Ухвала

від 22.08.2022 по справі 640/27069/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2022 року

м. Київ

справа №640/27069/21

адміністративне провадження № К/990/21505/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі № 640/27069/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач, ДСА), в якому просив:

- стягнути з ДСА на його користь середній заробіток (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2012 по 17.01.2019 в сумі 1 046 970 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021року позов задоволено частково: стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 травня 2012 року по 17 січня 2019 року в розмірі 1 040 774, 34 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державної судової адміністрації України оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2022 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху через невідповідність її вимогам статті 295 КАС України та запропоновано апелянту усунути вказані в ухвалі недоліки апеляційної скарги у строк десять днів, починаючи з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 15 611,61 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду клопотання апелянтом було надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року відмовлено Державній судовій адміністрації України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги в частині сплати судового збору до 14 липня 2022 року.

Водночас на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 06 червня 2022 року апелянтом знову надано клопотання про відстрочення сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у задоволенні зазначеного клопотання Державної судової адміністрації України відмовлено та апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі № 640/27069/21 повернуто заявникові, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

12 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла з касаційна скарга Державної судової адміністрації України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі № 640/27069/21, в якій останній просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року та передати справу на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання вимог ухвали від 06 червня 2022 року в частині сплати судового збору у розмірі 15 611,61 грн. апелянтом було подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення. Ухвалою від 04 липня 2022 року суд апеляційної інстанції відмовив ДСА України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на відсутність належного обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, а також ненадання відповідних доказів. При цьому, вказаною ухвалою суд продовжив апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 14 липня 2022 року. Водночас, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом знову було надано клопотання про відстрочення сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Розглянувши зазначене клопотання апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк. Водночас у розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, з урахуванням вимог статті 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ з власної ініціативи. Отже, саме скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Отже, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху у вставлений судом строк, суд апеляційної інстанції керуючись приписами частини другої статті 298 та пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України дійшов вирішив повернути апеляційну скаргу заявникові.

Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов`язку по сплаті судового збору.

Отже, доводи скаржника не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для відстрочення сплати суми судового збору.

Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України та частини 2 статті 169 КАС України строк усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Водночас, майже два місяці апелянт не міг виконати вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Отже, у встановлений процесуальним законодавством та судом строк, апелянтом не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2020 року та не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував норми процесуального права, а саме, частини другої статті 298 КАС України, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність коштів на оплату судового збору. Однак, як зазначено судом апеляційної інстанції, якщо бюджетні установи діють, як суб`єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. А тому, скаржником не спростовано висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги у строк.

Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги (відсутність обґрунтування незаконності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення), свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі № 640/27069/21необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі № 640/27069/21.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко