Рішення

від 11.08.2022 по справі 260/2169/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2169/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - не з`явився;

представника відповідача - не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Тячівської районної ради Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 30,м. Тячів,Закарпатська область,90500) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Тячівської районної ради Закарпатської області, яким просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Тячівської районної ради, щодо невиплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 з посади голови Тячівської районної ради;

- стягнути з Тячівської районної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 220074,65 грн.;

- стягнути з Тячівської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

27 травня 2022 представником позивача до суду було подано заяву, відповідно до якої просив суд не розглядати позовну вимогу про стягнення з Тячівської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення (а.с. 124).

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №260/271/20, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, визнано протиправним та нечинним розпорядження заступника голови Тячівської районної ради №2 від 14.01.2020 року "Про скликання двадцять третьої позачергової сесії районної ради VII скликання" та визнано протиправним та скасовано Рішення двадцять третьої позачергової сесії Тячівської районної ради VII скликання №673 від 15.01.2020 року "Про дострокове припинення повноважень голови Тячівської районної ради VII скликання ОСОБА_1 "

Позивач зазначає, що рішення про припинення повноважень його як голови Тячівської районної ради є незаконним, а трудові відносини з Тячівською районною радою не були припинені, на підставі чого, 08.04.2021 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про нарахування і виплату заробітної плати за період з 15 січня 2020 року до припинення повноважень голови Тячівської районної ради. Однак, відповідачем згідно листа від 22.04. 2021 року №03-18/87 позивачу відмовлено у нарахуванні і виплаті заробітної плати за період з 15 січня 2020 року до припинення повноважень голови Тячівської районної ради.

Відтак позивач просить визнати таку бездіяльність протиправною та стягнути належну йому заборгованість по заробітній платі.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, вважає його необґрунтованим, зокрема зазначає, що бухгалтерією Тячівської районної ради було нараховано та виплачено у січні 2020 року, згідно розпорядження №104 відпускні за 30 календарних днів з 02 січня по 01 лютого 2020 року на суму 32003,10 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення - 33890грн., в лютому 2020 року знято відпускні за січень місяць (17 календарних днів) на суму 18135,09 грн. у зв`язку з перебуванням на лікарняному та виплачено лікарняні за рахунок установи перші п`ять днів тимчасової непрацездатності.

Представник відповідача зазначав, що 22 грудня 2020 року відбулося засідання комісії із соціального страхування районної ради, де було розглянуто п`ять лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності і передано в бухгалтерію для нарахування.

Оскільки постанову Восьмого апеляційного суду від 30.09.2020 року у праві №3260/271/20 було отримано загальним відділом 26.10.2020 року №476/03-19 в табелях використання робочого часу у вказаний період не зафіксовано вихід на роботу ОСОБА_1 , а на посаду голови районної ради був обраний ОСОБА_2 , ніяких нарахувань і виплати заробітної плати з 13 травня по 24 листопада 2020 року не проводилося, а згідно розпорядження від 24.12.2020 року №116 звільнено ОСОБА_1 з посади голови районної ради з 24.11.2020 року у зв`язку із припиненням повноважень районної ради VII скликання, таким чином представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, відповідно до якої підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд розглянути дану справу за його відсутності з урахуваннямподаної ним заяви від 27.05.2022 р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що 02 лютого 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тячівської районної ради Закарпатської області, яким просив суд: Визнати протиправним та нечинним Розпорядження заступника голови Тячівської районної ради № 2 від 14.01.2020 року "Про скликання двадцять третьої позачергової сесії районної ради VII скликання"; Визнати протиправним та скасувати Рішення двадцять третьої позачергової сесії Тячівської районної ради VII скликання № 673 від 15.01.2020 року "Про дострокове припинення повноважень голови Тячівської районної ради VII скликання ОСОБА_1 "; Поновити на посаді голови Тячівської районної ради; Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача та виплати заробітної плати.

01 червня 2020 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним розпорядження заступника голови Тячівської районної ради №2 від 14.01.2020 року "Про скликання двадцять третьої позачергової сесії районної ради VII скликання";

- визнано протиправним та скасовано Рішення двадцять третьої позачергової сесії Тячівської районної ради VII скликання №673 від 15.01.2020 року "Про дострокове припинення повноважень голови Тячівської районної ради VII скликання ОСОБА_1 ";

- в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині його поновлення на посаді голови Тячівської районної ради судом було відмовлено.

У вищезгаданому рішенні, судом було встановлено, що вимога позовної заяви про поновлення позивача на посаді голови Тячівської районної ради є передчасною, оскільки трудові відносини із позивачем на момент розгляду справи не припинені.

30 вересня 2020 року Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року було залишено без змін.

24 листопада 2020 року позивача звільнено з посади голови Тячівської районної ради, у зв`язку із закінченням терміну повноважень районної ради VII скликання.

08 квітня 2021 року позивач звернувся до Тячівської районної ради Закарпатської області із заявою, якою просив нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 15 січня 2020 року до припинення повноважень голови Тячівської районної ради у встановлений законом порядку (а.с. 21-22).

22 квітня 2021 року листом №03-18/87 Тячівська районна рада повідомила позивача, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено у січні 2020 року відпускні за 30 календарних днів з 02 січня по 01 лютого 2020 року.

В лютому 2020 року знято відпускні за січень місяць (17 календарних днів), у зв`язку з перебуванням на лікарняному та виплачено лікарняні:

- з 17.01.2020р. по 03.02.2020 р. - 18 календарних днів, з них 5 днів за січень 2020 року;

- з 04.02.2020р. по 14.02.2020 р. - 18 календарних днів, з них 5 днів за лютий 2020 року;

- з 17.02.2020р. по 26.02.2020 р. - 10 календарних днів, з них 5 днів за лютий 2020 року.

З 10 березня 2020 року у відповідності до рішення сесії від 10.03.2020 року №704 головою Тячівської районної ради було обрано ОСОБА_2 , в результаті чого було призупинено нарахування та виплату п`яти листків непрацездатності ОСОБА_1

22 грудня 2020 року відбулося засідання комісії із соціального страхування Тячівської районної ради, під час якого були розглянуті п`ять лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 , які в подальшому були передані в бухгалтерію для нарахування, а саме за періоди:

- з 27.02.2020 року по 05.03.2020 року;

- з 06.03.2020 року по 25.03.2020 року;

- з 26.03.2020 року по 10.04.2020 року;

- з 13.04.2020 року по 27.04.2020 року;

- з 28.04.2020 року по 12.05.2020 року.

Оскільки постанову Восьмого апеляційного суду від 30.09.2020 року по справі №260/271/20 провадження було отримано загальним відділом 26.10.2020 року, в табелях використання робочого часу за вказаний період не зафіксовано вихід на роботу ОСОБА_1 , а на посаду голови районної ради був обраний ОСОБА_2 , ніяких нарахувань і виплат заробітної плати з 13 травня по 24 листопада ОСОБА_1 не проводилось (а.с. 23-26).

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за викопану роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Згідно зі ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтями 5 та 6 Конвенції установлено, що заробітна плата виплачуватиметься безпосередньо заінтересованому працівникові, якщо національне законодавство, колективний договір або рішення арбітражного органу не передбачають протилежного і якщо заінтересований працівник не погоджується на інший метод.

Роботодавцеві забороняється обмежувати будь-яким способом свободу працівника розпоряджатися своєю заробітною платою на власний розсуд.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством чітко визначено процедуру звільнення з державної служби, яка передбачає здійснення передачі звільненим працівником ввірених йому справ і майна, внесення запису про звільнення до його трудової книжки, проведення остаточного розрахунку з працівником.

Матеріалами справи встановлено, що Рішення двадцять третьої позачергової сесії Тячівської районної ради VII скликання №673 від 15.01.2020 року "Про дострокове припинення повноважень голови Тячівської районної ради VII скликання ОСОБА_1 " було скасовано Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 30 вересня 2020 року (а.с. 47-56).

До трудової книжки позивача запис про його звільнення з посади було внесено 24 листопада 2020 року (а.с. 28-31).

Відтак період з 15 січня 2020 року по 24 листопада 2020 року позивач перебував на посаді голови Тячівської районної ради.

З матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що позивачу з 13 травня 2020 року по 24 листопада 2020 року не виплачувалась заробітна плата.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України зазначає, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" кількість робочих днів за період невиплати заробітної плати позивачу з 13 травня 2020 року по 24 листопада 2020 року складає 136 робочих днів.

Відповідно до Довідки про доходи Тячівської районної ради від 01.07.2022 року заробітна плата позивача за останні 2 повні відпрацьовані календарні місяці роботи складала:

- за листопад 2019 року 54923,33 грн. (21 робочий день);

- за грудень 2019 року 56469,53 грн. (21 робочий день).

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить 2652,21грн. (54923,33 грн+56469,53 грн=111392,86/42=2652,21).

Загальна кількість робочих днів за які позивачу не було виплачено заробітну плату з 13 травня 2020 року по 24 листопада 2020 року складає 136 робочих днів, таким чином, загальна сума заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 360 700,56 грн. (136 х 2652,21=360 700,56).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, з метою належного, повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 13 травня 2020 року по 24 листопада 2020 року у розмірі 360700,56 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, відповідач був зобов`язаний виплачувати заробітну плату позивачу за спірний період, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівської районної ради Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 30, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 25438200) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Тячівської районної ради Закарпатської області щодо невиплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 з посади голови Тячівської районної ради.

3. Стягнути з Тячівської районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 360 700,56 (триста шістдесят тисяч сімсот гривень 56 копійок) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 17.08.2022 року.