Постанова

від 21.08.2022 по справі 904/9360/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9360/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від апелянта: Залужна Н.І., ордер серія ДП №000046 від 14.12.2021 р., адвокат;

від позивача: Стрижак Є.Ю., ордер серія АЕ №1149067 від 22.08.2022 р., адвокат;

від позивача: Ольховик - Красільникова Л.П., ордер серія ВК №1044309 від 18.05.2022 р., адвокат;

представник третьої особи Забродін С.І. не зміг вийти на зв`язок в режимі відеоконференції за допомогою системи EasyCon, про що складено Акт від 22.08.22 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 (повний текст складено та підписано 17.03.2022 суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/9360/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Абсолют", с. Чиргинівка, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича, м. П`ятихатки, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. П`ятихатки

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Селянське (фермерське) господарство "Абсолют" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, укладеного 15.06.2021 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем.

11.03.2022р. позивачем, надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, укладений 15.06.2021 між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 42936035, дата, час державної реєстрації: 08.07.2021 16:46:26, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59221183 від 12.07.2021 10:54:05.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 позов задоволено.

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, укладений 15.06.2021 р між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем;

- скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 42936035, дата, час державної реєстрації 08.07.2021 16:46:26, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59221183 від 12.07.2021 10:54:05.

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на користь Селянського (фермерського) господарства "Абсолют" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540 грн.

- стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Абсолют" в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) з 20.02.2005 є учасником Селянського (фермерського) господарства "Абсолют". На підставі п.8.7 статуту С(Ф)Г «Київ», після ліквідації С(Ф)Г «Київ», вказана земельна ділянка була передана до складу майна Селянського (фермерського) господарства «Абсолют». Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277401909 від 30.09.2021 (том 1 а.с. 14).

Відповідач, в свою чергу, не спростував належними та допустимими доказами наявність у Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003, не довів факт припинення права Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003. А отже, Селянське (фермерське) господарство «Абсолют» є належним власником земельної ділянки з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003. Зміст договору оренди № 1 від 15.06.2021 суперечить положенням чинного законодавства щодо непорушності права фермерського господарства користуватись земельними ділянками, що належать до складу земель такого фермерського господарства. За таких обставин, договір оренди № 1 від 15.06.2021 є недійсним. Оскільки судом під час розгляду цієї справи встановлено наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди - є обґрунтованими.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Зуб Руслан Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022р. по справі № 904/9360/21 в частині:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, укладений 15.06.2021 р між ОСОБА_1 та ФОП Зуб P.O.;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 42936035 від 08.07.2021 р;

- стягнення з ФОП Зуба P.O. на користь Селянського (фермерського) господарства «АБСОЛЮТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, який укладено 15.06.2021 року між ФОП Зуб P.O. та фізичною особою ОСОБА_1 не може бути розглянутий господарським судом, оскільки стороною цього договору є фізична особа.

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що «оскаржуваний договір є господарським договором. Відносини, що виникли між сторонами на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями».

- суд першої інстанції, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 25.06.2019 р у справі №904/1083/19, допустив вільне трактування вказаного правового висновку. Оскільки, у вказаній постанові чітко зазначено, що до юрисдикції господарського суду відносяться спори «у яких є наявність між сторонами господарських відносин та відсутність у законі норми. що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

- ОСОБА_1 (яку залучено судом у якості третьої Ьсоби, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору), як сторона договору оренди земельної ділянки, що є предметом спору, не є суб`єктом господарювання у розумінні ст.55 ГК України.

- закон чітко обмежує коло суб`єктів, які можуть бути суб`єктами господарських договорів (а саме юридичні особи -- підприємства, установи, організації), суд першої інстанції, якимось чином, порушуючи викладені норми чинного законодавства визнав за можливе розглянути спір, який відноситься до юрисдикції місцевого загального суду у відповідності до ст.23 ЦПК України.

- позивач не надав до суду докази щодо свого законного права власності на спірну ділянку. Однак суд з незрозумілих причин визнав позивача «належним власником» спірної ділянки.

- на момент укладання спірного договору право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано саме за ОСОБА_1 . Отже, вказаний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За позивачем право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 24.09.2021 :р, тобто більш ніж через три місяці після укладання спірного договору.

- оскаржуваний договір оренди земельної ділянки не містить додаткових умов припинення цього договору.

- суд першої інстанції, при ухвалені оскаржуваного рішення, мав би застосувати вказані норми матеріального права, а не загальне посилання на ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що:

- спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, який укладено 15.06.2021 року між ФОП Зуб P.O. та фізичною особою ОСОБА_1 не міг бути розглянутий господарським судом, оскільки стороною цього договору є фізична особа.

- просила суд першої інстанції закрити провадження у справі №904/9360/21 на підставі п.1) ч.1 ст.231 ГПК України за позовом Селянського (фермерського) господарства «АБСОЛЮТ» до Фізичної особи-підприємця Зуба P.O. про визнання недійсним договору оренди.

- в зв`язку з ситуацією що склалася, я звернулася до відділення поліції №7 Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

- 16.04.2022р на підставі моєї заяви зареєстровано кримінальне провадження за номером 12022041560000122 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.366 ч.1 КК України.

- копія витягу з ЄРДР додається. У матеріалах справи №904/9360/21 вказаного витягу немає, оскільки кримінальне провадження порушено після ухваленого рішення.

- вважає, що провадження у справі №904/9360/21 має бути закритим на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Абсолют" вказує, що:

- земельна ділянка кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, розташована на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області була отримана членом Господарства Назаренко Оленою Дмитрівною ( ОСОБА_1 ) безоплатно у власність відповідно до статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» та відповідно до статті 12 цього Закону входить до складу земель селянського (фермерського) господарства «АБСОЛЮТ», яке здійснювало права володіння та користування нею до реєстрації права власності, тобто є землекористувачем.

Отже, в силу приписів законодавства, земельна ділянка кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, розташована на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області станом на день укладення спірного правочину перебувала у володінні та користуванні селянського (фермерського) господарства «АБСОЛЮТ» та входить до складу його земель.

- селянське (фермерське) господарство «АБСОЛЮТ», як власник та землекористувач земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, розташована на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, переданої в оренду відповідачу фізичній особі- підприємцю Зубу P.O., вправі вимагати усунення будь-яких порушень його прав на вказану земельну ділянку.

- суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зміст договору оренди № 1 від 15.06.2021 року суперечить положенням чинного законодавства щодо непорушності права фермерського господарства користуватись земельними ділянками, що належать до складу земель такого фермерського господарства та э недійсним.

Щодо зауважень відповідача про те, що суд першої інстанції помилково вказав про те, що Господарство є належним власником земельної ділянки, зазначаємо, що відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безепірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи.

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний договір є господарським договором, відносини, що виникли між сторонами на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями. Тому, цей спір відноситься до юрисдикції саме господарського суду.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою суду від 11.04.2022 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/9360/21. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

20.04.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла справа №904/9360/21.

Ухвалою суду від 25.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.05.2022 о 12:00 годин.

Ухвалою суду від 18.05.2022 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 відкладено на 13.06.2022 на 12:40 год.

Ухвалою суду від 13.06.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2022 до 09:00 годин.

Ухвалою суду від 14.06.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2022 на 12:20 годин. Витребувано у Селянського (фермерського) господарства "Абсолют" оригінал Стуту господарства в редакції змін, проведених 01.08.2007 року для огляду в судовому засіданні та його завірену копію для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.07.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2022 на 12:00 год. Надано Селянському (фермерському) господарству "Абсолют" та ОСОБА_1 , можливість подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо визначених питань.

Від представника 3-ї особи надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 17.08.2022 судові засідання у справі №904/9360/21 вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

Про дату час і місце розгляду справи представник третьої особи був повідомлений належним чином, що підтверджується заявленим представником клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 15.08.2022 (т.2 а.с. 9)

Відповідно до акту Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції зазначено, що перед початком розгляду справи секретар судового засідання зв`язався з представником третьої особи ОСОБА_3 в телефонному режимі, який повідомив про те, що не може вийти на зв`язок у зв`язку з технічними неполадками інтернет з`єднання.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.

22.08.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

У 1995 році було створене селянське (фермерське) господарство «Київ» (ідентифікаційний код 23358649), відомості про яке внесено 10.07.1998 до ЄДРПОУ.

У 2004 році ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) увійшла до складу членів селянського (фермерського) господарства «Київ». Це підтверджується статутом С(Ф)Г «Київ» у редакції від 02.02.2004.

Відповідно до п.8.7 статуту С(Ф)Г «Київ», у випадках припинення господарства з підстав, передбачених пп.8.1.1, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.5 статуту, члени господарства переходять до складу Селянського (фермерського) господарства «Абсолют», ідентифікаційний код 25020995, та передають до складу його майна належні земельні ділянки, виділені із земель селянського (фермерського) господарства «Київ».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2002 у справі №Б24/207/02 визнано селянське (фермерське) господарство «Київ» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Згідно з інформацією у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ліквідаційна процедура завершилася 28.07.2005, про що в реєстрі вчинено запис номер 12141170003000623.

Рішенням зборів учасників Селянського (фермерського) господарства «Абсолют», оформленим протоколом від 20.02.2005, вирішено прийняти нових учасників до СФГ «Абсолют», зокрема, ОСОБА_5 . Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи була проведена 10.04.2005.

А отже, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) з 20.02.2005 є учасником Селянського (фермерського) господарства "Абсолют".

ОСОБА_1 було передано до складу майна С(Ф)Г «Київ» земельну ділянку площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 для ведення фермерського господарства. Така земельна ділянка надана ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ДП № 081492 від 29.06.2004 для ведення фермерського господарства.

На підставі п.8.7 статуту С(Ф)Г «Київ», після ліквідації С(Ф)Г «Київ», вказана земельна ділянка була передана до складу майна Селянського (фермерського)господарства «Абсолют».

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277401909 від 30.09.2021 (том 1 а.с. 14).

Між ОСОБА_1 (надалі орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем (надалі орендар) був укладений договір № 1 від 15.06.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003 (надалі договір).

Згідно з п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Пунктом 3 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,640 га, у тому числі ріллі 6,640 га, яка розташована на території Старостинського округу Саксаганської об`єднаної територіальної громади П`ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 статуту ФГ «Київ» в редакції статуту , зареєстрованого П`ятихатською райдержадміністрацією 02.04.2004р.:

1.1 Фермерське/ господарство "Київ ", назване далі "Господарство", створене на підставі надання у постійне користування земельної ділянки площею 15 гектарів , розташованої на території Комісарівської сільської ради та 31,8 га на території Грушуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та діє на підставі Закону Украйни «Про фермерське господарство», Законів України «Про власність», «Про підприємництво», законодавства про землю, а також цього статуту.

1.4.Члени фермерського господарства:

Назаренко Олена Дмитрівна- свідоцтво про народження НОМЕР_2 видане П`ятихатським районним відділенням ЗАГСу , 07.09.89 p. домашня адреса - АДРЕСА_1 … (т. 1 а.с. 76-79).

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В судовому засіданні 23.08.2022р. сторони своїми заявами підтвердили відсутність спору та визнання тих обставин, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є одією і тією ж особою, в лютому 2004 року вона була членом ФГ «Київ» , відповідно, в квітні 2004року їй виповнилося 14 років 6 місяців.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» , членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Враховуючи вищевикладене та відсутність спору щодо обставин членства ОСОБА_5 в складі Фермерського господарства « Київ» відповідна обставина визнається такою, що не потребує доказування у відповідності до приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу України:

1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

2. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 081492 від 29.06.2004року на підставі розпорядження гслови П`ятихатської районної державної адміністрації № 283-р від 04.06.2004р. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки 6,640га розташованої на території Грушуватської сільської ради . Цільове призначення земельної ділянки ведення селянського фермерського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі № 010413801599 (т. 1 а.с. 17).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що дакази, надані позивачем на підтвердження факту того, що ОСОБА_5 отримала земельну ділянку саме як член ФГ «Київ» для ведення фермерського господарства є більш вірогідними, ніж доводи ОСОБА_1 про те, що у 2004 році за згодою батьків вона здійснила приватизацію спірної земельної ділянки.

Наданий на підтвердження відповідних доводів ОСОБА_1 . Акт передачі та прийому земельної ділянки від 13.05.2004р. складено про те, що за участю виконавця польових робіт В.В. Соцкового встановлено межі та передано земельну ділянку у власніть. Передана у власність земельна ділянка може бути виконаристана тільки по прямому призначенню для веденнея селянського (фермерського) господарства (т. 2 а.с. 6).

Відповідно, доводи ОСОБА_1 про отримання спірної земельної ділянки у приватну власність поза процедури, передбаченної частиною 2 статті 31 Земельного кодексу України відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до пунтку 8.1 Статуту ФГ «Київ» в редакції від 02.04.2004р.:

8.1. Діяльність господарства припиняється у разі:

8.1.1. Рішення голови господарства про припинення його діяльності.

8.1.2. Припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у ї шадках, передбачених Земельним Кодексом України.

8.1.3. Визнання господарства неплатоспроможним /банкрутом/…

8.1.5. Проведення реорганізації /злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення, ліквідація/…

… 8.7. У випадках припинення господарства з підстав, передбачених пп.8.1.1, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.5 статуту, члени господарства переходять до складу Селянського (фермерського) господарства «Абсолют», і.к. 25020995, та передають до складу його майна належні земельні ділянки, виділені із земель селянського (фермерського) господарства «Київ» (т. 1 а.с. 79).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2002р. у справі № Б24/207/02 визнано Селянське (фермерське) господарство «Київ», с.Грушуватка П`ятихатського району банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі. (т. 1 а.с. 80)..

Відповідно до протоколу зборів учасників селянського (фермерського) господарства «Абсолют» від 20.02.2005р., на які , в тому числі , була запрошена ОСОБА_5 :

«… ЧЕРГА ДЕННА:

1.Прийняття нових учасників до СФГ «АБСОЛЮТ»…

…СЛУХАЛИ

1. ОСОБА_6 «Про прийняття нових учаснків до господарства», яка запропонувала прийняти до СФГ «Абсолют»:

… ОСОБА_5 …

ГОЛОСУВАЛИ

одноголосно ( т.1 а.с. 87-88).

Відповідно до пунктів 1.1 Статуту Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» в редакції затвердженій Зборами засновників селянського (фермерського) господарства «Абсолют» протокол 20.02.2005р.

1.1. Селянське (фермерське) господарство Абсолют, назване далі 'Господарство", створене на підставі об`єднання майна співзасновників у розмірі 97,49 гектарів розташованої на території Саврівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, с.Чигринівка та діє на підставі Закону України «Про фермерське господарство», Господарського, Земельного кодексів, іншого чинного законодавства та цього статуту…

1.9. Співзасновники (учасники) фермерського господарства:

… ОСОБА_5 , м.П`ятихатки, вул. Удільна, 44 , Свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 07.09.1989р., видане П`ятихатським райвідділом ЗАГС Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 327351514064, Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ДП 081492, Розпорядження голови П`ятихатської РДА № 283-р, від 04.06.2004р. Реєстраційний номер № 010413801599…(т.1 а.с. 212-222).

В подальшому, проведено зміну та доповнення Статуту Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» шляхом викладення його у новій редакції, реєстрація від 01.08.2007р.

Відповідно до пунтку 1.1 Статуту в редакції від 01.08.2007р., Селянське (фермерське) господарство Абсолют, назване далі 'Господарство", створене на підставі об`єднання земельних ділянок членів гелянського (фермерського) господарства „Абсолют, загальний розмір яких укладає 97,49 гектарів, що розташовані на територіях таких місцевих рад: Саврівська, Комісарі вська, Грушуватська сільські ради П`ятихатського району Дніпропетровської області ( Державні акти на право власності на земельну ділянку:

ОСОБА_7 - серія ЯА № 831096, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_8 - серія ЯА № 831098, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_9 - серія ЯА № 831099, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_6 - серія ЯА № 831095, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_10 - серія ЯА № 831097, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_11 - серія ЯА № 831100, виданий 24.11.2006 року;

ОСОБА_12 - серія ДП № 08.1491, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_13 - серія ДП№ 081489, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_14 - серія ДП № 081490, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_15 - серія ДП № 081488, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_5 - серія ДП № 081492, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_16 - серія ДП № 081486, виданий 29.06.2004 року;

ОСОБА_17 - серія ДП № 081487, виданий 29.06.2004 року).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV ; тут і далі - у редакції, чинній на час надання третій особі земельної ділянки та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV .

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Вищенаведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18.

Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам.

Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 691/1148/17 та від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц.

Відповідно до частин, 1,3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача не надано суду належних і допустимих в розумінні статті 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту оспорення ними дій співзасновників СФГ «Абсолют» щодо прийняття ОСОБА_5 , якій не виповнилося на час реєстрації Статуту СФГ «Абсолют» 10.04.2005року 18 років в якості співзасновника господаства і ,відповідно, прийняття від неї до складу майна СФГ «Абсолют» земельної ділянки площею 6.64 га державна реєстрація 29.06.2004р., кадастровий номер земельної ділянки 1224581200:002:003.

Крім цього колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем та третьою особою , яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача не заявлялися відповідні заперечення, що, в свою чергу, позбавляє зазначених учасників права заперечувати проти обставин передання у 2005 році ОСОБА_5 до складу майна СФГ «Абсолют» земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 1224581200:002:003.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України:

1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

2. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

3. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Землевласники це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)

Землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73, п .14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Право користування земельною ділянкою це юридично забезпечена можливість суб`єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі.

Користування наданою земельною ділянкою не тільки право, а й обов`язок землекористувача. При цьому він повинен забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Якщо землекористувач не виконує цей обов`язок, то для нього наставатимуть негативні наслідки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті фізичної особи - засновника) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022р. надано ОСОБА_1 можливість подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо наступного питання:

1. Яким чином Вами використовувалася земельна ділянка площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 в період з 29.04.2004р. по 15.06.2021р. і чим це підтверджується ?

Реалізуючи надану судом апеляційної інстанції можливість надати пояснення в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуальгого кодексу України, ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначила наступне:

«… В силу неповнолітнього віку та неповної цивільної дієздатності я не переймалася питаннями щодо використання приватизованої земельної ділянки та займалася освітою, власним розвитком.

Після закінчення школи у 2007 році вступила в Дніпропетровський аграрний університет.

Створивши сім`ю, я займалася вихованням дітей та лікуванням старшої доньки, яка тяжко хворіє.

Турботи про хвору дитину займали увесь мій час, питання про земельну ділянку виникло під час мого звернення за субсидією. В наданні субсидії мені було відмовлено, оскільки, я є власником земельної ділянки.

Для вирішення питання щодо розпорядження власного земельною ділянкою, я почала шукати державний акт на право власності на земельну ділянку. Я не знайшла державний акт, тому звернулася до органу місцевого самоврядування за дублікатом вказаного державного акту. Мені пояснили, що дублікат видати не можуть, тому видали архівну копію.

Я наголошую на тому, що я ніколи і нікому не передавала свій державний акт серія ДП №081492, який видано 29.06.2004 року П`ятихатським районним відділом земельних ресурсів на право власності на земельну ділянку площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, не підписувала ніяких документів про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003 та державного акту на право власності на цю земельну ділянку до С(Ф)Г «АБСОЛЮТ».

У червні 2021 року я уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ФОП Зуб P.O., підписала з ним акт приймання-передачі цієї земельної ділянки, після чого Зуб P.O. приступив до обробки земельної ділянки…» (т.2 а.с. 1-5).

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача визнається та обставина, що протягом періоду з 29.04.2004р. по 15.06.2021р. нею не вчинялося будь-яких дій щодо виконунання обов`язків землевласника в частині належного утримання земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин того, що

« … Відповідач, в свою чергу, не спростував належними та допустимими доказами наявність у Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003…

… Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту припинення права Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224581200:01:002:0003…»

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу УкраїниУкраїни, недійсним є правочин, якщо його недійсність фвстановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

За приписами п. а) ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України:

1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих на виконанян ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022р.:

« … У серпні 2021 року ОСОБА_18 здійснив дискування земельної ділянки, у жовтні 2021 року ділянку було зорано, у квітні 2022 року здійснив боронування, культивування та засів поля сояшником, вносив добрива…»

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що внаслідок укладання між ОСОБА_1 (надалі орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем (надалі орендар) договору оренди № 1 від 15.06.2021, порушуються права належного землекористувача - Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, яка як зазначено вище, входить до складу земель господарства.

Оскільки відповідачем та третьою особою , яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 повноважень від Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» на укладання договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 та виведення цієї ділянки зі складу земель фермерського господарства, висновок суду першої інстанції:

« … Зміст договору оренди № 1 від 15.06.2021 суперечить положенням чинного законодавства щодо непорушності права фермерського господарства користуватись земельними ділянками, що належать до складу земель такого фермерського господарства.

За таких обставин, договір оренди № 1 від 15.06.2021 є недійсним.

А отже, вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, укладеного 15.06.2021 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Зубом Русланом Олександровичем, - є обґрунтованими.

Вимога про скасування державної реєстрації права оренди за оспорюваним договором є наслідком порушення відповідачем та третьою особою прав позивача на користування спірною земельною ділянкою внаслідок укладання такого договору. А отже, вимога про скасування державної реєстрації права оренди є зверненою до відповідача похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Оскільки судом під час розгляду цієї справи встановлено наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,640 га, вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди - є обґрунтованими…» визнається колегією суддів таким, що відповідає фактичним обставинам справи і прийнято у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до тексту мотивувальної частини рішення суду першої інстанації, яке є предметом апеляційного оскарження :

« … Так, ОСОБА_1 було передано до складу майна С(Ф)Г «Київ» земельну ділянку площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 для ведення фермерського господарства. Така земельна ділянка надана ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ДП № 081492 від 29.06.2004 для ведення фермерського господарства.

На підставі п.8.7 статуту С(Ф)Г «Київ», після ліквідації С(Ф)Г «Київ», вказана земельна ділянка була передана до складу майна Селянського (фермерського) господарства «Абсолют».

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277401909 від 30.09.2021 (том 1 а.с. 14).

Відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи. Аналогічних висновків дійшла у Велика Палата Верховного Суду постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19…»

Відповідно, доводи апеляційної скарги в частині того, що :

« … В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що Селянське (фермерське) господарство «АБСОЛЮТ» є належним власником земельної ділянки площею 6 640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003. У якості доказу такого права власності суд послався на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно га державний акт-ДП№081492.

З цього приводу необхідно зазначити наступне.

1) Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 286495548 від 24.11.2021 містить відомості про те, що право власності на спірну ділянку зареєстровано за СФГ «АБСОЛЮТ» 24.09.2021 р. Підставою реєстрами права власності є Статут від 20.09.2021 р та державний акт ДП№081492 від 29.06.200 р

2) Державний акт ДП№081492 від 29.06.2004 р видано на їм я ОСОБА_5 .

Відповідно вказані документи не є беззаперечними доказами права власності позивача на спірну ділянку.

Більш того, згідно правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 р по справі 755/9215/15ц до 02 травня 2009 року документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт. До травня 2009 року переоформлення державного акта у разі переходу права на земельну ділянку до нового власника було обов`язковим.

Отже, позивач не надав до суду докази щодо свого законного права власності на спірну ділянку. Однак суд з незрозумілих причин визнав позивача «належним власником» спірної ділянки.

Якщо суд першої інстанції дійшов такого висновку, то мав би застосувати норми матеріального права, які регулюють правовідносини оренди та визнати, що уразі зміни власника, до нового власника переходять обов`язки орендодавця…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають змісту оскаржуванного рішення і не спростовують висновок суду першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції в частині того, що належним землекористувачем земельної ділянки є саме Селянське (фермерське) господарство «Абсолют», а у ОСОБА_1 відсутні повноваження від Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» на укладання договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 та відсутні докази на підтвердження виведення цієї ділянки зі складу земель фермерського господарства,

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: « Договір оренди земельної ділянки площею 6,640 га, кадастровий номер 1224581200:01:002:0003, укладено 15.06.2021 року між ФОП Зуб P.O. та фізичною особою ОСОБА_1 ..

На момент укладання спірного договору право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано саме за ОСОБА_1 . Отже, вказаний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За позивачем право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 24.09.2021 р, тобто більш ніж через три місяці після укладання спірного договору.

Відповідно доч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Оскаржуваний договір оренди земельної ділянки не містить додаткових умов припинення цього договору.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції, при ухвалені оскаржуваного рішення, мав би застосувати вказані норми матеріального права, а не загальне посилання на ч.І ст.203, ч.І ст.215 ЦК України…» відхиляються як такі, що спростовано вищенаведеним висновком про те, що належним землекористувачем земельної ділянки є саме Селянське (фермерське) господарство «Абсолют», у Доценко А.Д. відсутні повноваження від Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» на укладання договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 та відсутні докази на підтвердження виведення цієї ділянки зі складу земель фермерського господарства,

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що «можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам».

Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18).

Оскільки земельна ділянка кадастровий номер 1224581200:01:002:0003 входить до складу земель Селянського (фермерського) господарства «Абсолют» колегія суддів доходить висновку, що позов правомірно розглянуто судом першої інстанції за правилами господарського судочинства.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що оспорюваний договір є господарським договором і не закрив провадження у справі відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать фактичним обставинам справи і сталій судовій практиці у подібних правовідносинах.

З аналогічних підстав, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 в частині наявності підстав для закриття провадження у справі, викладені в її поясненнях на апеляційну скаргу.

Доводи ОСОБА_1 в частині викладення обставин її звернення до правоохоронних органів і реєстрації кримінального провадження 12022041560000122 відхиляєються як такі, що містять посилання на обставини, які не є такими, що не підлягають доказуванню в розумінні частини 6 статті 75 Господарського процесаульного кодексу України.

Доводи ОСОБА_1 , викладені в її поясненнях, наданих на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022р., які не стосуються відповіді на питання суду не приймаються до уваги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 6 810,00 грн. (а.с. 139) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зуба Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2022 у справі №904/9360/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 6 810,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Зуба Руслана Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.08.2022

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяС.Г. Антонік

СуддяО.В. Березкіна