Рішення

від 08.06.2022 по справі 640/7418/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ № 640/7418/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш-Вектор» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш-Вектор» (далі - позивач, ТОВ «Фреш-Вектор») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №2052615572 від 26 грудня 2019 року щодо збільшення (донарахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПЛВ) в сумі 52 709,00 гривень, в тому числі, за основним платежем в сумі 42 167,00 гривень і за штрафними санкціями за цим податком в розмірі 10 542,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №2042615572 від 26 грудня 2019 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 210 833,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами договірних зобов`язань. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 14.11.2019 № 3207, ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фреш Вектор» (код 41305571) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Марксвел» (код 42098305) за червень, липень 2018 року та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 27.11.2019 №66/26-15-14-07-02-10/41305571.

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 210 833 грн.;

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42167 грн., у тому числі по періодах: за червень 2018 року на суму 13834 грн.; за липень 2018 року на суму 28333 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 26.12.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№2052615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 52 709,00 грн., в тому числі за основним платежем - 42 167,00 грн. і штрафними санкціями - 10 542,00 грн.;

№2042615572, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 210 833,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 09.01.2020 №02, в якій просив контролюючий орган скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2019 №2052615572 та №2042615572.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Фреш Вектор» Державною податковою службою України прийнято рішення від 17.02.2020 №5933/6/99-00-08-05-01-06, яким податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019 №2052615572 та №2042615572 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом під час проведення перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Марксвел» (код ЄДРПОУ 42098305), здійснених у 2018 році, що стало підставою для нарахування відповідачем позивачу грошових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фреш Вектор», в особі директора Гребнєвої Ірини Валентинівни (Замовник) та ТОВ «Марксвел», в особі директора Рябухи Владислава Юрійовича (Виконавець) укладено договір від 01.06.2018 №01-06/18, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику послуги щодо підтримання температурного режиму та технічного обслуговування власного або вже встановленого холодильного обладнання в порядку та на умовах, визначених цим Договором у нежитловому приміщенні.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано акти надання послуг від 30.06.2018 №1 на суму 83000 грн., від 14.07.2018 №2 на суму 120000 грн., від 14.07.2018 №3 на суму 50000 грн., всього на суму 253 000,00 грн.

Також в підтвердження виконання умов договору надано копії податкових накладних від 30.06.2018 №518 на суму 83000 грн., від 14.07.2018 №225 на суму 50000 грн., від 14.07.2018 №59 на суму 120000 грн., всього на суму 253 000,00 грн.

ТОВ «Марксвел» в адресу ТОВ «Фреш Вектор» виписано рахунки на оплату послуг на загальну суму 253 000,00 грн. від 10.07.2018 №1, від 14.07.2018 №2, від 14.07.2018 №3.

В подальшому, ТОВ «Фреш Вектор» укладений трьохсторонній договір від 01.08.2018 №01-08/18 про відступлення права вимоги з ТОВ «Центрагро» (код 41518715) та ТОВ «Марксвел» (код 42098305), відповідно до умов якого договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором Боржника за Договором від 01.06.2018 № 01-06/18 між Цедентом та Боржником на суму 170 000,00 грн. без ПДВ, що виникла із виконання Цедентом Основного договору.

Розрахунки між ТОВ «Фреш Вектор» та ТОВ «Марксвел» відбувалися в безготівковій формі, згідно платіжних доручень від 23.07.2018 №176 на суму 50000 грн., від 23.07.2018 №177 на суму 33000 грн., всього на суму 83000 грн.

Розрахунки між ТОВ «Фреш Вектор» та ТОВ «Центрагро» на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 №01-08/18 відбувалися в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 13.08.2018 №190 на суму 47500 грн., від 13.08.2018 №191 на суму 47500 грн., від 16.08.2018 №195 на суму 35000 грн., від 16.08.2018 №196 на суму 40000 грн., Всього на суму 170000 грн.

Разом з тим, в акті перевірки контролюючим органом вказано, що 13 квітня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві отримано від ОУ ГУ ДФС у м. Києві пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ «Марксвел», в якому зазначається про те, що він не є засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ «Марксвел», та про свою причетність до вказаного Товариства він дізнався лише зі слів працівників податкової міліції. Місцезнаходження вказаного підприємства йому не відомо, договір на купівлю та продаж ТМЦ, надання послуг чи робіт він не підписував, нікого на це не уповноважував.

Крім того, у вказаних поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що в разі надходження будь - яких документів від імені ТОВ «Марксвел» просить вважати їх недійсними та складеними незаконно, так як він фактично не має до цього жодного відношення.

Згідно баз даних ДПС України Головним управлінням ДПС у м. Києві (Печерський район) по контрагенту ТОВ «Марксвел» складено картку суб`єкта фіктивного підприємництва, відповідно до якої засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ «Марксвел» є одна особа; остання декларація з ПДВ подана за січень 2019 року; стан підприємства « 3» - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); підприємством декларації з податку на прибуток не подавались; відповідно до фінансових звітів на підприємстві відсутні основні засоби; відповідно до поданих ТОВ «Марксвел» відомостей - трудові ресурси відсутні; згідно ЄРПН не встановлено придбання послуг, що в подальшому реалізовувалися на ТОВ «Фреш Вектор»; інформація щодо залучення сторонніх організацій відсутня.

Крім того, в ході аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Марксвел» придбавало різноманітний асортимент товарів (природний газ, кукурудзу, водяні насоси, рукавички, підшипники, тумби, меблі та інше), проте відсутня жодна інформація про складські приміщення, місць зберігання.

Отже, з огляду на вищевикладене, вбачається невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам стосовно неможливості виконання ТОВ «Марксвел» оформлених господарських операцій у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, виробничих запасів) та достатньої кількості трудових ресурсів); короткотривалий період здійснення господарської діяльності підприємства постачальника, невідповідність документально відображеної номенклатури робіт, поставлених на адресу ТОВ «Фреш Вектор» номенклатурі послуг, отриманих його постачальником («розрив» ланцюга постачання), що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах та свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та виконання робіт.

Таким чином, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення третіх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Марксвел» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати послуги позивачу.

З урахуванням вищенаведеного, за операціями з ТОВ «Марксвел» оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

За умовами вказаного вище договору, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Позивачем не надано доказів наявності складських приміщень, в яких за умовами договору повинні були проводитись роботи з термоізоляції приміщень складу та встановлення відповідного обладнання.

Суд звертає увагу, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань.

Позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, суд вважає, що в даному випадку надані позивачем первинні документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Крім того, згідно усталеної практики Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17 податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на зазначене, TOB «Фреш-Вектор» взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.12.2019 №2052615572 та №2042615572 контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш-Вектор» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, оф. 406, код ЄДРПОУ 41305571) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко