Постанова
від 15.08.2022 по справі 120/14003/21-а
СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14003/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 серпня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретаря судового засідання: Бень Я.О.,

за участю:

представників позивача :Савченка Вадима Володимировича, Халізова Дмитра Вікторовича

представника відповідача: Дубіцької Тетяни Вікторівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕНДТ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

29 червня 2022 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

05 серпня 2022 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав просила суд їх задовольнити.

Представники позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що 29.07.2021 на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 2127к від 08.07.2021, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ФРЕНДТ щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.03.2021.

За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 27.08.2021 № 7739/2-32-07-01/38782983, яким задокументовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1(і), ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка сплачується до державного бюджету в сумі 1228720 грн (т.1 а.с. 26-111).

На підставі Акту перевірки, відповідачем, прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.10.2021 № 0087520701 яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 1228720 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 307180,00 грн (т.1 а.с.23-24).

Як встановлено зі змісту повідомлення - рішення від 04.10.2021 № 0087520701 підставою для його прийняття є: "заниження податкового кредиту по податку на додану вартість за рахунок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по вартості отриманих товарів, робіт, послуг факт отримання яких не підтверджено документально" (а.с. 23).

Виходячи із аргументів Акту від 27.08.2021 № 7739/2-32-07-01/38782983, фактичною підставою прийняття податкове повідомлення - рішення від 04.10.2021 № 0087520701 став висновок про відсутність дійсного економічного змісту та реального характеру операцій позивача із ТОВ Атлетик Систем, ТОВ Базис кепітал груп, ТОВ Маут Імпекс, ТОВ Біном Корпорейт та ТОВ Базіліон Груп.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Застосовуючи процитовані вище норми ПК України та Закону № 996-XIV, Верховний Суд сформував ряд правових позицій, що є релевантними при розгляді цієї справи. До таких висновків слід віднести наступні:

1) формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту реального придбання відповідних товарів (робіт, послуг);

2) будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та переслідувати дійсну господарську мету. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;

3) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі;

4) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: відсутність господарської (підприємницької) мети господарської операції; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди; неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо.

Узагальнюючи вказане суд зазначає, що визначальним у цій справі є встановлення із урахуванням, в тому числі вказаних вище критеріїв та ознак, реального здійснення позивачем господарських операцій у їх економічному та податковому розумінні, оскільки не доведеність фактичного здійснення операції вказує на відсутність об`єкта оподаткування та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування показників податкової звітності, а покупця (позивача у справі) - права на формування податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів.

Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача із його контрагентом ТОВ Атлетик Систем, колегія суддів зазначає наступне.

20.05.2019 між ТОВ Атлетик Систем (виконавець) та ТОВ ФРЕНДТ (замовник), укладено договір про надання послуг № 20/05 (далі Договір № 20/05).

Відповідно до розділу І Договору № 20/05 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги в строк та на умовах, визначених цим договором.

У рамках договору, виконавець зобов`язується надати:

- послуги по налаштуванню RTK мереж для обладнання таких виробників John Deere; Raven; Leica; CLAAS; Ag Leader;

- вирішення проблем RTK мереж при роботі з обладнанням таких виробників - John Deere; Raven; Leica; CLAAS; Ag Leader;

- коригування роботи RTK мережі Raven; Leica; CLAAS; Ag Leader з наявними супутниками;

-навчання по налаштуванню та обслуговуванню RTK мереж при роботі з обладнанням таких виробників - John Deere; Raven; Leica; CLAAS; Ag Leader.

Під обладнанням замовника у цьому договорі розуміється RTK станція та RTK мережі.

Види послуг, які можуть надаватися виконавцем за цим договором, замовник визначає для себе згідно усних/письмових заявок довільної форми.

Обсяг завдань замовника і послуг виконавця визначених цим договором, може змінюватися за додатковою письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору № 20/05 Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання виконавцем та фіксується а Актах приймання передачі наданих послуг.

Сторони домовилися, що загальна вартість послуг за цим договором не повинна перевищувати 1850000 грн, в тому числі ПДВ 308333,33 грн (п.п. 2.2 Договору № 20/05).

Відповідно до п.п. 10.2 Договору № 20/05 строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.05.2019, але у будь - якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами (Т.1 а.с.114-117).

На виконання умов договору № 20/05 ТОВ Атлетик Систем було складено Акти здачі приймання (надання послуг):

- від 22.05.2019 № 22-05 згідно якої ТОВ Атлетик Систем надав послуги з налаштування RTK мережі Raven; вирішення проблем RTK мережі при роботі Raven; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі Raven; коригування роботи RTK мережі Raven з наявними супутниками на загальну суму 397500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 66250,00 грн.;

- від 23.05.2019 № 23-05 згідно якої ТОВ Атлетик Систем надав послуги з налаштування RTK мережі John Deere; вирішення проблем RTK мережі при роботі John Deere; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі John Deere на загальну суму 397500,01 грн. у т.ч. ПДВ - 66250,00 грн.;

- від 27.05.2019 № 27-05 згідно якої ТОВ Атлетик Систем надав послуги з налаштування RTK мережі Ag Leader; вирішення проблем RTK мережі при роботі Ag Leader; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі Ag Leader; коригування роботи RTK мережі Ag Leader з наявними супутниками на загальну суму 397500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 66250,00 грн.;

- від 28.05.2019 № 28-05 згідно якої ТОВ Атлетик Систем надав послуги з налаштування RTK мережі Leica; вирішення проблем RTK мережі при роботі Leica; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі Leica; коригування роботи RTK мережі Leica з наявними супутниками на загальну суму 318000,00 грн. у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.;

- від 31.05.2019 № 31-05 згідно якої ТОВ Атлетик Систем надав послуги з налаштування RTK мережі CLAAS; вирішення проблем RTK мережі при роботі CLAAS; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі CLAAS; коригування роботи RTK мережі CLAAS з наявними супутниками на загальну суму 336550,01 грн. у т.ч. ПДВ 56091,67 грн. (т.1 а.с.144-148).

Оцінивши вищевказані первинні документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; ідентифікуючі відомості щодо господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи оформлені суб`єктами правовідносин, що володіли податковою правосуб`єктністю на момент їх складання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час податкової перевірки контролюючий орган достеменно не з`ясував економічної сутності та змісту послуг які надавались позивачу, обмежившись загальним визначенням RTK мережі. Попри це, у акті перевірки зроблено висновок про дефект актів здачі приймання (надання послуг) з тих мотивів, що у них не деталізовано кількісної характеристики (обсягу) наданих послуг. За таких обставин суд вважає суперечливими висновки контролюючого органу з огляду на те, що не володіючи інформацією про зміст послуг ним стверджується про відсутність у актах детального опису їх обсягу.

Господарська операція із наданням послуг, що виникла на підставі Договору № 20/05, стала об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому ТОВ Атлетик Систем 22.05.2019, 23.05.2019, 27.05.2019, 28.05.2019 та 31.05.2019 було сформовано податкові накладні № 5, № 6, № 8, № 400, № 416 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т.3 а.с.185-199).

Відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено обов`язкову підставу для формування податкового кредиту та податкового зобов`язання, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Оскільки всі податкові накладні складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року, а саме у травні 2019 року, то відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, суми ПДВ, які відносились позивачем до податкового кредиту в ці періоди та суми ПДВ віднесені до складу податкових зобов`язань звітних періодів вважаються підтвердженими передбаченими нормами Податкового кодексу України обов`язковимидокументами (зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними).

Аналізуючи наслідки оформлення та реєстрації податкових накладних для податкового обліку платника податку на додану вартість яким такі накладні отримано, суд зазначає, що сам факт їх наявності не дає підстав для формування податкового кредиту адже важливим є і дослідження того, чи господарська операція відбулася у дійсності. Однак коли йдеться про такі явища як "обрив ланцюга постачання послуг", "перевищення обсягів постачання над обсягами придбання" на що акцентовано увагу в акті податкової перевірки, то з метою запобіганню неправомірному формуванню показників податкової звітності у таких ситуаціях діє автоматизована система моніторингу ризиків платників податків чи господарських операцій.

Зокрема Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, ст. 201 п. 201.10. ПК України було доповнено абзацом 3 такого змісту: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

Зміни до ст. 201 п. 201.10. ПК України дають підстави вважати, що при реєстрації податкової накладної проводиться первинна перевірка "податкової чистоти" господарської операції за базовими ознаками з метою недопущення їх реєстрації у випадку "обриву ланцюга постачання послуг", "перевищення обсягів постачання над обсягами придбання" і з цією метою контролюючий орган наділений повноваженнями зупинення реєстрації податкових накладних платника податку, господарські операції якого викликають сумнів в їх реальності та відмовляти у їх реєстрації.

Таке тлумачення змін до ПК України, слідує з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, в якій зазначено наступне: "27 травня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 418-р затверджено План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, який передбачає низку ключових реформ, які дозволять забезпечити стале економічне зростання та створять сприятливі умови для розвитку бізнесу в Україні, серед яких передбачено проведення реформи податкової системи та реформування Державної фіскальної служби України. В рамках діяльності зазначеної робочої групи підготовлений законопроект спрямований на покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи, підвищення прозорості та якості адміністрування податків, ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування, усунення неузгодженостей. Метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць".

В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21 лютого 2018 р. № 117 (була чинною із 22.03.2018 по 01.02.2020 та Постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11 грудня 2019 р. № 1165 (чинна із 01.02.2020 по цей час).

Метою вказаних змін у податковому законодавстві стало запровадження на стадії реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, оцінки ризиків ймовірності їх складення та надання для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

З аналізу наведених положень вбачається, що складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна є підставою для покупця таких товарів/послуг саме для віднесення сум податку до складу податкового кредиту, в той час, як відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, при реєстрації податкових накладних на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач діючи у непослідовний спосіб, висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій позивача, зокрема у частині нереальність господарських операцій з ТОВ Атлетик Систем, оскільки ухвалою Оржонікідзевського районного суду м. Маріуполь від 07.07.2021 щодо вказаного підприємства здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32019050000000072 від 09.12.2019.

Проте, на переконання колегії суддів, сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Крім того, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента надано не було.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 по справі 813/1979/15, від 03.02.2022 по справі № 640/11220/20.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 09.02.2022 у справі № 640/9476/19.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в органах ДПС, володіли статусами платників податку на додану вартість.

Крім того, за перевіряємий період, контрагент позивача ТОВ Атлетик Систем виконував свій податковий обов`язок щодо подання декларації по податку на додану вартість за травень серпень 2019 року, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті перевірки.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що ТОВ Атлетик Систем не мало можливості власними ресурсами надати вищезазначені послуги, оскільки податковим органом формально оцінено суть наданих позивачу послуг, не з`ясовано кількісного показника ресурсів необхідних для їх надання та не враховано, що це питання знаходиться поза межею обізнаності та обачності позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем надано усні та письмові пояснення щодо суті отриманих послуг із яких встановлено, що такі надаються на програмному рівні однією особою і для їх виконання не потрібно складських, технічних чи інших матеріально - технічних ресурсів на чому наголошував відповідач.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що до актів виконаних робіт не надано розрахунки обсягу та вартості господарських операцій, кількість витраченого часу, відсутній план навчання по налаштуванню та порядок обслуговування RTK мережі та детальний звіт щодо вирішення проблем, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 по справі № 804/6909/17, від 03.02.2022 у справі № 640/11220/20.

Із представлених позивачем договорів про надання Товариством подібних та аналогічних послуг після їх отримання від контрагентів про які йдеться в акті перевірки встановлено, що їх опис в договорах та в актах виконання робіт (надання послуг) здійснено аналогічно, а сума ПДВ із таких операцій відносилась до податкових зобов`язань позивача.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача щодо не проведення повних розрахунків позивача із ТОВ Атлетик Систем є безпідставними, з огляду на наступне.

За умовами договору, розрахунок за отримані послуги здійснюється на підставі наданого виконавцем рахунку для оплати.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, після проведення часткових розрахунків із контрагентом змінилися стандарти номерів рахунків, внаслідок чого Товариство не володіло відомостями про достовірні банківські реквізити своїх контрагентів. Для отримання інформації позивач звертався до контрагентів однак звернення залишилися без реагування.

Як вбачається зі змісту листа директора ТОВ ФРЕНДТ від 03.12.2021 № 88, який адресований директору ТОВ Атлетик Систем, станом на 03.12.2021 ТОВ Атлетик Систем не надано рахунку на який мала б здійснитися оплата за надані послуги відповідно до Договору № 20/05 (т.3 а.с.232-233).

Вказаний лист був направлений ТОВ Атлетик Систем за його юридичною адресою. Однак, лист повернувся без вручення з причин «адресат на знайдений». Таким чином, позивач вчинив всі залежні від нього дії для сплати грошових коштів в сумі 1847050,02 грн. за надані відповідно до Договору № 20/05 та Актів здачі приймання (надання послуг) від 22.05.2019 № 22-05, від 23.05.2019 № 23-05, від 27.05.2019 № 27-05, від 28.05.2019 № 28-05, від 31.05.2019 № 31-05 послуги.

Отже, за результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента послуг та відображають зміст господарської операції. Акти приймання передачі наданих послуг містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. Жодних розбіжностей у змісті Актів приймання передачі наданих послуг не встановлено.

Надаючи оцінку операції позивача із його контрагентом ТОВ Базис кепітал груп, колегія суддів зазначає наступне

01.07.2019 між ТОВ Базис кепітал груп, як виконавець, та ТОВ ФРЕНДТ, як замовник, укладено договір про надання послуг № 01/07 (далі Договір № 01/07).

Відповідно до розділу І Договору № 01/07 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги в строк та на умовах, визначених цим договором.

У рамках договору, виконавець зобов`язується здійснити наступне:

- послуги по встановлені точних контурів полів з RTK;

- послуги по автоматичному володінню з високою точністю геопозиціонування;

- навчання та підбір ПЗ для відображення полів, техніки, напрямків роботи;

- відключення секцій на обприскувачах;

- відключення рядів на просаних сівалках;

- відключення секцій на зернових сівалках;

- послуга по встановленню технологічної колії;

- агрохімічне обстеження ґрунтів, коригування норм добрив, потенціал поля (Сітка, % площ, % врахування);

- послуги контролю ущільнення ґрунту (% площ, % врахування);

- експрес діагностика, коригування он-лайн;

- послуга щодо внесення добрив зі змінною нормою (% в технології);

-створення карт-завдань для техніки. В тому числі змінна норма. Навчання;

- проведення оцінки якості дотримання рекомендацій в ПЗ;

- послуга контролю якості виконання операцій;

- надання супутникового моніторингу;

- надання моніторингу БПЛА;

- надання метеорологічного моніторингу;

- навчання та проведення скаутингу.

Види послуг, які можуть надаватися виконавцем за цим договором, замовник визначає для себе згідно усних/письмових заявок довільної форми.

Обсяг завдань замовника і послуг виконавця визначених цим договором, може змінюватися за додатковою письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору № 01/07 вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання виконавцем та фіксується а Актах приймання передачі наданих послуг.

Сторони домовилися, що загальна вартість послуг за цим договором не повинна перевищувати 1510000 грн, в тому числі ПДВ 251666,66 грн (п.п. 2.2 Договору № 01/07).

Відповідно до п.п. 10.2 Договору № 20/05 строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2019, але у будь - якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами (т.1 а.с.118-121).

На виконання умов договору № 01/07 ТОВ Базис кепітал груп було складено Акти здачі приймання (надання послуг):

- від 16.07.2019 № 243 згідно якої ТОВ Базис кепітал груп надав послуги з агрохімічного обстеження ґрунтів, коригування норм добрив, потенціал поля (Сітка, % площ, % врахування); контролю ущільнення ґрунту (% площ, % врахування); експрес діагностика, коригування он-лайн; моніторингу БПЛА на загальну суму 440700,00 грн. у т.ч. ПДВ 73450,00 грн.;

- від 17.07.2019 № 251 згідно якої ТОВ Базис кепітал груп надав послуги по встановлені точних контурів полів з RTK; по автоматичному володінню з високою точністю геопозиціонування; навчання та підбір ПЗ для відображення полів, техніки, напрямків роботи; відключення секцій на обприскувачах; відключення рядів на просаних сівалках на загальну суму 448800,00 грн. у т.ч. ПДВ 74800,00 грн.;

- від 18.07.2019 № 258 згідно якої ТОВ Базис кепітал груп надав послуги з створення карт-завдань для техніки, в тому числі змінна норма, навчання, проведення оцінки якості дотримання рекомендацій в ПЗ, контролю якості виконання операцій, надання супутникового моніторингу, надання метеорологічного моніторингу на загальну суму 336600,00 грн. у т.ч. ПДВ 56100,00 грн.;

- від 18.07.2019 № 259 згідно якої ТОВ Базис кепітал груп надав послуги з відключення секцій на зернових сівалках, по встановленню технологічної колії, внесення добрив зі змінною нормою (% в технології), навчання та проведення скаутингу на загальну суму 280500,00 грн. у т.ч. ПДВ 46750,00 грн. (т.1 а.с.149-152).

Оцінивши вищевказані первинні документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що первинні документи позивача не мають істотних дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Господарська операція із наданням послуг, що виникла на підставі Договору № 01/07, стала об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому ТОВ Базис кепітал груп 16.07.2019, 17.07.2019 та 18.07.2019 було сформовано податкові накладні № 3, № 11, № 14, № 15 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.3 а.с.173-184).

Як вже зазначалося судом вище, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

З матеріалів справи встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій позивача, зокрема у частині нереальність господарських операцій з ТОВ Базис кепітал груп, оскільки до Актів виконаних робіт не надано розрахунки обсягу та де саме (місце знаходження) проводилося агрохімічне обстеження ґрунтів, які та де саме проводилися роботи, кількість витраченого часу, відсутній план навчання та детальні звіти щодо отриманих послуг.

Разом з тим, як вже зазначалося судом вище, сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Також колегія суддів критично відноситься до тверджень апелянта з приводу того, що ТОВ "Базис кепітал груп" не мало можливості власними ресурсами надати вищезазначені послуги, оскільки, як вже було зазначено вище, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів. Також суд зауважує, що контролюючим органом не враховано, що за своєю суттю надання послуг не потребувало виробничих потужностей, транспортних засобів чи інших матеріально - технічних ресурсів на які наголошено в акті податкової перевірки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Крім того, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, володіли статусами платників ПДВ, знаходились на податковому обліку в органах ДПС. Також, за перевіряємий період, ТОВ Базис кепітал груп виконувало податковий обов`язок щодо подання декларації із податку на додану, відображало у податковій звітності спірні операції, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті перевірки.

Щодо твердження апелянта про не проведення повних розрахунків позивача із його контрагентом, суд апеляційної інстанції вказує на слідуюче.

За умовами договору, розрахунок за отримані послуги здійснюється на підставі наданого виконавцем рахунку для оплати.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, після проведення часткових розрахунків із контрагентом змінилися стандарти номерів рахунків, внаслідок чого Товариство не володіло відомостями про достовірні банківські реквізити своїх контрагентів. Для отримання інформації позивач звертався до контрагентів однак звернення залишилися без реагування.

В матеріалах справи наявний лист директора ТОВ ФРЕНДТ від 03.12.2021 № 87 адресований директору ТОВ Базис кепітал груп, зі змісту якого вбачається, що позивачем частково сплачено кошти за послуги згідно Договору № 01/07, що підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2019 № 336 на суму 185347,80 грн. (т.1. а.с.139).

Разом з тим інша частина коштів, що підлягає сплаті за надані послуги згідно Договору № 01/07 та Актів здачі приймання (надання послуг) від 16.07.2019 № 243, від 17.07.2019 № 251, від 18.07.2019 № 258, від 18.07.2019 № 259 позивачем не сплачена у зв`язку із зміною банківського рахунку ТОВ Базис кепітал груп.

З метою виконання умов Договору № 01/07, позивачем вказаний лист був направлений ТОВ Базис кепітал груп за його юридичною адресою. Однак, лист повернувся без вручення з причин "адресат на знайдений". Таким чином, позивач вчинив всі залежні від нього дії для проведення повних розрахунків за надані послуги, однак такі не проведено із причин, що не залежать від волі позивача (т.3 а.с.227-228).

Отже, за результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента послуг та відображають зміст господарської операції. Акти приймання передачі наданих послуг містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. Жодних розбіжностей у змісті Актів приймання передачі наданих послуг не встановлено.

Аналізуючи доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій позивача із його контрагентом ТОВ Маут Імпекс, колегія суддів вказує на наступне.

16.10.2019 між ТОВ Маут Імпекс (виконавець) та ТОВ ФРЕНДТ (замовник) укладено договір про надання послуг № 1610001 (далі Договір № 1610001).

Відповідно до п.п. 1 статті 1 Договору № 1610001 виконавець надає послуги з розміщення зовнішньої реклами замовника на спеціальних конструкціях (в т.ч. білборди та призмаборди) у повній відповідності з рекламним сюжетом згідно з додатками до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п. 2.1 Договору № 1610001 виконавець приймає на себе зобов`язання:

- розмістити зовнішню рекламу замовника згідно з додатками до даного договору;

- призначає ОСОБА_1 відповідальною особою по забезпеченню контролю реалізації (виконання) даного договору;

- протягом 5 банківських днів після розміщення реклами (рекламного зображення), надає замовнику фотозвіт електронною поштою, факсом або іншим зв`язком, що підтверджує відправку.

- після закінчення терміну розміщення зовнішньої реклами виконавець передає замовнику Акт приймання передачі протягом 5 робочих днів.

Загальна сума по договору складає 1411320,00 грн. Вартість послуг виконавця оплачується в розмірі 100 % не пізніше 3 років з моменту підписання акту приймання передачі послуг. Вид розрахунків безготівковий (п.п. 3.1-3.2 Договору № 1610001).

Факт надання виконавцем послуг з даного договору фіксується Актами здачі приймання наданих послуг, що підписуються сторонами (п.п. 4.1 Договору № 1610001).

Відповідно до п.п. 5.1 Договору № 1610001 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але у будь якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором (т.1 а.с.122-125).

Згідно Додатку № 1 до Договору № 1610001 виконавець зобов`язується провести рекламну кампанію замовника у відповідності з умовами:

- Одеська область білборд, строк експонування 18.10.2019-18.11.2019, кількість розміщень 19;

- Львівська область білборд, строк експонування 20.10.2019-20.11.2019, кількість розміщень 14;

- Київська область білборд, строк експонування 22.10.2019-22.11.2019, кількість розміщень 20;

- Черкаська область білборд, строк експонування 25.10.2019-25.11.2019, кількість розміщень 6;

- Дніпровська область білборд, строк експонування 28.10.2019-28.11.2019, кількість розміщень 16.

Загальна вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів на рекламоносіях в кількості 75 штук, на строк експонування один місяць становить 1411320,00 грн. (т.1 а.с.126-127).

На виконання умов договору № 1610001 ТОВ Маут Імпекс було складено Акти надання послуг:

- від 18.11.2019 № 18/19 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з розміщення реклами на білбордах терміном 1 місяць на території Одеської області на загальну суму 353400,00 грн. у т.ч. ПДВ 58900,00 грн.;

- від 20.11.2019 № 20/19 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з розміщення реклами на білбордах терміном 1 місяць на території Львівської області на загальну суму 280560,00 грн. у т.ч. ПДВ 46760,00 грн.;

- від 22.11.2019 № 22/11 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з розміщення реклами на білбордах терміном 1 місяць на території Київської області на загальну суму 480000,00 грн. у т.ч. ПДВ 80000,00 грн.;

- від 25.11.2019 № 25/11 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з розміщення реклами на білбордах терміном 1 місяць на території Черкаської області на загальну суму 61200,00 грн. у т.ч. ПДВ 10200,00 грн.;

- від 28.11.2019 № 28/11 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з розміщення реклами на білбордах терміном 1 місяць на території Дніпровської області на загальну суму 236160,00 грн. у т.ч. ПДВ 39360,00 грн. (Т1 а.с.153-156, 158);

01.11.2019 між ТОВ Маут Імпекс, як рекламіст та ТОВ ФРЕНДТ, як рекламодавець укладено договір про надання рекламних послуг № 0111001 (далі Договір № 0111001).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору № 0111001 рекламіст зобов`язується надавати рекламодавцю оплатні послуги із:

- підбірки якісних майданчиків та розміщення посилання на сайт www.frendt.com.ua;

- розміщення лінків;

- налаштування сторінки компанії Google My Business та налаштування серверу Google Search Console.

Достатнім підтвердженням факту належного надання рекламних послуг за цим договором є Акт про надані послуги, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Ціна договору включає в себе плату за рекламні послуги, що надаються у відповідності з цим договором та становить 129600,00 грн. в т.ч. ПДВ (п.п. 5.1 Договору № 0111001).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами договірних зобов`язань до їх повного виконання (п.п. 7.1 Договору № 0111001) (Т.1 а.с. 128-129).

На виконання умов договору № 0111001 ТОВ Маут Імпекс був складений Акт надання послуг:

- від 26.11.2019 № 16/11 згідно якої ТОВ Маут Імпекс надав послуги з підбору якісних майданчиків та розміщення посилання на сайт www.frendt.com.ua; розміщення лінків; налаштування Google My Business та Google Search Console на загальну суму 129600,00 грн. у т.ч. ПДВ 21600,00 грн. (т.1 а.с.157).

Оцінивши вищевказані первинні документи, колегія суддів вважає, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Господарська операція із наданням послуг, що виникла на підставі Договору № 1610001 та № 0111001, стала об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому ТОВ Маут Імпекс 18.11.2019, 20.11.2019, 22.11.2019, 25.11.2019, 26.11.2019 та 28.11.2019 було сформовано податкові накладні № 221, № 226, № 230, № 232, № 235, № 239 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т.3 а.с.155-172).

Як вже зазначалося судом, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

У межах розгляду даної адміністративної справи встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій позивача, зокрема у частині нереальність господарських операцій з ТОВ Маут Імпекс, оскільки в Актах виконаних робіт відсутня інформація, що саме має бути зображено на білборді, предмет реклами та рекламний сюжет; відсутня конкретна інформація де саме мають бути розміщені білборди (місто, селище, вулиця); не надано фото звіти білбордів та місця їх розташування, звіти (перелік) підібраних майданчиків.

Щодо твердження апелянта про те, що ТОВ Маут Імпекс не мало можливості власними ресурсами надати вищезазначені послуги, то такі судом оцінюються критично, оскільки, як вже було зазначено вище, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Суд зазначає, що можлива відсутність у контрагента виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, були платниками ПДВ, знаходились на податковому обліку в органах ДПС. Також, за перевіряємий період, ТОВ Маут Імпекс подано декларації по податку на додану вартість за період з 01.10.2019 по 01.01.2020, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті перевірки.

Щодо твердження відповідача про ненадання фотозвітів виконаної роботи, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні фото білбордів із рекламною кампанією щодо ТОВ ФРЕНДТ (т.2 а.с. 201-211).

Даючи оцінку доводам апелянта про те, що ТОВ ФРЕНДТ станом на 31.03.2021 з ТОВ Маут Імпекс розрахувалось частково судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний лист директора ТОВ ФРЕНДТ від 03.12.2021 № 90 адресований директору ТОВ Маут Імпекс, зі змісту якого вбачається, що позивачем частково сплачено кошти за послуги згідно Договору № 0111001, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2019 № 1131 на суму 177205,80 грн. (т.1. а.с.140).

З метою виконання в повному обсязі умов Договору № 0111001, позивачем вказаний лист був направлений ТОВ Маут Імпекс за його юридичною адресою. Однак, лист повернувся без вручення з причин «адресат відсутній». Таким чином, позивач вчинив всі залежні від нього дії для сплати грошових коштів в сумі 1363715,00 грн. за надані послуги (т.3 а.с.239-240).

Отже, за результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента послуг та відображають зміст господарської операції. Акти приймання передачі наданих послуг містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. Жодних розбіжностей у змісті Актів приймання передачі наданих послуг не встановлено.

Надаючи оцінку операції позивача із його контрагентом ТОВ Біном Корпорейт, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 13.05.2019 між ТОВ Біном Корпорейт, як виконавець, та ТОВ ФРЕНДТ, як замовник, укладено договір про надання послуг № 13/05 (далі Договір № 13/05).

Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 розділу І Договору № 13/05 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги в строк та на умовах, визначених цим договором.

У рамках договору, виконавець зобов`язується здійснити ремонт обладнання замовника сенсора лазерної спектроскопії управління TOPSOIL MAPPER.

Сторони домовилися, що загальна сума договору визначається виходячи з вартості виконаних послуг не повинна перевищувати 318000,00 грн. в тому числі ПДВ 53000,00 грн. (п.п. 2.2 Договору № 13/05).

Строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2019, але у будь якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами (п.п. 9.1 Договору № 13/05).

15.05.2019 між ТОВ Біном Корпорейт, як виконавець, та ТОВ ФРЕНДТ, як замовник, укладено договір про надання послуг № 15/05 (далі Договір № 15/05).

Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 розділу І Договору № 15/05 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги в строк та на умовах, визначених цим договором.

У рамках договору, виконавець зобов`язується здійснити наступне:

- діагностика обладнання RTK мереж для обладнання таких виробників TOPCON; Trimble; Tee Jet;

- вирішення проблем RTK мереж при роботі з обладнанням таких виробників - TOPCON; Trimble; Tee Jet;

- коригування роботи RTK мережі Trimble з наявними супутниками;

- навчання по налаштуванню та обслуговуванню RTK мереж при роботі з обладнанням таких виробників - TOPCON; Trimble; Tee Jet.

Під обладнанням замовника у цьому договорі розуміється RTK станція та RTK мережі.

Види послуг, які можуть надаватися виконавцем за цим договором, замовник визначає для себе згідно усних/письмових заявок довільної форми.

Обсяг завдань замовника і послуг виконавця визначених цим договором, може змінюватися за додатковою письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору № 15/05 вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання виконавцем та фіксується а Актах приймання передачі наданих послуг.

Сторони домовилися, що загальна вартість послуг за цим договором не повинна перевищувати 950000 грн, в тому числі ПДВ 158333,33 грн (п.п. 2.2 Договору № 15/05).

Відповідно до п.п. 10.2 Договору № 15/05 строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.05.2019, але у будь - якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами (Т.1 а.с.130-136).

На виконання умов договору № 13/05 та № 15/05 ТОВ Біном Корпорейт було складено Акти здачі приймання (надання послуг):

- від 17.05.2019 № 17/05 згідно якої ТОВ Біном Корпорейт надав послуги з ремонту сенсора лазерної спектроскопії управління TOPSOIL MAPPER на загальну суму 318000,00 грн. у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.;

- від 20.05.2019 № 20-05-1 згідно якої ТОВ Біном Корпорейт надав послуги з налаштування RTK мережі TOPCON; вирішення проблем RTK мережі при роботі TOPCON; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі TOPCON на загальну суму 318000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 53000 грн.;

- від 20.05.2019 № 20-05-2 згідно якої ТОВ Біном Корпорейт надав послуги з налаштування RTK мережі Trimble; вирішення проблем RTK мережі при роботі Trimble; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі Trimble; коригування роботи RTK мережі Trimble з наявними супутниками на загальну суму 336550,01 грн. у т.ч. ПДВ 56091,67 грн.;

- від 23.05.2019 № 23-05-1 згідно якої ТОВ Біном Корпорейт надав послуги з налаштування RTK мережі Tee Jet; вирішення проблем RTK мережі при роботі Tee Jet; навчання по налаштуванню та обслуговування RTK мережі Tee Jet на загальну суму 291500,00 грн. у т.ч. ПДВ 48583,33 грн. (Т.1 а.с.159-162).

Оцінивши вищевказані первинні документи, колегія суддів звертає увагу, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин, на переконання колегії суддів первинні документи позивача не мають істотних дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Господарська операція із наданням послуг, що виникла на підставі Договору № 13/05 та № 15/05, стала об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому ТОВ Біном Корпорейт 17.05.2019, 23.05.2019 та 20.05.2019 було сформовано податкові накладні № 5010, № 5011, № 5012, № 5013 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже зазначалося вище, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

У межах розгляду даної адміністративної справи встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій позивача, зокрема у частині нереальність господарських операцій з ТОВ Біном Корпорейт, оскільки в Актах виконаних робіт не надано розрахунки обсягу та вартості господарських операцій, кількість витраченого часу, відсутній план навчання по налаштуванню та порядок обслуговування RTK мережі, детальні звіти щодо вирішених проблем.

Разом з тим, як вже зазначалося судом вище, сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Крім того, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПС, володіли чинними свідоцтвами платників податку на додану вартість. Також, за перевіряємий період, ТОВ Біном Корпорейт подано декларації по податку на додану вартість за січень червень 2019 року, за травень 2019 року, за лютий 2021 року та відображено операції із позивачем, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті перевірки.

Аналізуючи доводи апелянта з приводу того, що ТОВ ФРЕНДТ станом на 01.04.2021 повністю не розрахувалося із ТОВ Біном Корпорейт, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний лист директора ТОВ ФРЕНДТ від 03.12.2021 № 89 адресований директору ТОВ Біном Корпорейт, зі змісту якого встановлено, що станом на 03.12.2021 ТОВ Біном Корпорейт не надано рахунку на який мала б здійснитися оплата за надані послуги відповідно до Договору № 13/05 та Договору № 15/05 (Т.3 а.с.235-236).

Вказаний лист був направлений ТОВ Біном Корпорейт за його юридичною адресою. Однак, лист повернувся без вручення з причин «адресат на знайдений». Таким чином, позивач вчинив всі залежні від нього дії для виконання своїх грошових зобов`язань за договором, а тому немає правових підстав ставити йому у вину негативні наслідки неповного проведення розрахунків.

Щодо реальності господарських оперцій позивача із ТОВ Базіліон Груп, то колегія суддів звертає увагу, що 15.05.2019 між ТОВ Базіліон Груп, як постачальник, та ТОВ ФРЕНДТ, як покупець, укладено договір про поставку товару № 15052019 (далі Договір № 15052019).

Відповідно до розділу І Договору № 15052019 постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, зазначений у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму.

Асортимент товару, що поставляється, кількість (комплектність), ціна за одиницю, терміни поставки визначаються сторонами в рахунках, що оформляються на кожну партію товару, який поставляється, окремо і є невід`ємною частиною цього договору.

Товар, що є предметом цього договору не перебуває в заставі та під арештом і не є предметом позовів третіх осіб.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору № 15052019 якість і комплектність товару, що поставляється зазначається в рахунках. Приймання товару по якості і по кількості (комплектність) здійснюється в місці (пункті) його передачі (одержання) Маріуполь.

Приймання товару по якості і по кількості (комплектності) оформляється видатковими накладними підписаними уповноваженими особами й скріплюється печаткою постачальника (п.п. 2.4 Договору № 15052019).

Відповідно до п.п. 11.1 Договору № 15052019 строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2018, але у будь - якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами (Т.1 а.с.137-138).

На виконання умов договору № 15052019 ТОВ Базіліон Груп було виписано видаткові накладні:

- від 21.05.2019 № 1041 згідно якої ТОВ Базіліон Груп продав ТОВ ФРЕНДТ процесор обробки супутникових сигналів HD-GNSS в кількості 24 шт. на загальну суму 450500,00 грн. у т.ч. ПДВ 75083,33 грн;

- від 23.05.2019 № 1042 згідно якої ТОВ Базіліон Груп продав ТОВ ФРЕНДТ електронний блок керування RTK сигналом в кількості 20 шт. на загальну суму 384250,00 грн. у т.ч. ПДВ 64041,67 грн;

- від 28.05.2019 № 1043 згідно якої ТОВ Базіліон Груп продав ТОВ ФРЕНДТ RTK модем в кількості 40 шт. на загальну суму 378950,00 грн. у т.ч. ПДВ 63158,33 грн (Т.1 а.с.163-165).

На підтвердження реального характеру господарської операції з ТОВ Базіліон Груп, позивачем окрім вказаних вище документів (Договору № 15052019 та видаткових накладних) надано товарно транспортні накладні від 21.05.2019 № 1, від 23.05.2019 № 2, від 28.05.2019 № 3, які підтверджують переміщення придбаного товару від продавця до покупця (т.1 а.с.166-168).

Крім цього позивачем до суду надано докази обліку придбаних товарів на підприємстві та їх подальшого використання (реалізації) у власній господарській діяльності.

Оцінивши вищевказані первинні документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Щодо видаткових накладних, то такі є доказом по перше - передачі товару постачальником та отримання його покупцем, по друге - підтверджують кількість, вартість та назву товару, який постачався на підставі Договору № 15052019.

За таких обставин, первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Господарська операція, що виникла на підставі Договору № 15052019, стала об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому ТОВ Базіліон Груп 21.05.2019, 23.05.2019 та 28.05.2019 було сформовано податкові накладні № 10, № 12, № 20 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже зазначалося судом, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

У межах розгляду даної адміністративної справи встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій позивача з огляду на непроведення повних розрахунків.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист директора ТОВ ФРЕНДТ від 03.12.2021 № 86 адресований директору ТОВ Базіліон Груп, зі змісту якого вбачається, що станом на 03.12.2021 ТОВ Базіліон Груп не надано рахунку на який мала б здійснитися оплата за надані послуги відповідно до Договору № 15052019 (Т.3 а.с.221-222).

Вказаний лист був направлений ТОВ Базіліон Груп за його юридичною адресою. Однак, лист повернувся без вручення з причин «адресат відсутній». Таким чином, позивач вчинив всі залежні від нього дії для сплати грошових коштів за надані відповідно до Договору № 15052019 та видаткових накладних від 21.05.2019 № 1041; від 23.05.2019 № 1042; від 28.05.2019 № 1043 послуги.

Отже, за результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента послуг та відображають зміст господарської операції. Видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. Розбіжностей у змісті видаткових накладних не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що усі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, податкові зобов`язання за вказаний період задекларовані шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість.

Законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару, послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Крім цього, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта про нереальність господарських операцій позивача за результатами проведеного аналізу ланцюга постачання: (ТОВ Атлетик Систем, ТОВ Базис кепітал груп, ТОВ Маут Імпекс, ТОВ Біном Корпорейт та ТОВ Базіліон Груп) - контрагенти позивача, (ТОВ Поліс Проектлайф, ТОВ Блік Універс, ТОВ Фортуно Плюс) - їх контрагенти (ТОВ Імона Груп, ТОВ Ранг Груп, ТОВ Аркада Актив) - контрагенти контрагентів на підставі податкової інформації АІС "Податковий блок" та інформації наданої іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: "збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" суд не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 280/1491/19.

Судова колегія звертає увагу, що в разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. В такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Водночас, апелянтом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не наведено обставин та доказів, які б свідчили про об`єднання посадових осіб позивача із посадовими особами вказаних у акті перевірки юридичних осіб неправомірним умислом спрямованим на отримання неправомірної податкової вигоди внаслідок здійснення безтоварних господарських операцій, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Посилання апелянта на зареєстровані кримінальні провадження щодо ТОВ Атлетик Систем, ТОВ Базіліон Груп, ТОВ Поліс Проектлайф, ТОВ Ранг Груп, ТОВ Імона Груп, як на підставу про нереальність господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки як вже зазначалося вище, сам факт реєстрації кримінальних проваджень щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Крім того, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента надано не було.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 по справі 813/1979/15, від 03.02.2022 по справі № 640/11220/20.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 09.02.2022 у справі № 640/9476/19.

Контролюючим органом не взято до уваги тієї обставини, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки послуги, придбані в цих контрагентів, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено документально і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 77 КАС України.

Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що досліджені судом докази підтверджують зміну майнового стану позивача та його контрагентів, отримання послуг та подальше їх використання у господарській діяльності позивача, дійсну господарську мету операцій та їх зв`язок із господарською діяльністю позивача. Натомість свої висновки контролюючий орган обґрунтовував виключно твердженнями про ймовірні дефекти у діяльності контрагентів позивача та інших осіб із якими у контрагентів позивача могли мати виникати господарські правовідносини, що спростовано при розгляді справи та не може вважатися достатньою підставою для покладення на позивача негативних наслідків згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення - рішення від 04.10.2021 № 0087520701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 серпня 2022 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.

СудСьомий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.08.2022
Оприлюднено25.08.2022
Номер документу105870404
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —120/14003/21-а

Ухвала від 15.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 06.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 05.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 17.11.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 13.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 15.08.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Постанова від 15.08.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Ухвала від 19.06.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Ухвала від 06.06.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Ухвала від 06.06.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні