Рішення

від 23.06.2022 по справі 640/7646/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2022 року м. Київ № 640/7646/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1482615571, № 1492615571 від 10.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1482615571, № 1492615571 від 10.12.2019.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 11.11.2019 № 46/26-15-05-07-01-10/31968945 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Апероль» (код 40599699) за листопад, грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «АПЕРОЛЬ», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі № 640/7646/20 без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 призначений повторний автоматизований розподіл справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №640/7646/20 передано на розгляд судді Балась Т.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2021 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/7646/20; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Крім того, у прохальній частині відзиву на позов відповідачем заявлено клопотання про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_1 , засновника контрагента позивача - ТОВ «АПЕРОЛЬ» з метою з`ясування обставин виконання спірних договірних відносин та підтвердження факту не ведення фінансово-господарської діяльності від імені контрагента позивача.

Мотивуючи заявлене клопотання відповідач посилається на протокол допиту свідка від 27.07.2018 ОСОБА_1 , складений посадовими особами контролюючого органу.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (частина 2 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України).

Між тим, клопотання відповідача не містить деталізації про те, які саме конкретні обставини може повідомити вказана особа та не доведено, що вони мають значення для справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що в матеріалах даної справи наявні докази, якими підтверджуються обставини, що належить з`ясувати суду, і заявником не доведено наявності достатніх правових підстав для виклику допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 , засновника контрагента позивача - ТОВ «АПЕРОЛЬ», у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова №893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Постанови №893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 Постанови № 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови №893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

У частині самопредставництва визначено, що територіальний орган ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2020 внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Водночас, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» як юридична особа зареєстроване 25.04.2002, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 29.10.2019 по 04.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Апероль» (код 40599699) за листопад, грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 11.11.2019 № 46/26-15-05-07-01-10/31968945 (а. с. 13-25).

В акті перевірки стверджується про порушення АТ «СП-КАПІТАЛ»:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-71, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 57 195,00 грн., у тому числі: за 2016 рік на суму 57 195 гривень;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 534 грн., в тому числі: за листопад 2016 року на суму 44 033,00 грн., грудень 2016 року на суму 10 501,00 гривень.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АПЕРОЛЬ».

На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, що відповідно до даних, що містяться в інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 40599699) за перевіряємий період декларувало різноплановість придбання товарів/послуг: Радіатор сталевий Airfel 22 500x1200: Склянка чайна з логотипом 250 г; Муфта; Кріплення для гофри 25; Кабель ВВГ : Автоматичний вимикач; Трансформатор масляний 2-обмотковий 1-фаз.; Акумуляторна батарея 75 Ah + L Moratti ТАВ;Упаковочні конверта для журналу, тощо.

Між тим, згідно ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» в адресу ТОВ «СП-КАПІТАЛ» зареєстровано за перевіряємий період податкові накладні з постачання товарів, надання (робіт/послуг): Консультаційні послуги, в результаті чого, щодо ТОВ «АПЕРОЛЬ» встановлен невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів/робіт/послуг.

Також у ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 40599699) відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, основні засоби, що надавали б змогу виконати роботи, надати послуги на адресу ТОВ «СП-КАПІТАЛ».

Таким чином, неможливо встановити осіб ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 40599699), які могли здійснювати фінансово-господарську діяльність організувати та виконати роботи/ послуги: «Консультаційні послуги», оскільки на підприємстві відсутні виробничі потужності та трудовий персонал, а також не встановлено отримання таких робіт/послуг від інших контрагентів.

Отже, враховуючи неможливість відстеження ланцюга постачання до виконавця послуг, контролюючим органом встановлено нереальність фактичного здійснення операцій, щодо виконання послуг на адресу ТОВ «СП-КАПІТАЛ» від ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 40599699).

Крім того, контролюючий орган зазначив, що в актах надання послуг зазначена номенклатура наданих послуг: сервісні послуги, в той же час відсутня будь-яка інформація про конкретний час та місце надання послуг, деталізація яких саме послуг, ким та за яких обставин вони надані.

Також відсутня будь-яка інформація про підтвердження кваліфікації у працівників при виконанні вищезазначених послуг (консультаційні послуги) необхідна відповідна кваліфікація у працівників, спеціальні знання високого рівня, значна кількість працівників тощо.

Податковий орган зазначає, що ОУ ДПІ у Солом`янському районі було допитано та складено протокол допиту свідка від 27.07.2018 (м.Київ) ОСОБА_1 , у якому остання повідомила, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 40599699) відношення не має та нічого не підписувала. Чоловік ОСОБА_2 фактично працює на підприємстві, яке займається системами блискавко захисту, в його обов`язки входить пошук клієнтів та реалізація замовлених товарів

Крім того, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 757/38955/18-к:

«В ході проведення слідчо-оперативних заходів, співробітниками Генеральної прокуратури України спільно із ОУ ДФС у м. Києві припинено діяльність транзитно-конвертаційного центру до складу якого входили наступні підприємства: ТОВ «Євростандарт 2000» (код ЄДРПОУ: 41388899); ТОВ «Апероль» (код ЄДРПОУ: 40599699); ТОВ «Укртехторг 2015» (код ЄДРПОУ: 39618168) та інші підприємства.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи підприємств імпортерів імпортовану продукцію реалізують за готівковим розрахунком фізичним особам підприємцям, а отриману готівку та сформований за рахунок зовнішньоекономічних операцій ПДВ, відпускають за певний відсоток під час проведення фінансово-господарських операцій з вищевказаними суб`єктами підприємницької діяльності. В свою чергу організатори «транзитно конвертаційної групи» надають послуги з мінімізації податкових зобов`язань, документального прикриття безтоварних операцій підприємствам реального сектору економіки України, використовуючи схему переведення безготівкових коштів у готівку та штучно формуючи податковий кредит з ПДВ».

Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «АПЕРОЛЬ», а лише проведення їх документального оформлення.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2019 № 1482615571, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 71 494,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 57 195,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 14 299,00 грн. (а.с.26);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2019 № 1492515571, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 168,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 54 534,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 13 634,00 грн. (а.с.28).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 19.02.2020 № 6307/6/99-00-08-05-01-06, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення - без змін (а. с. 31-33).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «АПЕРОЛЬ» (код 31968945) податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступні обставини.

01.11.2016 між ТОВ «СП-КАПІТАЛ» (Замовник), в особі директора Онопрійчука Павла Івановича та ТОВ «АПЕРОЛЬ» (Виконавець) в особі директора Самойлюка Віталія Анатолійовича був укладений договір № А-167 про надання консультаційних послуг, у порядку та на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати замовнику комплексні консультаційні послуги, які полягають в консультуванні з маркетингу (включає розробку і впровадження ефективних методів роботи підприємства з ринком), а також в організації та здійсненні рекламних та інформаційних заходів (а.с.37-40).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору, вартість послуг за цим Договором складає 385 000,00 грн. (триста вісімдесят п`ять тисяч гривень), включаючи ПДВ в сумі 64166.67 грн. (шістдесят чотири тисячі сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

Оплата послуг Виконавця здійснюється упродовж двадцяти робочих днів після підписання Сторонами Акту надання послуг на підставі виставленого Виконавцем рахунку- фактури (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору послуги за цим договором вважаються наданими в повному обсязі після підписання обома сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

У Завданні №1 від 01.11.2016, що є Додатком № 1 до договору про надання консультаційних послуг №А-167 від 01.11.2016 сторони погодили, що виконавець здійснює аналіз, консультації для розробки найбільш ефективного маркірувального обладнання та адаптацію наступного Обладнання: маркірувальна машина PUMA HAMMER для гарячих заготовок з двома рухомими штампувальними головками; виконавець вивчає роботу автоматичної системи управління кінцевому споживачу АСУ на металургійних підприємствах України (Дніпропетровська обл., Запорізька обл. та Донецька обл.); виконавець адаптує автоматичну систему управління (АСУ) Замовника під кінцевого споживача; виконавець розробляє систему адаптації для підведення енергоносіїв і обладнання; виконавець розробляє алгоритм можливого зчитування помилок в процесі експлуатації обладнання; виконавець розробляє алгоритм виправлення можливих помилок в процесі запуску обладнання. Також встановлено технічні характеристики обладнання.

У Завданні №2 від 01.11.2016, що є Додатком № 2 до договору про надання консультаційних послуг №А-167 від 01.11.2016 сторони погодили, що виконавець здійснює аналіз, консультації для розробки найбільш ефективного маркірувального обладнання та адаптацію наступного Обладнання: маркірувальна машина PUMA Speedy виробництва компанії Green Project Srl; виконавець вивчає роботу автоматичної системи управління кінцевому споживачу АСУ на металургійних підприємствах України (Дніпропетровська обл.. Запорізька обл. та Донецька обл.); виконавець адаптує автоматичну систему управління (АСУ) Замовника під кінцевою споживача; виконавець розробляє систему адаптації для підведення енергоносіїв і обладнання; виконавець розробляє алгоритм можливого зчитування помилок в процесі експлуатації обладнання; виконавець розробляє алгоритм виправлення можливих помилок в процесі запуску обладнання. Також встановлено технічні характеристики обладнання.

03.11.2016 ТОВ «СП-КАПІТАЛ» (Замовник) та ТОВ «АПЕРОЛЬ» (Виконавець) уклали додаткову угоду №1, згідно з якою замовник доручає виконання наступних робіт:

- провести аналіз та адаптацію обладнання: система маркування труб PUMA Speedy виробництва компанії Green Project Sri;

- здійснити аналіз та адаптацію обладнання: маркірувальна машина PUMA HAMMER для гарячих заготовок з двома рухомими штампувальними головками;

- надати висновки щодо відповідності обладнання

Сторонами договору про надання консультаційних послуг №А-167 від 01.11.2016 узгоджено календарних план виконання робіт.

Надання виконавцем консультаційних послуг підтверджується актами надання послуг №А-701 від 01.11.2016 на суму 86 500,00 грн., у тому числі ПДВ 14 416,66 грн., №А-00712 від 02.11.2016 на суму 43 000,00 грн., у тому числі ПДВ 7166,66 грн., №А-00713 від 02.11.2016 на суму 48 702,00 грн., у тому числі ПДВ 8117,00 грн., №А-00714 від 02.11.2016 на суму 49 200,00 грн., у тому числі ПДВ 8200,00 грн., №А-00734 від 15.11.2016 на суму 42 000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн., №А-00742 від 16.11.2016 на суму 38 200,00 грн., у тому числі ПДВ 6366,67 грн., №А-00749 від 18.11.2016 на суму 19 600,00 грн., у тому числі ПДВ 3266,67грн., №А-00798 від 16.12.2016 на суму 54 096,00 грн., у тому числі ПДВ 9016,00 грн. (а.с.92-99); звітом про аналіз та адаптацію відповідно до завдання №1 від 01.11.2016 до договору про надання консультаційних послуг №А-167 від 01.11.2016 (а.с.73-77), звітом про аналіз та адаптацію відповідно до завдання №2 від 01.11.2016 до договору про надання консультаційних послуг №А-167 від 01.11.2016 (а.с.78-83).

За фактом надання послуг, ТОВ «АПЕРОЛЬ» склало і зареєструвало в ЄРПН наступні податкові накладні №16 від 01.11.2016 на суму 37 000,00 грн., у тому числі ПДВ 6166,67 грн.; №17 від 02.11.2016 на суму 43 000,00 грн., у тому числі ПДВ 7166,67 грн.; №20 від 02.11.2016 на суму 49 200,00 грн., у тому числі ПДВ 8200,00 грн.; №19 від 02.11.2016 на суму 48 702,00 грн., у тому числі ПДВ 8117,00 грн.; №18 від 01.11.2016 на суму 49 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8250,00 грн.; №32 від 16.11.2016 на суму 38 200,00 грн., у тому числі ПДВ 6366,67 грн.; №31 від 15.11.2016 на суму 42 000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн.; №33 від 18.11.2016 на суму 19 600,00 грн., у тому числі ПДВ 3266,67 грн.; №73 від 16.12.2016 на суму 54 096,00 грн., у тому числі ПДВ 9016,00 грн.

На підставі зазначених податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «АПЕРОЛЬ» у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 63 550,00 грн., сплачений ТОВ «АПЕРОЛЬ» у складі вартості відповідних послуг.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому суд критично оцінює доводи контролюючого органу про дефектність наданих ТОВ «СП-КАПІТАЛ» документів, покликаючись на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2018 у справі №757/38955/18-к, постановлену в межах кримінального провадження № №42017000000001340 від 04.05.2017, оскільки вказана ухвала була постановлена в порядку кримінального судочинства та стосувалася лише питань розгляду клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, накладення арешту на кошти та жодних обставин фіктивності, транзитності вказаних платників ухвалами встановлено не було.

Вказане підтверджується положеннями ч. 1 ч. 2 ст. 369 КПК України, відповідно до якої судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Таким чином, ухвалою суду були вирішені саме інші питання щодо надання тимчасового доступу до речей і документів, а не обвинувачення щодо посадових осіб суб`єктів господарювання щодо фіктивності господарських операцій.

Крім того, доводи контролюючого органу спростовуються тим, що в рамках розслідування кримінального провадження, про яке йде мова в наведеній ухвалі, будь-яка підозра у вчиненні кримінальних правопорушень жодній посадовій особі вказаних СГД не пред`являлась, так само як жодна посадова особа чи інші працівники підприємства в рамках зазначеного кримінального провадження не мали статусу підозрюваного, оскільки про підозру їм не повідомлялось, зворотного відповідачем не доведено.

За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною першою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Більше того, з матеріалів справи судом установлено, що згідно з листом Генеральної прокуратури України від 08.07.2019 № 15/2/3-19322-17, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001340 від 04.07.2017 слідчим прийнято рішення про закриття вказаного провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину, з яким прокурор погодився.

З приводу покликання відповідача на існування свідчень засновника ТОВ «АПЕРОЛЬ» ОСОБА_1 , отриманих посадовими особами контролюючого органу, яка заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків акта перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій.

В свою чергу, надану позивачем нотаріально засвідчену заяву директора ТОВ «АПЕРОЛЬ» Самойлюка В.А. суд не бере до уваги під час розгляду даної справи, оскільки до повноважень нотаріуса входить посвідчення особи, яка звернулось до нього за вчиненням нотаріальних дій та приналежність підпису такій особі. Проте, нотаріус не засвідчує правдивість обставин, які викладені у заяві.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, то суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагенти чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Крім того, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки є лише припущенням без належної перевірки діяльності самих суб`єктів господарювання.

З матеріалів справи судом установлено, на момент виникнення оспорюваних господарських операцій, зазначений вище контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «АПЕРОЛЬ». Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прима-С» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ «АПЕРОЛЬ» за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій, обмежився інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об`єктивними доказами.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України , є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №1482615571, № 1492615571 від 10.12.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1475 від 30.03.2020 (а. с. 104).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1482615571, № 1492615571 від 10.12.2019.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 31968945) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась