Рішення

від 21.06.2022 по справі 640/11170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Київ №640/11170/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005504401 від 31 серпня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали подати відзив на позовну заяву і докази на підтвердження заперечень проти позову.

24.05.2021 судом отримано відзив на позову заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, що прийняте у зв`язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства.

Протокольною ухвалою від 01.06.2021 судом, з урахуванням думки представника відповідача, задоволено клопотання представника позивача щодо оголошення перерви для подачі відповіді відзив і додаткових пояснень, та відкладено розгляд справи з призначенням наступного підготовчого судового засідання.

08.07.2021 судом від позивача отримано додаткові докази та пояснення по справі, а також відповідь на відзив, в якому наголошено на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

30.08.2021 від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платникам податків судом отримано письмові пояснення та клопотання про заміну сторони відповідача по справі в порядку процесуального правонаступництва.

Протокольною ухвалою від 31.08.2021 судом, з урахуванням думки представників сторін, замінено відповідача по справі - Офіс великих платників податків ДПС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платникам податків, та у зв`язку із неотриманням позивачем письмових пояснень останнього, відкладено розгляд справи з призначенням наступного підготовчого судового засідання.

27.09.2021 судом отримано додаткові пояснення позивача на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

У зв`язку із необхідністю надання відповідачеві додаткового часу для ознайомлення із письмовими поясненнями по справі позивача, протокольною ухвалою від 28.09.2021 відкладено розгляд справи та призначено наступне підготовче судове засідання.

27.10.2021 судом отримано чергові письмові пояснення від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платникам податків, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 07.06.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримавши наведені у відзиві доводи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд за згодою представників сторін вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позивачем вимоги, заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" (код: 25641220) (надалі - ТОВ "Юнілівер Україна), у зв`язку з отриманням внеску до статутного капіталу у вигляді прав на об`єкти інтелектуальної власності (права власності на знаки для товарів та послуг) від компаній-нерезидентів "Марга Б.В." та "Ліпома Б.В.", складено податкові накладні: - №186, на загальну суму 119460681,60 грн.; - №187, на загальну суму 119460681,60 грн.

09.10.2017 зазначені податкові накладні подані ТОВ "Юнілівер Україна" на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Відповідно до отриманої позивачем Квитанції №1, вказані податкові накладні на реєстрацію прийнято не було через виявлення наступної помилки: "Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, а саме: дата реєстрації не може перевищувати 180 календарних днів з дати складання. Податкову накладну виписано за минулий період (349 днів від дати реєстрації)."

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 по справі №826/5764/18 визнано протиправним неприйняття Державною фіскальною службою України податкових накладних ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186, №187 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов`язано Державну фіскальну службу України визнати податкові накладні ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186, №187 зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних з дати, коли вони були надіслані для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

28.07.2020, на підставі пункту 200.10 статті 200, в порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України, уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ "Юнілівер Україна" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період жовтень 2016 року - жовтень 2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 28.07.2020 №958/28-10-44-01/25641220, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Юнілівер Україна" пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 25.10.2016 №186 (зареєстровано 09.10.2017 за рішенням суду, кількість днів затримки - 349), від 25.10.2016 №187 (зареєстровано 09.10.2017 за рішенням суду, кількість днів затримки - 349).

На підставі висновків акта від 28.07.2020 №958/28-10-44-01/25641220, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків у відношенні ТОВ "Юнілівер Україна" складено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2020 №0005504401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 15928090,88 грн.

Рішенням ДПС України від 15.03.2021 №5846/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін ППР від 31.08.2020 №0005504401, а відповідну скаргу ТОВ "Юнілівер Україна" на останнє - без задоволення, у зв`язку із чим мало місце звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

За змістом викладеного у позовній заяві та наданих поясненнях, твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного ним податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на тому, що:

- відповідач порушив строки давності для застосування штрафних санкцій;

- станом на дату вчинення позивачем правопорушення, штрафні санкції за нереєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю, не застосовувались;

- відповідач застосував до позивача штраф, який є непропорційним вчиненому правопорушенню;

- застосування до позивача штрафу є дискримінаційним;

- санкції за податковим повідомленням-рішенням є кримінально-правовими;

- відповідач порушив розумні строки прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, позивач зазначає, що спірна штрафна санкція застосована відповідачем на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, у зв`язку із порушенням ТОВ "Юнілівер Україна" строків реєстрації податкових накладних від 25.10.2016 №186 та №187, які згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України мали бути зареєстровані до 09.11.2016.

З огляду на те, що відповідно до абзацу другого пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафної санкції, зокрема за порушення терміну реєстрації податкової накладної від 61 до 365 календарних днів, на переконання позивача датою вчинення ТОВ "Юнілівер Україна" вищевказаного податкового правопорушення вважається 11.01.2017, тобто 61 день після порушення строку реєстрації податкових накладних від 25.10.2016.

Оскільки штрафна санкція за відповідне порушення застосована відповідачем 31.08.2020 шляхом винесення спірного ППР, то таким чином, за твердженням позивача, відповідачем порушено граничні строки, визначені абзацом третім пункту 102.1 статті 102 та пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України, а саме щодо застосування штрафних санкцій за сплином трьохрічного терміну з дня вчинення відповідного правопорушення.

Також, позивачем зазначено, що станом на 25.10.2016 - на дату складання ТОВ "Юнілівер Україна" податкових накладних №186 та №187, чинна на той час редакція статті 120-1 Податкового кодексу України не передбачала застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю.

Разом з цим, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України в новій редакції, що почала діяти з 2017 року, яка не пом`якшувала чи скасовувала відповідальність за відповідне правопорушення.

Відтак, на думку позивача за приписами статті 58 Конституції України застосуванню підлягала норма статті 120-1 Податкового кодексу України, що діяла саме на момент вчинення ТОВ "Юнілівер Україна" виявленого відповідачем правопорушення.

В свою чергу, на переконання позивача застосований відповідачем штраф є протиправним, непропорційним та несправедливим, зокрема з тих підстав, що правопорушенням ТОВ "Юнілівер Україна" не завдано шкоди державі та іншим особам - платникам податків. При цьому, штрафні санкції за інші, набагато важчі податкові правопорушення є меншими за штраф, що застосований до позивача.

Відповідно, позивач вважає, що з огляду на серйозність застосованої до нього санкції, відповідний штраф є кримінально-правовим, а отже, за відсутності вини позивача та будь-яких суспільно-небезпечних наслідків, при винесенні спірного ППР відповідачем було порушено принцип пропорційності, закріплений у пункті 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, позивачем наголошено на тому, що відповідачем при застосуванні штрафної санкції до ТОВ "Юнілівер Україна" не враховано положення пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, які передбачають перерахунок штрафу до значно меншого розміру.

Відповідно, вказане за доводами позивача є свідченням прояву дискримінації, що суперечить принципу рівності усіх платників податків, закріпленому в підпункті 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, а також конституційним гарантіям рівності.

Зазначаючи про те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 по справі №826/5764/18 відповідача було зобов`язано зареєструвати податкові накладі ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186 та №187 - 09.10.2017, їх реєстрація мала місце лише в жовтні 2019 року, а отже саме з жовтня 2019 року відповідач міг застосувати до позивача штрафні санкції, розмір яких у разі їх оскарження мав би бути перерахований за пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив розумні строки в частині застосування до ТОВ "Юнілівер Україна" штрафних санкцій за виявлене податкове правопорушення.

Натомість, згідно відзиву на позову заяву та наданих пояснень, правова позиція відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем вимог ґрунтується на тому, що Податковим кодексом України на позивача як платника податків, покладено обов`язок, зокрема щодо складання, на дату виникнення податкових зобов`язань, та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкової накладної у встановлений цим Кодексом термін.

Зокрема, із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2020 по справі №520/3640/19, відповідач зазначив, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне) виконання такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Так, відповідач вказує, що згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 по справі №826/5764/18 податкові накладні ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186 та №187 були зареєстровані в ЄРПН 09.10.2017.

Відповідно, з урахуванням розгляду заперечень ТОВ "Юнілівер Україна", згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, на підставі висновків акта, складеного за результатами проведеної податкової перевірки, відповідачем у відношенні позивача прийнято спірне ППР у зв`язку з порушенням ТОВ "Юнілівер Україна" граничних термінів реєстрації податкових накладних від 25.10.2016 №186 та №187.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 52-2 підрозділу 20 розділу ХХ Податкового кодексу України зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, відповідач стверджує, що контролюючим органом при винесенні спірного ППР не було порушено граничних строків застосування штрафних санкцій, встановлених Податковим кодексом України.

Також, щодо посилання позивача на приписи статті 58 Конституції України, відповідач вказує на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп та зазначає, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням норм законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Оскільки станом на час вчинення позивачем відповідного податкового правопорушення нормами Податкового кодексу України була встановлена відповідальність за порушення платниками граничного строку реєстрації податкових накладних, складених на операції з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на території України, то до позивача згідно пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття відповідного рішення, а саме за чинною редакцією пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Зокрема, щодо посилання позивача на пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідачем зазначено, що приписи останнього застосовуються до податкових повідомлень-рішень, які винесені платникам податків до 23.05.2020, та які були неузгодженими (знаходилися в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено). А враховуючи, що спірне ППР у відношенні позивача складено після 23.05.2020, а саме 31.08.2020, то норми пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не є застосовними до цього ППР.

Відповідно, відповідач стверджує, що Офісом великих платників податків ДПС доведено факт вчинення ТОВ "Юнілівер Україна" податкового правопорушення та виконано приписи податкового законодавства в частині притягнення позивача до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій, а отже оскаржуване ППР є законним та обґрунтованим.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України, якою регламентовано порядок проведення камеральної перевірки, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

За пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (пункт 55.1 статті 55 Податкового кодексу України).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як зазначено у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вже було зазначено вище, згідно висновків акта від 28.07.2020 №958/28-10-44-01/25641220, за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ "Юнілівер Україна" встановлено порушення останнім вимог пункту 201.10 статті 2021 Податкового кодексу України, а саме - несвоєчасна реєстрація податкових накладних від 25.10.2016 №186 та №187.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 25.10.2016) податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Проведеною контролюючим органом перевіркою ТОВ "Юнілівер Україна" встановлено, що податкові накладні від 25.10.2016 №186 та №187 були подані позивачем на реєстрацію 09.10.2017, тобто за сплином 349 днів після їх складання.

Відповідно до пункту 102-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 09.10.2017), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Згідно обставин даної справи, реєстрація податкових накладних ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186 та №187 була здійснена лише 24.10.2019, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 по справі №826/5764/18.

Згідно пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Згідно пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що цитовані вище приписи пункту 76.3 статті 76, пункту 102.1 статті 102 та пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України були чинними станом на 28.07.2020, тобто на дату проведення відповідачем камеральної перевірки позивача.

При цьому, слід також зазначити, що позивачем не заперечується факт вчинення ним відповідного податкового правопорушення щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також не наведено жодних заперечень щодо порядку та строків проведеної контролюючим органом камеральної перевірки ТОВ "Юнілівер Україна", за результатами якої складено акт від 28.07.2020 №958/28-10-44-01/25641220.

Зокрема, абзацом десятим пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в чинній на той час редакції встановлювалось, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

При цьому, вказана норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України була чинною і станом на 31.08.2020, тобто на дату винесення відповідачем ППР від 31.08.2020 №0005504401.

Таким чином, з огляду на викладене, суд не вбачає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем при винесенні спірного ППР було порушено строки давності для застосування штрафних санкцій, адже зважаючи на дату подання - 09.10.2017 - ТОВ "Юнілівер Україна" податкових накладних від 25.10.2016 №186 та №187 на реєстрацію до ЄРПН, а також враховуючи зупинення з 18.03.2020 перебігу строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, проведення камеральної перевірки з питання своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ "Юнілівер Україна" за період жовтень 2016 року - жовтень 2017 року, та у подальшому застосування штрафних санкцій до позивача у зв`язку із виявленням порушення ним вимог податкового законодавства - відбулося з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 31.01.2020 по справі №821/819/17, установлення причин, що зумовили пропущення строку на реєстрацію податкових накладних та/або розрахунку коригування, а також невчинення платником податків усіх залежних від нього дій з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів є обов`язковою умовою для визнання такої дії / бездіяльності правопорушенням і застосування заходів відповідальності.

Несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що сталася не з вини платника податків, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.02.2019 по справі №809/1040/17).

Як вбачається із рішення ДПС України від 15.03.2021 №5846/99-00-06-03-01-06, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ "Юнілівер Україна" на ППР від 31.08.2020 №0005505501, останнє позивач просив скасувати через те, що вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки контролюючим органом під час його винесення порушено строки давності, не враховано, що закони не мають зворотної дії в часі та не застосовано положення пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що будь-яких доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо обставин, які зумовили пропущення позивачем строків реєстрації податкових накладних від 25.10.2016 №186 та №187, матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів на користь того, що позивачем було вжито всіх можливих заходів з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації вищезазначених податкових накладних.

При цьому, як вже було зазначено раніше, самим позивачем не заперечується та вказується на допущення ним правопорушення, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 по справі №420/10367/20 зазначив, що невчасна реєстрація податкової накладної чи розрахунку коригування є триваючим порушенням. Початком такого порушення є день, наступний за граничним днем реєстрації. Останнім днем порушення, від якого також залежатиме сума штрафної санкції, нарахованої за таке порушення, є дата фактичної реєстрації протермінованої податкової накладної.

Відповідно до матеріалів даної адміністративної справи, податкові накладні ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №№ 186, 187 позивач мав зареєструвати до 09.11.2016, про що власне вказується ним у позовній заяві.

Однак, зазначені податкові накладі були подані позивачем на реєстрацію лише 09.10.2017, та зареєстровані цією ж датою за рішенням суду.

При цьому, станом на 09.10.2017 відповідна редакція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачала, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Отже, вищезгадана санкція містила виключення, що поширюється на податкові накладі, які відповідають одночасно наступним умовам: - не надаються отримувачу (покупцю); - складені на постачання товарів/послуг, що звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Матеріали справи не містять доказів на користь того, що податкові накладі ТОВ "Юнілівер Україна" від 25.10.2016 №186 та №187 відповідають зазначеним критеріям щодо виключення відповідальності за їх несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН.

Крім цього, суд не вбачає обґрунтованими заперечення позивача, що притягнення ТОВ "Юнілівер Україна" до відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних від 25.10.2016 мало б відбутися за нормою статті 120-1 Податкового кодексу України, що була чинною на дату складання цих ППР, адже такі твердження суперечать цитованим вище висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2021 по справі №420/10367/20.

Щодо твердження позивача про застосування відповідачем штрафу, який є непропорційним вчиненому правопорушенню, суд зазначає, що згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Разом з тим, слід також зазначити, що оцінка пропорційності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення передбачає певну свободу розсуду останнього, яка насамперед встановлюється законодавцем та, відповідно, надається державним органам.

При цьому, до факторів, які можуть впливати на межі свободи розсуду, відноситься зокрема значущість втручання (ув`язнення проти штрафу) та його наслідків для особи. Якщо є кілька можливих варіантів втручання, вибір державою більш суворого варіанту може призвести до відсутності пропорційності (справа "Швидка проти України", 2014).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивача притягнуто до відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних на 349 днів.

Суд звертає увагу, що за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів, розмір штрафної санкції становить 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних.

Таким чином, в даному випадку законодавцем не надано відповідачеві певної свободи розсуду, якою б той міг керуватись при вирішенні питання щодо притягнення позивача до відповідальності за виявлене податковою перевіркою правопорушення.

В свою чергу, наведені позивачем заперечення в частині порушення відповідачем принципу пропорційності за спірним ППР фактично зводяться до того, що відповідним правопорушенням не було завдано шкоди державі та іншим особам - платникам податку, а власне сам розмір штрафу є занадто великим, зважаючи на наявність в Законі інших, більш тяжких правопорушень, штрафи за які є меншими, аніж застосований до позивача.

Зокрема, на переконання позивача розмір штрафу за виявлене податковою перевіркою правопорушення мав би бути перерахований згідно пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, якби відповідач застосував до позивача штрафні санкції починаючи з жовтня 2019 року, тобто після набрання законної сили рішення щодо реєстрації податкових накладних від 25.10.2016, а позивач, в свою чергу, їх оскаржив.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи та встановленими судом обставинами не підтверджено заперечень позивача щодо пропуску відповідачем строків на притягнення позивача до відповідальності за виявлене податковою перевіркою порушення ТОВ "Юнілівер Україна" вимог податкового законодавства.

Також, суд зазначає, згідно пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною станом на час винесення відповідачем спірного ППР, встановлювалось, що штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Отже, законодавцем встановлювалась умова, згідно якої перерахунок фінансової санкції у вищевказаному розмірі застосовувався до штрафів, які були нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 14.07.2020 №786-IX набрав чинності 08.08.2020.

Натомість, за спірним ППР штрафні санкції нараховано позивачеві 31.08.2020, а отже після набрання чинності Закону №786-IX.

Таким чином, заперечення позивача у відповідній частині ґрунтуються лише на його припущеннях, за якими у разі притягнення ТОВ "Юнілівер Україна" до відповідальності до набрання чинності Законом №786-IX, позивач, скориставшись процедурою оскарження відповідного рішення контролюючого органу, міг би очікувати на виконання відповідачем зобов`язання щодо перерахунку штрафної санкції згідно вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

В іншій частині наведених позивачем заперечень, останні не містять вагомих доводів на користь протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що могли б слугувати беззаперечними підставами для його скасування у судовому порядку.

Згідно положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач виконав покладений на нього Законом обов`язок та довів суду належними і допустимими доказами правомірність прийнятого ним та оскаржуваного позивачем рішення, а відтак заявлені позовними вимоги є не обґрунтованими та, відповідно, не підлягають задоволенню.

Оскільки судом зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати, що підлягають розподілу згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко