Постанова

від 21.08.2022 по справі 306/2530/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/2530/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ФАЗИКОШ Г.В.

за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 306/2530/15-ц

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва Олена Вікторівна, про визнання правочину недійсним

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»», Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про усунення порушень права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Свалявського районного суду від 30 жовтня 2020 року, повний текст якого складено 11 листопада 2020 року, головуюча суддя Жиганська Н.М., -

встановив:

27.10.2015 Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини»» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним (а.с. 3-6 т. 1).

На обґрунтування позову позивач вказував на те, що 13.09.2013 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4136 га, розташовану в с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124085601:03:001:0087, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності дарувальника ОСОБА_1 на землю підтверджувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 057016 від 25.10.2005, виданим на підставі рішення 41-ї сесії 2-го скликання Солочинської сільської ради Свалявського району від 27.09.2005.

Однак, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 23.10.2013 у справі № 710/1099/2012:

рішення 41-ї сесії 2-го скликання Солочинської сільської ради Свалявського району від 27.09.2005 у частині затвердження проекту зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_1 , із земель сільськогосподарського призначення на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд визнано незаконним і скасовано;

визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 057016 від 25.10.2005 на ділянку з кадастровим номером № 2124085601:03:001:0087.

Право дарування майна належить його власнику (ст.ст. 316, 317, 319, 717 ЦК України). Оскільки рішення органу місцевого самоврядування скасоване, а виданий на його підставі державний акт на землю визнаний недійсним, то зміст договору дарування суперечить указаним приписам закону.

Виходячи з цього, беручи до уваги також приписи ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України щодо умов дійсності правочину та підстав визнання його недійсним, договір дарування від 13.09.2013 підлягає визнанню недійсним на вимогу заінтересованої особи, якою є ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»».

Так,позивач напідставі ліцензії(спеціальногодозволу)на користуваннянадрами від19.08.1999№ 1970та актунадання гірничоговідводу від04.02.2008№ 1430експлуатує родовищавуглекислих мінеральнихвод Голубинськогородовища.Земельна ділянка,про якуйдеться,розташована вмежах заляганнякорисних копалинзагальнодержавного значення Голубинського родовища мінеральних вод, у межах гірничого відводу (друга зона санітарної охорони) свердловини № 4-р Голубинського родовища мінеральних вод.

Ці обставини встановлені рішенням апеляційного суду у справі № 710/1099/2012, яким установлено і незаконність зміни Солочинською сільською радою цільового призначення земельної ділянки.

Попри це, наразі спірна земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що надає ОСОБА_2 право використовувати ділянку для будівництва, тоді як неконтрольована забудова площ залягання корисних копалин псує Голубинське родовище мінеральних вод, робить його непридатним для експлуатації позивачем, що свідчить про порушення законного цивільного інтересу позивача. Факт заподіяння шкоди родовищу мінеральних вод неконтрольованою забудовою підтверджується висновком Українського державного геолорозвідувального інституту від 09.04.2008 № 436.

Посилаючись на ці обставини, позивач ДП «Санаторій «Квітка Полонини»» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» просив визнати недійсним договір дарування від 13.09.2013, укладений ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Кошелею О.В. за реєстровим № 380, та покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді Свалявського районного суду від 09.11.2015 відкрито провадження в справі (а.с. 35 т. 1).

08.07.2016 відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та ДП «Санаторій «Квітка Полонини»» про усунення порушень права власності на земельну ділянку (а.с. 154-156 т. 1).

Мотивувала тим, що договір дарування земельної ділянки від 13.09.2013 не суперечив вимогам закону в момент його укладення, а позивач будучи власником чи користувачем земельної ділянки, не будучи стороною договору дарування не має права вимоги визнання договору недійсним.

Крім того, акт надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 ДП «Санаторій «Квітка Полонини»» був виданий із порушенням норм законодавства, які регулюють відповідні питання, зокрема, без згоди власника землі та без погодження із Солочинською сільською радою Свалявського району, та є незаконним, що встановлено рішенням Свалявського районного суду від 14.09.2010 у справі № 2-146/10 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2011 (справа № 6-6439св10).

Зазначений акт надання гірничого відводу порушує право власності позивачки на подаровану їй земельну ділянку і це право підлягає захисту відповідно до положень ст.ст. 90, 152 ЗК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України.

Виходячи з цього, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила:

визнати недійсним акт надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 у частині належної їй земельної ділянки площею 0,4136 га, розташованої в с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області;

зобов`язати Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України внести зміни до акту надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 шляхом зменшення площі проекції гірничого відводу в розмірі 0,4136 га;

в первісному позові відмовити за його безпідставністю.

22.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»» як позивач за первісним позовом подало до Свалявського районного суду додаткові пояснення по справі (а.с. 208-210 т. 1).

ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»» зазначило, зокрема, що попри визнання судом недійсними та скасування рішення 41-ї сесії 2-го скликання Солочинської сільської ради Свалявського району від 27.09.2005 і Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 057016 від 25.10.2005, ця земельна ділянка з кадастровим номером № 2124085601:03:001:0087 значиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованою за ОСОБА_2 із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Строк дії ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами від 19.08.1999 № 1970, яка була видана ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»», був установлений до 19.08.2019. ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» перетворене на ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»», цьому підприємству був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.08.1999 № 1970 зі строком дії до 2039 року, який з урахуванням часу його видачі не міг бути наданий підприємством суду.

У контексті питання про цільове призначення належної ОСОБА_2 земельної ділянки у справі належить врахувати висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-427цс15, про те, що право користування надрами Голубинського родовища та, відповідно, право захисту своїх законних інтересів як користувача надр, від передчасного забруднення Голубинського родовища у позивача [тобто, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»»] виникло в силу вимог частини 4 статті 24 КпН України з моменту отримання ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами від 19.08.1999 № 1970, отже, видачею оспорюваного державного акта було порушено права позивача. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 у справі № 306/999/17.

25.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»» подало до Свалявського районного суду клопотання про залучення його до участі в справі як правонаступника позивача Дочірнього підприємства«Санаторій «КвіткаПолонини»» ЗАТлікувально-оздоровчихзакладів профспілокУкраїни «Укрпрофоздоровниця»»внаслідок перетворенняюридичної особи,державна реєстраціяякого проведена13.06.2018 (а.с. 222 т. 1).

08.07.2019 відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 подала до Свалявського районного суду доповнення до зустрічного позову (а.с. 53-54 т. 2).

У доповненні до зустрічного позову ОСОБА_2 не наводила додаткових підстав і мотивів для пред`явлення зустрічного позову порівняно з раніше вказаними, водночас:

відповідачами визначила:

Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України,

Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини»» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»»

і Солочинську сільську раду Свалявського району Закарпатської області;

просила:

визнати недійсним акт надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, в частині належної їй земельної ділянки площею 0,4136 га, розташованої в с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області;

зобов`язати Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України внести зміни до акту надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 шляхом зменшення площі проекції гірничого відводу в розмірі 0,4136 га;

в первісному позові відмовити за його безпідставністю.

Ухвалою Свалявського районного суду від 11.08.2020:

закрито підготовче провадження в справі;

залучено до участі в справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»» як правонаступника Дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»»;

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маковеєву (Кошелю) Олену Вікторівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів за первісним позовом;

прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ДП «Санаторій«Квітка Полонини»та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (а.с. 68-70 т. 3).

Заочним рішенням Свалявського районного суду від 30.10.2020:

як зазначено у вступній частині рішення: позов Дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

як зазначено в резолютивній частині рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва (Кошеля) О.В., про визнанняправочину недійснимзадоволено,визнано недійсним договір дарування від 13.09.2013, укладений ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Кошелею О.В. за реєстровим № 380;

стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 609,00 грн судового збору з кожного на користь ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»»;

як зазначено в резолютивній частині рішення: зустрічний позов ОСОБА_2 до ДП «Санаторій«Квітка Полонини»ЗАТ лікувально-оздоровчихзакладів профспілокУкраїни «Укрпрофоздоровниця»», Державноїслужби гірничогонагляду тапромислової безпекиУкраїни проусунення порушеньправа власностіна земельнуділянку залишено без розгляду на підставі ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України (а.с. 165-173 т. 3).

Додатковим рішеннямСвалявського районногосуду від23.12.2020стягнуто солідарноз ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»» судові витрати на правничу допомогу в сумі 11200,00 грн (а.с. 232-235 т. 3).

Ухвалою Свалявського районного суду від 23.12.2020 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020 залишено без задоволення (а.с. 238-241 т. 3).

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 оскаржила заочне рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020 як незаконне та необґрунтоване (а.с. 3-7, 34-43 т. 4). Доводи скарги зводяться до таких.

Суд першої інстанції визнав правочин недійсним ґрунтуючись на загальних нормах ЦК України щодо договору дарування, визнання правочинів недійсними та на судових рішеннях щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним державного акту на землю. Однак, суд не дав оцінки доводам і аргументам відповідачки, якими вона заперечувала первісний позов.

Так, на момент укладення оспореного договору він відповідав вимогам закону. Суд не вказав, яким саме нормам законодавства суперечить договір дарування земельної ділянки.

Не було взято до уваги і приховання позивачем незаконності акту гірничого відводу, що встановлено чинними судовими рішеннями. Крім того, акт гірничого відводу вже був визнаний частково недійсним і позивача було зобов`язано зменшити площу гірничого відводу відповідно до ряду державних актів на право власності на землю. Цей акт порушує право власності відповідачки, оскільки необґрунтовано обмежує його.

Суд не з`ясував, чи були порушені оспореним правочином цивільні права та інтереси, а якщо так, то кого саме.

Зважаючи на незаконність акту гірничого відводу, яким оперує позивач за первісним позовом, про порушення його цивільних прав та інтересів ітися не може.

Позивач, який не був стороною оспореного правочину, не довів факту порушення його цивільних прав та інтересів, вчиненням правочину не були порушені жодні його майнові права, тож він не наділений правом вимагати в судовому порядку визнання договору недійсним.

Відповідачку було без законних підстав позбавлено права власності на землю.

Окрім цього, були порушені процесуальні права відповідачки, позаяк її не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, а саме, про час ухвалення заочного рішення. Були порушені принципи рівності сторін у процесі та змагальності цивільного процесу. Водночас суд не взяв до уваги заяву апелянта, якою вона просила провести розгляд справи за її відсутності.

Відтак, зустрічний позов незаконно був залишений без розгляду.

Відвід, який заявлявся головуючій Жиганській Н.М., був обґрунтованим і підлягав задоволенню, оскільки суддя не була безсторонньою в цій справі.

Сторона просить заочне рішення суду скасувати, у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.02.2021 справу з апеляційного розгляду було знято та направлено до суду першої інстанції для виправлення описки в судовому рішенні, оскільки з урахуванням вчинених у справі процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень у вступній частині заочного рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020 невірно був зазначений позивач за первісним позовом, не була зазначена третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачів запервісним позовом,у вступнійі резолютивнійчастинах рішенняневірно бувзазначений відповідачза зустрічнимпозовом,а такожу рішеннісуду небув зазначенийвідповідач зазустрічним позовомСолочинська сільськарада Свалявськогорайону (а.с. 71-72 т. 4).

Ухвалою Свалявського районного суду від 17.03.2021 внесені виправлення до заочного рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020, а саме:

викладено вступну частину рішення суду в такій редакції:

«Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Станкович Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду № 1 цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва (Кошеля) Олена Вікторівна (адреса: м. Київ, проспект Валерія Лобановського (Червонозоряний), буд. 6 А, офіс 143) про визнання правочину недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791), Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України (01023, м.Київ, вул. Еспланадна, буд.8/10), Солочинської сільської ради Свалявського району (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, 241) про усунення порушень права власності на земельну ділянку»;

викладено резолютивну частину рішення суду в такій редакції:

«Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва (Кошеля) Олена Вікторівна (адреса: м. Київ, проспект Валерія Лобановського (Червонозоряний), буд. 6 А, офіс 143) про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 13 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Кошеля Оленою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №380.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791) - судовий збір в сумі 609 грн (шістсот дев`ять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791) - судовий збір в сумі 609 грн (шістсот дев`ять гривень 00 коп.).

Зустрічний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ: 02649791), Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України (01023, м.Київ, вул. Еспланадна, буд.8/10), Солочинської сільської ради Свалявського району (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, 241) про усунення порушень права власності на земельну ділянку залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України»;

викладено у мотивувальній частині рішення суду:

абзац 2 сторінка 4 у такій редакції:

«11.08.2020 суд прийняв до спільного розгляду з первісним зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» та державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України, Солочинської сільської ради Свалявського району про усунення порушень права власності на земельну ділянку»;

абзац 4 сторінка 4 у такій редакції:

«22.09.2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№ 5940), в якому ТзОВ «Санаторій «Квітка Полонини» просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» та державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України, Солочинської сільської ради Свалявського району про усунення порушень права власності на земельну ділянку в повному обсязі. Просить застосувати строки позовної давності.»;

абзац 3 сторінка 8 у такій редакції:

«З огляду на вищевикладене, зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» та державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України, Солочинської сільської ради Свалявського району про усунення порушень права власності на земельну ділянку слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України» (а.с. 79-81 т. 4).

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 оскаржила ухвалу Свалявського районного суду від 17.03.2021 як постановлену з порушенням норм процесуального права, просила ухвалускасувати тавідмовити увнесенні виправленьдо рішеннясуду першоїінстанції (а.с. 93-98, 114-119 т. 4).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Свалявського районного суду від 17.03.2021 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 на заочне рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»» вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 152-160 т. 4).

Зазначає, зокрема, що мав підстави ставити питання про захист свого законного цивільного інтересу, позаяк цільове призначення спірної земельної ділянки (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) недопустиме відповідно до законодавства та порушує права позивача, який правомірно, на підставі чинних дозвільних документів, підстав для визнання недійсними яких немає, експлуатує Голубинське родовище мінеральних вод.

Стосовно залишення без розгляду зустрічного позову, то суд першої інстанції не порушив норми процесуального права, оскільки повідомляв ОСОБА_2 про процес за вказаною нею адресою місця проживання, тоді як саме позивачка за зустрічним позовом зловживаючи процесуальними правами ухилялася від отримання документів із суду, не з`являлася в судові засідання, затягувала розгляд справи, не цікавилася її рухом, хоча зобов`язана була це робити.

Твердження позивачки за зустрічним позовом в апеляції про те, що вона просила розглянути справу за її зустрічним позовом без її участі, недостовірне, оскільки її заява від 08.08.2017 року має інший зміст і стосується лише прийняття зустрічного позову судом до розгляду за її відсутності.

Насамкінець, у суду були підстави для залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без розгляду також й із підстави, передбаченої ст. 257 ч. 1 п. 4 ЦПК України (у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), оскільки в провадженні Свалявського районного суду перебуває справа № 306/399/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ДП «Санаторій «Квітка Полонини»» і Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання недійсним акту надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 в частині належної їй земельної ділянки площею 0,4136 га, розташованої в с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області та зобов`язання Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України внести зміни до акту надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19.05.2021 зважаючи на зміни в адміністративно-територіальному устрої України, зокрема, щодо поділу Закарпатської області на райони, зміни правового статусу, повноважень, територіального розташування в межах відповідного району області, територіальної юрисдикції сільської ради як представницького органу об`єднаної територіальної громади та її найменування, які відбулися впродовж 2020 року, залучено Полянську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (а.с. 166-168 т. 4).

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвоката Кампова В.Ф., який апеляцію підтримав, позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»» адвоката Ігнатенка С.С., який скаргу не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як випливає з матеріалів справи, первісний позов був пред`явлений ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»» на захист свого законного цивільного інтересу, який полягає в забезпеченні можливості на підставі чинних дозвільних документів, до яких належить і акт наданнягірничого відводувід 04.02.2008№ 1430, експлуатувати Голубинське родовище мінеральних вод. Предметом позову є визнання недійсним договору дарування від 13.09.2013, укладеного ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Кошелею О.В. за реєстровим № 380, щодо земельної ділянки із недопустимим на території, яка охоплюється гірничим відводом, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зустрічний позов був пред`явлений ОСОБА_2 на захист свого права власності на земельну ділянку площею 0,4136 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0087, розташовану в с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області, цільове призначення ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Предметом цього позову є визнання недійсним вказаного акту надання гірничого відводу в частині належної позивачці земельної ділянки та зобов`язання Держгірнпромнагляду України внести зміни до акту надання гірничого відводу шляхом зменшення площі проекції гірничого відводу в розмірі 0,4136 га.

Ухвалою Свалявського районного суду від 11.08.2020 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, чим визнано, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ст. 193 ч. 2 ЦПК України). Таке процесуальне рішення є чинним, відповідає обставинам справи та у відповідній частині правовим позиціям сторін.

У судовомузасіданні 30.10.2020заочним рішеннямСвалявського районногосуду задоволенопервісний позов,визнано недійсним договірдарування від13.09.2013,укладений ОСОБА_1 із ОСОБА_2 ,посвідчений приватнимнотаріусом Свалявськогорайонного нотаріальногоокругу КошелеюО.В.за реєстровим№ 380,а зустрічний позов залишено без розгляду на підставі ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України (належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи).

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачка за зустрічним позовом після його пред`явлення не з`явилася в судові засідання без поважних причин і про такі не повідомила.

Із таким вирішенням процесуального питання погодитись не можна.

За приписами ст. 128 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 30.10.2020), зокрема:

суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (ч. 1);

суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч. 2);

судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (ч. 3);

судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (ч. 4);

судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно (ч. 5);

судова повістка … надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня… (ч. 6).

Стаття 223 ЦПК України встановлює правила, за якими, зокрема:

неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1);

суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні, зокрема, з таких підстав:

неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (ч. 2 п. 1);

перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (ч. 2 п. 2);

якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (ч. 2 п. 5);

якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (ч. 3);

у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4);

у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5);

про відкладення розгляду справи постановляється ухвала (ч. 9).

Згідно зі статтею 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (ч. 1 п. 3).

Тож цивільним процесуальним законом можливість залишення позову без розгляду внаслідок повторної неявки позивача в судове засідання пов`язується передусім із належним повідомленням позивача про час і місце розгляду справи та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності, що є обов`язковими умовами законності відповідного судового рішення. При цьому, у разі надходження від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення в судове засідання розгляд справи по суті може мати місце лише якщо остання обставина не перешкоджає розгляду справи. Суд залишає позов без розгляду шляхом постановлення ухвали.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказала свою адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 154 т. 1, а.с. 55 т. 2 та ін.). Після прийняття до розгляду зустрічного позову суд першої інстанції призначив розгляд справи на 04.09.2020, в це судове засідання сторони не з`явилися (а.с. 68-70, 90 т. 3).

В наступне судове засідання 22.09.2020 ОСОБА_2 не з`явилася (а.с. 156-158 т. 3). У судовому засіданні 30.10.2020 за відсутності учасників процесу судом було постановлено заочне рішення (а.с. 164 т. 3).

Суд першої інстанції загалом виконував свій обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, надсилав рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення судові повістки, які, втім, поверталися до суду, при цьому, стосовно судового засідання, призначеного на 22.09.2020, з відмітками органу поштового зв`язку як про відсутність адресата, так і про закінчення терміну зберігання поштового відправлення (а.с. 95, 96, 101, 102 т. 3), а стосовно судового засідання, призначеного на 30.10.2020, у справі відсутні будь-які докази направлення ОСОБА_2 судової повістки чи судової повістки-повідомлення.

Отже, вимоги закону щодо повідомлення позивачки за зустрічним позовом про судові засідання або про її виклик у судові засідання, які призначалися на 22.09.2020 і на 30.10.2020, не були додержані, доказів отримання ним судових повісток щодо цих судових засідань у справі немає.

Крім того, суд помилково вирішив процесуальне питання рішенням, тоді як належало постановити ухвалу окремим процесуальним документом.

Твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що вона просила розглянути зустрічний позов за її відсутності безпідставне, позаяк у клопотанні, яке вона подала до суду першої інстанції 08.08.2017, вона просила лише вирішити питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним та об`єднання їх в одне провадження за її відсутності в судовому засіданні, оскільки зустрічний позов вона підтримує (а.с. 53-54 т. 2).

За таких обставин, доводи апеляції про порушення процесуальних прав позивачки за зустрічним позовом щодо належного повідомлення (виклику) про судове засідання заслуговують на увагу та не спростовані. Позивачку за зустрічним позовом не можна визнати належно повідомленою про час і місце судового засідання і такою, що не з`явилася в два судові засідання поспіль будучи повідомленою про такі (викликаною в такі) з додержанням вимог цивільного процесуального закону. Заява про розгляд зустрічного позову по суті за відсутності позивачки відсутня.

Наведені вище обставини виключають законність залишення без розгляду зустрічного позову, про який ідеться.

Розгляд справи покладається на суд першої інстанції, апеляційний суд здійснює перевірку, зокрема, рішення суду, ухваленого по суті спору і за відсутності такого рішення не вправі вирішувати справу по суті, оскільки в протилежному випадку неправомірно перебере на себе повноваження суду першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 182, ст. 351 ч. 1, ст. 352 ч. 1 та інші норми ЦПК України).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції неправильно застосував у справі положення ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, належних процесуальних підстав для чого не мав, доводи апеляції в цій частині знайшли своє підтвердження, тому з урахуванням положень ст. 10 ч. 9 ЦПК України та на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 цього Кодексу, оскільки йдеться не про форму судового рішення, а про суть вирішуваного процесуального питання (процесуального предмета), яким є не вирішення позову по суті, а залишення його без розгляду, апеляцію слід задовольнити частково (щодо вирішення цього процесуального питання), заочне рішення суду першої інстанції, яке без законних підстав перешкоджає провадженню в справі за зустрічним позовом, у частині залишення без розгляду зустрічного позову скасувати, справу за цим зустрічним позовом направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Під час апеляційного розгляду справи сторони підтвердили по суті взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, а за обставинами справи задоволення зустрічного позову може виключити істотні підстави, з яких був пред`явлений первісний позов, а також може виключити повністю чи частково можливість задоволення первісного позову.

Зустрічний позов не вирішений по суті судом першої інстанції і підлягає такому вирішенню. Сторони за зустрічним позовом не можуть бути позбавлені права та можливості реалізувати відповідно до закону в належному процесі на стадії розгляду справи судом першої інстанції свої процесуальні права, виконати процесуальні обов`язки щодо доказування, заперечення позову тощо.

Такі обставини позбавляють апеляційний суд можливості вирішення наразі справи за апеляцією в частині, яка стосується первісного позову, оскільки за встановленого порушення процесуальних прав позивачки за зустрічним позовом це є недопустимим і потягло б подальше порушення таких прав. Будуть порушені в такому разі і права позивача за первісним позовом, який є відповідачем за зустрічним позовом, а також права інших учасників процесу.

Апеляційний суд на цій стадії процесу не може давати і не дає жодних оцінок фактам і обставинам по суті справи і не робить жодних висновків у частині вирішення первісного позову.

Після ухвалення судом першої інстанції кінцевого процесуального рішення за результатом руху справи за зустрічним позовом справа підлягає невідкладному направленню до апеляційного суду для розгляду апеляції відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 на заочне рішення Свалявського районного суду від 30.10.2020.

Керуючись ст. 10 ч. 9, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково,

заочне рішенняСвалявського районногосуду від30жовтня 2020року вчастині залишеннябез розгляду зустрічногопозову ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Санаторій«Квітка Полонини»»,Державної службигірничого наглядута промисловоїбезпеки Українита Полянськоїсільської радиМукачівського районуЗакарпатської областіпро усуненняпорушень прававласності наземельну ділянку скасувати,

справу за цим зустрічним позовом направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 23 серпня 2022 року.

Судді