Рішення

від 08.06.2022 по справі 400/3775/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ № 400/3775/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Миколаївській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Искобар"про стягнення податкового боргу у розмірі 362 523, 40 грн., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИСКОБАР", в якій просить суд стягнути з ТОВ "ИСКОБАР" в дохід держави податковий борг в сумі 362523,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення позивача у судовому порядку, проте у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ИСКОБАР" відмовлено, тому сума, зазначена у такому податковому повідомленні-рішенні, є узгодженою.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 справу №400/3775/20 передано для подальшого розгляду за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 400/3775/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористувався.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі акта від 16.03.2018 № 588/14-29-14-07/3460745 05.05.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00032871407, якому відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 291720 грн, із яких 233376 грн за податковим зобов`язанням та 58344 за штрафними (фінансовими санкціями).

Відповідач здійснював оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення у судовому порядку.

Відповідно до відомостей, що містяться у позовній заяві та відкритих джерелах судом встановлено, що:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 814/1468/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Искобар" до Головного управління ДФС у Миколаївській області відмовлено, предметом справи було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00032871407 від 05.05.2018.

Постановою п`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №814/1468/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Искобар" - залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 20.03.2019 у справі № 814/1468/18 - відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Искобар" на постанову п`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, якою в апеляційному порядку переглянуто рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 у справі N 814/1468/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Искобар" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 362523,40 грн, в тому числі:

221825,13 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

58344 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

74083,07 грн пені за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

20,67 грн пені за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

3536 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість;

56,5 грн пені за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

2387 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість;

79,62 грн пені за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407;

1059 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість;

241,41 грн пені за податковим повідомленням-рішенням № 00032871407.

Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 25.03.2019 № 33713-50.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк.

Своєю чергою невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога Контролюючого органу була отримана представником відповідача 28.03.2019.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Так, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед бюджетом у розмірі 362523,40 грн надано копії наступних доказів:

- роздруківка з інтегрованої картки платника податків відповідача;

- розрахунок податкової заборгованості відповідача станом на 26.06.2019;

- копія корінця податкової вимоги форми "Ю" від 25.03.2019;

- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5400136127124;

- копія податкового повідомлення-рішення № 00032871407 від 05.05.2018 із розрахунком штрафних санкцій до такого податкового повідомлення-рішення;

- копії податкових декларацій з податку на додану вартість відповідача за лютий, березень, та квітень 2019 року.

Із вказаних вище доказів судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 362523,40 грн, який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2. статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 Податкового кодексу України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу в сумі 362523,40 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "ИСКОБАР" (код за ЄДР: 34607455, 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 362523,40 грн (триста шістдесят дві тисячі п`ятсот двадцять три гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.