Рішення

від 14.08.2022 по справі 457/246/22

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/246/22

провадження №2/457/151/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 серпня 2022 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Василюк Т.В.,

секретар судового засідання Грицик Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каваком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каваком» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Позов мотивований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каваком» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 14/03/18 від 14.03.2018 року. Поворотна фінансова допомога підлягала поверненню до 13 березня 2021 року. 27.01.2022 року позивач був змушений звернутися до відповідача з претензією про повернення коштів та надати йому семиденний строк з моменту отримання претензії для повернення коштів. Однак, 16.02.2022 року таке поштове відправлення повернулось до адресанта з відміткою «за закінченням терміну». Просили стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомив суду про причини неявки, не подав відзиву.

За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено що 14 березня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 14.03.2018 року.

Згідно з п. 1.1. Договору про надання поворотної фінансової допомоги, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.2. Договору про надання поворотної фінансової допомоги, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 3 000 000, 00 грн. (три мільйони гривень 00. коп. без ПДВ). Зокрема на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги, позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 1619 035,00 гривень.

Відповідно до п. 2.3. Договору про надання поворотної фінансової допомоги, перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Факт надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується: платіжним дорученням № 72 від 02.05.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень); платіжним дорученням № 54 від 05.04.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень); платіжним дорученням № 225 від 04.12.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 290 000,00 грн. (двісті дев`яносто тисяч гривень); платіжним дорученням № 34 від 14.03.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень); платіжним дорученням № 207 від 06.11.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень); платіжним дорученням № 295 від 15.03.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень); платіжним дорученням № 171 від 19.09.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 190 000,00 грн. (сто дев`яносто тисяч гривень); платіжним дорученням № 172 від 21.09.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень); платіжним дорученням № 225 від 20.12.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 56 000,00 грн. (п`ятдесят шість тисяч гривень); платіжним дорученням № 192 від 23.10.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень); платіжним дорученням № 223 від 27.11.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень); платіжним дорученням № 225 від 22.12.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 56 000,00 грн. (п`ятдесят шість тисяч гривень); платіжним дорученням № 252 від 29.12.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень); платіжним дорученням № 42 від 17.03.2018 року, згідно з яким на рахунок ОСОБА_1 по Договору надійшло 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) /арк. справи 11-24/.

Строк повернення фінансової допомоги, згідно з п. 3.1. Договору від 14 березня 2018 року був встановлений до 13 березня 2021 року. Незважаючи на це кошти за договором повернуто не було.

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. Так, 27 січня 2022 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано претензію про повернення коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Каваком» у розмірі 1 619 035 грн. 00 коп. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14 березня 2018 року. Однак, 16 лютого 2022 року поштове відправлення повернулось до адресанта з відміткою «за закінченням терміну зберігання» /арк. справи 26/.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошові кошти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, договір, що був укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року по справі № 140/125/17, де зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість, виконання ним грошового зобов`язання.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків, та оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Отже, у встановлений договором строк позика повернута не була, а тому позов про примусове стягнення суми позики підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витратами на професійну правничу допомогу при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 37156 грн. 75 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каваком» заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/03/18 від 14.03.2018 року у розмірі 1810449, 95 грн. ( один мільйон вісімсот десять тисяч чотириста сорок дев`ять грн. 95 коп.) з яких основна заборгованість 1619035 грн., інфляційні збитки 144579, 83 грн., 3% річних- 46841,12 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каваком» 37156 (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 75 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Трускавецьким міським судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каваком», ЄДРПОУ 41785998, юридична адреса: вул. Окружна, 90, кв. 7 м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. В. Василюк