Рішення

від 23.08.2022 по справі 910/22004/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.08.2022Справа № 910/22004/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд»

до Державного підприємства «Спецагролізинг»

про стягнення 19 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроленд» (надалі - ТОВ «Агроленд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Спецагролізинг» (надалі - ДП «Спецагролізинг») про стягнення 19 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором відповідального зберігання №1 від 30.12.2013, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 19 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ДП «Спецагролізинг» поштовим відправлення за №0105491852468, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

30.12.2013 між ДП «Спецагролізинг» (поклажодавець) та ТОВ «Агроленд» (зберігач) був укладений договір відповідального зберігання №1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору «Перелік техніки, яка передається на відповідальне зберігання».

Пунктом 2.1.4 Договору передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього у технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у акті технічного стану майна, передбаченого пунктом 1.2.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору зберігач зобов`язаний повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1.3 Договору поклажодавець зобов`язаний сплачувати зберігачу послуги за договором з розрахунку 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, за одиницю техніки (зернозбиральний комбайн) за один місяць відповідно до виставлених рахунків та 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, за одиницю додаткового обладнання (візок з жаткою) за один місяць відповідно виставлених рахунків. Оплата здійснюється не пізніше ніж до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, шляхом банківського переказу на поточний рахунок зберігача.

На виконання умов Договору, відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, рік випуску 2010, що підтверджується актом приймання-передачі майна №1 від 23.12.2014.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 500,00 грн.

Укладений між сторонами Договір є договорами зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 66 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі майна №1 від 23.12.2014) підтверджується передача відповідачем, прийняття позивачем та зберігання ним комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, рік випуску 2010, на підставі Договору.

За твердженням позивача, відповідачем не сплачено позивачу плату за зберігання техніки на підставі Договору у загальному розмірі 19 500,00 грн. за період вересень 2016 року та з жовтня 2018 року по листопад 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За приписами ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1.3 Договору відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу плату за зберігання техніки не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, у зв`язку з чим у відповідача наявне грошове зобов`язання із сплати позивачу 19 500,00 грн. за надані у період вересень 2016 року та з жовтня 2018 року по листопад 2021 року на підставі Договору послуги, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 19 500,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ДП «Спецагролізинг» на користь ТОВ «Агроленд» заборгованості у розмірі 19 500,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги №17-12/2021 від 17.12.2021, укладеним з адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери», актом виконаних робіт (наданих послуг) до Договору 28.12.2021 та платіжним дорученням №892 від 29.12.2021.

Судом встановлено, що 17.12.2021 між ТОВ «Агроленд» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №17-12/2021, відповідно до якого клієнт доручає і зобов`язується оплачувати, адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу у справі про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання №1 від 30.12.2013 укладеного між державним підприємством «Спецагролізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд» за описом і вартістю робіт (послуг), вказаних в Додатку №1 до цього договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 вказаного договору клієнт здійснює оплату виконаних робіт (послуг), зазначених в п. 1.1 цього договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №17-12/2021 від 17.12.2021, ТОВ «Агроленд» та адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» було складено акт виконаних робіт від 28.12.2021, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, адвокатським об`єднанням надано клієнту наступні послуги: складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання №1 від 30.12.2013 на суму 3 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» професійної правничої допомоги ТОВ «Агроленд» в межах даної справи на суму 3 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Спецагролізинг» (01004, м. Київ, вул. Горького, будинок 11; ідентифікаційний код 37118591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд» (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Пальохи, будинок 111; ідентифікаційний код 19436088) заборгованість у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий