Рішення

від 17.08.2022 по справі 916/930/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/930/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дитиннік Г.В., Коваль В.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАКС" про стягнення 486820,12 грн заборгованості.

Встановив:

24.05.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (далі ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД", позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАКС" (далі ТОВ "ПОЛАКС", відповідач) 486820,12 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії від 23.11.2020 р. № 26-11/2020 в частині своєчасної оплати вартості рахунку від 31.12.2021 р. № 2592.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2022 р. позовній заяві ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/930/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк якого Указами Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, від 18.05.2022 р. № 341/2022 продовжено на 150 днів (30+30+90 діб відповідно), зазначені Укази затвердженого Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/930/22, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.06.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2022 р. відкладено розгляд справи на 05.07.2022 р.

Призначене на 05.07.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 р. відкладено розгляд справи на 26.07.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 р. відкладено розгляд справи на 18.08.2022 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області за попереднім зверненням ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 18.08.2022 р. представники позивача підтримували заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання 18.08.2022 р. представник відповідача не з`явився, клопотань або заяв стосовно відкладення розгляду справи або з повідомленням причин неявки представника до господарського суду не надходило. Залишена на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення розписка, свідчить про отримання відповідачем поштової кореспонденції (вищенаведених ухвал суду), надісланої на адресу ТОВ "ПОЛАКС", зазначену в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань.

Письмового відзиву від ТОВ "ПОЛАКС" до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 1 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку, враховуючи викладене, ТОВ "ПОЛАКС" вважається належним чином повідомленим про судові засідання.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі Пономарьов проти України).

18.08.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

23.11.2020 р. між ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (Постачальник) та ТОВ "ПОЛАКС" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 26-11/2020 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу (Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (Споживач) постачальником електричної енергії (Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 Договору).

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (пункт 3.1 Договору).

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 3.3 Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 5.1 Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5 Договору).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (пункт 5.7 Договору).

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника (пункт 13.1 Договору).

23.11.2020 р. між ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (Постачальник) та ТОВ "ПОЛАКС" (Споживач) підписано заяву-приєднання до договору (додаток № 1 до Договору) про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої визначено адресу об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку 65009, м. Одеса, вул. Гагарінське плато, буд. 5-Б; 62Z952414520099В; 62Z990745985664В; визначено початок постачання з 16.12.2020 р.

Між ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (Постачальник) та ТОВ "ПОЛАКС" (Споживач) складено Комерційну пропозицію з постачання електричної енергії (Додаток № 2 до Договору).

Споживач здійснює оплату заявлених обсягів електричної енергії згідно з додатком до Договору № 3 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», на підставі рахунку на оплату Постачальника або самостійно, грошовими коштами на р/рахунок ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД", за графіком: - 50 % від заявленого обсягу не пізніше 1-го числа розрахункового місяця, а у разі, якщо 1 число припадає на вихідний або святковий день, у наступний робочий день за вихідним; - 50 % від заявленого обсягу не пізніше 17-го числа розрахункового місяця, а у разі, якщо 17 число припадає на вихідний або святковий день, у наступний робочий день за вихідним (пункт 2.1 Комерційної пропозиції).

По закінченню розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу розрахунок фактичних обсягів споживання електричної енергії у попередньому місяці, та надає суму фактичної вартості спожитої електричної енергії.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 робочих днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоду електричної енергії (пункт 4 Комерційної пропозиції).

Термін дії дійсної публічної комерційної пропозиції: початок 01.12.2020 р.; кінець 31.12.2021 р. (пункт 8 Комерційної пропозиції).

Надання платіжного документа споживачу здійснюється будь-яким з наступних способів: у структурному підрозділі; електронною поштою; іншим способом (пункт 12 Комерційної пропозиції).

Договір да додатки до нього (заява-приєднання та комерційна пропозиція) підписані уповноваженими представники сторін та скріплено печатками контрагентів.

При цьому у Договорі додатково зазначена електронна пошта відповідача, на яку господарським судом додатково надсилались копії ухвал суду.

31.12.2021 р. ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" в межах договору від 23.11.2020 р. № 26-11/2020 виставлено ТОВ "ПОЛАКС" рахунок на оплату № 2592 загальною вартістю 486820,13 грн з ПДВ.

З наданої ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" до матеріалів справи роздруківки електронного листування, вбачається, що 06.01.2022 р. позивачем надіслано на електронну пошту відповідача рахунок на оплату від 31.12.2021 р. № 2592.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно із пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір про постачання електричної енергії від 23.11.2020 р. № 26-11/2020.

При цьому ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" виконано належним чином взяті на себе обов`язки та надано ТОВ "ПОЛАКС" електричну енергію загальною вартістю 486820,12 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення рахунком на оплату.

В свою чергу ТОВ "ПОЛАКС" в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,714 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість отриманої електричної продукції не оплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.530 ЦК України та умов п.5.1 договору, п.4 комерційної пропозиції, строк виконання зобов`язань на суму 486820,12 грн настав, оскільки умовами Договору та Комерційної пропозиції передбачена можливість надсилання рахунків на оплату електронною поштою.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 та пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАКС" про стягнення 486820,12 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАКС" (65016, м. Одеса, вул. Купріна, буд. 49, Код ЄДРПОУ 24536768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19 А, офіс 262, Код ЄДРПОУ 42088805) 486820/чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять/грн 12 коп. заборгованості та 7302/сім тисяч триста дві/грн 30 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 23 серпня 2022 р.

Суддя С.Ф. Гут