Постанова

від 17.08.2022 по справі 907/84/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2022 р. Справа №907/84/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:СКРИПЧУК О.С.

КОРДЮК Г.Т.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

від позивача: Горбай Р.С. (адвокат);

від відповідача: не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Котнар Хілл» с.Мужієво, Берегівський район,

Закарпатська область за вих. №4/05 від

30.05.2022 (вх.ЗАГС №01-05/12-73/22 від 10.06.2022)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від

13.05.2022, повний текст 17.05.2022, суддя О.Ф. Ремецькі)

у справі № 907/84/22

за позовомПриватного підприємства «Святогора», м.Львів

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Котнар Хілл», с.Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область

про стягнення 151 011,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

ПП «Святогора» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Котнар Хілл» про стягнення суми 151 011,41 грн. за договором купівлі-продажу №090921 від 12.10.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним невиконання відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу між сторонами, внаслідок чого виникла заборгованість за придбаний товар.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2022 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Котнар Хілл " на користь ПП «Святогора» суму 150 651,59 грн, в т.ч. 141 218,80 грн основного боргу, 6 132,18 грн пені, 2 264, 80 грн втрат від інфляції, 1035,81 грн трьох відсотків річних, а також суму 2 475,08 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Котнар Хілл» не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає такі обставини:

-судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2475,08 грн, оскільки, враховуючи розмір задоволених позовних вимог в сумі 150651,59 грн, судовий збір відповідно до вимог ст.129 ГПК України, за ставкою 1,5% повинен складати 2265,17 грн;

- позивачем не належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу;

- сторонами не було згоди щодо поставки конкретного асортименту товару в певній кількості та по визначеній ціні;

- матеріали справи не містять товарно-транспортної накладної на поставку товару згідно укладеного договору;

- надана позивачем видаткова накладна не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , оскільки не містить посилань на укладений договір, а також прізвища і посади особи, яка її підписала зі сторони відповідача.

-Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечуючи доводи скаржника зазначає наступне:

- відповідно до п.2.2. договору №090921 від 12.10.2021 найменування, асортимент, ціна та кількість товару вказуються у документах на товар на кожну партію, а саме: рахунках-фактурах та/або товарних накладних, які є невід`ємними частинами договору. На виконання вказаних умов договору сторонами підписано видаткову накладну №РН-0000695 від 13.10.2021;

-здійснення доставки товару підтверджується ттн (декларацією) від 13.10.2021, відповідно до якої позивачем відправлено відповідачу дві палети вагою 1600 кг, об`ємом 3.24 м3, відправлення №М2410606695. Вказане відправлення, 18.10.2021 отримав представник ТОВ «Котнар Хілл» Фіцай Оелксандр відповідно до листа-інформування ТОВ «ТД «Міст Експрес» від 13.07.2022. При цьому, позивач зазначає, що вказані докази не були подані в суді першої інстанції, оскільки, відповідачем не заперечувалась поставка товару;

- видаткова накладна №РН-0000695 від 13.10.2021 підписана сторонами відповідно до умов укладеного договору №090921 від 12.10.2021 та покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 зазначає, що відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

-Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і дату розгляду даної справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та електронним листом розсилки процесуальних документів відповідно до якого ухвала суду про дату і час розгляду справи надсилалась відповідачу за вказаною ним електронною адресою.

-Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

-Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

-Представник позивача в судовому засідання надав пояснення по суті заперечень викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

-Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 12.10.2021 між ПП «Святогора» та ТОВ «Котнар Хілл» укладено договір купівлі-продажу №090921.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язався поставити покупцеві, а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору сума договору становить суму вартості усіх поставлених партій товару за період дії договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що найменування, асортимент, ціна та кількість товару, що постачаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар на кожну партію, а саме: рахунках-фактурах та/або товарних накладних, які є невід`ємними частинами договору. Якщо дата підписання цих супроводжувальних документів співпадає з часом дії цього договору та/або у них є пряме посилання на договір, всі ці супроводжувальні документи сторони розглядають як його невід`ємну частину. Підписання представником покупця товарної накладної або, в разі попередньої оплати - оплата грошових коштів продавцю є одночасним та беззаперечним свідченням про згоду щодо ціни, кількості, асортименту та загальної вартості Товару.

Відповідно до п. 5.3 договору передача товару продавцем і його приймання покупцем по асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної.

Згідно з пп. 6.1, 6.1.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем таким чином: відтермінування по платежу протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000695 від 13.10.2021 на виконання умов договору купівлі-продажу №090921 від 12.10.2021 позивачем поставлено відповідачу товар кислоту лимонну у кількості 1 000,00 кг, соду каустичну у кількості 300, 00 кг та аскорбінову кислоту у кількості 300,00 кг на загальну суму 161 218,80 грн, в т. ч. ПДВ.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем в суді апеляційної інстанції, розрахунок за поставлений товар здійснено частково в сумі 20 000,00 грн.

27.01.2022 позивачем надіслано відповідачу претензію за вих. № 27/01-2 щодо виконання зобов`язань за договором, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду.

Отже, документальними матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем поставки товару відповідачу на підставі укладеного договору та відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної, а також часткова оплата отриманого відповідачем товару, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 141218,80 грн. Наведені обставини вірно встановлені місцевим господарським судом та не спростовано скаржником в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Пунктом 1 ч.1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Перевіряючи доводи апелянта про недоведеність позивачем позивачем факту поставки відповідачу товару колегія суддів вважає такі необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що в суді першої інстанції відповідач не заперечував факт отримання товару від позивача, колегія суддів відповідно до вимог ч.3 ст.269 ГПК України дійшла висновку про прийняття доказів позивача на підтвердження факту поставки відповідачу товару, а саме копії декларації-відправлення №М2410606695 від 13.10.2021, яка долучена позивачем до відзиву на апеляційну скаргу. Із змісту вказаної декларації встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору згідно із підписаною видатковою накладною товар від позивача отримав представник ТОВ «Котнар Хілл» Фіцай Олександр, що спростовує доводи відповідача про недоведеність поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу вимог ст. 269 ГПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і розглядаються вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 141218,80 грн, оскільки така є обґрунтованою, підтверджується документальними доказами та відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідно до п. 10.3.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Враховуючи наведені норми законодавства та з огляду на порушення умов договору в частині оплати товару відповідачем, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми 6 132,18 грн пені, 2 264,80 грн інфляційні втрати та 1 395,63 грн відсотків річних.

Перевіркою правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та вітсотків річних, колегією суддів встановлено, що такі вимоги обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом частково, в наступному розмірі: пеня 6132,18 грн, інфляційні втрати 2264,80 грн, та відсотки річні 1035,81 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в сумі 150 651,59 грн, оскільки, такі підтверджуються документальними доказами, відповідають дійсним обставинам справи та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовані.

Крім того, доводи апелянта про стягнення з відповідача судового збору у завищеному розміру в сумі 2475,08 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

-Відповідно до пп.1 п2. ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

-Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 2481,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в сумі 151 011,41 грн та часткове задоволення позовних вимог в сумі 150 651,59 грн, обґрунтованим є стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2475,08 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2022 у справі №907/84/22 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар Хілл» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2022 у справі №907/84/22 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2022.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді О.С. СКРИПЧУК

Г.Т. КОРДЮК