Рішення

від 22.08.2022 по справі 910/4251/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2022Справа № 910/4251/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 13 790,69 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення 13 790,69 грн., з яких: 1 300,34 грн. - пеня, 2 865,38 грн. - 3 % річних, 9 624,97 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем обов`язку з повернення безпідставно списаних у період з 27.03.2018 року по 28.03.2018 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" коштів, у зв`язку з чим виникли підстави для стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" строк для усунення її недоліків.

15.06.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2022 року відкрито провадження у справі № 910/4251/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 20.06.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/4251/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1 Д, відповідно до поштового повідомлення з трек-номером 0105492451890, згідно з яким відповідач ухвалу суду отримав 28.06.2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" (клієнт) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) укладено договір банківського рахунку № К30МРО (далі - Договір), за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов Договору.

За вказаним Договором банк зобов`язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.2 цієї угоди).

Відповідно до пункту 6.1 Договору останній укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

На виконання умов Договору позивачу було відкрито рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" належним чином не було виконано своїх зобов`язань із забезпечення схоронності належних позивачу коштів у розмірі 23 303,58 грн. та без законних підстав у період з 27.03.2018 року по 28.03.2018 року здійснено неналежні перекази означених коштів, які обліковувались на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс", останнє у жовтні 2020 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" повернути несанкціоновано списані кошти в сумі 23 303,58 грн. та стягнення з банку пені у розмірі 2 188,21 грн., нарахованої у період з 28.03.2018 року по 21.10.2020 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 року, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відновити баланс рахунку позивача № НОМЕР_1 шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних коштів у розмірі 23 303,58 грн., а також стягнуто з банку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" пеню в розмірі 2 188,21 грн. (нараховану в період з 28.03.2018 року по 21.10.2020 року на суму боргу в розмірі 23 303,58 грн.) та 2 102,00 грн. судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20 на час розгляду спору в справі № 910/4251/22 між тими ж сторонами в установленому законом порядку набрало законної сили, обставини, встановлені означеним рішенням, повторному доказуванню не підлягають.

18.01.2021 року на виконання вказаного вище рішення господарським судом міста Києва були видані відповідні накази про його примусове виконання.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.11.2021 року відкрито виконавче провадження № 67280242 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року № 910/16279/20.

Разом із тим, наявна у відповідача сума боргу в розмірі 23 303,58 грн., підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20, що становить розмір списаних за несанкціонованими операціями коштів позивача, була погашена Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" лише 03.05.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача за період з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року з відомостями про перерахування відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" означеної суми коштів з призначенням платежу: "Поповнення балансу рахунку ТОВ "Футбольний клуб "Лайонс" за виконавчим провадженням № 67280242 від 03.11.2021 р.".

Враховуючи несвоєчасне виконання Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" зобов`язань зі своєчасного повернення (зарахування) позивачу несанкціоновано списаних коштів у розмірі 23 303,58 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача 1 300,34 грн. пені, нарахованої у період з 22.10.2020 року по 02.05.2022 року на суму боргу в розмірі 23 303,58 грн. (за період, що не охоплюється рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20), а також 2 865,38 грн. 3 % річних та 9 624,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу відповідача у період з 28.03.2018 року (наступний день за днем несанкціонованого списання коштів) по 02.05.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За умовами статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинним до 01.08.2022 року), Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (яка була чинною до 01.08.2022 року), Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 (чинним до 01.08.2022 року).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на час виникнення спірних правовідносин та протягом вказаного позивачем періоду стягнення пені та компенсаційних виплат) суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Означеним Законом було визначено, що електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях (пункт 19.2). Ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (пункт 20.1). Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України (пункт 22.5). Обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника (пункт 22.6).

Згідно з частиною 32.1 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на час виникнення спірних правовідносин та протягом вказаного позивачем періоду стягнення пені та компенсаційних виплат) банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до частини 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на час виникнення спірних правовідносин та протягом вказаного позивачем періоду стягнення пені та компенсаційних виплат) у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 року, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" задоволено та, зокрема, зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відновити баланс рахунку позивача № НОМЕР_1 шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних коштів у розмірі 23 303,58 грн.

Наведеним рішенням суду встановлено, що списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс", зокрема, у розмірі 23 303,58 грн., відбулось поза волею останнього, тоді як Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" не доведено, що доступ до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" відбувся за участі позивача з умислу чи з його необережності. Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги положення Договору, суд при розгляді справи № 910/16279/20 дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку з негайного повернення списаних коштів у розмірі 23 303,58 грн. за несанкціонованими операціями.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми пені, інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 року № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/16279/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі у даній справі, не можуть йому суперечити. Відтак, факт належного виконання відповідачем обов`язку з негайного повернення списаних коштів позивача у розмірі 23 303,58 грн. за несанкціонованими операціями та, відповідно, факт наявності у відповідача означеного зобов`язання підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Разом із тим, відповідний обов`язок відповідача був виконаний останнім лише 03.05.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача.

Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" просило суд стягнути з відповідача 2 865,38 грн. 3 % річних та 9 624,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих суму боргу відповідача в розмірі 23 303,58 грн. у період з 28.03.2018 року (наступний день за днем несанкціонованого списання коштів) по 02.05.2022 року (день, що передує дню погашення боргу).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд також зазначає таке.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання відповідачем наявного у нього зобов`язання (тобто до 02.05.2022 року включно), яке за своїм змістом та суттю в розумінні статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України є грошовим.

Як було зазначено вище, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Так, законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року в справі № 918/329/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 2 865,38 грн. та інфляційних втрат в сумі 9 624,97 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 865,38 грн. 3 % річних та 9 624,97 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 1 300,34 грн. пені, нарахованої у період з 22.10.2020 року по 02.05.2022 року на суму боргу в розмірі 23 303,58 грн. (за період, що не охоплюється рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року в справі № 910/16279/20).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

У пункті 5.3 Договору передбачено, що у разі помилкового або безпідставного переказу грошових коштів з рахунку клієнта банк зобов`язаний переказати (повернути) клієнту списану суму коштів і списати клієнту пеню у розмірі 0,01 % від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 1 300,34 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищевказаній сумі також підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що за частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення нарахованих сум пені та компенсаційних виплат, питання щодо спливу строку позовної давності до таких вимог та відповідних наслідків такого спливу судом не розглядається.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував відповідні грошові обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Лайонс" (02121, місто Київ, проспект Бажана, будинок 7Д; код ЄДРПОУ 34574362) 1 300 (одну тисячу триста) грн. 34 коп. пені, 2 865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн. 38 коп. 3 % річних, 9 624 (дев`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.08.2022 року.

Суддя В.С. Ломака