Рішення

від 10.08.2022 по справі 916/298/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"11" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/298/22

Господарський суд Одеської області у складі: судді Рога Н.В., секретар с/з Росєєва А.М., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ИДЗ» (вх.№2-635/22 від 01.08.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/298/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ИДЗ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд.54, код ЄДРПОУ 41361840, електронна адреса: avp_femida2003@ukr.net)

До відповідача: Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (65001, м. Одеса, вул. Садова, буд.10, код ЄДРПОУ 22485297, електронна адреса: hordiienko1-mo@ukrposhta.ua)

про стягнення

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Ніколенко Г.В. - на підставі довіреності №945 від 01.12.2021р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022р. (повний текст складено та підписано 28.07.2022р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ИДЗ» задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства (далі АТ) «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» збитки у розмірі 474 876 грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 122 грн 87 коп.

01 серпня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ИДЗ» (вх.№2-635/22 від 01.08.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/298/22.

Ухвалою суду від 01.08.2022р. прийнято заяву ТОВ «ИДЗ» про розподіл судових витрат у справі №916/298/22 до розгляду, призначено судове засідання для розгляду заяви на 11.08.2022р.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №916/298/22 між ТОВ «ИДЗ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» було укладено Договір №01/09/21 про надання правової допомоги від 01.09.2021р..

Відповідно до п.2.2. Договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює адвокат Пшець Олександр Вікторович (Свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю №460 від 02.02.2004р.). Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому, бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатом та гарантій адвокатської діяльності.

За умовами п.2 Додаткової угоди №1 від 21.03.2021р. до Договору та на підставі здійснених розрахунків, загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 30 000 гривень за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором, а саме: складання позовної заяви (з урахування кількості опрацьованих документів) тривалістю 8 год, що вартує 12 000 грн; підготовка клопотань, письмових пояснень, відповідей, та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань (за один документ), що вартує 2 000 грн; представництво інтересів в судових засіданнях (за один судо/день), що вартує 3 000 грн; прийняття рішення на користь Клієнта 18 000 грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг згідно Договору №01/09/21 про надання правової допомоги від 01.09.2021р. адвокат Пшець О.В. надав, а ТОВ «ИДЗ» прийняло послуги на суму 30 000 грн, з яких 12 000 грн за підготовку позовної ТОВ «ИДЗ» до АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА» про стягнення заборгованості у справі №916/298/22 та 18 000 грн гонорар за прийняття рішення на користь клієнта.

Позивач зауважив, що у відповідності до умов Додаткової угоди №1 до Договору гонорар перераховується протягом 20 днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області законної сили безпосередньо на банківський рахунок Бюро, на підставі виставленого ним рахунку.

Отже, оплата послуг Бюро має бути здійснена після набрання законної сили рішенням суду у справі, під час розгляду якої надані правові послуги.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі №280/2635/20, Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р., імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в Кодекс адміністративного судочинства України з 15.12.2017р., у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

На підставі зазначеного, позивач дійшов висновку, що не надання доказів оплати наданих послуг адвоката не може бути підставою для не визнання заявлених витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Таким чином, посилаючись на положення ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, позивач просить стягнути на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, відповідно до заяви, що надійшла до суду 08.08.2022р., просив розглянути заяву ТОВ «ИДЗ» про розподіл судових витрат без участі його представника.

Відповідач АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА», у відзиві на заяву про розподіл судових витрат, що надійшов до суду 04.08.2022р., зазначив, що розмір судових витрат, заявлених ТОВ «ИДЗ» до відшкодування є необґрунтованим.

Відповідач зауважує на тому, що у заяві про розподіл судових витрат ТОВ «ИДЗ» немає посилання на п.3.1. Договору, згідно якого розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач, звертаючись до суду з позовом, який датовано 31.01.2022 р., зазначив серед вимог стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн, що прямо протирічить вищенаведеному п.3.1. Договору, адже, Додаткова угода №1 до Договору датована 21.03.2022р.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що на момент звернення до суду з цим позовом ТОВ «ИДЗ» не могло знати вартість послуг адвоката.

На думку відповідача, при розгляді заяви про розподіл судових витрат має істотне значення те, що Додаткова угода №1 від 21.03.2022р. до Договору №01/09/21 протягом розгляду справи №916/298/22 до матеріалів справи не надавалась, відповідне клопотання на поновлення строку на подачу зазначеної Додаткової угоди та інших додатків до заяви про розподіл судових витрат до матеріалів справи позивачем не заявлено.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що не надавши Додаткову угоду, акт приймання-передачі наданих послуг, тексти постанов Верховного Суду та рекомендації щодо застосування ставок адвокатського гонорару до закінчення судових дебатів за відсутності поважних причин, позивач порушив вимоги ч.8 ст. 129 ГПК України. Заява про надання доказів в подальшому позивачем при розгляді справи зроблена не була.

Крім того, з позиції відповідача, не відповідає дійсності ствердження позивача про те, що Договір укладено щодо ведення справи №916/298/22, оскільки посилання на цю справу в тексті Договору відсутнє.

Відповідач також зауважує на тому, що розрахунок вартості послуг, викладений в п.2 Додаткової угоди, відрізняється від попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, викладеного в позовній заяві.

Як у позовній заяві, так і у заяві про стягнення судових витрат позивачем не зазначено та не обґрунтовано чим викликані витрати за прийняття рішення на користь клієнта, що, з позиції відповідача, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки прийняття рішення судом не є роботою чи послугою адвоката.

Відповідач вказує на те, що участь у справі №916/298/22 в інтересах позивача приймала адвокатеса Саланська І.Л., однак, на виконання п.2.2. Договору позивачем не надано доказів укладення Договору між Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» та адвокатесою Саланською І.Л.

АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА» вказує на те, що позивачем не надано підтвердження перерахування витрат на правову допомогу щодо участі у справі №916/298/22.

Відповідач також просить суд не враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19 та від 21.01.2021р. у справі № 280/2635/20, адже зазначені справи розглядалися в порядку адміністративного судочинства, тоді як розгляд справи №916/298/22 відбувався за правилами господарського судочинства.

На підставі вищенаведеного, АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА» просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує заперечення, викладені у відзиві на заяву про розподіл судових витрат, що надійшов до суду 04.08.2022р., просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову (правничу) допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, викладеного в позовній заяві позивач очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.

Відповідач у першій заяві по суті справи, а саме у відзиві на позовну заяву, зазначив, що доказів понесення витрат у розмірі 30 000 грн позивачем не надано до позову. Крім того, відповідач зауважив, що витрати у розмірі 10 000 грн, понесені у зв`язку з прийняттям рішення на користь клієнта, не можуть бути понесені позивачем.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/298/22 ухвалено 21.07.2022р., повний текст складено 28.07.2022р.

ТОВ «ИДЗ» звернулося з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №916/298/22 01.08.2022р. Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до матеріалів справи, 01.09.2021р. між Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» (Бюро) та ТОВ «ИДЗ» (Клієнт) укладено Договір №01/09/21 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання (з правом підпису від імені Клієнта) процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах', в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх рівнів під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах Державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до п.2.2. Договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює адвокат Пшець Олександр Вікторович (Свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю №460 від 02.02.2004р.). Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатом та гарантій адвокатської діяльності.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що визначений цим Договором об`єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.

Згідно п.3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п.п. 4.1.-4.2. Договору цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.

21 березня 2022р. сторонами укладено Додаткову угоду №1, відповідно до п.1 якої дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги по справі №916/298/22 за позовом ТОВ «ИДЗ» до АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА» про стягнення заборгованості. Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 визначено, що вартість послуг визначена на підставі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018р. та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018р.: складання позовної заяви (з урахування кількості опрацьованих документів) протягом 8 год. 00 хв., що вартує 12 000 грн; підготовка клопотань, письмових пояснень, відповідей, та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань (за один документ), що вартує 2 000 грн; представництво інтересів в судових засіданнях (за один судо/день) - 3 000 грн; прийняття рішення на користь Клієнта - 18 000 грн.

Згідно п.3.1. Додаткової угоди гонорар перераховується протягом 20 днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області законної сили безпосередньо на банківський рахунок Бюро, на підставі виставленого ним рахунку.

До матеріалів справи позивачем надано Акт приймання-передачі наданих послуг №1 згідно Договору про надання правової допомоги від 01.09.2021р. №01/09/21, підписаний 25.07.2022р., відповідно до якого адвокат Пшець О.В. надав, а ТОВ «ИДЗ» прийняло послуги на суму 30 000 грн, з яких 12 000 грн за підготовку позовної ТОВ «ИДЗ» до АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції АТ «УКРПОШТА» про стягнення заборгованості у справі №916/298/22 та 18 000 грн гонорар за прийняття рішення на користь клієнта.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд, у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006р., суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268))

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

За правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18 при визначенні гонорару успіху слід враховувати, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).

Суд зауважує на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, суд вказує, що «гонорар успіху» залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі наданих послуг, що було зроблено Клієнтом та Бюро в акті від 25.07.2022 р. у даній справі.

Також судом зазначається, що у разі передбачення в договорі про надання правової допомоги умови про сплату «гонорару успіху», крім самої вимоги має бути чітко сформовано та прописано конкретний очікуваний результат, у разі досягнення якого адвокату буде сплачено таку винагороду.

Так, відповідно до п.3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Тобто, Договір не містить умов щодо сплати винагороди адвокату у вигляді «гонорару успіху». При цьому, п.2 Додаткової угоди №1 до Договору передбачає сплату «гонорару успіху» за прийняття рішення на користь клієнта.

Суд звертає увагу на те, що Додаткову угоду №1 до Договору, якою, зокрема, визначається порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги по справі №916/298/22, укладено 21.03.2022р., а отже після складення та подачі позову до Господарського суду Одеської області.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що на момент складення позовної заяви у справі №916/298/22 Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» та ТОВ «ИДЗ» не було врегульоване питання щодо порядку обчислення та розміру гонорару, та, зокрема, «гонорару успіху» адвокатського бюро, адже, сам по собі Договір не містить положень щодо такого гонорару. Зазначене також підтверджується тим, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, викладений в позовній заяві, та розмір винагороди адвоката, викладений в п.2 Додаткової угоди №1 від 21.03.2022р. до Договору, містять різний розмір «гонорару успіху».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що передбачений п.2 Додаткової угоди №1 до Договору «гонорар успіху» не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні положень ст.ст. 632, 903 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а є ніщо інакше, як платою за сам результат, досягнення адвоката та відповідно до умов не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Слід зауважити, що адвокат Пшець О.В. жодного разу не брав участь у судових засіданнях в ході розгляду справи №916/298/22. Представником ТОВ «ИДЗ» в ході розгляду справи була адвокат Саланська І.Л., що діяла на підставі ордера серії АР №1090817 від 20.06.2022р., оформленого на підставі договору про надання правової допомоги №06/22 від 16.06.2022р., укладеного нею з ТОВ «ИДЗ».

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18 000 грн «гонорар успіху» на підставі Додаткової угоди №1 від 21.03.2021 р. до Договору.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн за підготовку позовної заяви у даній справі, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підписання адвокатом Пшець О.В. позовної заяви, поданої в інтересах ТОВ «ИДЗ», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «ИДЗ» вказаних витрат в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 11 737 грн 20 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «ИДЗ» про розподіл судових витрат.

Суд також визнає слушними зауваження відповідача щодо недоречності посилань ТОВ «ИДЗ» в заяві про розподіл судових витрат на постанови Верховного Суду, які стосуються розподілу судових витрат на правову допомогу у справах, що розглядалися в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, адже розгляд справи №916/298/22 відбувається за правилами господарського судочинства.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти у справі №916/298/22 додаткове рішення.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ИДЗ» (вх.№2-635/22 від 01.08.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/298/22 задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (65001, м. Одеса, вул. Садова, буд.10, код ЄДРПОУ 22485297, електронна адреса: hordiienko1-mo@ukrposhta.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИДЗ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Радистів, буд.54, код ЄДРПОУ 41361840, електронна адреса: avp_femida2003@ukr.net) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 11 737 грн 20 коп.

4. В решті заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22.08.2022р.

Суддя Н.В. Рога