Рішення

від 22.08.2022 по справі 127/3502/22

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/3502/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-суддіКоломійцевої В.І.,

при секретаріБоржемської І.М.,

з участю представників позивача ОСОБА_1 , адвоката Киришова О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи його тим, що 15 лютого 2021 року він надав в борг 4000 доларів США відповідачці - ОСОБА_4 , про що свідчить її письмова розписка від 15 лютого 2021 року. ОСОБА_4 зобов`язалася повернути йому вказані кошти до 15 квітня 2021 року. Разом з тим, станом на день подачі позовної заяви відповідачка борг не повернула, чим порушила виконання свого зобов`язання. На його неодноразові звернення з проханням повернути гроші, жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. За таких обставин позивач просив стягнути на його користь борг за договором позики в розмірі 4000 доларів США та судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М. від 21.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Її розгляд вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.05.2022 дану цивільну справу направлено за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30.06.2022 справу прийнято до свого провадження та призначена до розгляду на 28.07.2022 року.

28.07.2022 судове засідання було перенесене на 23.08.2022 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали за обставин у ньому викладених, просили його задоволити.

Відповідач позов не визнала, суду пояснила, що дійсно 15 лютого 2021 року вона отримала від позивача кошти в сумі 4000 доларів США, які зобов`язалася повернути до 15 квітня 2021 року, про що власноручно написала розписку. Разом з тим, вказала, що позичені нею кошти позивач повернув зібравши урожай ФГ «Інтер Агро», яке залишилося після смерті її рідного брата, інвестором якого деякий час він був, тому просила у позові відмовити. Також зазначила, що у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом установлено, що 15 лютого 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, про що свідчить розписка, згідно якої відповідач отримала від позивача кошти в сумі 4000 доларів США, які зобов`язалася повернути до 15 квітня 2021 року.

На даний час прізвище відповідача « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 », в зв`язку з укладанням нею шлюбу (а.с.82).

Факт отримання відповідачем від позивача зазначеної суми грошових коштів у позику підтверджується змістом відповідної розписки від 15.02.2021 року (а.с.77).

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики. Він містить умови отримання позичальником в борг коштів із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань не виконала ні в установлений договором строк, ні на час ухвалення рішення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Підтвердженням неповернення ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих у позику, є наявність оригіналу розписки у позивача.

Дані обставини встановлені судом і відповідачкою всупереч ст. 81 ЦПК України не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сума позики, що не повернута відповідачем позивачу складає 4000 доларів США. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути на його користь суму боргу в ті грошовій валюті в які надавалась позика, зокрема в іноземній.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).

За умовами статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики і в іноземній валюті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Враховуючи наведене, а такожзважаючи на те, що 15 лютого 2021 року сторони уклали позику в іноземній валюті, відповідачем отримана сума коштів у позику в іноземній валюті, договір передбачає виконання зобов`язання в валюті зобов`язання, отримана сума не повернута і до цього часу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в іноземній валюті, який за договором позики від 15 лютого 2021 року становить 4000 доларів США.

У зв`язку з тим, що позов задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1649 грн 76 коп. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 625, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 15 лютого 2021 року в розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев`ять) гривень 76 копійок.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду від 11 лютого 2022 року, в силу вимог ч.ч.7,8 ст.158 ЦПК Українипродовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 24.08.2022.

Суддя: