Рішення

від 22.08.2022 по справі 910/3941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2022Справа № 910/3941/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод"

про стягнення 1 511 895,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. за довіреністю від 10.01.2022 року № 1;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рало" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 511 895,69 грн., з яких: 1 182 063,18 грн. - основний борг, 112 115,37 грн. - пеня, 88 314,42 грн. - штраф, 19 741,68 грн. - 3 % річних, 109 661,04 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за укладеним між сторонами 19.05.2017 року договором на постачання природного газу № 104/ПГ, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" утворилась заборгованість, а також виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року відкрито провадження у справі № 910/3941/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2022 року.

У підготовчому засіданні 29.06.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2022 року.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/3941/22 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3941/22 до судового розгляду по суті на 23.08.2022 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.08.2022 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 27.07.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/3941/22 до судового розгляду по суті на 23.08.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 2-А, квартира 304.

Проте, вищенаведене відправлення з трек-номером 0105492648686 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення відповідачу з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач в установлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рало" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" (споживач) укладено договір на постачання природного газу № 104/ПГ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ належної якості та в необхідних для нього об`ємах та/або обсягах у порядку, передбаченому даним Договором, а споживач зобов`язався оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені Договором.

Вказаний правочин, а також додаткові угоди до нього від 19.11.2020 року № ПР/21, від 30.09.2021 року № 51 та від 31.10.2021 року № 52, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.

У пункті 1.5 Договору сторони погодили, що загальна вартість даного Договору визначається обсягом фактично поставленого природного газу постачальником споживачу згідно актів прийому-передачі газу, вказаних у пункті 3.2 даного Договору.

Приймання і передача газу, що постачається постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється актами прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники сторін у двох примірниках до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 цієї угоди кількість поставленого споживачеві природного газу визначається за показниками встановленого у споживача на точках комерційного обліку, та підтверджується газорозподільною або газотранспортною організацією.

За умовами пункту 4.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 30.09.2021 року № 51 (яка діє з 01.10.2021 року), ціна 1000 м3 газу, що поставляється, складає 25 225,00 грн. за одну тисячу стандартних метрів кубічних, крім того ПДВ 20 % - 5 045,00 грн. Всього ціна природного газу складає 30 270,00 грн. за одну тисячу стандартних метрів кубічних, з урахуванням замовлених та проплачених потужностей.

Разом із тим, згідно з пунктом 4.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 31.10.2021 року № 52 (яка діє з 01.11.2021 року), ціна 1000 м3 газу, що поставляється, складає 30 225,00 грн. за одну тисячу стандартних метрів кубічних, крім того ПДВ 20 % - 6 045,00 грн. Всього ціна природного газу складає 36 270,00 грн. за одну тисячу стандартних метрів кубічних, з урахуванням замовлених та проплачених потужностей.

Пунктом 4.4 наведеного правочину передбачено, що споживач здійснює оплату вартості поставленого газу в гривнях у наступні строки:

- 20 % вартості місячного обсягу природного газу споживач оплачує постачальнику не пізніше 28-го числа місяця, що передує місяцю поставки;

- 40 % вартості місячного обсягу природного газу споживач оплачує постачальнику не пізніше 05-го числа місяця поставки;

- 40 % вартості місячного обсягу природного газу споживач оплачує постачальнику не пізніше 10-го числа місяця поставки.

Датою оплати споживачем природного газу є дата надходження грошових коштів в повному обсязі на рахунок постачальника (пункт 4.5 Договору).

Даний Договір відповідно до його пунктів 9.1, 9.2 (з урахуванням додаткової угоди від 19.11.2020 року № ПР/21) діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не виявить бажання про припинення дії Договору та не попередить письмово іншу сторону, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до наявних у матеріалах справи копій підписаних між сторонами та скріплених їх печатками без будь-яких заперечень чи зауважень актів прийому-передачі природного газу від 31.10.2021 року на суму 459 589,42 грн., від 30.11.2021 року на суму 526 785,48 грн. та від 31.12.2021 року на суму 275 688,28 грн. поставив, а відповідач - спожив природний газ загальною вартістю 1 262 063,18 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки природного газу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" взяте на себе за Договором зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу за наведеними актами виконало неналежним чином, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Рало" згідно з платіжними дорученнями від 05.01.2022 року № 2 на суму 50 000,00 грн. та від 11.01.2022 року № 12 на суму 30 000,00 грн. грошові кошти в загальній сумі лише 80 000,00 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 1 182 063,18 грн.

Враховуючи наведене, листом від 14.02.2022 року № 163 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" з вимогою про сплату наявної у відповідача заборгованості за Договором в сумі 1 182 063,18 грн.

Оскільки зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рало" для захисту своїх прав звернулося до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" вищенаведену суму заборгованості, а також 112 115,37 грн. пені, 88 314,42 грн. штрафу, 19 741,68 грн. 3 % річних та 109 661,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Більше того, за умовами частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 182 063,18 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" 112 115,37 грн. пені, нарахованої на відповідні суми несвоєчасно оплаченої заборгованості по кожному спірному акту прийому-передачі природного газу із застосуванням передбаченої Договором подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Рало" розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що за порушення умов проведення розрахунків, або невчасне проведення розрахунків згідно з терміном, встановленим у пункті 4.4, споживач у безспірному порядку сплачує постачальнику неустойку, що передбачає пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 112 115,37 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної методологічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості природного газу, поставленого за актом від 31.10.2021 року.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Рало" невірно визначено дату початкового періоду нарахування наведених сум пені за актом від 31.10.2021 року, оскільки 10.10.2021 року був вихідним днем.

У той же час, оскільки розмір заявленої позивачем до стягнення пені не перевищує розрахованого судом розміру цієї штрафної санкції, з урахуванням встановлених дійсних дат виникнення прострочення відповідача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" 112 115,37 грн. пені.

Також, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Рало" просило суд стягнути з відповідача 88 314,42 грн. штрафу, нарахованого, у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків та простроченням відповідачем оплати поставленого природного газу за кожним спірним актом більше, ніж на 30 днів.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 5.2 Договору за прострочення проведення розрахунків понад 30 (тридцять) днів, споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши здійснений позивачем розрахунок заявленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку про те, означений розрахунок відповідає положенням законодавства та умовам Договору, а також не перевищує здійсненого судом розрахунку цієї неустойки. Відтак, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" 88 314,42 грн. штрафу також підлягає задоволенню.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому природного газу за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 19 741,68 грн., нарахованих на відповідні суми боргу по кожному спірному акту окремо у період з 11.10.2021 року по 25.05.2022 року, а також 109 661,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом наведеного періоду згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Рало" розрахунком.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 109 661,04 грн. та 3 % річних у розмірі 19 741,68 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження оплати поставленого йому за Договором природного газу чи нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Рало", а також у судовому засіданні 23.08.2022 року до закінчення судових дебатів представник позивача повідомив про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" наміру подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" (03150, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 2-А, квартира 304; код ЄДРПОУ 37779629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, кімната 217-А; код ЄДРПОУ 37815682) 1 182 063 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі шістдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 112 115 (сто дванадцять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 37 коп. пені, 88 314 (вісімдесят вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 42 коп. штрафу, 19 741 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок одну) грн. 68 коп. 3 % річних, 109 661 (сто дев`ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат, а також 22 678 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 44 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" на професійну правничу допомогу на 06.09.2022 року о 15:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 3.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рало" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.08.2022 року.

Суддя В.С. Ломака