якості замовника, в особі заступника генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_9 та ПП «Промметбуд» в якості виконавця, в особі директора ОСОБА_3 укладено договір № 3, предметом якого є послуги з демонтажу, переробки, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС.

В період з 2014 по 2016 роки (більш точного періоду досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , діючи спільно із ОСОБА_10 та іншими, не встановленими на даний час особами, маючи спеціальні знання в галузі демонтажу, фрагментації та дезактивації заражених іонізуючим опроміненням металів, а також подальшого поводження із ними, імітуючи проведення робіт та застосовуючи достовірно неефективні, не потребуючі фінансових витрат методи знезараження, шляхом неповного по часу та об`єму занурення труб МНЖ сплав 5-1 в кислотний розчин, створили видимість проведення робіт щодо звільнення від регулюючого контролю демонтованих з машинної зали 1го блоку Чорнобильської АЕС металів, в результаті чого не здійснити їх повного очищення.

При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було достовірно відомо про неефективність даного методу та проведеної процедури при очищенні демонтованих з машинної зали 1го блоку Чорнобильської АЕС труб МНЖ сплав 5-1, оскільки останні проходили спеціальні навчання, отримували допуски та ліцензії на провадження діяльності з переробки радіоактивних відходів в зоні відчуження і в зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було відомо, що дезактивація радіоактивних матеріалів, які містились поверхні труб МНЖ сплав 5-1 не відбулась, а вироби зберегли свої надмірні іонізуючі властивості, оскільки після проведення дезактивації матеріали підлягають черговому радіологічному контролю для подальшого зняття з радіологічного контролю.

Продовжуючи злочинний умисел направлений на незаконне збагачення та заволодіння коштами ДСП «ЧАЕС», службовими особами ПП «Промметбуд» складено та видано акти здавання-приймання послуг, до яких в порушення п.п. 1.1., 2.1 Договору від 14.02.2012 №3, абз. 10 ч. 2 ст. 12 Закону України від 27.02.1991 №791а-XII, вимог Порядку звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю у рамках практичної діяльності, внесено завідомо неправдиві відомості щодо повного звільнення від регулюючого контролю труб МНЖ сплав 5-1, який в подальшому передано замовнику для обліковування на балансі ДСП «ЧАЕС».

Згідно зазначеного договору на рахунок ПП «Промметбуд» було перераховано грошові кошти у розмірі 3087028,58 грн., однак частина зі вказаних робіт в дійсності не виконувалась, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді нанесення матеріальних збитків ДСП «ЧАЕС».

У подальшому, відповідно спільно розробленого злочинного плану ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , усвідомлюючи незаконність власних своїх дій при поводженні з радіоактивними матеріалами, 05 січня 2016 року подали заявки від імені ТОВ «Метал-Сервіс Плюс» щодо участі в аукціоні, який проводився ТБ «Центральна Універсальна Біржа», щодо придбання неосновних засобів ДСП «Чорнобильська АЕС», а саме облікованих при вищевказаних обставинах труб МНЖ сплав 5-1, які в дійсності є джерелами іонізуючого випромінювання, у загальній кількості 391,5 тон на загальну суму 24 147 015,30 грн.

ОСОБА_10 , діючи згідно відведеної безпосередньо йому ролі та за попередньою змовою з ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність на трубах МНЖ сплав 5-1 радіаційного забруднення та будучи обізнаним про заборону обігу радіоактивних матеріалів на території України, придбав заражені іонізуючим випромінюванням матеріали, на підставі вищевказаних аукціонів та, з метою подальшої їх передачі уклав договори поставки № 16-0031-1, № 16-0032-1, № 16-0033-1, № 16-0034-1, № 16-0035-1 труб МНЖ сплав 5.1 у загальній кількості 391,5 тон.

В подальшому між ТОВ «МЕТАЛ-СЕРВІС ПЛЮС» укладено з ТОВ «ТД «СТАНДАРТ ПЛЮС», представники якого не були обізнані з фактом протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , договори поставки від 29.01.2016 № 8, та від 26.04.2016 №29, предметом якого є придбання труб МНЖ сплав 5-1 у кількості 220 тон.

За результатами огляду ділянки митного посту «Ягодин» 15.03.2016 виявлено та вилучено автомобіль DAF н.з. НОМЕР_1 з причепом н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходились труби МНЖ сплав 5-1, які відповідно до висновку експертизи від 25.04.2016 № 1-2016, є джерелами іонізуючого випромінювання та містять радіоактивне нефіксоване забруднення, зумовлене Со- 60 і Cs-137 при слідових кількостях радіонуклідів Nb-94, Eu-154 та Am-241, з наявністю загального бета забруднення гамма - випромінюючими радіонуклідами від 0,8 до 400 бета частинок/см2 хв, яке характерне для конструкційних матеріалів енергетичних установок з реакторами типу РБМК, які були в експлуатації в Чорнобильській зоні відчуження, та у відповідності до вимог «Державних санітарно-екологічних правил і норм з радіаційної безпеки при приведенні операцій з металобрухтом» ДСЕПіН 6. 6.1,- 079 /211.3.9 001-02, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 17.01.2002 № 145 вищевказані труби повинні вилучатись з обігу.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слідчий вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:

- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у тому числі у вчиненні особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Повідомлення про підозру повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України;

- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами, або уникненням від допиту осіб, яких необхідно допитати, що свідчить про те, що підозрюваний схильний до вчинення таких дій;

- існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаного злочину вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Таким чином, як вказано в клопотанні, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечував, посилались на необґрунтованість підозри та як наслідок відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що з огляду на те, що підозрюваний доглядає тяжко хвору матір, за якою окрім нього немає кому доглядати, а також позитивно характеризується, в задоволенні клопотання просив відмовити.

Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

27.07.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Бориспіль Київської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 265, ч. 2 ст. 366 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

- рішенням Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області від 05.11.2010 за № 13371020000000667 про реєстрацію суб`єкта господарювання ПП «Промметбуд» (код ЄДРПОУ 37197212);

- наказом ПП «Промметбуд» №1 від 08.11.2010 згідно якого ОСОБА_3 призначено на посаду директора;

- договором №3 від 14.02.2012 між ДСП «Чорнобильська АЕС» та ПП «Промметбуд», предметом якого є послуги з демонтажу, переробки, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС;

- протоколами № 2 від 23.04.2015, 08.06.2015, 12.08.2015, 29.09.2015, 18.11.2015 щодо результатів вимірювання потужності випромінювання фрагментів металоконструкцій, в тому числі труб зі сплаву МНЖ;

- актами від 30.04.2015, 16.06.2015, 17.08.2016 , 05.10.2015, 23.11.2015 , про проведення радіаційного обстеження радіоактивних матеріалів, згідно яких встановлено відсутність нефіксованого радіоактивного забруднення труб МНЖ сплав 5-1;

- рішеннями ДІЯР щодо звільнення від регулюючого контролю радіоактивних матеріалів від 08.06.2015 24-16/3620, 22.06.2015 №24-16/3917, 27.08.15 №24-16/5380, 08.10.2015 №24-11/6358, 27.11.2015 №24-11/7674 яким звільнено труби МНЖ;

- актами здавання-приймання послуг № 21 від 11.06.2015, №23 від 30.06.2015, №27 31.08.2015, №28 21.10.2015, №29 від 09.12.2015, до яких внесено завідомо неправдиві відомості щодо повного звільнення від регулюючого контролю труб МНЖ сплав 5-1;

- виписками про рух коштів згідно яких у період з 17.06.2015 по 21.01.2016 на банківський рахунок ПП «Промметбуд» № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з банківського рахунку ДСП «ЧАЕС» № НОМЕР_4 , відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перераховано кошти в загальній сумі 3 087 028, 58 грн.;

- протоколами від 05.01.2016 №№1, 2, 3, 4, 5 за результатами участі ТОВ «МЕТАЛ-СЕРВІС ПЛЮС» в аукціоні, щодо придбання неосновних засобів ДСП «Чорнобильська АЕС», а саме труб МНЖ сплав 5-1, які в дійсності є джерелами іонізуючого випромінювання, у загальній кількості 391,5 тон на загальну суму 24 147 015,30 грн.;

- договором від 29.01.2016 №8 між ТОВ «МЕТАЛ-СЕРВІС ПЛЮС» та ТОВ «ТД «СТАНДАРТ ПЛЮС», предметом якого є придбання труб МНЖ сплав 5-1 у кількості 20 тон.;

- договором від 26.04.2016 між ТОВ «МЕТАЛ-СЕРВІС ПЛЮС» та ТОВ «ТД «СТАНДАРТ ПЛЮС», предметом якого є придбання труб МНЖ сплав 5-1 у кількості 200 тон.;

- протоколом огляду від 15.03.2016 в ході якого на ділянці митного посту «Ягодин» виявлено та вилучено автомобіль DAF н.з. НОМЕР_1 з причепом н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходились труби МНЖ сплав 5-1 у кількості 20 тон, придбані ТОВ «ТД «СТАНДАРТ ПЛЮС».;

- висновком експертизи від 25.04.2016 № 1-2016, згідно якого надані на дослідження зразки труб та мазки вилучені 15.03.2016 в ході огляду автомобіля DAF н.з. НОМЕР_1 з причепом н.з. НОМЕР_2 на митному пості Ягодин, є джерелами іонізуючого випромінювання та містять радіоактивне нефіксоване забруднення, яке характерне для конструкційних матеріалів енергетичних установок з реакторами типу РБМК, які були в експлуатації в Чорнобильській зоні відчуження, та повинні вилучатись з обігу;

- протоколом обшуку від 18.05.2016 під час якого в складському приміщенні за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, пров. Будівельний, 9/11, виявлено та вилучено 137,865 тон труб МНЖ сплав 5-1, придбаних ТОВ «КОНТРАКТ-КАБЕЛЬ» у ТОВ «ТД «СТАНДАРТ ПЛЮС»;

- висновком експертизи від 05.07.2016 № 2-2016, згідно якого надані на дослідження мазки та зразки труб вилучені 18.05.2016 в ході обшуку в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 є радіоактивними. Радіонуклідний склад забруднення наданих на дослідження мазків та зразків металевих труб є характерним для Чорнобильської зони відчуження;

- протоколом обшуку від 09.06.2016 під час якого в приміщенні 158 складу 1.1. ДСП «Чорнобильська АЕС» працівниками Національної поліції України виявлено та вилученого 220 тон вищевказаних труб МНЖ сплав 5-1;

- висновком експертизи ядерних та радіоактивних матеріалів від 23.08.2016 № 3-2016, згідно якого на зразках труб вилучених 09.06.2016 під час якого в приміщенні 158 складу 1.1. ДСП «Чорнобильська АЕС» виявлено нефіксоване радіоактивне забруднення аварійного походження та характерними для конструкційних матеріалів ядерних енергетичних установок, які були в експлуатації;

- висновком експертизи ядерних та радіоактивних матеріалів від 21.09.2016 № 4-2016 згідно якого на зв`язках труб МНЖ сплав 5-1 виявлено нефіксоване радіоактивне забруднення спричинене радіонуклідами аварійного походження та активаційними радіонуклідами продуктів корозії конструкційних матеріалів ядерних енергетичних установок;

- висновком судово - економічної експертизи № 19/13-2/40- СЕ/17 від 01.06.2017, згідно якого встановлено нанесення матеріальної шкоди (збитків) внаслідок недотримання вимог договору № 3 від 14.02.2012 «Про закупівлю послуг: Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС укладений на підставі проведення закупівлі № 1-177-11», в результаті чого державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» зайво перераховано ПП «Промметбуд» кошти за невиконання робіт з повного звільнення від регулюючого контролю труб МНЖ сплав 5-1 б/в у кількості 377,865 тон на загальну суму 3 087 028, 58 грн. з ПДВ;

- висновком судово почеркознавчої експертизи від 09.05.2021 «СЕ-19-21/37472-ПЧ , згідно якого підписи в договорі №3 від 14.02.2021, в додатку №3 до договору №3 від 14.02.2021, додатковій угоді № 2 до договору №3 від 14.02.2021, в Акті №21 здавання-приймання послуг від 11.06.2015 виконано ОСОБА_3 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами у своїй сукупності.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пункт перший ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Ігнатов проти України» від 15 грудня 2016 року вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36)

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Частиною другою ст. 29 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 встановлено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Згідно положень частини третьої ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У відповідності до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно з статтею 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до частини першої ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до частини п`ятої ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Вирішуючи таке питання, слідчий суддя виходить з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінального процесуального кодексу України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

В той же час, слідчий суддя не у повній мірі може погодитися з існуванням ризиків, про які вказує прокурор, виходячи за наступного.

Як вказує сторона обвинувачення, враховуючи те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте вказане стороною обвинувачення в обґрунтування ризику переховування підозрюваного, слідчий суддя оцінює критично, оскільки відомостей, які б підтверджували вказане, слідчому судді надано не було.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує на ризик ймовірного впливу на свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розслідування, та інших осіб причетних до вчинення вказаного злочину, проте вказане можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не містить в собі ґрунтовних тверджень на можливість їх вчинення та приймається слідчим суддею як припущення сторони обвинувачення.

Крім того, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не може бути тією обставиною, яка б вказувала на необхідність тримання обвинуваченого під вартою. На вказані обставини також звертає увагу і Європейський Суд з прав людини у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року зазначаючи, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для тримання під вартою (рішення у справі «Сокуренко проти Російської Федерації» від 10 січня 2012 р., §83). Відповідно до рішення у справі «Биков проти Російської Федерації» від 10.03.2009 р., тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов`язок доводити наявність підстав для її звільнення.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

У відповідності до вимог частини четвертої ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

У п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 суд конкретизував положення п. 3-8 ч. 1 ст. 178 КПК України. Так, встановлення віку передбачає з`ясування, чи є особа неповнолітньою або похилого віку, стану здоров`я наявності тяжких хвороб, інвалідності, нездатності самостійно пересуватися. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного (обвинуваченого), у тому числі наявність у нього родини й утриманців потребує з`ясування сімейного стану цієї особи, стану здоров`я членів його сім`ї, кількості й віку дітей, строку фактичного проживання в цій місцевості тощо. Ураховуючи репутацію підозрюваного (обвинуваченого), слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики на цю особу з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного (обвинуваченого) на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері тощо. Встановлення майнових статків передбачає з`ясування наявності належного цій особі нерухомого майна за місцем проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розміру. При з`ясуванні сімейного стану має значення наявність як батьківської, так і власної родини, оскільки у підозрюваного (обвинуваченого) можуть бути члени сім`ї, які потребують його догляду. Водночас слід встановлювати, чи підтримує ця особа із родиною позитивний емоційний зв`язок.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_3 , встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Бориспіль Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, має тяжко хвору матір, яка потребує догляду.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12015000000000564 від 05.10.2015, а саме до 27.09.2022 включно, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 197, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у межах строку досудового розслідування, а саме до 27 вересня 2022 року включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні, прокурора, групи прокурорів у кримінальному провадженні, судді, суду за першим викликом, зокрема по телефону;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або / та місця роботи (навчання);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1