Постанова

від 14.08.2022 по справі 388/1076/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2022 року м. Кропивницький

справа № 388/1076/21

провадження № 22-ц/4809/700/22

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Новогригорівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Кнурова О.А. від 29 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новогригорівське» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, -

встановив:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі Державного акту про право приватної власності на землю Серії КР № 020047 їй належить земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 3521985600:02:000:0085, площею 5,45 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

01.04.2013 між нею та Приватним підприємством «Новогригорівське» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого вона передала в оренду належну їй земельну ділянку строком на 49 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексів інфляції.

Зазначила, що всупереч умовам укладеного між ними договору відповідач не сплачував їй орендну плату, внаслідок чого за 2018-2020 роки утворилась заборгованість у розмірі 13829,25 грн. (153658,47 грн. (нормативно грошова оцінка землі станом на 2018 рік) х 3 % (розмір орендної плати) = 4609,75 грн. (орендна плата за один рік) х 3 роки).

01.06.2021 на адресу ПП «Новогригорівське» було направлено адвокатський запит щодо виконання умов зазначеного договору, однак відповіді на нього не отримано, орендна плата відповідачем їй не сплачена.

Вважає, що системне невиконання умов договору оренди землі є підставою для його розірвання.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила розірвати укладений між ними договір оренди землі від 01.04.2013; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за 2018, 2019, 2020 роки у сумі 13829,25 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн. та судовий збір в розмірі 1816 грн.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 01.04.2013 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Новогригорівське», право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Кравчиною С.М., номер запису про інше речове право: 685711 від 16.04.2013, щодо земельної ділянки площею 5,45 га кадастровий номер 3521985600:02:000:0085.

Стягнуто з Приватного підприємства «Новогригорівське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2018, 2019, 2020 роки у сумі 13829,25 грн. з відрахуванням із суми, що підлягає стягненню військового збору за ставкою 1,5 % та податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %.

Стягнуто з Приватного підприємства «Новогригорівське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1816,00 грн.

Заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишено без розгляду.

В апеляційній сказі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у 2014 року ОСОБА_1 вибула з свого місця проживання з с. Новоолександрівка Долинського району Кіровоградської області до Росмійської Федерації, не повідомивши ПП «Новогригорівське» про місце своєї реєстрації та не надавши відомості про реквізити рахунку для здійснення платежів по орендній платі. Вказує, що невиплата орендної плати відбулася не з вини ПП «Новогригорівське», а через відсутність про дійсне місце проживання та реквізитів з боку ОСОБА_1 , що свідчить про недобросовісність поведінки орендодавця, яка унеможливила виконання своїх зобов`язань за договором оренди землі орендарем.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2013 між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське» було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3521985600:02:000:0085 зі сплатою орендної плати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексів інфляції.

Зазначений договір зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Кравчиною С.М., номер запису про інше речове право: 685711 від 16.04.2013.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість по сплаті орендної плати становить 13829,25 грн. (153658,47 грн. (нормативно грошова оцінка землі станом на 2018 рік) х 3 % (розмір орендної плати) = 4609,75 грн. (орендна плата за один рік) х 3 роки), що не заперечується відповідачем та підтверджується наданою ним довідкою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Схожі за змістом положення були передбачені і статтею 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Установивши те, що ПП «Новогригорівське» належним чином не виконувало свої зобов`язання за договором оренди від 01 квітня 2013 року, не здійснювало виплату орендної плати за 2018-2020 роки, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання цього договору та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 13829,25 грн з відрахуванням із суми, що підлягає стягненню військового збору за ставкою 1,5% та податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18%.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання, оскільки орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що з боку орендаря не відбулось прострочення виконання зобов`язання щодо виплати орендної плати, у зв`язку з тим що, позивач не повідомила ПП «Новогригорівське» про зміну місця проживання є безпідставними, оскільки, орендарем не наданого жодного доказу на вжиття заходів для погашення заборгованості з орендної плати, зокрема внесення ним на депозит нотаріуса коштів, що могло б свідчити про намагання виконання обов`язку та відсутності прострочення виконання зобов`язань орендарем (статті 532, 537 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новогригорівське» залишити без задоволення.

Рішення Долинськогорайонного судуКіровоградської областівід 29березня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.08.2022.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич