Повістка

від 17.08.2022 по справі 909/1208/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1208/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вх№8824/22 від 18.07.2022 АТ "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина",

вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м. Київ, 03067;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ,76014;

про стягнення збитків в сумі 1 843 871,99 грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою вх№8824/22 від 18.07.2022 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Заява в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України призначена до розгляду в судовому засіданні 28.07.2022.

В судовому засіданні 28.07.2022, зважаючи на неявку представників сторін, відсутність в матеріалах справи доказів вручення/невручення позивачу ухвали суду від 19.07.2022 з відомостями про дату час та місце розгляду зави, судом, з урахуванням критеріїв розумності строку розгляду справи, визначених у листі Верховного Суду України №1-5/45 від 25.01.2006, рішеннях Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України", від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства", з метою забезпечення конституційних гарантій, передбачених статтею 129 Конституції України, зокрема реалізації сторонами в господарському процесі принципів рівності, змагальності та доведення перед судом обґрунтованості вимог та переконливості заперечень, розгляд заяви відкладено на 18.08.2022.

Представник заявника в судове засідання не з"явився, хоча про дату час та місце був належним чином повідомлений ухвалою суду від 28.07.2022. При цьому, адресував суду клопотання вх№10677/22 від 17.08.2022, в якому просить суд розглянути заяву без його участі. Заява вх№8824/22 від 18.07.2022 обґрунтована понесенням відповідачем у зв"язку з розглядом справи судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн, що здійснювалась адвокатом О.І.Дмитруком, які заявник просить відшкодувати за рахунок позивача. В підтвердження заявлених до стягнення судових витрат пов`язаних з правничою допомогою суду подано ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1026170 від 18.07.2022, договір про надання професійної правничої допомоги №2022/15 від 04.01.2022, акти приймання-передачі послуг від 24.02.2022, від 13.06.2022, платіжні доручення №48295 від 24.02.2022 на суму 9 000,00грн, №V14005/1 від 14.06.2022 на суму 13 000,00грн.

Представник відповідача в судові засідання 28.07.2022, 18.08.2022 не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень, в т. ч. про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат - суду не подав. Ухвали суду від 19.07.2022, від 28.07.2022 з відомостями про дату, час та місце розгляду заяви направлені ТОВ "ББМ-Долина" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною самим позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м. Київ, 03067 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Повідомлення про зміну місцезнаходження ТОВ "ББМ-Долина" суду не надано. Слід зазначити, що матеріали справи містять повідомлення про вручення представнику позивача - адвокату Ю.О.Пустовіту (ордер на надання правничої допомоги серія СЕ №1038460 від 03.02.2022) ухвал суду від 19.07.2022, від 28.07.2022 з відомостями про дату, час та місце розгляду заяви.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких суд ухвалює додаткове судове рішення протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, а неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце не перешкоджає розгляду заяви; - те, що розгляд заяви вже відкладався через неявку в судове засідання представника позивача; - те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви, а відповідач адресував суду заяву про проведення судового засідання без його участі - суд дійшов висновку про розгляд заяви вх№8824/22 від 18.07.2022 у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно повно та об"єктивно з"ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви вх№8824/22 від 18.07.2022 про стягнення судових витрат, дослідивши подані докази, суд вважає заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката частково обґрунтованою.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2022 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення збитків в сумі 1 843 871,99 грн - відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правилами частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своїй першій заяві по суті - відзиві на позов (а.с.64-73) вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв"язку із розглядом справи - 60 000,00грн та одночасно просив покласти на позивача судові витрати. В підтвердження заявлених до стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, відповідачем, з дотримання процесуального строку визначеного частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подано суду ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1026170 від 18.07.2022, договір про надання професійної правничої допомоги №2022/15 від 04.01.2022, акти приймання-передачі послуг від 24.02.2022, від 13.06.2022, платіжні доручення №48295 від 24.02.2022 на суму 9 000,00грн, №V14005/1 від 14.06.2022 на суму 13 000,00грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об"єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №905/1055/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат, відсутність клопотання позивача про зменшення судових витрат, беручи до уваги приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача, суд дійшов висновку про правомірність відшкодування відповідачу понесених витрат на правову допомогу в розмірі 9 400,00грн. Саме цей розмір судових витрат є доведений та документально підтверджений перед судом. Адже договір про надання професійної правничої допомоги №2022/15 датований 04.01.2022, як і акти приймання-передачі наданих послуг, складенні 24.02.2022, 13.06.2022, в той час, як адвокатський запит та відзив на позов, виготовлені 29.12.2021, 30.12.2021 і відповідно вказані послуги на суму 8 600,00грн не могли бути надані на підставі угоди №2022/15 від 04.01.2022. При цьому, зазначеного у ордері серія АТ №1017978 від 16.12.2021 (а.с.63) договору про надання правової допомоги №2021/15 від 04.01.2021, як і актів виконаних робіт за 2021 рік - до матеріалів справи не долучено. Крім того, безпідставним визнається судом включення до вартості наданих послуг з професійної правничої допомоги участь адвоката в судових засіданнях 17.02.2022, 17.03.2022, 05.05.2022, 26.05.2022 на суму 4 000,00грн, позаяк у вказаних засіданнях суду адвокат О.І.Дмитрук участі не приймав, що засвідчено у протоколах судових засідань (а.с.158, 191, 207). При цьому, у відповідності до ухвали суду від 30.03.2022 судове засідання 17.03.2022 не відбулось, з метою забезпечення безпеки та попередження загрози життю та здоров"ю відвідувачів та працівників суду, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні режиму воєнного стану.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтями 123, 124, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

заяву вх№8824/22 від 18.07.2022 АТ "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина", вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м. Київ, 03067 (ідентифікаційний код 35212359) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ,76014 (ідентифікаційний код 00131564) 9 400,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення складено 25.08.2022

Суддя С.Кобецька