Рішення

від 05.07.2022 по справі 720/1996/21

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.07.2022

Справа № 720/1996/21

Провадження № 2/720/231/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Лупу Д.В.

представника позивача Вівчара А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог державного реєстратора Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик Сергія Олександровича про часткове скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Чернівецької районної державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог державного реєстратора Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик С.О. про часткове скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Зоря Буковини» розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в межах Зеленогайської сільської ради, яка увійшла до складу Новоселицької об`єднаної територіальної громади. Спадщину після її смерті прийняв син померлої ОСОБА_3 .. Рішенням Новоселицької міської ради № 22/20 від 18 квітня 2019 року було затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0576 га. Одночасно, дозволено зареєструвати право власності на землю та отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивач своєчасно прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .. Однак, постановою нотаріуса від 10 грудня 2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину, оскільки вказана земельна ділянка зареєстрована за Новоселицькою районною державною адміністрацією та в послідуючому була передана в оренду ОСОБА_4 .. Вказане порушує право власності позивача на успадковану земельну ділянку, а тому просив скасувати розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації № 435р від 08 жовтня 2018 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2018 року під індексним номером 44637377 та від 15 грудня 2018 року під індексним номером 44634497; скасувати реєстрацію права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, визнати право власності за ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що рішенням № 435р від 08 жовтня 2018 року Новоселицької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Чернівецька районна державна адміністрація, права на інтереси позивача не порушено, а належним відповідачем по справі має бути державний реєстратор Воловик С.О., у зв`язку із чим просив відмовити в позові.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача державний реєстратор Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик С.О., будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився без поважних для суду причин.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Зоря Буковини» розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в межах Зеленогайської сільської ради, яка увійшла до складу Новоселицької об`єднаної територіальної громади, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0168530, виданого Новоселицькою райдержадміністрацією 25 вересня 1997 року, зареєстрованого 26 вересня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів за № 260.

Спадщину після її смерті прийняв син померлої ОСОБА_3 та 05 лютого 2019 року нотаріусом на його ім`я було видано свідоцтво про право на спадщину, яка складається з права на вказану земельну ділянку (пай).

Рішенням Новоселицької міської ради № 22/20 від 18 квітня 2019 року було затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено ОСОБА_3 земельну частку (пай) площею 2,0576 га, з неї площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, та дозволено зареєструвати право власності на землю та отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно і встановити межі земельної ділянки в натурі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до заповіту, який був складений 06 березня 2018 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Зеленогайської сільської ради Новоселицького району, спадкодавець ОСОБА_3 заповів позивачу все своє майно.

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв своєчасно як спадкоємець за заповітом, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини, а саме 02 липня 2020 року, що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 ..

Однак, постановою нотаріуса від 10 грудня 2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на вказані земельні ділянки, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013 зареєстровано за Новоселицькою районною державною адміністрацією.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а не виникає у зв`язку із отриманням правовстановлюючого документа або здійсненням державної реєстрації права власності, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Слід зазначити, що відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Тобто, не оформлення позивачем права на спадщину та не отримання нею правовстановлюючого документу обмежує її у праві розпорядження спадковим майном, в той же час, не обмежує у праві володіння та користування спадщиною, що є складовими права власності.

В справі № 6-164ц12 від 23 січня 2013 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у спадкоємця, який у встановленому порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибувало з володіння спадкодавця поза волею останнього.

З`ясуванням обставин щодо реєстрації за Новоселицькою районною державною адміністрацією права власності на вказані земельні ділянки встановлено, що розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації № 129-р від 15 березня 2018 року ОСОБА_4 надано дозвіл на оформлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення земельних ділянок в натурі на невитребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 26 земельні ділянки в адміністративних межах Зеленогайської сільської ради, в тому числі площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013.

Оспореним позивачем розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації № 435-р від 08 жовтня 2018 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж вказаних земельних ділянок в натурі, із передачею їх в оренду ОСОБА_4 до моменту державної реєстрації права власності їх власниками в Державному реєстрі речових прав, але на термін не більше 25 років.

На підставі розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації № 435-р від 08 жовтня 2018 року державним реєстратором Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловиком С.О. 12 грудня 2018 року зареєстровано права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049, номер запису про право власності 29467907, та 15 грудня 2018 року під індексним номером 44634497 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Крім цього, на підставі цього ж розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації державним реєстратором Воловиком С.О. 12 грудня 2018 року зареєстровано права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, номер запису про право власності 29470513, та 16 грудня 2018 року під індексним номером 44637377 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

З листа голови Новоселицької районної державної адміністрації № 801/М-130 від 25 березня 2019 року слідує, що 18 березня 2019 року з ОСОБА_4 укладені угоди № 27 та № 28 про припинення договорів оренди земель № 53 та № 65 від 04 грудня 2018 року на земельні ділянки кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, а також припинено 25 березня 2019 року речове право ОСОБА_4 на оренду цих земельних ділянок.

З технічної документації землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки по АПОП «Зелений Гай» на території Зеленогайської сільської ради, а також додатку № 2 до розпорядження голови Новоселицької райдержадміністрації від 12 вересн6я 2005 року № 427-р вбачається, що померла ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) площею 2,0576 умовних га, з них одна ділянка площею 1,3737 га, інша площею 0,6839, відповідно до сертифікату серії ЧВ 0168530.

Аналізом технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 та співставленням із кадастровим планом, який наявний у документації землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки по АПОП «Зелений Гай» на території Зеленогайської сільської ради з`ясовано, що земельній частці (паю) ОСОБА_2 площею 2,0576 га відповідають земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження

Тобто, сільським, селищним, міським радам чи районним державним адміністраціям надано право передавати в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, які відповідають земельним часткам (паям), про що власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці мають бути письмово повідомлені.

В той же час, чинне законодавство не дозволяє переоформити право власності за сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями на успадковані, але не нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, оскільки це порушує право власності спадкоємців на вказані земельні ділянки.

Дослідженими судом доказами встановлено, що 12грудня 2018року державний реєстратор Воловик С.О. зареєстрував права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013 та площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049, посилаючись на розпорядження райдержадміністрації № 435-р від 08 жовтня 2018 року.

Однак, вказаним розпорядженням не прийнято рішення про визнання право власності на земельні ділянки за райдержадміністрацією, а була затверджена технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж вказаних земельних ділянок в натурі, із передачею їх в оренду ОСОБА_4 до моменту державної реєстрації права власності їх власниками в Державному реєстрі речових прав.

Тобто, дії державного реєстратора суперечать змісту розпорядження. В той же час, розпорядження № 435-р від 08 жовтня 2018 року ніяким чином не порушує право власності позивача на земельні ділянки, оскільки прийнято в межах повноважень райдержадміністрації, передбачених ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

За вказаних обставин, в частині позовних вимог щодо скасування розпорядження райдержадміністрації № 435-р від 08 жовтня 2018 року слід відмовити за безпідставністю.

В той же час, державна реєстрація права власності за Новоселицькою райдержадміністрацією на успадковані позивачем після смерті ОСОБА_3 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, порушує його право власності щодо даних земельних ділянок.

Відповідно дост.4ЦПК Україникожнаособа маєправо впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи чинне законодавство слід прийти висновку, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 5, 6 своєї постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зазначила, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19) ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав.

Частиною першоюстатті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(даліЗакон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьце офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьоїстатті 10 Закону № 1952-IVв редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) міститься правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно достатті 11 Закону № 1952-IVдержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другійстатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній до звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте, згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону № 1952-IVвикладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній на 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону № 1952-IVу попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі № 1952-IV.

Вказані правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) .

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

За таких обставин скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Новоселицькою райдержадміністрацією з одночасним визнанням права власності на них за позивачем є ефективним способом захисту порушеного права адже задоволення такої позовної вимоги відновить права власності позивача на спірне майно, за захистом якого він звернувся до суду.

Приймаючи до уваги, що державна реєстрація земельних ділянок за відповідачем порушує право власності позивача, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права у обраний ним спосіб, що повністю відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, у зв`язку із чим слід скасувати державну реєстрацію та визначити за позивачем право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ..

Посилання відповідача на те, що Новоселицькою районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Чернівецька районна державна адміністрація, права на інтереси позивача не порушено, а належним відповідачем по справі мав бути державний реєстратор Воловик С.О., суд важає безпідставним, оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Саме до такого правового висновку прийшла колегія КС Верховного Суду при вирішенні аналогічного спору у своїй постанові від 21 січня 2021 року в справі № 925/1222/19.

Крім цього, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04. грудня 2019 року у справі № 823/588/16, спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає за необхідне скасувати державну реєстрацію права власності за Новоселицькою райдержадміністрацією на успадковані позивачем після смерті ОСОБА_3 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, та одночасно визнати за позивачем права власності на вказані земельні ділянки в порядку спадкування.

В той же час, в частині позовних вимог щодо скасування розпорядження райдержадміністрації № 435-р від 08 жовтня 2018 року слід відмовити за безпідставністю з вищенаведених мотивів.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 21, 203, 216, 236, 319, 321, 391, 392, 393, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 16 грудня 2018 року під індексним номером 44637377 та від 15 грудня 2018 року під індексним номером 44634497, які прийняті державним реєстратором Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик Сергієм Олександровичем.

Скасувати реєстрацію права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062044, на земельну ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049, здійснену 12 грудня 2018 року, номер запису про право власності 29467907.

Скасувати реєстрацію права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062044, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, здійснену 12 грудня 2018 року, номер запису про право власності/довірчої власності 29470513.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом в цілому на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3738 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0049 та площею 0,6838 га кадастровий номер 7323082400:02:005:0013, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.