Постанова

від 03.08.2022 по справі 602/57/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/57/22Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/620/22 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін та їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 травня 2022 року (ухвалене суддею Радосюком А.В., дату складення повного тексту не зазначено) в справі №602/57/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача та збільшення розміру аліментів.

Свої позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав мотивувала тим, що вона є бабусею ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_1 є батьком дитини. Після розлучення батьків дівчинка постійно проживала з нею та матір`ю ОСОБА_4 , та перебувала на їхньому утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_5 ОСОБА_4 . Після її смерті і по даний час дитина проживає з нею, рідною бабусею по материнській лінії, та перебуває на її утриманні. Наказом начальника служби у справах дітей Лановецької міської ради від 10 березня 2021 року № 10-од неповнолітню ОСОБА_3 , з метою захисту її прав та інтересів, було тимчасово влаштовано в сім`ю позивача до прийняття органом опіки та піклування рішення про подальше постійне влаштування дитини. Протягом усього часу після розлучення відповідач не підтримував зв`язку з неповнолітньою дочкою, не приймав участі у її вихованні, не забезпечував необхідного медичного догляду, лікування дитини; не спілкувався із донькою; не надавав дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяв засвоєнню нею загально визначених норм моралі; не виявляв інтересів до її внутрішнього світу; не створював умов для отримання нею освіти. Вищевказані обов`язки, які покладені законодавством на батьків, фактично виконувалися померлою мамою ОСОБА_5 та позивачем. Позивач приділяє велику увагу онучці ОСОБА_5 , оскільки працює вчителем багато років, добре знає психологію дітей, має підхід до них, розуміється на вихованні. Окрім того позивачем складено заповіт, згідно якого все належне на день смерті їй майно вона заповіла ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги щодо збільшення розміру аліментів мотивувала тим, що після смерті матері ОСОБА_5 перебуває на її утриманні. Після смерті дочки потреба у матеріальних коштах зросла. Аліменти, які стягуються з відповідача в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання внучки. Дівчинці майже 15 років, вона веде активний спосіб життя, готується до вступу у вищий навчальний заклад, відвідує репетиторів, потребує дорогих спеціалізованих підручників. Аліменти, які сплачує відповідач щомісячно становлять в середньому 2800-3100 грн. Зважаючи на втрату дитиною матері вважала, що батько має матеріальну можливість надавати для гармонійного розвитку дитини та достатнього життя більшу суму аліментів, тому просила збільшити їх розмір.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 та збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 з розміру 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до розміру 1/3 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття, шляхом їх перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також встановлений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року розмір стягнення аліментів з відповідача - 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, збільшити визначивши розмір - 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо позбавлення батьківських прав апелянта на підставі п.2 ч.1 ст. 164 СК України, оскільки він особисто приймав участь у засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лановецької міської ради, висловлював комісії, а також доньці свою батьківську позицію, яка полягала у тому, що його дитина є йому дорогою, він готовий брати учать у її житті, вихованні та розвитку, розподіляти з нею її захоплення, відпочинок, радіти її досягненням, обговорювати з нею плани щодо її майбутньої освіти та професії, бути для неї підтримкою та опорою. У нього відбулось декілька зустрічей з донькою. Вказує на те, що намагався налагодити психологічний контакт з дитиною, бути лагідним та ніжним, однак дочка відповідала холодно, коротко та закрито позбудься мене, чим в свою чергу спричиняла великий душевний біль. Зазначає, що він намагався зберегти шлюб із мамою ОСОБА_5 , хоча б заради того, щоб бути поруч з донькою. Після розлучення продовжував відвідувати дитину в дитячому садку Берізка. Вважає, що збоку бабусі мало місце налаштування дитини проти батька, зокрема шляхом пояснень внучці про те, що в її батька є інша жінка, а її нібито він більше не любить, що в свою чергу завдало ОСОБА_5 психологічних травм. Також бабуся всіляко перешкоджала його спілкуванню з дитиною, повертала йому його подарунки, чим, переконаний, такими своїми безпідставними діями порушувала його права, як батька, а тому покладає на ОСОБА_2 відповідальність за довготривалу паузу в його спілкуванні з донькою. Вказує, що не звертався до суду чи органу опіки та піклування для захисту своїх прав як батька, щоб не завдати дочці глибоких психологічних травм. Звертає увагу суду, що він сплачував аліменти, чим брав постійну, фінансову участь в житті дитини. Вважає необ`єктивним висновок комісії про те, що жодних намагань налагодити психологічний контакт з дитиною, з його сторони не було. Вказує, що не заперечував проти того, щоб бабуся була опікуном для ОСОБА_5 , проте виключає можливість позбавлення його батьківських прав. Посилається на формальний підхід суду першої інстанції до розгляду даної справи, оскільки таке важливе рішення було прийняте без його участі, а також не було взято до уваги його письмову заяву-заперечення, факт наявності якої, в свою чергу, свідчить про те, що він не ухиляється від своїх батьківських обов`язків, а навпаки намагається їх відстояти та захистити. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батька дитини. Вважає, що вина в його діях відсутня він може змінити свою поведінку у кращу сторону, налагодивши контакт з дочкою, як вона стане трохи старшою і в неї закінчиться перехідний вік. Також заперечує проти збільшення розміру стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 саме в частині їх збільшення розміру з 1/4 до 1/3 від всіх видів його доходів, оскільки таке суперечить інтересам інших членів його сім`ї та підстав такого збільшення стороною позивача не наведено.

Стороною позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що з 2010 року ОСОБА_1 жодного разу не відвідував дочки, не цікавився її життям, не брав жодної участі у вихованні дочки. Навіть коли померла мама дівчинки, бабуся взнала номер відповідача, зателефонувала до нього, щоб він приїхав підтримати доньку яка в 13 років втратила маму, однак він не приїхав та саме це стало поштовхом для ОСОБА_5 , щоб позбавити його батьківських прав. На засіданнях комісії вони спілкувались як чужі люди, ОСОБА_6 не пропонував ОСОБА_5 називати її батьком, а лише на Ти, або ОСОБА_7 , розказував про своїх дітей та не цікавився її життям. Твердження про те, що бабуся чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною, налаштовувала її проти нього нічим не доведено, а зворотнє підтверджується ОСОБА_5 . Після розлучення із матір`ю дитини він ще протягом 1 року відвідував її за місцем проживання, ОСОБА_5 його радо вітала, однак після того як апелянт одружився його візити стали рідшими, а з 2010 року припинились. Вся участь у житті дитини звелась до сплати ним аліментів. Участі у вихованні не приймав, життям дитини не цікавився. Протягом тривалого часу, після смерті матері, а саме у період з червня 2020 року до червня 2021 року (1 рік) дитина не могла отримувати ні пенсію по втраті годувальника, ні аліментів, так як у батька не було часу відкрити для неї рахунок. Вважає, що встановлений рішенням суду першої інстанції збільшений розмір аліментів відповідає найкращим інтересам дитини і позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьком та дитиною, оскільки він з нею не проживає протягом тривалого часу.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу з мотивів викладених у ній та додатково пояснив, що після розлучення з матір`ю ОСОБА_5 він тривалий час навідувався до дочки, а потім після образливої поведінки позивачки (бабусі), з якою проживала дочка, та зайняттям науковою діяльністю спілкування між ними припинилось, і він лише сплачував кошти на її утримання, в тому числі і після смерті матері. Вказав, що намагався відновити відносини з ОСОБА_5 , приймав участь в засіданнях органу опіки та піклування, виконував рекомендації психолога, однак його відсутність на останньому засіданні сприяла негативному висновку, який, на його думку, є необ`єктивним. Стверджував, що любить дочку, бажає брати участь у її вихованні та за допомогою психолога хоче налагодити контакт з нею.

В судовому засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з мотивів викладених у ній, а також вважав, що відзив на апеляційну скаргу не містить аргументів, які б давали підстави відхилити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивачка та її представник заперечили проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві та додатково вказали, що відповідач більше 10 років не брав участі у вихованні дочки, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.21).

02 липня 2009 року зареєстровано актовий запис № 29 про розірвання шлюбу, укладеного 04 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла в м.Київ, актовий запис № 9606 (а.с.22).

Згідно копії наказу Служби у справах дітей Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області № 10-од від 10 березня 2021 року «Про тимчасове влаштування дитини», тимчасово влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 , у сім`ю ОСОБА_2 , яка є її бабою по матері, на період з 10 березня 2021 року до прийняття рішення органом опіки та піклування Лановецької міської ради про подальше постійне влаштування дитини (а.с.23).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лановецької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісія визнала доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24-25).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2011 року з ОСОБА_1 вирішено стягнути в користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.68).

Згідно довідки про доходи № 07/558 від 17.02.2022 року, ОСОБА_1 займає посаду професора Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, загальна сума його доходу за період з січня 2021 року по січень 2022 року становить 361446,03 грн.(а.с.91). Загальна сума виплаченого доходу із урахуванням єдиного соціального внеску, податку доходів фізичних осіб та військового збору становить 257671,10 грн.(а.с.92).

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2021 року, (ВП № 35736732), виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3088/11 від 08.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, закінчено в зв`язку зі смертю стягувача (а.с.94).

Згідно копії заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 07.06.2021 року, виписки по картці /рахунку останні цифри 0851 і додатковим рахункам договору від 07.06.2021 року за період 01.06.2021-17.02.2022, ОСОБА_1 було відкрито пенсійний рахунок для отримання пенсійних виплат у зв`язку із втратою ОСОБА_3 одного з годувальників. На цей рахунок, окрім пенсійних виплат, позивач щомісячно отримувала сплачувані ОСОБА_1 аліменти (а.с.87-90).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 29 квітня 2010 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №410, прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с.95).

Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народились діти: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.96-97).

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 09.07.2020 року, 12.08.2020 року, 10.09.2020 року, 16.10.2020 року, 24.11.2020 року, 25.12.2020 року, 21.01.2021 року, 10.02.2021 року, 10.03.2021 року, 10.04.2021 року13.05.2021 року, складених депутатом Лановецької міської ради в присутності свідків, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 липня 2008 року постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 , без реєстрації зі своєю бабусею ОСОБА_2 , яка займається її вихованням. ІНФОРМАЦІЯ_7 померла матір малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . З дня смерті матері батькоАнастасії, ОСОБА_1 , жодного разу не з`являвся і не навідував дитину за вищевказаною адресою її проживання (а.с.26-37).

Згідно інформації дирекції Лановецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 ім. Ю. Коваля від 15.04.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.09.2013 року по даний час навчається в даному закладі освіти, у 1-4 класах класним керівником учениці була ОСОБА_13 , у 5-8 класах ОСОБА_14 . За інформацією, наданою вищевказаними вчителями, за вказаний період з батьком учениці ОСОБА_1 вони не зустрічалися. Батько процесом та результатами навчання і виховання доньки не цікавився. ОСОБА_1 не відвідував батьківські збори та класні заходи. (а.с.39-41, 55).

Згідно інформації КНП «Лановецький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» №49 від 15.04.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1 року та 6 місяців спостерігалася у Тернополі, із записів слідує про супровід мами чи бабусі. З 1 року та 6 місяців до 2 років 3 місяців спостерігалась у Ланівцях (хто супроводжує не вказано), надалі і до 2011 року спостерігалась у Києві (вказано супровід мами), надалі і по теперішній час у Ланівцях. Щорічні медичні огляди проходять під наглядом бабусі. Записів в амбулаторній картці щодо звернень батька про стан здоров`я доньки не виявлено (а.с.43).

Згідно інформації КНП «Лановецький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» №113 від 12.10.2021 року, за період з 15 квітня 2021 року ОСОБА_3 , зверталась у лікувальний заклад кілька разів у супроводі бабусі ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_1 до сімейного лікаря з 15.04.2021 року і до теперішнього часу не звертався про надання інформації про стан здоров`я доньки (а.с.45).

Згідно інформації Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, станом на 01.05.2021 року до органу опіки та піклування Лановецької міської ради не надходило будь-яких звернень від ОСОБА_1 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 (а.с.47).

Згідно інформації Громадської організації «Тернопільська обласна Федерація Окінавського Годзю-рю карате-до і Рю-кю Кобуло Джундокан України» від 18.10.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує заняття по карате регулярно з 2019 року по даний час. За весь час відвідування ОСОБА_5 занять карате по даний час, жодного разу не був присутній батько, не цікавився успіхами доньки ні в усній, ні в письмовій формі. Оплату занять здійснює бабуся ОСОБА_2 , з якою адміністрація Громадської організації співпрацює по навчально-виховному процесі ОСОБА_3 (а.с.49).

Згідно довідки, виданої 13.10.2021 року лікарем - ортодонтом стоматологічного кабінету «Студія 32», в період з 12.06.2014 року і по сьогоднішній день ОСОБА_3 2007 року народження, є пацієнткою клініки «Студія 32». На консультацію до лікаря-ортодонта прийшла 12.06.2014 року разом з ОСОБА_2 . Після встановлення діагнозу пацієнтці призначено лікування пластиною і явка на огляд щомісяця. На прийомі ОСОБА_2 завжди супроводжувала ОСОБА_5 . Після лікування пластиною 12.05.2018 року пацієнтці зафіксовано брекет-систему. Огляди ортодонтичні і терапевтичні відбуваються щомісяця у супроводі бабусі. Усі фінансові витрати оплачує ОСОБА_2 . ОСОБА_1 жодного разу не відвідував клініку з ОСОБА_5 і про стан здоров`я запитів не було (а.с.51).

З скріншоту переписки через програму Viber з екрану телефону ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує проти можливого опікунства ОСОБА_2 над його неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 (а.с.52-53).

Задовольняючи позовні вимоги та позбавляючи відповідача батьківських прав суд першої інстанції вважав, що надані по справі докази вказують на свідоме ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Також виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини суд першої інстанції прийшов до переконання про необхідність збільшення розміру аліментів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував положення статті 164 СК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, не взяв до уваги, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд розтлумачив поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшов висновку, що бездіяльність ОСОБА_1 при виконанні батьківських обов`язків свідчить про наявність підстав для позбавлення останнього батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_5 , яка проживає разом з бабусею.

Однак при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є як ставлення батька до дитини, так і бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з бабусею.

Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається бабуся, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її вихованні та утриманні (систематично надає кошти на її утримання).

Крім того, сам факт наявності заперечення проти позову у даній справі, а також факт поданої апеляційної скарги може свідчити про його інтерес до дитини.

Статтею 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано в повній мірі, оскільки покладаючи в основу рішення висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лановецької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , судом не було враховано, що батько проживає окремо від дитини, проти позбавлення батьківських прав заперечує, сплачував аліменти та ним було відкрито пенсійний рахунок для отримання пенсійних виплат у зв`язку із втратою дочкою одного з годувальників, а тому вказаний висновок, на думку колегії суддів, не підтверджує того, що ОСОБА_1 , який не має негативних характеристик, свідомо та остаточно знехтував своїми обов`язками відносно дитини, втратив до неї цікавість, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення батька батьківських прав.

Таким чином перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує факт неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 164, 166 СК України, з огляду на помилковість висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав і що застосування такого крайнього заходу покликане захистом інтересів дитини.

Крім цього, колегія суддів приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог і в частині збільшення розміру аліментів, з огляду на наступне.

Так рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2011 року з ОСОБА_1 вирішено стягувати в користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.68).

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09 червня 2020 року, вбачається, що стягувач аліментів - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Київ, актовий запис № 9606 (а.с.22).

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2021 року, (ВП № 35736732), виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3088/11 від 08.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, закінчено в зв`язку зі смертю стягувача (а.с.94).

Відповідно до ст. 442 ЦПК Україи у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Як було встановлено апеляційним судом під час апеляційного провадження, будь-яких даних, які б свідчили про звернення до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником в матеріалах справи немає.

Також відсутні дані про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2021 року, ВП № 35736732 чи його відновлення.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог і в частині збільшення розміру аліментів, оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3088/11 від 08.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 закінчено у зв`язку зі смертю стягувача та не було подано заяву в порядку ст. 442 ЦПК України про заміну сторони її правонаступником та відсутні відомості щодо відновлення ВП № 35736732.

Таким чином колегією суддів констатується факт недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В силу вимог п.п.2,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів приходить до переконання про необхідність скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, так як колегія суддів, прийшла до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , оскільки це є крайнім заходом, апеляційний суд вважає за доцільне, з урахуванням конкретних обставин даної справи, особи відповідача, а також очевидного факту незадовільного ставлення ОСОБА_1 до виховання дочки ОСОБА_3 , попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки та покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 травня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та збільшення розміру аліментів відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та покласти на орган опіки та піклування по місцю проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2022 року.

Головуюча: Бершадська Г.В.

Судді: Гірський Б.О.

Хома М.В.